П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 522/13372/25
Перша інстанція: суддя Шенцева О.П.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Бітова А.І.,
Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 24 вересня 2025р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, за участі третьої особи: приватного виконавця Шуляченко Миколи Борисовича, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
У червні 2025р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, за участі третьої особи: приватного виконавця Шуляченко М.Б., у якому просила: скасувати постанову про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11.04.2025р. інспектором з паркування Софіяник В.Л., була винесена постанова серії ОДП №1732464 від 11.04.2025р. про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.152-1 КУпАП, а саме за те, що вона 11.04.2025р. о 15:02год., в м.Одесі по вул.Європейська, 35, порушив правила паркування транспортного засобу «Hyundai Elantra», державний номер НОМЕР_1 зокрема не сплатила вартість паркування транспортного засобу.
Позивачка зазначила, що зазначене адміністративне правопорушення вона не вчиняла, оскільки транспортним засобом «Hyundai Elantra», державний номер НОМЕР_1 , вона з 2012р. не користується, так як він був проданий ОСОБА_2 , що підтверджується довіреністю виданою на ім'я ОСОБА_2 зареєстрованою в реєстрі за №1154, посвідченою приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Степановою І.А.
Крім того, позивачка зазначила, що щоб уникнути непорозумінь з правоохоронними органами своєчасно зверталась із заявами до Головного сервісного центру МВС, Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеський області, УПП в Одеський області, в яких повідомляла, що з 2012р. не користується транспортним засобом «Hyundai Elantra», державний номер НОМЕР_1 , а належним користувачем є інша особа.
Посилаючись на вказане просила позов задовольнити.
Рішенням Приморський районний суд м.Одеси від 24 вересня 2025р. адміністративний позов задоволено.
Скасовано постанову Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради серія ОДП 1732462 від 11.04.2025р., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу, який на підставі ч.2 ст.308 КУпАП України становить 1 200грн., а справу про адміністративне правопорушення - закрито.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 605,6грн..
В апеляційній скарзі Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Враховуючи військову агресію рф проти України, введення воєнного стану в Україні, а також неможливість забезпечення безпеки сторін та суддів при розгляді справи в приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду, колегія суддів вважає за необхідне здійснити розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження.
Так, розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що в діях позивачки відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.152-1 КУпАП, постанова про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, оскільки в даному випадку транспортний засіб марки «Hyundai Elantra», державний номерний знак НОМЕР_2 , з 2012р. фактично не перебуває у користуванні ОСОБА_1 .
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду справи, що 11.04.2025р. інспектором з паркування Софіяник В.Л., була винесена постанова серії ОДП №1732464 від 11.04.2025р. про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.152-1 КУпАП, а саме за те, що вона 11.04.2025р., о 15:02год., в м.Одесі по вул.Європейська, 35, порушила правила паркування транспортного засобу «Hyundai Elantra», державний номер НОМЕР_1 , зокрема не сплатила вартість паркування транспортного засобу.
Не погодившись із зазначеною постановою позивач, звернувся з позовною заявою в якій просить скасувати зазначено постанову та провадження закрити на підстав п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.152-1 КУпАП, посилаючись на те, що зазначене адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не вчиняла, оскільки з 2012р. не користується транспортним засобом «Hyundai Elantra», державний номер НОМЕР_1 , так як продала його ОСОБА_2 та який є належним користувачем спірного транспортного засобу.
Перевіряючи правомірність оскаржуваної постанови відповідача у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивачка пов'язує її протиправність та незаконність, в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.245 КУпАП встановлено, що серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. З огляду на ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.9 КУпАП, адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно за ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності. До структури складу адміністративного правопорушення відносяться: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона. Адміністративне правопорушення може мати місце лише за наявності всіх перелічених складових, що у сукупності становлять склад адміністративного правопорушення.
Так, об'єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення.
Водночас, суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення - це психічна сфера діяльності особи, яка вчинила адміністративне правопорушення у зв'язку з вчиненням ним суспільно небезпечного діяння. Елементи суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення можуть бути обов'язковими (вина) або факультативними (мотив, мета).
Вина - це свідоме, вольове відношення суб'єкта до скоєного нею суспільно небезпечного діяння і до настання його наслідків, виражене у формі умислу або необережності.
Положеннями ст.10,11 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Аналізуючи вищезазначене, судова колегія зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Як вбачається із матеріалів справи, що до позовної заяви позивачкою було надано довіреність, з якої вбачається, що 14.04.2012р. ОСОБА_1 продала транспортний засіб «Hyundai Elantra», державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 .
Отже, транспортний засіб марки «Hyundai Elantra», державний номерний знак НОМЕР_1 , з 2012р. фактично не перебуває у користуванні ОСОБА_1 .
При цьому, судова колегія зазначає, що зазначені обставини також підтверджуються наданими заявами до Головного сервісного центру МВС, Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеський області, Управління Патрульної поліції в Одеський області, про те, що ОСОБА_1 повідомляла зазначені органи, що з 2012р. ОСОБА_1 не користується транспортним засобом «Hyundai Elantra», державний номер НОМЕР_1 , а належним користувачем є ОСОБА_3 .
Відповідно до п.15 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів», від 8 жовтня 2022р. №1145: «У разі коли власником транспортного засобу є фізична особа, внесення до Реєстру відомостей про належного користувача або їх виключення через електронний кабінет водія або через Портал Дія здійснюється нею особисто.»
Пунктом 3 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів», від 8 жовтня 2022р. №1145, передбачено: «Підставою для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є електронна заява або заява, сформована та подана заявниками, якою визначено належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв'язку з передачею фізичній або юридичній особі транспортного засобу в користування».
Згідно з п.13 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів», від 8 жовтня 2022 р. № 1145, передбачено : «За згодою заявників внесення відомостей до Реєстру про належного користувача може здійснюватися без зазначення строку».
Диспозицією ч.1 ст.152-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі несплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування.
При цьому, у примітці ст.152-1КУпАП роз'яснено, що під несплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти несплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів.
Юридичний склад конкретного адміністративного правопорушення становлять суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна та об'єктивна сторони правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає адміністративну відповідальність особи.
Тобто, для встановлення однієї з обов'язкових ознак складу даного адміністративного правопорушення об'єктивної сторони - необхідно встановити, що особа (водій) винна у порушенні вимог паркування транспортних засобів, що підтверджується відповідними доказами.
Отже, з урахуванням того, що ОСОБА_1 з 2012р. не користується транспортним засобом «Hyundai Elantra», державний номер НОМЕР_1 , який згідно нотаріальної довіреності належить іншій особі (що не спростовано відповідачем), а постанова серія №1732464 винесена відносно ОСОБА_1 постановлена 11.04.2025р., то судова колегія вважає, що ОСОБА_1 не могла вчинити інкриміноване адміністративне правопорушення, та не могла оплатити вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування, оскільки не розпоряджається та не користується зазначеним транспортним засобом.
Враховуючи вищевказане, судова колегія зазначає, що в даному випадку в діях ОСОБА_1 відсутній склад об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.152-1 КУпАП.
За правилами ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, КАС Україні та в контексті положень Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.1ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Враховуючи вищевказане, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку в діях позивачки відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.152-1 КУпАП, а тому наявні законні підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Відтак, враховуючи вищевказане та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в даному випадку наявні законні підстави для задоволення позовних вимог.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
На підставі вказаного, колегія суддів зазначає, що викладені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 24 вересня 2025р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді А.І. Бітов
О.В. Єщенко