П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/18033/25
Перша інстанція: суддя Самойлюк Г.П.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Бітова А.І.,
Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
У червні 2025р. ТОВ «АКВАФРОСТ» звернулося до суду із позовом до Одеської митниці, у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000062/1 від 25.04.2025р..
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час переміщення товару через митний кордон України декларантом позивача ТОВ «Інтертранс» до Одеської митниці подана митна декларація №25UA500110003094U2 на товар: «Креветка варено-морожена ціла, у панцирі Pandalus Borealis, глазурована, розмір: 120-150 шт./кг. Умови зберігання при -18С, без додаткової термічної обробки та додання прянощів, неконсервована. Чиста вага нетто 18600 кг. (+/-10% глазур). Дата виробництва 11-21.03.2025 р -Термін зберігання 2 роки.»з визначеною декларантом вартістю товару. Проте, за результатами митного оформлення митним органом 25.04.2025р. прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за №UA500110/2025/000062/1.
Позивач із вказаним рішенням митного органу не погоджується, вважає його протиправним та таким, що порушує його права та інтереси, оскільки документи, подані декларантом для митного оформлення товару за ціною контракту, відповідають вимогам ст.53 МК України, є належними та допустимими і підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх дані піддаються обчисленню.
Позивач вважає, що вказане свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність таких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в бік збільшення за другорядним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства.
Посилаючись на вказане, просив позов задовольнити.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці №UA500110/2025/000062/1 від 25.04.2025р. про коригування митної вартості товарів.
Стягнуто з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «Аквафрост» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,4грн..
Не погодившись із даним судовим рішенням, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що для митного оформлення позивачем були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.
Таким чином, в ході судового розгляду справи не встановлено обставин, що свідчать про наявність обґрунтованих підстав вважати, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів, та, як наслідок, судом не встановлено порушення вимог ст.52 МК України в частині правильності визначення митної вартості товару, що є підставою для визнання рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500110/2025/000062/1 від 25.04.2025р. таким, що не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що між компанією «Brodrene Sperre AS», (Еллінгсейя, Норвегія) - (Постачальник) та ТОВ «Аквафрост» (Покупець), укладений зовнішньоекономічний договір (контракт) №30/04/20-38 від 30.04.2020р., в якому визначені загальні умови поставки товарів.
Згідно п.4.1. контракту - ціна на поставлений товар, узгоджується сторонами, зазначається в інвойсі на кожну поставку товару.
На виконання умов вищевказаного контракту видано інвойс №1003052 від 8.04.2025р., в якому сторонами погоджено вартість поставленого товару на умовах Інкотермс 2010 - FCA Ellingsoya (Норвегія).
Загальна вартість товару визначена вказаним інвойсом та складає 59 520EUR за 18 600кг товару. Заявлена до декларування партія товару поставлялась автомобільним транспортом - суходолом за маршрутом м.Еллінгсейя, (Норвегія) - м.Чорноморськ, с.Бурлача Балка (Україна).
Уповноваженою особою декларанта (Позивача) ТОВ «Інтертранс» до відділу митного оформлення №1 м/п «Чорноморськ» UA 500110 Одеської митниці була подана, для декларування, електронна митна декларація за №25UA500110003094U2 на товар: «Креветка варено-морожена ціла, у панцирі Pandalus Borealis, глазурована, розмір: 120-150 шт./кг. Умови зберігання при -18С, без додаткової термічної обробки та додання прянощів, неконсервована. Чиста вага нетто 18600 кг. (+/-10% глазур). Дата виробництва 11-21.03.2025 р -Термін зберігання 2 роки.».
Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу був поданий відповідний пакет документів згідно з МК України, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) №30/04/20-38 від 30.04.2020р.; рахунок-фактура (invoice) №1003052 від 8.04.2025р.; проформа-інвойс (proforma invoice) №103348 від 1.04.2025р.; банківський платіжний документ про оплату товару - платіжна інструкція в іноземній валюті №218 від 4.04.2025р.; автотранспортна накладна (CMR) б/н від 8.04.2025р.; договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/ або міжнародному сполученнях №11/05/2023 від 11.05.2023р.; довідка про транспортні витрати №000000103 від 8.04.2025р.; - Сертифікат якості (quality certificate) №б/н від 8.04.2025р.; сертифікат про походження товару (Certificate of Origin) №AR675254552 від 8.04.2025р.; декларація виробника (declaration by the producer) №б/н від 8.04.2025р.; міжнародний санітарний та ветеринарний сертифікат №25400 103170 від 8.04.2025р.; пакувальний лист №б/н від 8.04.2025р.; копія митної декларації країни відправлення (експортна декларація) №4450912500028575 від 8.04.2025р.; договір про надання послуг митного брокера №2/25-БР від 1.01.2025р.; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державним органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №12744500 від 14.04.2025р.
Проте, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості митним органом встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
На підставі вказаного, 25.04.2025р. Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за №UA500110/2025/000062/1.
Так, у вказаному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000062/1 від 25.04.2025р. зазначено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів, а саме:
- декларантом заявлені умови поставки товару FCA Ellingsoy. Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс), на заявлених умовах поставки FCA покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов'язані з доставкою товару до місця призначення. Згідно з ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту , порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
- на товаросупровідних документах (рахунок-фактура, СМR, копія митної декларації країни відправлення ) відсутні печатки (штампи) іноземних компетентних митних органів при проходженні кордону, щодо дат проходження транзитних країн;
- відсутня інформація щодо вартості зберігання, експедирування та декларування вантажу у іноземній країні. Митному органу України такі документи до митного оформлення не надавалась, що ставить під сумнів автентичність наданих до митного оформлення документів та унеможливлює проведення обчислення повноти включення транспортної складової при формуванні заявленої декларантом ціни товару. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, калькуляція транспортних витрат. Заявка на транспортування як невід'ємна частина договору перевезення від 11.05.2023 № 11/15/2023 не надано до митного оформлення. Надання Заявки на перевезення передбачено вимогами пунктів 1.1, 2.1, 2.2, 2.3, 2.5, 3.1.1, 3.1.2, 3.1.7, 3.1.11, 3.2.2, 6.1, 6.2, 6.3 договору перевезення від 11.05.2023 № 11/15/2023. Передбачений пунктом 6.2 договору від 11.05.2023 № 11/15/2023 рахунок на перевезення не надано до митного оформлення. Відповідно до розрахунку, здійсненого декларантом, транспортні та експедиційні витрати до ввезення на митну територію України, включені до складових митної вартості товару виключно за довідкою експедитора. Надання довідки не передбачено умовами договору перевезення від 11.05.2023 № 11/15/2023 п.6. Крім того, довідка не є документом первинного бухгалтерського обліку, та на підставі довідки не може здійснюватися оплата за надані послуги. Ненадання декларантом на розгляд Заявки та рахунку на транспортування (послуг), зазначених у пунктах Договору , не дає можливості упевнитись у повноті та вартості всіх наданих експедитором перевізником послуг, пов'язаних з перевезенням товарів або що є умовою їх перевезення, у тому числі додаткових, які відповідно до частини десятої статті 58 Кодексу повинні включатись до ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар. Таким чином, декларантом у повній мірі документально не підтверджено включення до ціни, що фактично сплачена за оцінювані товари, всіх складових митної вартості, зокрема визначених пунктами 5, 6 частини десятої статті 58 Кодексу.
Враховуючи спрацювання профілів ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками відповідних форм митного контрою щодо вжиття заходів з метою перевірки числових значень складових митної вартості товарів, декларанту запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: -виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; - каталоги, специфікації фірми - виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову.
Одеська митниця, приймаючи Рішення про коригування митної вартості товарів, визначила їх митну вартість за резервним методом, із застосуванням рівня митної вартості оформлених товарів, митне оформлення яких вже здійснено, на підставі баз даних АСМО «Інспектор-2006» та ЄАІС Держмитслужби ввезення товарів, заявлених до митного оформлення, яка є більшою ніж заявлено декларантом.
Позивачу, як декларанту, роз'яснено, що у разі незгоди з вказаним рішенням, останній має право на його оскарження, а також право на випуск товарів у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Позивач, вважаючи протиправним вказане рішення митного органу, звернувся до суду з даним позовом.
Перевіряючи правомірність прийнятого рішення митного органу, з урахуванням підстав, з якими позивач просить визнати його протиправним та незаконним, судова колегія виходить з наступного.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями п.п.23,24 ст.4 МКУ встановлено, що митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
На підставі приписів Митного кодексу України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою, відповідно до ст.49 МКУ, є їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За правилами ст.50 МКУ відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
За змістом ч.1 ст.51 МКУ митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2 ст.52 МКУ передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно ч.1 ст.53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Водночас, відповідно до ч.3 ст.53 МКУ, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, перелік яких визначено вказаною нормою.
У той же час, відповідно до ч.ч.5,6 ст.53 МКУ забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Як визначено в ст.54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Таким чином, у разі наявності розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані надати додатковий перелік документів. При цьому, витребування митним органом таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, підставами для здійснення відповідачем коригування митної вартості стало те, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, містять розбіжності, проте, жодного належного та допустимого доказу, що надані позивачем документи містять розбіжності не надано. Розбіжність - це відсутність однаковості в документах щодо митної вартості товару. В рішенні відсутні посилання на розбіжності в наданих документах.
В той же час в договорі, декларації, Інвойсі, які є основними документами, жодних розбіжностей саме у вартості товару не міститься.
Що стосується тверджень митного органу про коригування митної вартості товарів у зв'язку з відсутністю даних у наданих до митного оформлення позивачем документах щодо такої складової митної вартості товару як витрат на доставку товару, в наслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що зі змісту супровідної документації, зокрема митної декларації №25UA500110003191U2 від 25.04.2025р., поставка товару здійснювалась на умовах FCA Ellingsoya Інкотермс (згідно з офіційним тлумаченням торговельних термінів Міжнародних правил торгівлі Інкотермс термін FCA, або Франко перевізник (...назва місця).
Зі змісту зазначеного терміну вбачається, що базис поставки на умовах FCA покладає зобов'язання по завантаженню на продавця, а також продавець зобов'язаний сплатити експортні витрати. А тому, така складова митної вартості товару, що був поставлений, як витрати на навантаження у даному конкретному випадку не потребують додаткового підтвердження.
Крім того, місце завантаження товару є місцезнаходженням продавця (постачальника) згідно реквізитів визначених контрактом. Даний факт лише додатково свідчить, про наявний обов'язок Постачальника щодо завантаження товару. Крім того, Позивач свою правову позицію підтверджує додатково листом Постачальника товару компанії Brodrene Sperre AS від 26.05.2025р., зі змісту якого вбачається, що завантаження товару здійснювалось силами та за рахунок постачальника та включено у ціну товару.
При цьому, відносини між перевізником та позивачем врегульовані умовами Договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученнях №11/05/2023 від 11.05.2023р..
Відповідно до умов вказаного договору, перевізник надав послуги з міжнародного перевезення вантажів, що підтверджується змістом та описом послуг вказаних в довідці про транспортні витрати №000000103 від 8.04.2025р., зі змісту якої вбачається, що позивачем не понесено інших витрат, крім витрат з перевезення вантажу.
Як вбачається із матеріалів справи, що вартість перевезення за маршрутом Ellingsoya (Norway) - Ягодин (Україна) до кордону України складає 164 000грн.. Відповідно зазначена вартість заявлена позивачем як складова митної вартості. Крім того, вказана довідка містить фразу: «Вартість навантажувальних робіт за рахунок відправника.».
Отже, з наведеного вбачається, що позивачем не понесено будь-яких додаткових витрат, крім визначених при декларуванні, а тому такі витрати не підлягають додаванню у якості складової митної вартості. Ч.11 ст.58 МК України містить імперативну норму, яка не допускає включення інших витрат, крім прямо передбачених згаданою статтею МК України.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що всі витрати по навантаженню товару до пункту його призначення несе продавець, а тому зазначені витрати включені в ціну товару.
Що стосується тверджень митного органу про відсутність на товаросупровідних документах (рахунок-фактура, CMR, копія митної декларації країни відправлення) печатки (штампи) іноземних компетентних митних органів при проходженні кордону, щодо дат проходження транзитних країн, то судова колегія зазначає наступне.
Так, рахунок-фактура (інвойс) та CMR є комерційними, транспортними документами, які супроводжують вантаж. Інвойс підписується постачальником товару та містить комерційну інформацію про товар. Законодавство не містить вимог щодо проставлення штампів транзитних країн на інвойсах.
СМR - це документ - транспортна накладна, яку використовують при вантажних автомобільних перевезеннях між країнами, що приєдналися до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів. СМR підписується відправником вантажу, одержувачем вантажу і транспортною компанією. Міжнародна товарно-транспортна накладна CMR (Конвенція про міжнародне дорожнє перевезення вантажів) використовується для міжнародних автомобільних перевезень вантажів, і її основне завдання - підтвердити укладення договору перевезення між відправником, перевізником та одержувачем та надання гарантій навантажувачу, що перевізник відповідає за вантаж, а також надання гарантій одержувачу, що вантаж буде доставлений. CMR не є митним документом, більше того законодавство не містить вимог щодо обов'язкової наявності на ній штампів транзитних країн.
Крім того, всі країни ЄС використовують електронну систему митного контролю. Відповідно, надана копія митної декларації країни відправлення (експортна декларація) є електронною формою такого документу про що свідчить наявність штрих-коду на ній. За допомогою даних електронної системи та сканування штрих-коду можна отримати повну інформацію щодо товару.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що позивачем надано до Одеської митниці відповідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією, у відповідності до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України та які не містять розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Приписами п.6 ч.10 ст.58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
При цьому вказана норма не встановлює конкретних вимог щодо виду таких документів.
Митний орган у рішенні про коригування митної вартості товару послався на наказ МФУ від 24.05.2012р. №599. Проте, вищевказаний наказ регулює правила заповнення декларації митної вартості та містить наступне формулювання: «Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту».
Отже, наказ МФУ від 24.05.2012р. №599 лише наводить можливі приклади документів на підтвердження вартості перевезення, але не встановлює вичерпного переліку таких документів, а його формулювання не містить обов'язкової вимоги.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.05.2019р. у справі №804/16553/14 (№К/9901/5149/18) законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, а тому такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
При цьому, судова колегія вважає, що відсутність/ненадання до митного оформлення самого договору на перевезення вантажу та відсутність у вищевказаній довідці посилання на такий договір не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки такий документ не може вплинути на митну вартість товару, зважаючи на подання позивачем до митного оформлення довідки №18/12 від 18.12.2024р. про вартість транспортних витрат, яка містить дані про маршрут перевезення, автотранспортні засоби, вартість, тощо.
Між тим, митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у заявленій митній вартості, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та достовірності, зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх оформленні.
Верховний Суд у своїй постанові від 5.03.2019р. у справі за №815/5791/17 наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Отже, суб'єкту владних повноважень не достатньо лише вказати на те, що у нього виникли сумніви щодо митної вартості товару, а необхідно вказати конкретні обставини щодо розбіжностей у поданих документах, якими викликані таки сумніви.
Водночас, судова колегія звертає увагу на те, що в оскаржуваному позивачем рішенні відповідача таких відомостей не наведено.
Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої товариством з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» митної вартості товару судом не встановлено.
Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що у митного органу були відсутні достатні та обґрунтовані докази для коригування митної вартості за митним оформленням позивача.
В свою чергу, посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта усіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2018р. у справі №820/17417/14 та від 4.09.2018р. у справі №818/1186/17.
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Відповідачем не доведено, що зазначені ним недоліки щодо умов поставки вплинули чи могли вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару.
Апеляційний суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч.2 ст.53 МК України.
При цьому, митним органом не надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Обов'язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 6.03.2019р. у справі за №809/278/17.
Також, судова колегія звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018р. у справі №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення ст.53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
Доводи митниці про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками, то судова колегія вважає доводи необґрунтованими, оскільки спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Окрім того, відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 11.09.2012р. в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладеної в постанові від 30.10.2018р. у справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
При цьому митним органом жодним чином не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст.58 МК України. Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Крім іншого, суд акцентує увагу на тому, що відповідачем не доведено наявності підстав для застосування другорядних методів визначення митної вартості, а саме резервного методу.
Апеляційний суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить жодних пояснень з боку митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів всупереч положенням п.п.2, 4 ч. 2 ст.55 МК України.
Згідно з наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012р. Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
В оскаржуваному рішенні не визначено, яка з перелічених у ч.2 ст.58 МК України підстав у даному випадку стала причиною неможливості застосування першого методу, яка складова частина митної вартості товару не піддається обчисленню, або непідтверджена документально, чи неправильно обрахована, що позбавляло позивача можливості надати належні документи чи обґрунтування.
Отже, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких містяться в матеріалах справи, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.
У свою чергу, митний орган не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Аквафрост», визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів за №UA500110/2025/000062/1 від 25.04.2025р.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
У доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скаргах доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.І. Бітов
О.В. Єщенко