Справа № 381/3921/25 Суддя (судді) першої інстанції: Анапріюк С.П.
09 грудня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.
за участю секретаря Коренко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Житомирській, у якій просить скасувати постанову серії ЕНА № 5176285 від 08.07.2025 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП, винесену інспектором СРПП Бердичівського РВП Житомирської області капітаном поліції Пушкаруком Юрієм Миколайовичем.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апелянт мотивує свої вимоги зокрема тим, що позивача було не правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності, без дотриманням встановленої процедури та вимог законодавства, а отже наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 08.07.2025 о 23 годині 50 хвилин року інспектор Бердичівського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області капітан поліції Пушкарук Юрій Миколайович виніс постанову серії ЕНА № 5176285 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП і застосував до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400,00 грн.
Згідно зі змістом вказаної постанови, 08.07.2025 року о 23.23 годині за адресою м. Бердичів, провулок Олександра Пителя, 8А, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки Опель Астра д.н.з. НОМЕР_1 . При цьому постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26.03.2025 у справі №63938-2024, залишеною без змін Апеляційним судом Житомирської області, вона позбавлена права керування транспортним засобом строком на 1 рік, чим порушила вимоги п.п. 2.1 (а) ПДР України - керування ТЗ особою, позбавленою права керування ТЗ, вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП роз'яснено.
Від підпису щодо роз'яснення прав ОСОБА_1 відмовилася.
Копію постанови отримала 09.07.2025, про що поставила власноручний підпис.
Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач виконав свій обов'язок щодо доказування складу адміністративного правопорушення та правомірності оскаржуваного рішення, а тому оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення винесена щодо позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн з додержання законності.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи та апеляційній скарзі, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на суспільні відносини, охоронювані законом, і за яку передбачено адміністративну відповідальність. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідним є встановлення в її діях повного складу адміністративного правопорушення, який включає об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт та суб'єктивну сторону.
Як убачається з оскаржуваної постанови, вона винесена за частиною 4 статті 126 КУпАП, при цьому у ній не зазначено жодного конкретного пункту Правил дорожнього руху, порушення якого було б підставою для зупинки транспортного засобу позивача, окрім посилання на пункт 2.1(а) ПДР. Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається, які саме положення ПДР порушила позивач, що могло б обґрунтовувати законність зупинки транспортного засобу та подальше винесення постанови.
Судом встановлено, що під час розгляду справи на місці події працівниками поліції не було надано жодного доказу, який би підтверджував факт порушення правил дорожнього руху на момент зупинки транспортного засобу 08.07.2025 року о 23:23 год. Відеозапис події свідчить також про те, що фактичний розгляд справи відповідачем не проводився, що є грубим порушенням вимог КУпАП та відповідних інструкцій. Попри це, працівниками поліції було винесено постанову, не забезпечивши дотримання процесуальних гарантій позивача.
Позивач зазначила, що під час розгляду справи поліцейськими не було надано фото- чи відеодоказів будь-якого порушення ПДР, що слугували причиною зупинки транспортного засобу в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію України», а також не роз'яснено її процесуальних прав, передбачених статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП. Внаслідок цього вона була позбавлена можливості скористатися правом на правову допомогу, гарантованим статтею 59 Конституції України та підтвердженим правовою позицією Конституційного Суду України у рішенні від 30.09.2009 № 23-рп/2009.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 8.07.2025 року працівниками поліції о 23:23 було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 .. Причиною зупинки, як зазначили працівники поліції , було порушення правил дорожнього руху, а саме водій транспортного засобу при зміні рядності не ввімкнув показник повороту. Доказів даного факту до суду не надходило.
Положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також частини 1 статті 268 КУпАП гарантують особі право на правову допомогу під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Пленум Верховного Суду України в постанові №14 від 23.12.2005 звернув увагу на неприпустимість ігнорування прав осіб, яких притягують до адміністративної відповідальності.
За таких обставин посадова особа відповідача не мала права вирішувати адміністративну справу на місці зупинки транспортного засобу, а була зобов'язана призначити час і місце її розгляду з забезпеченням участі адвоката або іншого фахівця у галузі права.
Згідно з вимогами частин другої та третьої статті 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити всі суттєві відомості, зокрема опис обставин події, нормативне обґрунтування відповідальності, інформацію про технічні засоби фіксації, порядок оскарження та сплати штрафу. Оскаржувана постанова не містить повного та належного опису обставин і не відповідає вимогам закону.
Відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» встановлений вичерпний перелік підстав для зупинки транспортного засобу. Частина третя цієї статті зобов'язує поліцейського повідомити водія про конкретну причину зупинки з детальним описом підстав. Однак у матеріалах справи відсутні докази наявності такої підстави, а з відеозапису видно, що поліцейські взагалі не повідомили жодної причини зупинки.
Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували обставини, що мали місце 08.07.2025 року, а також доказів належного роз'яснення прав особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відповідно до правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 23.10.2019 у справі №357/10134/17 та від 11.12.2019 у справі №761/41786/16-а, відсутність доказів свідчить про недоведеність складу адміністративного правопорушення.
Доказ, який подано в суд апеляційної інстанції, а саме відеозапис з другої боді камери, не може бути належним і допустимим доказом, оскільки він не був досліджений в суді першої інстанції та подані без доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції, а отже не можуть вважатись належними і допустимими, відповідно до ч.4 ст. 308 КАС України.
За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що винесена постанова є незаконною та підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких уповноважений орган встановлює наявність чи відсутність події правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями правопорушника, потерпілих, свідків, висновками експертів, речовими доказами та іншими належними засобами доказування.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умов дотримання процедури з моменту зупинення транспортного засобу. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, що передбачає своєчасне, повне та об'єктивне з'ясування всіх обставин. Відповідач, як представник державного органу, зобов'язаний діяти виключно в межах та у спосіб, що визначені законом.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним актом суб'єкта владних повноважень, який повинен містити чіткий опис встановлених обставин та посилання на конкретну норму, що передбачає відповідальність за відповідне правопорушення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №263/15738/16-а.
Частина 2 статті 283 КУпАП визначає обов'язкові реквізити постанови, зокрема опис обставин правопорушення, відомості про особу правопорушника та нормативне обґрунтування відповідальності. Частина 3 цієї статті спеціально деталізує вимоги до постанов у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема: зазначення дати, часу й місця вчинення порушення, параметрів транспортного засобу, технічного засобу відео- чи фотозапису, розміру штрафу, порядку сплати та порядку оскарження.
Дослідивши відеозапис наданий відповідачем до суду першої інстанції, колегія суддів встановила, що фактичний розгляд справи відповідачем не проводився. Позивачу була лише вручена вже складена постанова, без дотримання процесуальної процедури та без роз'яснення її прав. Із відеозапису неможливо встановити навіть те, яка саме посадова особа винесла постанову, що є грубим порушенням вимог законодавства. У зв'язку з цим постанова ЕНА №5176285 не може вважатися законною. Суд першої інстанції ці обставини не врахував, що призвело до неправильного вирішення справи.
Розділ III пункт 9 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (наказ МВС №1395 від 07.11.2015), встановлює, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, оголошення суті справи, роз'яснення прав та обов'язків і дослідження доказів. Жодна з цих вимог під час складання оскаржуваної постанови виконана не була.
Наведені обставини свідчать про істотне порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Крім того, Пленум Верховного Суду України у постанові №14 від 23.12.2005 наголошує на неприпустимості ігнорування прав осіб, яких притягають до адміністративної відповідальності. Відповідно, посадова особа не мала права виносити постанову за відсутності фактичного розгляду справи та без забезпечення процесуальних гарантій позивача.
Судом також встановлено, що постанова не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеофіксацію, що прямо порушує вимоги частини 3 статті 283 КУпАП та свідчить про істотні недоліки у її змісті. Відсутність зазначених відомостей унеможливлює перевірку об'єктивності та достовірності зафіксованих обставин, а отже - не допускає визнання такої постанови законною.
За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належних доказів і без дотримання процедури розгляду справи, що є підставою для її скасування.
Суд апеляційної інстанції також бере до уваги правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 17.07.2019 у справі №295/3099/17 та від 13.02.2020 у справі №524/9716/16-а, відповідно до яких частина 3 статті 283 КУпАП встановлює імперативний обов'язок зазначення у постанові технічного засобу, яким здійснено фото- чи відеозапис правопорушення. Відсутність таких відомостей у постанові виключає можливість визнання відповідного відеозапису належним і допустимим доказом.
Верховний Суд наголошує також, що обов'язок доведення правомірності винесеної постанови про адміністративну відповідальність покладено на відповідача як суб'єкта владних повноважень.
Окрім того, суд апеляційної інстанції встановив, що суд першої інстанції порушив право позивача на захист і на справедливий суд, оскільки здійснив розгляд справи без участі її представника - адвоката Ковальчука А.О., незважаючи на завчасно подане клопотання про відкладення розгляду. Такі дії суперечать статті 62 Конституції України, відповідно до якої всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією й законами України. Частина 1 статті 5 КАС України надає кожній особі право звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішення чи дії суб'єкта владних повноважень порушують її права.
Адміністративна відповідальність ґрунтується на принципах верховенства права та на пріоритеті Конституції України, яка має найвищу юридичну силу (частина 2 статті 8 Конституції України). Стаття 7 КУпАП прямо забороняє застосування заходів впливу інакше як на підставах та у порядку, визначених законом. Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є повне та об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, правильне її вирішення та забезпечення дотримання законності.
Частина 1 статті 280 КУпАП зобов'язує орган, який розглядає справу, з'ясувати: чи було вчинено правопорушення; чи винна особа у його вчиненні; чи підлягає вона відповідальності; чи наявні обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність; чи заподіяно шкоду; а також інші обставини, що мають значення для справи. Стаття 251 КУпАП визначає перелік допустимих доказів, зокрема: протокол, пояснення осіб, показання технічних засобів, фото- та відеозапис, речові докази тощо. Обов'язок щодо їх збирання покладається на уповноважених осіб відповідно до статті 255 КУпАП.
Пункт 9 статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» надає поліції право використовувати технічні засоби фіксації. Проте візуальне спостереження працівників поліції може бути доказом лише за умови, що воно зафіксовано у визначеному законом порядку. Для підтвердження порушення правил дорожнього руху відповідач повинен був надати відео-, фотоматеріали, пояснення свідків або інші докази, передбачені законом. Сам по собі опис правопорушення у постанові не є належним доказом, оскільки постанова - це рішення щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, а не спосіб його фіксації.
У протилежному випадку застосування адміністративного стягнення без доказів буде суперечити принципу верховенства права та матиме ознаки свавільного здійснення владних повноважень. Такий підхід підтверджується правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у рішенні №23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року.
Згідно з частинами 1 і 2 статті 77 КАС України кожна сторона доводить обставини, на які посилається, крім випадків, визначених статтею 78 Кодексу. В даній справі відповідач не надав доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення та правомірність винесеної постанови.
Таким чином хоча і факт керування транспортним засобом без документа, який надає таке право наявний і не заперечується, - відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу поліцейськими є вагомою підставою для скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки порушення процедури зупинення є порушенням прав водія та процесуальних норм. Якщо зупинка була незаконною, то й подальші дії (складання протоколу, винесення постанови) є незаконними.
Відповідно до сформованої практикою ЄСПЛ доктрини 'плодів отруйного дерева' (fruit of the poisonous tree), якщо джерело доказів є неналежним, всі інші дані, одержані з його допомогою, будуть такими ж. Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а й всього ланцюга пов'язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення, за винятком випадків, визначених статтею 78 Кодексу. В адміністративних справах щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення або дії покладається саме на відповідача. При цьому суб'єкт владних повноважень не вправі посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, якщо тільки він не доведе, що вжив усіх можливих заходів для отримання таких доказів до прийняття рішення, але вони не були здобуті з незалежних від нього причин.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування заходів адміністративного впливу можливе лише в межах компетенції відповідних органів та посадових осіб і за умови точного дотримання вимог закону.
Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на суспільні відносини, охоронювані законом, і за яку передбачено адміністративну відповідальність. Пунктом 1 статті 247 КУпАП визначено, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка має бути доведена належними та допустимими доказами.
Таким чином, обов'язок доведення факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення та правомірності винесеного рішення повністю покладається на відповідача, який у цій справі такого обов'язку не виконав.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України при розгляді справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи були вони вчинені:
на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України;
з використанням повноваження з тією метою, з якою воно надано;
обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для ухвалення рішення;
безсторонньо;
добросовісно;
розсудливо;
з дотриманням принципу рівності перед законом;
пропорційно, забезпечуючи баланс між наслідками для прав особи та цілями, на досягнення яких спрямоване рішення;
з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
своєчасно, в межах розумного строку.
Як зазначено у статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, з повним і всебічним дослідженням усіх фактичних обставин справи та правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
У даній справі відповідач не надав належних і допустимих доказів, покладених в основу винесеної постанови, та порушив вимоги законодавства щодо порядку фіксації правопорушень і забезпечення прав особи на захист. За таких обставин оскаржувана постанова не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова серії ЕНА № 5176285 від 08.07.2025 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП є протиправною, а тому її необхідно скасувати.
З огляду на вищевикладене, у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права судом першої інстанції, внаслідок чого суд зробив неправильний висновок про відмову в задоволенні позову, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому її необхідно задовольнити.
Що стосується розподілу судових витрат, то апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Апеляційний суд встановив, що позивач сплатив за подання позову 605,60 грн., а за подання апеляційної скарги 908,40 грн.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 1514,00 грн судового збору.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2025 року-скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову інспектора СРПП Бердичівського РВП капітана поліції Пушкарука Юрія Миколайовича, серії ЕНА №5176285 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області (ЄДРПОУ 40108625) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), витрати пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальній сумі 1514 грн. (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень) 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
А.Ю. Кучма
Повне судове рішення складено « 10» грудня 2025 року.