П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/6099/25
Перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Бітова А.І.,
Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНОВИК-ЮГ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,
У лютому 2025р. ТОВ «ЗЕРНОВИК-ЮГ» звернулося до суду із позовом до Одеської митниці, у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA500370/2024/000052/1 від 26.08.2024р.;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації або митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500370/2024/000126 від 26.08.2024р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.08.2023р. між компанією «BOGAZICI GUMRUKLEME ITH. IHR. TURIZM PET. UR. SAN. VE TIC. LTD.STI.» (як продавцем) та ТОВ «ЗЕРНОВИК-ЮГ» (Україна) (як покупцем) (далі - сторони) було укладено Контракт на продаж №202308/ZY, за умовами якого продавець погоджується продати, а покупець придбати добрива (далі - товар) згідно «Інвойсів».
На виконання умов зазначеного контракту, компанія «BOGAZICI GUMRUKLEME ITH. IHR. TURIZM PET. UR. SAN. VE TIC. LTD.STI.» поставила позивачу партію товару, а саме - добрива.
З метою митного оформлення імпортованого товару, 23.08.2024р. представник ТОВ «ЗЕРНОВИК-ЮГ» подав до Одеської митниці митну декларацію за №24UА500370004768U7, а також повний та змістовний пакет документів, передбачених МК України.
Проте, митним органом було необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за №UA500370/2024/000052/1 від 26.08.2024р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500370/2024/000126 від 26.08.2024р..
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями відповідача та вважаючи їх протиправними і необґрунтованими, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500370/2024/000052/1 від 26.08.2024р..
Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500370/2024/000126 від 26.08.2024р..
Стягнуто з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ТОВ «ЗЕРНОВИК-ЮГ» суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4 844,8грн.
Не погодившись із даним судовим рішенням, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що для митного оформлення позивачем були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.
Таким чином, в ході судового розгляду справи не встановлено обставин, що свідчать про наявність обґрунтованих підстав вважати, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів, та, як наслідок, судом не встановлено порушення вимог ст.52 МК України в частині правильності визначення митної вартості товару, що є підставою для визнання оскаржуваного рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення такими, що не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що 30.07.2015р. ТОВ «ЗЕРНОВИК-ЮГ» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за наступним кодом юридичної особи - 39922012.
15.08.2023р. між компанією «BOGAZICI GUMRUKLEME ITH. IHR. TURIZM PET. UR. SAN. VE TIC. LTD. STI.» (як продавцем) та ТОВ «ЗЕРНОВИК-ЮГ» (Україна) (як покупцем) (далі - сторони) було укладено Контракт на продаж за №202308/ZY, за п.1.1 якого продавець погоджується продати, а покупець придбати добрива (далі - товар) згідно «Інвойсів».
За п.1.2 Контракту умови (базис) поставки: FOB порт Хопа (Інкотермс 2010) або інші базиси поставки згідно Інвойсів.
Згідно п.1.3 Контракту кількість та асортимент кожної партії товару визначається в інвойсах або Додатках до цього Контракту.
Відповідно до п.2.1 Контракту ціна на товар у валюті платежу зазначається в інойсах на кожну партію товару.
За п.2.3 Контракту ціна товару включає:
- вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідним товаром;
- вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов?язаних із пакуванням;
- витрати на завантаження товарів у транспорт покупця та оформлення необхідних документів/сертифікатів у країні відправлення.
Згідно п.3.2 Контракту умови поставки зазначаються в інвойсах та (або) додатках до цього Контракту.
На виконання вищевказаного Контракту було укладено інвойс №BGA2024000000072 від 9.08.2024р., згідно якого сторони погодили поставку товару (карбамід 46) вартістю 131 027,41дол.США, умови оплати - 100% передоплата, умови поставки - FCA Hopa.
В подальшому, з метою митного оформлення імпортованого товарів, 23.08.2024р. представник ТОВ «ЗЕРНОВИК-ЮГ» подав до Одеської митниці митну декларацію за №24UА500370004768U7, в якій у графі 22 митної декларації визначив загальну суму товарів за основним методом (за ціною договору (контракту)), у розмірі 131 027,41дол.США.
При цьому, позивачем разом із митною декларацією будо надано наступні документи:
- сертифікати якості від 6.07.2024р.;
- сертифікати якості від 10.07.2024р.;
- сертифікати якості від 13.07.2024р.;
- рахунок-фактура (інвойс) №BGA2024000000072 від 9.08.2024р.;
- коносамент від 15.08.2024р.;
- автотранспортна накладна від 6.07.2024р.;
- автотранспортна накладна від 10.07.2024р.;
- автотранспортна накладна від 13.07.2024р.;
- вантажна відомість від 15.08.2024р.;
- сертифікат про походження товару від 16.08.2024р.;
- сертифікати про походження товару форми А від 6.07.2024р.;
- сертифікати про походження товару форми А від 10.07.2024р.;
- сертифікати про походження товару форми А від 13.07.2024р.;
- книжка МДП від 6.07.2024р.;
- книжка МДП від 10.07.2024р.;
- книжка МДП від 13.07.2024р.;
- книжка МДП від 10.07.2024р.;
- книжка МДП від 13.07.2024р.;
- книжка МДП від 06.07.2024р.;
- книжка МДП від 10.07.2024р.;
- книжка МДП від 06.07.2024р.;
- книжка МДП від 06.07.2024р.;
- книжка МДП від 06.07.2024р.;
- книжка МДП від 10.07.2024р.;
- загальна декларація прибуття від 18.08.2024р.;
- комерційна пропозиція від 9.08.2024р.;
- банківській платіжний документ, що стосується товару від 5.07.2024р.;
- банківській платіжний документ, що стосується товару від 6.08.2024р.;
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 15.08.2024р.;
- документ, що підтверджує вартість страхування від 14.08.2024р.;
- прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 9.08.2024р.;
- документ, що містить довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваними товарами від 16.08.2024р.;
- страховий поліс від 14.08.2024р.;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 15.08.2023р.;
- договір про перевезення від 7.08.2024р.;
- заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що агрохімікати та пестециди не підлягають державній реєстрації в Україні;
- лист від відправника від 18.08.2024р.;
- копія митної декларації країни відправника від 18.08.2024р.;
- копія митної декларації країни відправника від 14.08.2024р.;
- копія митної декларації країни відправника від 16.07.2024р.;
- копія митної декларації країни відправника від 16.07.2024р.;
- копія митної декларації країни відправника від 16.07.2024р.;
- копія митної декларації країни відправника від 19.07.2024р.;
- копія митної декларації країни відправника від 20.07.2024р.;
- копія митної декларації країни відправника від 20.07.2024р.;
- копія митної декларації країни відправника від 22.07.2024р.;
- копія митної декларації країни відправника від 06.07.2024р.;
- копія митної декларації країни відправника від 10.07.2024р.;
- копія митної декларації країни відправника від 13.07.2024р.
Під час здійснення Одеською митницею правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу ТОВ «ЗЕРНОВИК-ЮГ», та перевірки документів, поданих декларантом до митного органу з метою підтвердження митної вартості товарів разом з митною декларацією №24UА500370004768U7 від 23.08.2024 року, митним органом було встановлено, що у поданих документах, на думку контролюючого органу, містяться розбіжності, а також надані товариством документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1) відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п.2.3 зовнішньоекономічного контракту та рахунку-фактурі, товар доставляється в упаковці, ціна якої включено до ціни товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо її фактичного розміру, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) надано зовнішньоекономічний договір від 16.08.2023 №202308/ZY, аркуші якого не пронумеровані та не підписані сторонами договору. Отже даний правочин може вважатися таким, що укладений фіктивно та без подальшого наміру виконання прийнятих сторонами зобов'язань;
3) відповідно до пункту 9-32 прикінцевих положень МКУ, крім документів, передбачених частиною першою статті 42 цього Кодексу, декларант, уповноважена ним особа або перевізник зобов'язані надати митному органу в паперовій або електронній формі документи, що підтверджують якісні характеристики товару, надані виробником товару. До оформлення надані сертифікати якості №№302-305, 307-311, 319-322, 326-328, 342, 344 сумарна вага товару за якими не відповідає задекларованій вазі вантажу та вазі вантажу за сертифікати про походження, а також вазі вантажу за коносаментом та рахунком-фактурою. Крім того зазначені сертифікати містять посилання на інший зовнішньоекономічний контракт. Таким чином є сумніви у ідентифікації партії вантажу із наданими сертифікатами якості;
4) у наданих копіях декларацій країни відправлення №№27014/10.07.2024/0014367, 27014/06.07.2024/0014012 та 27014/13.07.2024/0014691 наявна інформація щодо інших реквізитів товаро-транспортних накладних та вазі вантажу;
5) до митного оформлення надана платіжні інструкції по оплаті товару, перевезення та страхування. Ці інструкції не можуть бути взяти до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за товар та фрахт, оскільки не містять підписів (власноручний або електронний) відповідальної особи платника, яка має право розпоряджатись рахунком, будь яких відміток про виконання платіжної операції надавачем платіжних послуг, відповідно до ч.14 Порядку, затвердженого Постановою Правління НБУ від 28.07.08 №216. Нанесені на квитанції печатка та підпис нанесені із застосуванням комп'ютерних редакторів. Таким чином, виникли достатні підстави вважати, що в наданих документах зазначені недостовірні відомості, які потребують уточнення;
6) у наданому до оформлення сертифікаті про походження від 16.08.2023 №202308/ZY відсутнє посилання на комерційні та товаро-транспортні документи, що не дає змоги однозначно ідентифікувати партію товару;
7) договір страхування вантажу від 14.08.2024 має дату ранішу за закінчення завантаження судна та визначення ваги завантаженого товару;
8) сертифікат якості виробника №311 має дані щодо транспортного засобу №76AJ118. Єдиний транспортний документ на зазначений вище транспортний засіб не наданий, проте надана CMR на транспортний засіб 76DK041, на який не надано сертифікат якості та інші документи;
9) сертифікати походження форми А Республіки Узбекистан не містять посилання на відповідні транспортні засоби та містять реквізити інших комерційних документів, крім того загальна вага вантажу за ними не відповідає задекларованій;
10) наданий інвойс між нерезидентами від 11.07.24 року №SWG2024000000028 на вагу вантажу менш ніж задекларована.
У своєму електронному повідомленні від 26.08.2024р. декларант зазначив, що надав вичерпний перелік наявних у нього документів.
Враховуючи виявлені розбіжності, 26.08.2024р. Одеською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500370/2024/000052/1, в якому зазначено, що на підставі аналізу баз даних ЄАІС та АСМО «Інспектор-2006» відповідачем встановлено, що рівень митної вартості товарів є більшим - 0,392дол.США (митна декларація від 3.05.2024р. №UA500370/2024/002680), ніж заявлено декларантом. Враховуючи зазначене, за результатами проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний метод.
Додатково у рішенні митним органом зазначено, що підприємством не надано усіх документів, згідно з переліком у ч.2 ст. 53 МК України, а тому розбіжності у заявленій митній вартості товару не спростовано.
Також, 26.08.2024р. митним органом було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500370/2024/000126.
Позивач, вважаючи протиправними вказані рішення митного органу, звернувся до суду з даним позовом.
Перевіряючи правомірність прийнятих рішень митного органу, з урахуванням підстав, з якими позивач просить визнати їх протиправними та незаконними, судова колегія виходить з наступного.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями п.п.23,24 ст.4 МКУ встановлено, що митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
На підставі приписів Митного кодексу України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою, відповідно до ст.49 МКУ, є їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За правилами ст.50 МКУ відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
За змістом ч.1 ст.51 МКУ митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2 ст.52 МКУ передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно ч.1 ст.53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Водночас, відповідно до ч.3 ст.53 МКУ, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, перелік яких визначено вказаною нормою.
У той же час, відповідно до ч.ч.5,6 ст.53 МКУ забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Як визначено в ст.54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Таким чином, у разі наявності розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані надати додатковий перелік документів. При цьому, витребування митним органом таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, підставами для здійснення відповідачем коригування митної вартості стало те, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, містять розбіжності, проте, жодного належного та допустимого доказу, що надані позивачем документи містять розбіжності не надано. Розбіжність - це відсутність однаковості в документах щодо митної вартості товару. В рішенні відсутні посилання на розбіжності в наданих документах.
В той же час в договорі, декларації, Інвойсі, які є основними документами, жодних розбіжностей саме у вартості товару не міститься.
Що стосується тверджень митного органу про те, що відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо її фактичного розміру, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
Як вже було зазначено вище, що відповідно до п.2.3 Контракту ціна товару включає, зокрема, вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідним товаром; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов?язаних із пакуванням.
Отже, за умовами Контракту обов'язок пакування покладається на постачальника товару та при поставці товару витрати з пакування включено до вартості товару.
При цьому, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37 «Процедура митної декларації» має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митних декларацій, поданих Декларантом, зазначено ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.
Як вбачається із наданих до митного оформлення документів саме відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару, та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
Отже, в даному випадку, вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.
Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду від 22.01.2019р. у справі №815/6794/17 і від 18.12.2019р. у справі №160/8775/18.
Що стосується посилань митного органу про те, що наданий декларантом Контракт від 15.08.2023р. №202308/ZY містить аркуші, що не пронумеровані та не підписані сторонами договору, а тому даний правочин може вважатися таким, що укладений фіктивно, то судова колегія зазначає наступне.
Так, приписами ст.207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.
Положеннями ст.1,6 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність» встановлено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.
Аналізуючи вказане, судова колегія звертає увагу на те, що жодною нормою чинного законодавства не передбачено обов'язку сторін договору вчинення дій щодо нумерації сторінок.
При цьому, спірний Контракт №202308/ZY від 15.08.2023р. належним чином засвідчений підписами та печатками покупця та продавця на останній сторінці.
Водночас, судова колегія вважає необґрунтованими посилання митного органу на наявність в наданих декларантом документах ознак підробки, оскільки Пленум Верховного Суду України у п.6 постанови «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» за №8 від 3.06.2005р. зазначив, що підробленими треба вважати як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації щодо фактів, які ними посвідчуються, а також документи з підробленими підписами, відбитками печаток та штампів.
Апеляційний суд з даного приводу зазначає, що висновки про невідповідність, недійсність чи розбіжність у підписах сторін контракту можуть прийматися лише акредитованими експертами відповідно до чинного законодавства. Разом з цим, висновки про підробку у наданих декларантом документах не можуть прийматися лише на припущеннях митного органу. Крім того, за час розгляду справи представником відповідача не було надано доказів, що могли підтвердити підробку Контракту №202308/ZY. Митним органом не обґрунтовано, яким чином зазначені припущення митного органу впливають на митну вартість товару, а тому не можуть бути підставою для відмови в митному оформленні товару за наданими документами.
Що стосується посилань митного органу на те, що декларантом до оформлення товару були надані сертифікати якості №302-305, 307-311, 319-322, 326-328, 342, 344, сумарна вага товару за якими не відповідає задекларованій вазі вантажу та вазі вантажу за сертифікати про походження, а також вазі вантажу за коносаментом та рахунком-фактурою. Також зазначені сертифікати містять посилання на інший зовнішньоекономічний контракт. Таким чином є сумніви у ідентифікації партії вантажу із наданими сертифікатами якості. Крім того, митний орган зазначив, що у наданих декларантом копіях декларацій країни відправлення №27014/10.07.2024/0014367, 27014/06.07.2024/0014012 та 27014/13.07.2024/0014691 наявна інформація щодо інших реквізитів товаро-транспортних накладних та вазі вантажу; в наданому до оформлення сертифікаті про походження від 16.08.2023р. №202308/ZY відсутнє посилання на комерційні та товаро-транспортні документи, що не дає змоги однозначно ідентифікувати партію товару; сертифікати походження форми А Республіки Узбекистан не містять посилання на відповідні транспортні засоби та містять реквізити інших комерційних документів, крім того загальна вага вантажу за ними не відповідає задекларованій; а інвойс між нерезидентами від 11.07.2024р. №SWG2024000000028 складений на меншу вагу вантажу, ніж задекларовану, то судова колегія виходить з наступного.
Так, судова колегія зазначає, що декларант, як покупець товару, не може нести відповідальність за відображення інформації про товар постачальником у виписаних ним документах (в даному випадку - у сертифікатах якості, деклараціях країни відправлення, сертифікаті про походження, сертифікати походження форми А Республіки Узбекистан та інвойс між нерезидентами), що пізніше надаються декларантом до митного органу для підтвердження митної вартості товару. Крім того, представником відповідача за час розгляду справи не було надано обґрунтувань щодо підстав коригування митної вартості товару з-за наявності основного документу (інвойсу), що містить повну інформацію про товар та його вартість.
Що стосується посилань митного органу на те, що до митного оформлення надані платіжні інструкції по оплаті товару, перевезення та страхування, водночас ці інструкції не можуть бути взяти до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за товар та фрахт, оскільки не містять підписів (власноручний або електронний) відповідальної особи платника, яка має право розпоряджатись рахунком, будь яких відміток про виконання платіжної операції надавачом платіжних послуг, відповідно до ч.14 Порядку, затвердженого Постановою Правління НБУ від 28.07.08 №216. Нанесені на квитанції печатка та підпис нанесені із застосуванням комп'ютерних редакторів. Таким чином, виникли достатні підстави вважати, що в наданих документах зазначені недостовірні відомості, які потребують уточнення.
То з вказаного приводу судова колегія зазначає, що Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затверджене постановою Правління НБУ від 28.07.2008р. за №216 встановлює загальні вимоги Національного банку України (далі - Національний банк) до порядку виконання платіжних операцій в іноземній валюті або банківських металах за рахунками користувачів платіжних послуг (далі - користувач), які відкриті в надавачів платіжних послуг з обслуговування рахунку (далі - надавач платіжних послуг), які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, яка не втратила чинності після введення в дію Закону України Про валюту і валютні операції.
Як вбачається із наданих до митного органу та суду банківських платіжних документів від 5.07.2024р. та 6.08.2024р. (переказ через систему SWIFT), якими позивачем здійснено оплату товару, що на них міститься печатка банківської установи - АТ «Райффайзен Банк», через яку проведена відповідна оплата.
Водночас, митним органом доказів фальсифікації вказаних документів не надано.
При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що в постанові від 17.04.2018р. по справі №815/329/17 Верховний Суд зазначив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахуванням додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Що стосується посилань митного органу на те, що договір страхування вантажу від 14.08.2024р. містить в собі дату, що є ранішою за дату закінчення завантаження судна та визначення ваги завантаженого товару, то судова колегія зазначає, що дії, які могли вчинити сторони Контракту та (або) договору страхування, не мають жодного впливу на правильність визначення митної вартості, оскільки товар у погодженій кількості завантажено на судно, доставлено в порт та пред'явлено до митного оформлення. Разом з тим, представником відповідача за час розгляду справи не було надано обґрунтувань з приводу того, як договір страхування вантажу вплинув на митну вартість товару.
Також митний орган посилається на те, що сертифікат якості виробника №311 має дані щодо транспортного засобу №76AJ118. Водночас, єдиний транспортний документ на зазначений вище транспортний засіб не наданий, проте надана CMR на транспортний засіб 76DK041, на який не надано сертифікат якості та інші документи, то судова колегія зазначає, що сертифікат якості виробника (та пов'язані з ним документи) не є в розумінні ч.2 ст.53 МК України документом, що підтверджує митну вартість товарів. Обґрунтувань щодо необхідності надання виключно сертифікату якості виробника, відомостей про транспортний засіб та CMR на нього, так як саме ці документи впливають на формування митної вартості товару, представником відповідача також не було зазначено за час розгляду справи.
Отже, вищевказані доводи митного органу не впливають на митну вартість товару.
Між тим, митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у заявленій митній вартості, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та достовірності, зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх оформленні.
Верховний Суд у своїй постанові від 5.03.2019р. у справі за №815/5791/17 наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Отже, суб'єкту владних повноважень не достатньо лише вказати на те, що у нього виникли сумніви щодо митної вартості товару, а необхідно вказати конкретні обставини щодо розбіжностей у поданих документах, якими викликані таки сумніви.
Водночас, судова колегія звертає увагу на те, що в оскаржуваному позивачем рішенні відповідача таких відомостей не наведено.
Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ «ЗЕРНОВИК-ЮГ» митної вартості товару судом не встановлено.
Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що у митного органу були відсутні достатні та обґрунтовані докази для коригування митної вартості за митним оформленням позивача.
В свою чергу, посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта усіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2018р. у справі №820/17417/14 та від 4.09.2018р. у справі №818/1186/17.
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Відповідачем не доведено, що зазначені ним недоліки щодо умов поставки вплинули чи могли вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару.
Апеляційний суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч.2 ст.53 МК України.
При цьому, митним органом не надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Обов'язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 6.03.2019р. у справі за №809/278/17.
Також, судова колегія звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018р. у справі №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення ст.53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
Крім іншого, суд акцентує увагу на тому, що відповідачем не доведено наявності підстав для застосування другорядних методів визначення митної вартості, а саме резервного методу.
Апеляційний суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить жодних пояснень з боку митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів всупереч положенням п.п.2, 4 ч. 2 ст.55 МК України.
Згідно з наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012р. Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
В оскаржуваному рішенні не визначено, яка з перелічених у ч.2 ст.58 МК України підстав у даному випадку стала причиною неможливості застосування першого методу, яка складова частина митної вартості товару не піддається обчисленню, або непідтверджена документально, чи неправильно обрахована, що позбавляло позивача можливості надати належні документи чи обґрунтування.
Отже, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких містяться в матеріалах справи, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.
У свою чергу, митний орган не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ЗЕРНОВИК-ЮГ», визнання протиправним та скасування оскаржуваний рішень.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
У доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скаргах доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.І. Бітов
О.В. Єщенко