П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/4524/25
Перша інстанція: суддя Андрухів В.В.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Бітова А.І.,
Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025р. по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «МАРЛІН ОДЕСА» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,
У лютому 2025р. ПП «МАРЛІН ОДЕСА» звернулося до суду із позовом до Одеської митниці, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2025/000040/2 від 30.01.2025р.;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2025/000062 від 30.01.2025р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20.03.2023р. між ПП «МАРЛІН ОДЕСА» (Покупець) та компанією «FUJIAN RONGJANG IMP.&EXP.CO., LTD», Китай (Продавець) було укладено зовнішньоекономічний договір.
В подальшому, з метою здійснення митного оформлення товару поставленого на виконання умов вищезазначеного контракту, позивачем було подано митну декларацію за №25UA500020000825U3, в якій митну вартість товару визначено за першим методом, а саме за ціною договору.
Позивачем до митної декларації було надано усі наявні у нього документи для визначення митної вартості за ціною товару.
Проте, митним органом було складено картку-відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів.
Позивач вважає вказані рішення митного органу протиправними, оскільки ним надано усі необхідні документи для розмитнення товару за ціною вказаною у декларації.
Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000040/2 від 30.01.2025р.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2025/000062 від 30.01.2025р.
Стягнуто з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ПП «МАРЛІН ОДЕСА» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 10 539,73грн.
Не погодившись із даним судовим рішенням, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем були надані для митного оформлення товару усі документи, необхідні для визначення його митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість товару та її складові частини, не містять розбіжностей, то відмова відповідача у розмитненні товару за митною декларацією є неправомірною, а оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що ПП «МАРЛІН ОДЕСА» зареєстроване 3.09.2019р. (номер запису 15561020000071386) за адресою: 65048, Одеська обл., м.Одеса, вул.Базарна, буд.19, кв.3. Основним видом економічної діяльності є: 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками.
Між ПП «МАРЛІН ОДЕСА» (Покупець) та компанією «FUJIAN RONGJANG IMP.&EXP.CO., LTD», Китай (Продавець) було укладено зовнішньоекономічний договір №20032023 від 20.03.2023р. (надалі - Контракт) згідно з предметом якого Продавець продає, а Покупець купує товар, що належить Продавцю. Перелік товарів, кількість, ціна, сума зазначаються в інвойсах або проформа інвойсах на кожну партію товару.
Інвойси, проформа інвойси є платіжними документами (п.1.1 Контракту).
Згідно п.3.2 Контракту умови поставки: вид транспортування вантажу, умови поставки вказуються додатково в інвойсі або проформа інвойсі.
Пунктом 5.1. Контракту передбачено, що оплата товару здійснюються Покупцем наперед, згідно з виставленими рахунками або проформа інвойсами. Оплата товару здійснюється в доларах США (п. 5.2 Контракту).
Відповідно до пункту 8.5. Контракту при його тлумаченні сторони повинні керуватись умовами міжнародних правил Інкотермс.
1.09.2024р. Продавець виставив Покупцю за інвойсом №RJCG24HA078 товар «вугор смажений заморожений (ANGUILLA ROSTRATA)» трьох найменувань: 600-650 гр. +10%-15% соус - вагою 2 000 кг, вартістю 23 600,00 дол. США; 600-650 гр. +10%-15% соус - вагою 15 000 кг, вартістю 174 000,00 дол. США, ; 600-650 гр + 500 гр. соус - вагою 5 000 кг, вартістю 38 000,00 дол. США. Загальна вартість 235 600,00 дол. США.
В інвойсі також визначені транспортні деталі: з Ксіамену, Китай до України, морським транспортом до Констанци, Румунія, на умовах поставки CIF Констанца, Румунія.
Продавцем було складено пакувальний лист до інвойсу №RJCG24HA078 від 1.09.2024р. на товар «вугор смажений заморожений (ANGUILLA ROSTRATA)» загальною вагою нетто 22 000кг, брутто - 25 300кг.
Платіжними документами від 3.09.2024р. №240903/000279745 (на суму 30 000,00дол. США), від 8.01.2025р. №250108/000310474 (на суму 100 000,00дол.США), від 15.01.2025р. №250115/000312146 (на суму 105 600,00дол.США), ПП «МАРЛІН ОДЕСА» на рахунок «FUJIAN RONGJANG IMP.&EXP. CO., LTD» сплатило повну вартість товару у сумі 235 600,00дол.США на підставі контракту №20032023 від 20.03.2023р., інвойсу №RJCG24HA078 від 1.09.2024р., про що зазначено у призначенні платежу вказаних банківських документів.
20.11.2024р. на товар було оформлено експортну митну декларацію №370820240000731951.
Товар «вугор смажений заморожений (ANGUILLA ROSTRATA)» у контейнері MNBU4180877 вагою брутто 25 300кг було відвантажено на морське судно «MSC ALLEGRA» з порту Ксіамен до порту Констанца згідно коносаменту №246795437 від 24.11.2024р.
28.01.2025р. товар у контейнері MNBU4180877 вагою нетто 22 000кг, брутто 25 300кг було відвантажено на автомобільний транспорт НОМЕР_1 / НОМЕР_2 з Констанци, Румунія до Одеси, Україна, що підтверджується CMR (міжнародною товаротранспортною накладною) №28011.
З метою митного оформлення товару «вугор смажений заморожений (ANGUILLA ROSTRATA)», поставленого на підставі вказаного Контракту, декларант ПП «МАРЛІН ОДЕСА» - ТОВ «БЛЕССКО» 30.01.2025р. подало до Одеської митниці електронну митну декларацію № 25UA500020000825U3, заявивши митну вартість імпортованого товару за ціною договору у відповідності з положеннями ст.58 МК України, додавши до ціни товару складову митної вартості товару - витрати на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України, понесені покупцем.
Так, в графі 22 МД вказано ціну товару згідно виставленого рахунку - інвойсу №RJCG24HA078 від 1.09.2024р. на суму 235 600дол.США, а в графі 12 МД зазначена митна вартість товару у валюті України, визначена декларантом з урахуванням витрат на транспортування товару, понесених імпортером - 9 943 566,64грн (235 600,00дол. США х 41,9294 грн/дол. США = 9 878 566,64 грн) + 65000грн).
На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів до митної декларації додані документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України, та інші товаросупровідні документи: зовнішньоекономічний договір №20032023 від 20.03.2023р., інвойс №RJCG24HA078 від 1.09.2024р., пакувальний лист б/н від 1.09.2024р., банківські платіжні документи №240903/000279745 від 3.09.2024р., №250108/000310474 від 8.01.2025р., №250115/000312146 від 15.01.2025р., коносамент (Bill of lading) №246795437 від 24.11.2024р., автотранспортну накладну №28011 від 28.01.2025р., страховий поліс №13598100220240000724 від 22.11.2024р., рахунок передплатний на надання транспортно-експедиційних послуг №А011702 від 27.01.2025р., довідку про транспортні витрати №02/27.01.2025 від 27.01.2025р., договір про надання транспортно-експедиторських послуг №221-ЮГЛ від 17.10.2022р., договір на автомобільне перевезення №2911/2022 від 29.11.2022р., копію митної декларації країни відправлення №370820240000731951 від 20.11.2024р. та інші документи, зазначені в графі 44 МД.
На виконання вимог ст.54 МК України під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №25UA500020000825U3 від 30.01.2025р. встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000040/2 від 30.01.2025р., а саме:
1) п.1 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вона не включалась до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012р. №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: -рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; -калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Вказані документи для підтвердження числового значення вказаної складової митної вартості до митного оформлення не надано;
3) у довідці про транспортні витрати від 27.01.2025р. №02/27.01.2025 відсутнє посилання на договір на перевезення вантажу;
4) інвойс від 1.09.2024р. №RJCG24HA078 не містить посилання на зовнішньоекономічний контракт;
5) згідно п.5.1 зовнішньоекономічного договору від 20.03.2023р. №20032023 оплата здійснюється наперед згідно виставленого рахунку (інвойсу), але в наданому інвойсі від 1.09.2024р. за №RJCG24HA078 такі умови відсутні.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця 30.01.2025р. склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2025/000062.
Не погодившись із прийняттям оскаржуваних рішень, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Перевіряючи правомірність прийняття оскаржуваних рішень митного органу, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує їх протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За правилами ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до п.23,24 ст.4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ст.50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Приписами ч.1,2,3 ст.52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Положеннями ч.3 ст.53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити такі обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч.1,2 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Приписами ч.1 ст.57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
У відповідності до ч.2,3 ст.57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Положеннями ч.9 ст.58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.
Частиною 8 ст.57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено під час апеляційного розгляду справи, що з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів позивач подав до відповідача повний пакет документів для підтвердження визначеної ним митної вартості товару, передбачений ст.53 Митного кодексу України.
При цьому, митний орган в оскаржуваному рішенні зазначив, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Як вбачається із матеріалів справи, що за результатами правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, що стало підставою прийняття рішення № UA500020/2025/000040/2 від 30.01.2025р. про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33, а саме:
1) п.1 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вона не включалась до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012р. №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: -рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; -калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Вказані документи для підтвердження числового значення вказаної складової митної вартості до митного оформлення не надано;
3) у довідці про транспортні витрати від 27.01.2025р. №02/27.01.2025 відсутнє посилання на договір на перевезення вантажу;
4) інвойс від 1.09.2024р. №RJCG24HA078 не містить посилання на зовнішньоекономічний контракт;
5) згідно п.5.1 зовнішньоекономічного договору від 20.03.2023р. №20032023 оплата здійснюється наперед згідно виставленого рахунку (інвойсу), але в наданому інвойсі від 1.09.2024р. №RJCG24HA078 такі умови відсутні.
Дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що вищевказані твердження митного органу є хибними та такими, що спростовуються матеріалами справи, виходячи з наступного.
Так, що стосується тверджень митного органу про не врахування такої складової митної вартості як вартість пакування та пакувальних матеріалів, то судова колегія вважає такі твердження необґрунтованими, оскільки умовами контракту передбачено, що Товар має доставлятись в упаковці, що відповідає особливостям транспортування (п.6.1 контракту). Пунктом 8.5. Контракту передбачено, що при його тлумаченні сторони повинні керуватись умовами міжнародних правил Інкотермс.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.3.2. зовнішньоекономічного контракту №20032023 від 20.03.2023р. умови поставки: вид транспортування вантажу, умови поставки вказуються додатково в інвойсі або проформа інвойсі.
За офіційними правилами тлумачення торгівельних правил Інкотермс 2010 термін CIF (Вартість, страхування та фрахт) означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. За умовами терміну CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.
Відповідно до ст. А9 Правил Інкотермс 2010 щодо CIF продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити упаковку товару, за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі зазвичай прийнято відвантажувати вказаний у договорі товар без упаковки. Продавець може упакувати товар таким чином, як це необхідно для його перевезення, якщо тільки покупець до укладення договору не повідомить продавця про специфічні вимоги до упаковки.
Отже, невід'ємною частиною витрат продавця/постачальника за умовами CIF є витрати на пакування товару, що також відображено і в Контракті №20032023 від 20.03.2023р..
Тобто, судова колегія зазначає, що вартість пакування включена в ціну товару та додатково до митної вартості не додається у відповідності з положеннями ч.10 ст.58 МК України.
Що стосується тверджень митного органу про те, що «Відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: -рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка фактури; -калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Вказані документи для підтвердження числового значення вказаної складової митної вартості до митного оформлення не надано», то судова колегія зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, що до митного оформлення на підтвердження вартості перевезення були надані: рахунок передплатний на надання транспортно-експедиційних послуг №А011702 від 27.01.2025р., довідку про транспортні витрати №02/27.01.2025 від 27.01.2025р., договір про надання транспортно-експедиторських послуг №221-ЮГЛ від 17.10.2022р., договір на автомобільне перевезення №2911/2022 від 29.11.2022р.
Відповідно до довідки ТОВ «ЮНАЙТЕД ГЛОБАЛ ЛОДЖИСТІК» про транспортні витрати №02/27.01.2025 від 27.01.2025р., вартість перевезення вантажу транспортним засобом державний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_3 з м.Констанца (Румунія) до м. Орлівка (прикордонний перехід, Україна) становить 65 000грн.
30.01.2025 р. декларант ПП «МАРЛІН ОДЕСА» подав до Одеської митниці електронну МД №25UA500020000825U3, заявивши митну вартість імпортованого товару за ціною договору, додавши до ціни товару складову митної вартості товару - витрати на транспортування цього товару до місця ввезення на митну територію (65 000грн) у відповідності до п.5 ч.10 ст.58 МК України.
Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс поставка товару на умовах CIF («вартість, страхування, фрахт») покладає на продавця обов'язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, та обов'язок за свій рахунок здійснити витрати на страхування товару, тоді як у покупця відсутній обов'язок на укладення договору перевезення та страхування (пункти А.3, Б.3 умов поставки CIF за Інкотермс).
Отже, витрати на перевезення з Китаю до порту Констанца, Румунія були здійснені Продавцем, та вже включеними до ціни товару, а отже додатково до митної вартості не додаються, що не заперечується митницею, а витрати на перевезення, які поніс Покупець до митного кордону України (прикордонний перехід у м.Орлівка), додатково додані до фактурної вартості товару.
Таким чином, вказані вище зауваження митного органу судова колегія вважає необґрунтованими та безпідставними.
Що стосується тверджень митного органу, що у довідці про транспортні витрати від 27.01.2025р. за №02/27.01.2025 відсутнє посилання на договір на перевезення вантажу, то судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
При цьому, в наданій до митного оформлення довідці про транспортно-експедиційні витрати №02/27.01.2025 від 27.01.2025р. зазначено маршрут та номер автотранспортного засобу НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , які співпадають із даними, вказаними в автотранспортній накладній №28011 від 28.01.2025р., яка, в свою чергу, містить посилання на маршрут, номер контейнеру та вагу товару, що дозволяє однозначно ідентифікувати імпортований товар.
У вказаних документах відсутні розбіжності тому, на думку судовою колегією, зазначення митним органом вказаної обставини як підстави для коригування митної вартості є необґрунтованим.
Що стосується посилань Одеської митниці на те, що інвойс від 1.09.2024р. №RJCG24HA078 не містить посилання на зовнішньоекономічний контракт, то судова колегія виходить з наступного.
Інвойс - у міжнародній комерційній практиці документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага ті інші), умови поставки і відомості про відправника та одержувача.
Фактично інвойс є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за товари, що поставляються (або вже фактично поставлені) чи послуги, що надаються (або фактично надані).
Виставлений Продавцем інвойс від 1.09.2024р. №RJCG24HA078 містить перелік товарів, їх кількість і ціну за якою вони поставлені покупцеві, вид товару, його вагу, умови поставки і відомості про відправника та одержувача.
У постанові від 2.11.2018р. у справі №821/3874/15-а Верховний Суд вказав на те, що відсутність в інвойсі вказівки на реквізити зовнішньоекономічного контракту сама собою не може бути підставою для висновку про неможливість ідентифікації інвойсу з поставкою товару, якщо така ідентифікація може бути проведена на основі інших документів, доданих на підтвердження митної вартості товару.
Отже, судова колегія вважає, що надані до митного оформлення документи дають можливість ідентифікувати поставлений товар.
Сплачуючи вартість товару, Продавець у призначенні платежу послався саме на цей інвойс від 1.09.2024р. №RJCG24HA078 та контракт №20032023 від 20.03.2024 р.
Також, посилання на інвойс від 1.09.2024р. №RJCG24HA078 міститься у пакувальному листі, сертифікаті про походження товару, страховому полісі, декларації країни відправлення.
Додатково на підтвердження того, що товар було відправлено Продавцем саме на умовах поставки CІF згідно Інкотермс також свідчить надана до митного оформлення копія митної декларації країни відправлення.
З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що до митного органу були надані достатні докази для підтвердження реальних умов поставки та для підтвердження того, що зазначення в інвойсі умов поставки CІF є очевидною технічною помилкою, оскільки такої умови поставки згідно Інкотермс не існує.
Щодо зауважень митниці про те, що згідно п.5.1 зовнішньоекономічного договору від 20.03.2023р. №20032023 оплата здійснюється наперед згідно виставленого рахунку (інвойсу), але в наданому інвойсі від 1.09.2024р. №RJCG24HA078 такі умови відсутні, судова колегія зазначає наступне.
Так, відповідно до п 5.1.-5.2. зовнішньоекономічного договору від 20.03.2023р. №20032023 оплата товару здійснюється Покупцем наперед, згідно виставленим рахунками або проформам інвойсу. Оплата здійснюється в доларах США.
Як вбачається із матеріалів справи, що 1.09.2024р. Продавець виставив Покупцю інвойс № RJCG24HA078 на товар «вугор смажений заморожений (ANGUILLA ROSTRATA)» трьох найменувань: 600-650 гр. +10%-15% соус - вагою 2 000 кг, вартістю 23 600,00 дол. США; 600-650 гр. +10%-15% соус - вагою 15 000 кг, вартістю 174 000,00 дол. США, ; 600-650 гр + 500 гр. соус - вагою 5 000 кг, вартістю 38 000,00 дол. США. Загальна вартість 235 600,00 дол. США.
В інвойсі також визначені транспортні деталі: з Ксіамену, Китай до України, морським транспортом до Констанци, Румунія, на умовах поставки CIF Констанца, Румунія.
Продавцем було складено пакувальний лист до інвойсу №RJCG24HA078 від 1.09.2024р. на товар «вугор смажений заморожений (ANGUILLA ROSTRATA)» загальною вагою нетто 22 000кг, брутто - 25 300кг.
Платіжними документами від 3.09.2024р. №240903/000279745 (на суму 30 000,00 дол. США), від 08.01.2025 № 250108/000310474 (на суму 100 000,00 дол. США), від 15.01.2025 № 250115/000312146 (на суму 105 600,00 дол. США), ПП «МАРЛІН ОДЕСА» на рахунок «FUJIAN RONGJANG IMP.&EXP. CO., LTD» сплатило повну вартість товару у сумі 235 600,00 дол. США на підставі контракту № 20032023 від 20.03.2023р., інвойсу № RJCG24HA078 від 01.09.2024 р., про що зазначено у призначенні платежу вказаних банківських документів.
З огляду на вказане, судова колегія вважає, що позивачем фактично виконано умови контракту та інвойса щодо передплати за поставлений товар.
Враховуючи вказане, апеляційний суд вважає, що зазначення митним органом як підстави для коригування митної вартості неможливість перевірити правильність визначення митної вартості самого товару без зазначення в інвойсі умов оплати - є безпідставними та необґрунтованими.
Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ПП «МАРЛІН ОДЕСА» митної вартості товару судом не встановлено.
Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому, надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Що стосується розбіжностей між заявленою декларантом митною вартістю товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, то судова колегія зазначає наступне.
Так, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у постанові від 5.03.2019р. у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (аналогічна позиція Верховного Суду закріплена і у постанові від 05.03.2019р. у справі №813/1532/17, постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-А).
До митного органу були надані всі необхідні та достатні докази, вартість та обсяги товару в яких є тотожними та повністю відповідають ціні вказаній в митній декларації.
Відтак, вказана обставина не є підставою для коригування митної вартості.
При цьому, судова колегія зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року в справі №809/1884/16.
Таким чином, зазначені митницею у повідомленнях та рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність відомостей, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
Водночас, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Натомість, доказів повідомлення позивача про конкретні складові митної вартості товарів, які мають бути підтверджені додатково наданими ним документами відповідачем не надано.
На думку суду, позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.Таким чином, судова колегія вважає вказані доводи митного органу безпідставними.
Враховуючи, що позивачем були надані для митного оформлення товару документи, необхідні для визначення його митної вартості, яка була задекларована, документи містять повну інформацію про митну вартість товару та її складові частини, не містять суттєвих розбіжностей, тощо, судова колегія приходить до висновку, що відмова відповідача у розмитненні товару за митною декларацією є неправомірною, а оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів - є протиправними та підлягають скасуванню.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПП «МАРЛІН ОДЕСА», шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень митного органу про коригування митної вартості товарів та як наслідок визнання протиправними та скасування оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.І. Бітов
О.В. Єщенко