П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/8164/25
Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р. Дата і місце ухвалення: 16.10.2025 р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Державне підприємство «ДІЯ», Одеський національний економічний університет про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,-
В березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд визнати протиправною відмову від 05.12.2024 року про бронювання ОСОБА_1 , фахівця інформаційно-обчислювального центру Одеського Національного Економічного Університету та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву Одеського національного економічного університету №20241202-306279 в частині бронювання ОСОБА_1 , перевести ОСОБА_1 на спеціальний військовий облік на строк дії відстрочки.
Крім іншого, у позовній заяві позивач клопотав про відшкодування витрат на правничу допомогу та зазначив, що її орієнтовний розмір складає 50000,00 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
03.10.2025 року від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 33 500,00 грн. та надав суду докази понесення таких витрат.
Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Сігнаєвського А.О. про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково.
Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_3 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
В іншій частині заяви - відмовлено.
Не погоджуючись із додатковим рішенням суду про розподіл судових витрат, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025року та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_3 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 33 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що суд протиправно втручається у право сторони вільно обирати тактику, стратегію та засоби захисту, протиправно надає оцінку діям представника, що є неприпустимими.
Звертає увагу, що суд у оскаржуваному додатковому рішенні не зазначає розрахунок з якого він виходить, що вартість правової допомоги в розмірі 10500 грн, за 5 годин на підготовку позовної заяви та 15 хвилин консультації щодо відповіді на відзив ДП ДІЯ є завищеними, і як обґрунтована сума 3000 грн. На думку апелянта, зменшення витрат без мотивованого обґрунтування конкретного розрахунку є порушенням ст.242 КАС.
В апеляційній скарзі апелянт надає попередній орієнтовний розрахунок судових витрат в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000 грн.
Крім іншого, 08.12.2025 р. до суду надані позивачем додаткові пояснення у справі в яких керуючись статтею 249 КАС України, заявник просить суд розглянути питання про постановлення окремої ухвали, у якій:
1) Визнати неприпустимою практику внесення та подальшого видалення/заміни відомостей у державних реєстрах (Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», реєстр «Резерв», застосунок «Резерв +», сервіси «Дія», КП «Діловодство спеціалізованого суду») без чіткої правової підстави та без збереження повної історії змін.
2) Звернути увагу Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, органів військового управління, відповідальних за ведення реєстрів «Оберіг»/«Резерв» та застосунків «Резерв+» і «Дія», а також Державної судової адміністрації України на необхідність:
• послідовного внесення всіх юридично значущих актів у хронологічному порядку;
• збереження повної історії змін без можливості фізичного видалення попередніх
записів;
• підписання ключових операцій із даними кваліфікованим електронним підписом
уповноважених посадових осіб із фіксацією дати та часу таких змін.
3) Запропонувати відповідним органам запровадити організаційні та технічні заходи, які унеможливлять подібні «тихі» зміни в майбутньому та забезпечать громадянам реальний доступ до повної історії записів щодо них, у тому числі з можливістю простежити, хто, коли і на якій підставі вносив зміни до критично важливих даних.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до норм частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до норм пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до положень частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Колегія суддів наголошує на тому, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Належним доказом для відшкодування витрат на правову допомогу є документи у яких конкретизовано справу у якій таку допомогу надано.
Як вбачається з матеріалів справи, між адвокатом Сігнаєвським Андрієм Олеговичем та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги № б/н від 22.05.2023 року, відповідно до умов якого адвокат зобов'язується надати правову допомогу (захист прав та представництво інтересів клієнта), у тому числі, за окремим дорученням клієнта, у зв'язку з представництвом прав і законних інтересів (п.1.1 договору).
Клієнт несе обов'язок сплатити гонорар адвокату у розмірі та у строк встановлений згідно з Додатком1, що є невід'ємною частиною цього договору. (п. 2.1 договору)
Так, судом встановлено, що 15.06.2024 року між сторонами договору укладено Порядок оплати гонорару, за умовами якого з моменту підписання вказаного додатку гонорар адвоката складає 2000,00 грн за одну годину. Оплата гонорару здійснюється за кожну годину згідно виставлених рахунків. Оплата рахунку підтверджує факт прийняття та узгодження обсягу отриманої правової допомоги та не потребує додаткового підписання акту виконаних робіт. (п. 1)
Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом:
- № рахунку 279 - 01.03.2025 17:00-17:30 - Консультація, ТЦК, порушення правил бронювання 0.5год/1000грн;
- № рахунку 289 - 17.03.2025 15:30-19:30 - Підготовка подача позову Київський РТЦКСП, Дія, ОНЕУ5год/10000грн;
- № рахунку 290 - 18.03.2025 11:45-12:45 - Відповідь на коментар у фейсбуці працівника Київського РТЦК Калиновський М.Ю. РНОКПП 2326000059 1год/2000грн;
- № рахунку 321 - 24.04.2025 - Відповідь на відзив ДП ДІЯ0.25год/500грн;
- № рахунку 325 - 01.05.2025 14:30-15:10 - Заява про виправлення інфо в електронному суді стосовно ЄРДПОУ Відповідача0.5год/1000грн;
- № рахунку 328 - 02.05.2025 12:00-12:30 - Подача заяви про пришвидшення розгляду справи 0.5год/1000грн;
- № рахунку 338 - 09.05.2025 19:00-19:30 - Заява про залучення 3 особи МОУ0.5год/1000грн;
- № рахунку 430 - 12.09.2025 - Подача заяви про пришвидшення розгляду справи0грн;
- № рахунку 438 - 25.09.2025 16:50-17:20 - Консультація стосовно ухвали ООАС та рішення ООАС0.5год/1000грн;
- № рахунку 439 - 01.10.2025 13:00-15:00 - Підготовка та подача заяви про ухвалення додаткового рішення2год/4000грн;
- № рахунку 440 - 25.09.2025 17:30-18:00 - Підготовка та подача заяви до ООАС щодо видачі оригіналу виконавчого листа1год/2000грн;
- № рахунку 441 - 25.09.2025 18:15-18:45 - Підготовка та подача заяви до ДКСУ щодо виконання судового рішення1год/2000грн;
- № рахунку 442 - 26.09.2025 10:50-12:20 -Консультація рішення ООАС1.5год/3000грн;
- № рахунку 444 - 26.09.2025 - Підготовка та подача заяви в ДВС стосовно виконання рішення суду ООАС з боку Київського РТЦКСП м.Одеса1год/2000грн;
- № рахунку 447 - 26.09.2025 - Заява до ДП Дія (Мінцифра) щодо покращення сервісу обслуговування 1год/2000грн;
- № рахунку 452 - 01.10.2025 - консультація за результатами справи, після огляд справи, звіт0,5год/1000грн;
Всього: 33500 грн.
Як встановив суд першої інстанції, вказані рахунки про виконані роботи оплачені позивачем, що підтверджується наданими до суду копіями платіжних інструкцій.
Разом з тим вирішуючи питання щодо конкретної суми, яка підлягає стягненню на користь позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI).
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: договір про надання правничої допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
8) надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;
9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності.
В свою чергу, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 14 листопада 2019 року у справі №826/15063/18 виклав висновки, згідно яких: "…суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Отже, колегія суддів наголошує, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг".
Так, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Крім того, наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 та від 31.07.2020 у справі № 301/2534/16-ц.
Надаючи оцінку співмірності заявленого представником позивача розміру відшкодування витрат на правничу допомогу із обсягом виконаних ним робіт, суд апеляційної інстанції встановив, що суд першої інстанції із понесених витрат у розмірі 33500,00 грн., виокремив витрати понесені позивачем за рахунком № 289 та № 321, а саме підготовка подачі позову 10000 грн. та відповідь на відзив 500 грн., тобто витрати пов'язані саме з діяльністю адвоката щодо підготовки позиції в суді, викладеної у позові та у відповіді на відзив.
В свою чергу, щодо зазначення в Детальному описі інших робіт адвоката, слід зазначити, що вони взагалі не є неминучим чи необхідним, а тим паче більшість з них взагалі виходить за межі розгляду справи в суді.
Колегія суддів наголошує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними у договорі конкретного розміру гонорару. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи не тільки те, чи були вони фактично понесені, але і оцінювати їх необхідність та неминучість.
Аналогічний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2023 року у справі № 140/5295/21.
Слід також зазначити, що обсяг виконаних адвокатом послуг не відповідає критерію розумності їхнього розміру у розумінні приписів частини 5 статті 134 КАС України, оскільки предмет спору у цій справі є типовим та сьогоднішній час наявна достатня кількість судової практики з аналогічних спорів, позовна заява складається фактично з 5 аркушів, а надання позивачем до суду протягом розгляду інших заяв є його правом, а не обов'язком.
Суд наголошує, що позивач вільний у виборі адвоката, який буде супроводжувати його справу, а розмір сплаченого гонорару є цивільно-правовими правовідносинами, що склались між адвокатом та позивачем. Присудженні до стягнення з відповідача витрати повертаються позивачу, а не адвокату, а в свою чергу адвокат, у відповідності до Договору про надання правничої допомоги, отримав свій гонорар у встановленому між сторонами договору розмірі.
Крім того вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі № 440/7120/20.
Отже, суд першої інстанції, на підставі матеріалів справи та поданого відзиву, обґрунтовано зменшив відшкодування витрат на правову допомогу до 3 000 грн., вважаючи таку суму співмірною зі складністю справи та витраченим адвокатом часом, з чим погоджується колегія суддів, оскільки решти послуг наданих адвокатом не були неминучими та обов'язковими та більшість з них взагалі була надана поза межами розгляду цієї справи..
Щодо додаткових пояснень про постановлення окремої ухвали, то колегія суддів зазначає, що згідно з ст. 324 КАС України, суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
Відповідно до ч. 1ст. 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними (ч.2 ст.249 КАС України).
У силу вимог ч.4 ст.249 КАС України, в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників.
Необхідність її винесення зумовлена завданнями адміністративного судочинства, зокрема, захистом прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових, службових осіб у процесі здійснення ними управлінських функцій.
Водночас, необхідно зазначити, що ст.249 КАС України дає можливість суду відреагувати на деякі порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли, для встановлення винних осіб та притягнення їх до юридичної відповідальності.
Окрема ухвала, у даному випадку, є формою реагування на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому. Підставою ж для винесення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення.
Реалізація такої процесуальної дії як постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду, а рішення про ухвалення такого різновиду ухвал, приймається при виявленні таких порушень закону, які вимагають інформування компетентних органів, уповноважених на вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
За сукупності наведених обставин, колегія суддів не вбачає наявності підстав, визначених нормами статті 249 КАС України, для постановлення окремої ухвали, при цьому предметом апеляційного оскарження є додаткове судове рішення про стягнення судових витрат.
На підставі викладеного у сукупності колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні питання про розподіл судових витрат правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 252, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення виготовлений 11 грудня 2025 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук