П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/15007/25
Перша інстанція: суддя Тарасишина О.М.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Бітова А.І.,
Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бона Домус» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -
У травні 2025р. ТОВ «Бона Домус» звернулося до суду із позовом до Одеської митниці, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000134/2 від 11.05.2025р..
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Бона Домус» зазначило, що під час переміщення товару через митний кордон України товариством до Одеської митниці подана митна декларація з визначеною декларантом вартістю товару. Проте за результатами митного оформлення митним органом 11.05.2025р. прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за № UA500020/2025/000134/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500020/2025/000224.
Позивач із рішенням митного органу про коригування митної вартості не погоджується, вважає його протиправним та таким, що порушує його права та інтереси, оскільки документи, подані декларантом для митного оформлення товару за ціною контракту, відповідають вимогам ст.53 МКУ, є належними та допустимими і підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх дані піддаються обчисленню.
Посилаючись на вказане, просив позов задовольнити.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000134/2 від 11.05.2025р.
Стягнуто на користь ТОВ «Бона Домус» за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці судові витрати у розмірі 11 460,71грн.
Не погодившись із даним судовим рішенням, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що митний орган, приймаючи оскаржуване рішення, діяв з порушенням норм митного законодавства України, оскільки товариством надано усі необхідні документи для розмитнення товарів, а митницею не надано їм належної оцінки та визнано, що представлені документи не підтверджують митну вартість товару.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що 15.01.2025р. компанія GUANGZHOU GOOD PLASTIC PRODUCTS CO., LTD. China (Китай) (продавець) та ТОВ «Бона Домус» (покупець) уклали Контракт №21, відповідно до п.1.1 якого, Продавець продає, а Покупець купує промислові товари, а також інші товари в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в інвойсах (рахунках постачальника), які є невід'ємною частиною даного Контракту (а.с.25-27).
10.05.2025р. декларантом ТОВ «Бона Домус» було подано до Одеської митниці митну декларацію за №25UA500020003461U7 для оформлення вантажу:
- Товар №1 Текстильні матеріали, просочені, з покриттям або дубльовані пластмасами: Тканина вибілена, переплетення, з одного боку має суцільне покриття непористим полімерним матеріалом - полівінілхлоридом: скатертина для столу в рулоні розміром 1,4* 20M/ROLL у кількості 1808 рулонів. Торговельна марка BONA DOMUS.;
- Товар №2 Покриття для підлоги, що являє собою плаский пористий (комірчастий) непрозорий матеріал в сполученні з текстильним матеріалом (основов'язаний трикотаж з синтетичних поліефірних волокон), у якому текстильний матеріал повністю закладений в полімерний матеріал з полімерів вінілхлориду / полівінілхлоридом (повністю покритий ним по обидва боки). Покриття видно неозброєним оком - структура текстильного матеріалу не видна. Не самоклейна, гнучка, у рулонах: Килимок протиковзкий розміром 65*1500CM у кількості 618 рулонів. Торговельна марка PERLINA. Країна виробництва - Китай. Виробник товарів GUANGZHOU GOOD PLASTIC PRODUCTS CO.,LTD
Проте, 10.05.2025р. митним органом було направлено позивачу повідомлення про наявні нібито розбіжності у поданих до митного оформлення документах.
Так, 11.05.2025р. позивач своїм листом №11/05 надав свої пояснення митниці щодо нібито розбіжностей (їх відсутності), надав додаткові документи та наголосив на надання вичерпного переліку документів, що підтверджують митну вартість товару, просив оформити подану декларацію, також надав додаткові документи.
Однак, 11.05.2025р. митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000134/2, яким митну вартість товару №1 скориговано до рівня до рівня 4,76дол.США/кг, товару № 2 скориговано до рівня 1,94дол. США/кг.
11.05.2025р. інспектором було складено Картку відмови №UA500020/2025/000224 в прийнятті митної декларації №25UA500020003461U7 від 10.05.2025, у зв'язку з винесенням рішення про коригування митної вартості товарів.
11.05.2025р. декларантом було подано ВМД №25UA500020003473U0 за першим методом визначення митної вартості, в порядку ст.55 Митного кодексу, сплачена вартість донарахованих митних платежів відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів.
В оскаржуваному рішенні №UA500020/2025/000134/2 від 11.05.2025р. інспектором митного органу було зазначено підстави коригування митної вартості товарів:
1) відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, разом з цим відповідно до умов п.7.1 Контракту, товар постачається упакованим. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.
2) Відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил...», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012р. №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: -рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; -банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; -калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Вказані документи для підтвердження числового значення вказаної складової митної вартості до митного оформлення не надано.
3) У поданому до митного оформлення прайс-листі від 10.03.2025р. №Б.Н. відсутнє посилання на зовнішньоекономічний контракт та інвойс, отже, не містить всіх необхідних реквізитів для встановлення зв'язку між поданим прайс-листом та партією товару, яка ввозиться.
4) У наданому до митного оформлення коносаменті від 16.03.2025р. №XM250300116 наявна фраза Freight Prepaid, але жодних документів підтверджуючих оплату фрахта до митного оформлення не надавалось, що унеможливлює здійснення перевірки оплати витрат на транспортування оцінюваних товарів до порту ввезення на митну територію України та відповідно перевірки правильності виконання та додержання умов поставки CFR Чорноморськ (Україна).
5) У наданому до митного оформлення інвойсі від 10.03.2025р. №GB362-P3 печатка та підпис продавця мають ознаки створення за допомогою копіювання.
6) Відсутні документи, що містять відомості про вартість страхування;
7) Реквізити банку (адреса) для оплати за товар у контракті від 15.01.2025 №21, інвойсі від 10.03.2025р. №GB362-P3, відрізняються реквізитів (адреса банку) у наданому платіжному доручені від 29.04.2025р. №46.
Позивач не погоджується із вказаним рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів та вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду із даним позовом.
Перевіряючи правомірність прийнятого спірного рішення, з урахуванням підстав, з якими позивач просить визнати його протиправним та незаконним, судова колегія виходить з наступного.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями п.п.23,24 ст.4 МКУ встановлено, що митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
На підставі приписів Митного кодексу України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою, відповідно до ст.49 МКУ, є їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За правилами ст.50 МКУ відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
За змістом ч.1 ст.51 МКУ митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2 ст.52 МКУ передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч.1 ст.53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Водночас, відповідно до ч.3 ст.53 МКУ, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, перелік яких визначено вказаною нормою.
У той же час, відповідно до ч.5,6 ст.53 МКУ забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Як визначено в ст.54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Таким чином, у разі наявності розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані надати додатковий перелік документів. При цьому, витребування митним органом таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, підставами для здійснення відповідачем коригування митної вартості стало те, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
1) відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, разом з цим відповідно до умов п.7.1 Контракту, товар постачається упакованим. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.
2) Відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил...», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012р. №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: -рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; -банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; -калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Вказані документи для підтвердження числового значення вказаної складової митної вартості до митного оформлення не надано.
3) У поданому до митного оформлення прайс-листі від 10.03.2025р. №Б.Н. відсутнє посилання на зовнішньоекономічний контракт та інвойс, отже, не містить всіх необхідних реквізитів для встановлення зв'язку між поданим прайс-листом та партією товару, яка ввозиться.
4) У наданому до митного оформлення коносаменті від 16.03.2025р. №XM250300116 наявна фраза Freight Prepaid, але жодних документів підтверджуючих оплату фрахта до митного оформлення не надавалось, що унеможливлює здійснення перевірки оплати витрат на транспортування оцінюваних товарів до порту ввезення на митну територію України та відповідно перевірки правильності виконання та додержання умов поставки CFR Чорноморськ (Україна).
5) У наданому до митного оформлення інвойсі від 10.03.2025р. №GB362-P3 печатка та підпис продавця мають ознаки створення за допомогою копіювання.
6) Відсутні документи, що містять відомості про вартість страхування;
7) Реквізити банку (адреса) для оплати за товар у контракті від 15.01.2025 №21, інвойсі від 10.03.2025р. №GB362-P3, відрізняються реквізитів (адреса банку) у наданому платіжному доручені від 29.04.2025р. №46.
Щодо відсутності інформації про вартість упаковки, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до розділу А.9 умов CFR Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, Продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару.
Пунктом 7.1 Контракту за №1 передбачено, що Товар повинен бути промаркований, завантажений і упакований так, щоб виключити псування або знищення його на весь період постачання до прийому Товару Покупцем (а.с.28).
Отже, відповідно до умов зазначеного Контракту обов'язок пакування покладається на Постачальника товару та при постачанні Товару витрати з пакування закладалися Постачальником самостійно до вартості Товару і додатковому відшкодуванню з боку позивача не підлягали.
Згідно із зовнішньоекономічним договором ціна Товару вже включає в себе вартість упаковки та маркування, позивачем жодних витрат на пакування понесено не було, а тому за приписами ч.10 ст.58 МК України ці складові не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.
Щодо доводів контролюючого органу, що в наданих до митного контроля та оформлення документах та у гр.20 МД зазначені умови поставки CFR (фрахт/перевезення оплачені) - міжнародний торговий термін Інкотермс, відповідно до якого продавець несе витрати по перевезенню до пункту призначення, в тому числі фрахт. Проте у наданих до митного контролю та оформлення документах відсутні відомості про здійснення або нездійснення страхування вантажу продавцем, колегія суддів вважає за необхідне зауважити наступне.
Відповідно до п.7 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на страхування цих товарів.
Згідно з п.8 ч.2 ст.53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару здійснювалася на умовах CFR.
Згідно з правилами Інкотермс, відповідно до умов поставки CFR продавець зобов'язаний своїм коштом доставити товар у порт відвантаження, завантажити його на судно i сплатити фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення. При цьому правила Інкотермс, і CFR в тому числі, не встановлюють імперативних обов'язків щодо здійснення страхування вантажу, а передбачають, що в разі його здійснення обов'язок, а відповідно і витрати на страхування буде нести i покупець.
Отже, оскільки умови поставки за базисом CFR не зобов'язують продавця або покупця здійснити страхування товару, враховуючи те, що позивач зазначив митному органу, що страхування товару не проводилось, тому відсутні підстави стверджувати, що витрати щодо страхування є складовою митної вартості товару, який поставляється на умовах базису CFR.
Аналогічні правові висновки викладно у постанові Верховного Суду від 15.02.2024р. у справі №640/29559/20, від 22.12.2020р. у справі №420/2850/19 та від 9.09.2022р. у справі №820/2004/17, та у справах №825/735/17, №825/2255/16, №825/1016/17, №1.380.2019.001657.
Що стосується посилань митного органу на те, що відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012р. №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; вказані документи для підтвердження числового значення вказаної складової митної вартості до митного оформлення не надано; у наданому до митного оформлення коносаменті наявна фраза Freight Prepaid, але жодних документів підтверджуючих оплату фрахта до митного оформлення не надавалось, колегія суддів зазначає, що за умовами CFR вартість фрахту до порту призначення (Одеса) вже включена продавцем до ціни товару, що підтверджується інвойсом та коносаментом з відміткою «Freight Prepaid» (фрахт оплачено продавцем у порту відправлення). Згідно ч.2 ст.53 та ст.58 МК України, а також розділу III Правил №599, затверджених наказом МФУ від 24.05.2012р. №599, окремі документи щодо вартості перевезення надаються лише тоді, коли фрахт сплачується покупцем окремо і не включений до ціни товару. В даному випадку фрахт вже враховано в загальній вартості товару (CFR), що прямо випливає із змісту інвойсу та коносаменту. Тому вимога відповідача надати окремий документ з інформацією про вартість фрахту є необґрунтованою і не відповідає нормам МК України та міжнародним правилам Інкотермс 2010.
Що стосується посилань митного органу на те, що у поданому до митного оформлення прайс-листі від 10.03.2025р. №Б.Н. відсутнє посилання на зовнішньоекономічний контракт та інвойс, а отже, не містить всіх необхідних реквізитів для встановлення зв'язку між поданим прайс листом та партією товару, яка ввозиться, то судова колегія зазначає, що прайс - лист є допоміжним (не обов'язковим) документом при митному оформленні. Цей документ складається та видається продавцем товару може адресуватись як конкретному покупцю так і не обмеженому колу осіб, жодним нормативно - правовим актом України, або Китаю не встановлено вимоги щодо даного документу.
Що стосується інших посилань митного органу щодо мають ознаки створення за допомогою копіювання, як на підставу коригування митної вартості товару, то судова колегія вказані посилання необґрунтованими та зазначає, що вказане спростовується матеріалами справи, зокрема наданими документами що до митниці, що до суду.
Що стосується посилань митного органу на те, що реквізити банку (адреса) для оплати за товар у контракті від 15.01.2025р. №21, інвойсі від 10.03.2025р. №GB362-P3, відрізняються реквізитів (адреса банку) у наданому платіжному доручені від 29.04.2025р. №46, то судова колегія вважає вказані посилання помилковими, оскільки дослідивши надані документи вказане спростовується матеріалами справи.
Що стосується посилання митного органу в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС, то судова колегія зазначає що вказане не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта усіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Дослідивши надані позивачем документи, які ним подавалися під час митного оформлення товарів, апеляційний суд встановив, що з них вбачається ідентифікація товару, його числові значення, вартість, чим спростовується висновок митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товару за заявленою позивачем митною вартістю, тобто за ціною договору, необхідність у витребуванні додаткових документів та у застосуванні другорядних методів визначення митної вартості товарів.
До митного оформлення декларантом були надані документи, перелік яких визначений митним законодавством, та які, як встановлено під час розгляду справи, давали митному органу змогу визначити заявлену митну вартість товарів. А відтак, витребування у декларанта додаткових документів є безпідставним, що свідчить про неправомірність рішення митного органу у неприйнятті митної декларації і відмові митного оформлення товарів та коригування їх митної вартості.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Бона Домус», визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів за № UA500020/2025/000134/2 від 11.05.2025р.
Отже, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, оскільки митним органом не спростовано ціну товару, а також не підтверджено об'єктивної неможливості на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за основним методом. При цьому, інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої товариством митної вартості товару, не встановлено.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
У доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скаргах доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025р. залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді А.І. Бітов
О.В. Єщенко