Справа № 640/39792/21 Суддя (судді) першої інстанції: Бухтіярова Марина Миколаївна
10 грудня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Вівдиченко Т.Р., Файдюка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,-
До суду міста Києв надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якій позивач просила:
-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 42098368; місцезнаходження: вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053), що полягає у нездійсненні перерахунку пенсії в частині врахування періоду роботи з 03.08.2016 року по 19.11.2019 року до стажу роботи за Списком №1 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 );
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 42098368; місцезнаходження: вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053) здійснити перерахунок пенсії в частині врахування періоду роботи з 03.08.2016 року по теперішній час до стажу роботи за Списком №1 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 13 лютого 1997 року Мінським РУ ГУ МВС України в м. Києві; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; згідно із протоколом №9-324 від 15.02.1996 позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, починаючи з 19.02.1996.
Відповідно до відомостей з пенсійної справи, позивачеві неодноразово здійснювались перерахунку пенсії у зв'язку із зміною стажу.
Згідно із розрахунками за пенсійною справою №930050171581 розмір пенсії позивача з 01.01.2020 становить 5424,86грн., страховий стаж становить 51 рік 3 місяці 29 днів (зарахований по 31.12.2019), з яких: пільговий стаж за Списком №1 - 27 років 1 місяць 15 днів (зарахований по 02.08.2016).
13.11.2021 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, у якій просила врахувати до стажу періоди роботи зі шкідливими умовами праці за Списком №1 з 03.08.2016 по теперішній час та здійснити перерахунок пенсії.
До заяви від 13.11.2021 було долучено: копію паспорта, копію РНОКПП, копію трудової книжки, копію наказу №105 «Про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці» від 12.08.2019 року з додатками, копію заключних актів, копію наказу №05 «Про віднесення до категорії «А» та надання допуску до робіт з ДІВ персоналу відділень та кабінетів променевої діагностики КНП «КДЦ» Шевченківського району в м. Києві» від 13.01.2020 року; копія наказу №210 «Про віднесення осіб, які працюють в КНП «КДЦЦ» Шевченківського району м. Києва до персоналу категорії А до роботи з ДІВ» від 26.10.2020 року.
Листом від 01.12.2021 №2600-0307-8/190616 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві повідомлено позивачу про відсутність підстав для перерахунку пенсії в частині врахування періоду роботу з 03.08.2016 по 19.11.2019 до стажу роботи за Списком №1.
В обґрунтування такого рішення відповідачем у листі від 01.12.2021 №2600-0307-8/190616 зазначено, що згідно з пільгової довідки від 19.11.2019 № 170, яка видана КНП «Консультативно-діагностичний центр» Шевченківського району міста Києва, гр. ОСОБА_1 з 01.11.2013 прийнята на посаду ренгенлаборанта рентгенологічного відділення, 01.12.2017 переведена на посаду рентгенлаборанта діагностичного відділення (кабінет променевої діагностики) філії № 1 (наказ від 23.11.2017 № 1663-к), де працює по теперішній час, є посилання на Список № 1 розділ ХIХ «Охорона здоров'я» позиція 19, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461. Оскільки у переліку посад розділу ХІХ «Охорона здоров'я» не передбачена посада «рентгенлаборанта», відсутні підстави для перерахунку пенсії в частині врахування періоду роботи з 03.08.2016 по 19.11.2019 до стажу роботи за Списком № 1.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку пенсії в частині врахування періоду роботи з 03.08.2016 по 19.11.2019 до стажу роботи за Списком №1, позивач звернулася до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.
Статтею 2 Закону №1788-ХІІ визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
За змістом приписів статті 12 Закону №1788-ХІІ (в редакції, чинної на час призначення позивачу пенсії) право на пенсію за віком мають, зокрема: жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Пунктом «а» статті 13 Закону №1788-ХІІ (в редакції, чинної на час призначення позивачу пенсії) було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливим і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
З 01.01.2004 набув чинності Закон №1058-IV.
Відповідно до пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом №1788-XII.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до частини третьої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Частиною четвертою статті 42 Закону № 1058-IV визначено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
За приписами статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), визначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637, згідно з яким у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв'язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.
З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок №383). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до положень пунктів 2, 3 Порядку №383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
З матеріалів спраив встановлено, що в період з 22.08.1956 року по 25.01.1991 року при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовувалися Списки № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173.
У період з 26.01.1991 року по 10.03.1994 року при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовувалися Списки № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991.
З 11.03.1994 року по 16.01.2003 року вже діяли Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.
У період з 17.01.2003 року по 24.06.2016 року діяли Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.
Починаючи з 03.08.2016 року, діють Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція неодноразово виснувалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29 березня 2023 року у справі №360/4129/20, від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.
Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 05 березня 2024 року у справі № 500/5342/21, від 04 липня 2023 року у справі № 580/4012/19, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.
Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка чи відповідні записи у трудовій книжці.
В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачеві призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 19.02.1996 відповідно до п. «а» статті 13 Закону №1788-ХІІ та після призначення пенсії вона продовжила працювати.
Відповідно до відомостей з пенсійної справи, позивачеві неодноразово здійснювались перерахунку пенсії у зв'язку із зміною стажу.
Станом на 01.01.2020 страховий стаж позивача становить 51 рік 3 місяці 29 днів (зарахований по 31.12.2019), з яких: пільговий стаж за Списком №1 - 27 років 1 місяць 15 днів (зарахований по 02.08.2016).
У межах спірних правовідносинах позивачем заявлено позовні вимоги щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії за її заявою від 13.11.2021 в частині не зарахування до пільгового стажу за Списком №1 періодів її роботи з 03.08.2016 по 19.11.2019.
Відповідно до розрахунку страхового стажу (форма РС-право) (номер ПС: 930050171581) спірні періоди зараховані відповідачем до страхового стажу, однак не до пільгового.
Як вбачається з трудової книжки від 05.08.1970, позивач у спірний період працювала на наступних посадах:
з 01.11.2013 по 30.11.2017 - рентгенлаборантом рентгенологічного відділення філії №1 КНК Шевченківського району міста Києва «Консультативно-діагностичний центр» (записи №№18-23);
з 01.12.2017 - рентгенлаборантом діагностичного відділення (кабінет променевої діагностики) філії №1 КНК Шевченківського району міста Києва «Консультативно-діагностичний центр», яке перейменовано з 01.04.2020 на діагностичне відділення кабінет променевої діагностики (рентгенологічний кабінет) філії №1 (записи №№23-27).
Подальших записів щодо трудової діяльності позивача трудова книжка не містить.
Суд зазначає, що трудова книжка позивача в частині спірних періодів оформлена у відповідності до вимог законодавства, в трудовій книжці містяться відомості про роботу позивача рентгенлаборантом, вказані записи вчинені на підставі наказів по підприємству.
Крім того, трудова книжка в частині спірних періодів містить відомості про атестацію робочого місця за Списком №1 (записи №№18-а-22, №26).
З матеріалів пенсійної справи вбачається, що позивачем разом із трудовою книжкою до заяви про перерахунок пенсії від 13.11.2021 надавалась довідка Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Шевченківського району міста Києва №170 від 19.11.2019, відповідно до якої ця довідка видана ОСОБА_1 , 1951 р.н., про те, що вона з 01.11.2013 прийнята на посаду рентгенлаборанта рентгенологічного відділення філії №1 (наказ №13-к від 01.11.2013); з 01.12.2017 переведена на посаду рентгенлаборанта діагностичного відділення філії №1 (наказ №1663-к від 23.11.2017), де працює по теперішній час (дата видачі довідки - 19.11.2019); за результатами атестації робочих місць (наказ №37-к від 01.11.2013, наказ №69.1 від 23.04.2014, наказ №107 від 13.08.2014, наказ №795 від 02.09.2014) підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1 шкідливі професії, розділ ХIХ «Охорона здоров'я», позиція 19, відповідно до постанови КМУ від 16.01.2003 №36; за результатами атестації робочих місць (наказ №105-к від 12.08.2019) підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1 шкідливі професії, розділ ХIХ «Охорона здоров'я», позиція 19, відповідно до постанови КМУ від 24.06.2016 №461.
Довідка №170 від 19.11.2019 також містить відомості про те, що позивач працює постійно, повний робочий день в зоні рентгенологічного випромінювання; пільговий стаж складає 06 років 00 місяців 19 днів.
Суд зазначає, що вказана довідки містить всі необхідні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах для підтвердження спеціального трудового стажу (періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, відомості про атестацію робочого місця), а також містить підписи уповноважених осіб та є чинною, доказів протилежного матеріали справи не містять.
З урахуванням викладеного, а також записів в трудовій книжці в частині спірного періоду та відомостей з довідки №170 від 19.11.2019 підтверджено зайнятість позивача повний робочий день в шкідливих умовах за професією атестованою за Списком №1 у періоді з 03.08.2016 по 19.11.2019.
Посилання відповідача в обґрунтування підстав відмови в перерахунку пенсії та у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 спірних періодів її роботи на те, що в переліку посад розділу ХІХ «Охорона здоров'я» постанови КМУ від 24.06.2016 №461 не передбачена посада «рентгенлаборант», суд вважає неприйнятними з наступного.
У розділі ХІХ Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, передбачалася посада рентгенолаборанта, у тому числі у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок) і флюрографічних кабінетах.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», яка набрала чинності з 03.08.2016, затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
До розділу XIX ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я Списку №1 (в редакції, чинній на час прийняття Постанови №461) включені наступні посади:
-лікарі-рентгенологи, а також лікарі, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок);
-молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів), а також молодші спеціалісти з медичною освітою, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок);
-рентгенолаборанти, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок).
У свою чергу, до розділу XIX ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я Списку №1 постановою Кабінету Міністрів України №479 від 04.07.2017 внесені зміни.
Так, відповідно до розділу XIX ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я Списку №1 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №479 від 04.07.2017) включені наступні посади:
-лікарі-рентгенологи, а також лікарі, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок).
-молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів), а також молодші спеціалісти з медичною освітою, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок).
Отже, посада рентгенлаборанта була включена до Списку №1 до часу прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №479 від 04.07.2017.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 4.14 Положення про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 23.11.2007 року №742 «Про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою», робота на посадах рентгенлаборантів, технологів з рентгенологічної діагностики зараховується до стажу роботи для атестації за спеціальністю «рентгенологія».
Відповідно до роз'яснення Міністерства соціальної політики України, викладеного у листі від 31.03.2017 № 1007/9/101-17/283, щодо застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість яких дає право на пенсію за віком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, згідно з розділом ХІХ Охорона здоров'я вищезазначеного Списку №1 право на відповідну пенсію мають ренгенлаборанти, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок).
Окрім того, професійна назва «рентгенлаборант» міститься у Національному класифікаторі професій України ДК 003:2010, затвердженому наказом Держспоживстандарту №327 від 28.07.2010. Згідно з Положенням про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України №742 від 23.11.2007 робота на посаді рентгенлаборантів зараховується до стажу роботи за спеціальністю «рентгенологія», що включена до номенклатури спеціальностей й молодших спеціалістів з медичною освітою, відповідно позиція Списку №1 «молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів), а також молодші спеціалісти з медичною освітою рентген лаборант інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок)» поширюється на рентген лаборантів, у разі їх зайнятості повний робочий день на роботах і в умовах передбачених цією позицією Списку.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що на позивача поширюється дія розділу XIX ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я Списку №1 «…молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів…», навіть після виключення посади рентгенолаборанта зі Списку №1.
Слід зазначити, що в даному конкретному випадку розділом XIX ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я Списку №1 зазначені працівники, зайняті виконанням певних робіт, без зазначення їх конкретних посад, зокрема «молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів)», до яких, як вже зазначено судом, відноситься й посада, яку позивач обіймала у спірні періоди.
Отже, посада рентгенлаборанта рентгенівського кабінету також відноситься до посад за Списком №1, що надає право на отримання пільгової пенсії.
За таких обставин, час роботи позивача на посаді рентгенлаборанта рентгенівського кабінету з 03.08.2016 по 19.11.2019 на робочому місці, атестованому у встановленому порядку, підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи, визначеного розділом XIX ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я Списку №1 «…молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів)…».
З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин,колегія суддів погоджується з висновокм суду першої інстанції, що відмовляючи позивачу в зарахуванні означених спірних періодів трудової діяльності до пільгового стажу за Списком №1, відповідач діяв протиправно.
При цьому, право позивача порушено з дати звернення із заявою про перерахунок пенсії, тобто з 13.11.2021, тому з метою відновлення порушеного права суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи позивача з 03.08.2016 по 19.11.2019, у зв'язку із чим здійснити перерахунок пенсії з дати звернення за перерахунком, тобто з 13.11.2021, та виплату з урахуванням раніше проведених платежів, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права позивача у даному випадку є належним та це необхідне для його ефективного захисту.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а тому не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Т.Р. Вівдиченко
В.В. Файдюк