П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/28890/24
Перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Єщенка О.В.,
Скрипченка В.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
У вересні 2024р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ГУ ДПС в Одеській області, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1056177-2411-1518-UA51120090000035170 від 27.06.2024р..
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним, а позов підлягає задоволенню, оскільки нежитловий об'єкт не є об'єктом оподаткування згідно з пп. “ж» п. 266.2 ст. 266 ПК України, адже використовується ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності для зберігання вирощеної особисто ним сільськогосподарської продукції, тобто як сільськогосподарським виробником.
Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове-повідомлення ГУ ДПС в Одеській області №1056177-2411-1518-UA51120090000035170 від 27.06.2024р..
Стягнуто з ГУ ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1 211,2грн..
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган приймаючи оскаржуване рішення діяв протиправно та з порушенням норм податкового законодавства, оскільки позивачем надано відповідні докази того, що він є сільськогосподарським товаровиробником, а тому на нього поширюються пільги передбачені пп.«ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.
Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Кодимської міської ради Подільського району Одеської області (колишня Грабівська сільська рада), а саме:
- для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (вид цільового призначення земельної ділянки - 01.03), кадастровий номер 5122581600:01:002:0649, площею 1,8671 га, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.30);
- для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (вид цільового призначення земельної ділянки - 01.03), кадастровий номер 5122581600:01:002:0650, площею 1,9201 га, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.31).
Також позивач є власником наступного об'єкту нежитлового майна - майнового комплексу «Зерновий тік», який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , площею 2 916,6кв.м., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.12).
Вказаний майновий комплекс розташований на земельній ділянці із кадастровим номером 5122581600:01:002:0816, вид цільового призначення земельної ділянки - 01.03 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.27-28).
Згідно довідки Кодимської міською радою №13-15/435 від 22.08.2024 року позивач у 2022-2024 році належний йому майновий комплекс «Зерновий тік» загальною площею, 2 916,6кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , використовував для виробництва та зберігання самостійно вирощених ним сільськогосподарських зернових культур (а.с.44).
Починаючи з 13.07.2023р. позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, з одним із видів економічної діяльності (КВЕД) - 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (а.с.29).
Майновий комплекс «Зерновий тік» відноситься до підкласу 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші» класу 1271 ДК 018-2000 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», на підтвердження чого надано Витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, реєстраційний номер документу ТІ01:6402:7340:3517:5205 (а.с.21-26).
Водночас, 27.06.2024р. податковим органом було сформовано податкове повідомлення-рішення за №1056177-2411-1518-UA51120090000035170 по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за період 2023р. по об'єкту нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у розмірі 39 082,44грн. (а.с.11).
Позивач вважаючи вищезазначене рішення відповідача протиправним, оскільки має пільги щодо даного об'єкту нерухомості, звернувся до суду із даним позовом.
Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення податкового органу, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує його протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями пп.266.1.1 п.266.1. ст.266 ПК України встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з пп. «ж» п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, не є об'єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (в редакції до 1.01.2019р).
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018р. за №2628-VIII, підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено у новій редакції, відповідно до якої не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Тобто, законодавець уточнив з 1 січня 2019р., що сільськогосподарським товаровиробником є юридичні і фізичні особи.
Аналізуючи вищевказане, судова колегія зазначає, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Залежно від періоду (після 1 січня 2019р.) застосовувалася додаткова умова - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України). Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України).
Приписами пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Застереження в підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України щодо цілей глави 1 розділу ХIV Податкового кодексу України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін "сільськогосподарський товаровиробник" має інше змістовне навантаження.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 1 жовтня 2019р. у справі за №340/1905/18.
Поняття «сільськогосподарський товаровиробник» міститься у ст.1 ЗУ «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001р. за №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».
Так, відповідно до ст.1 ЗУ «Про сільськогосподарський перепис»:
- виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Положеннями ст.1 ЗУ «Про сільськогосподарський перепис» встановлено, що продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - це продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг.
Згідно з пп. “ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, не є об'єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (в редакції з 1.01.2019р.).
Положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000р. №507, будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.
Згідно з ДК 018-2000, до групи “Будівлі нежитлові інші» (код 127) належить клас 1271 “Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» охоплює такі підкласи: 1271.1 “Будівлі для тваринництва»; 1271.2 “Будівлі для птахівництва»; 1271.3 “Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 “Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 “Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 “Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 “Будівлі рибного господарства»; 1271.8 “Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 “Будівлі сільськогосподарського призначення інші».
Отже, з метою вирішення питання щодо наявності у позивача права на пільгу, передбачену пунктом “ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, суд повинен встановити, чи наділений позивач статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права, та встановити факт використання позивачем спірної нежитлової будівлі як об'єкта сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.
Дослідивши матеріали справи, судова колегія зазначає, що майновий комплекс «Зерновий тік» загальною площею, 2 916,6кв.м., який розташований за адресою: Одеська область Подільський район, територіальна громада Кодимська, комплекс будівель та споруд №1, та належить на праві власності позивачу, відноситься до нежитлових сільськогосподарських будівель, що підтверджується витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, реєстраційний номер документу ТІ01:6402:7340:3517:5205. Відомості, зазначені у вищевказаному реєстрі, стороною відповідача спростовані не були.
Також відповідачем за час розгляду справи не було доведено, що вищевказаний майновий комплекс «Зерновий тік» здавався у період 2023р. позивачем як власником в оренду, лізинг або позичку.
Факт використання майнового комплексу за призначенням у власній господарській діяльності позивача також підтверджується довідкою Кодимської міської ради за №13-15/435 від 22.08.2024р., в якій зазначено, що позивач у 2023р. використовував вищезгадану нежитлову сільськогосподарську будівлю для виробництва та зберігання самостійно вирощених ним сільськогосподарських зернових культур.
Отже, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач має статус сільськогосподарського товаровиробника для застосування пільги у вигляді звільнення від оподаткування податком.
На підставі вищевикладеного, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
У контексті оцінки доводів позовної заяви та апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246, 315, 316 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: О.В. Єщенко
В.О. Скрипченко