10 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/30410/25
Перша інстанція: суддя Тарасишина О.М.,
повний текст судового рішення
складено 22.10.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Димерлія О.О.,
суддів: Вербицької Н.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 у справі №420/30410/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень №155350004029 від 26.02.2025 та від 09.04.2025, визнання безпідставним лист №5465-4459/А-02/В-1500/25 від 03.03.2025 та зобов'язання вчинити певні дії
05.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №155350004029 від 26.02.2025 та від 09.04.2025 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 ;
- визнати безпідставним лист Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №5465-4459/А-02/В-1500/25 від 03.03.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області починаючи з 17.03.2020, призначити та здійснювати нарахування й виплату ОСОБА_1 пенсії державного службовця по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 60% від усіх сум заробітку, зазначених в довідках від 03.03.2020 про складові заробітної плати для призначенням пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років» №86/А-15-32-13-02-09, та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) за період з травня 2016 року по вересень 2019 року №87/А/15-32-13-02-09, виданих Державною податковою службою України Головного управління ДПС в Одеській області, з урахуванням вже отриманих сум пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про те, що з 17.03.2020 він має право на отримання пенсії державного службовця по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 60% від усіх сум заробітку, зазначених в довідках від 03.03.2020 про складові заробітної плати для призначенням пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років» №86/А-15-32-13-02-09, та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) за період з травня 2016 року по вересень 2019 року №87/А/15-32-13-02-09, виданих Державною податковою службою України Головного управління ДПС в Одеській області.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, вказуючи, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №155350004029 від 09.04.2025 приведено у відповідність ОСОБА_1 обчислення розміру пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про державну службу». Позивач не працював на посадах віднесених до категорії посад державної служби, а тому немає підстав для обчислення пенсії з урахуванням складових, які наведено у довідках. Підвищення заробітної плати працюючих державних службовців не є підставою для перерахунку пенсії. Як стверджує орган Пенсійного фонду, позивач не має права на перерахунок пенсії згідно із довідками від 03.03.2020 №86/А-15-32-13-02-09, №87/А/15-32-13-02-09. Крім того, на думку відповідача, у досліджуваній ситуації його наділено дискреційними повноваженнями.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 у справі №420/30410/25 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №155350004029 від 26.02.2025 та від 09.04.2025 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області починаючи з 17.03.2020, призначити та здійснювати нарахування й виплату ОСОБА_1 пенсії державного службовця по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 60% від усіх сум заробітку, зазначених в довідках від 03.03.2020 про складові заробітної плати для призначенням пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років» №86/А-15-32-13-02-09, та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) за період з травня 2016 року по вересень 2019 року №87/А/15-32-13-02-09, виданих Державною податковою службою України Головного управління ДПС в Одеській області, з урахуванням вже отриманих сум пенсії.
В решті позовних вимог відмовллено.
Приймаючи означене рішення в частині задоволених позовних вимог суд першої інстанції вказав, що періоди з 04.01.1998 по 13.12.2004, з 21.11.2005 по 30.01.2012 та з 23.07.2012 по 01.10.2019 підлягають зарахуванню до стажу державної служби позивача, що загалом складає понад 20 років. Станом на 01.05.2016 позивач працював на посаді, робота на якій зараховується до державної служби. Отже, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". Також, окружний адміністративний суд вказав, що суб'єктом владних повноважень не доведено того, що довідки від 03.03.2020 №86/А-15-32-13-02-09, №87/А/15-32-13-02-09 не відповідають вимогам Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622, або формам, які затверджено постановою Правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3. Як зауважив суд першої інстанції, пенсія ОСОБА_2 має бути перерахована з урахуванням довідок від 03.03.2020 №86/А/15-32-13-02-09, №87/А/15-32-13-02-09.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, з посиланням на неправильне застосування окружним адміністративним судом норм матеріального права, викладено прохання скасувати оскаржувану частину судового акту із прийняттям у відповідній частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги суб'єкт владних повноважень зазначає, що законодавчі приписи не містять положень, які б передбачали підстави або механізм для перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною (збільшенням) розміру заробітної плати діючих службовців. Довідки видані за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за № 180/30048, не створюють правових підстав для перерахунку пенсії позивача із одночасним переведення на пенсію за Законом України «Про державну службу». На думку органу Пенсійного фонду, довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям, які працювали з 01.01.2024 відповідно змін, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823 до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 14.09.2016 №622, теж не створюють правових підстав для перерахунку пенсії позивача за Законом України «Про державну службу». Крім того, позовна вимога щодо обчислення розміру пенсії з врахуванням довідок, виданих 03.03.2020, є такою, що не підлягає задоволенню з підстав, що судом не може прийматись відповідне рішення, оскільки це є втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
У свою чергу, ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач вказує, що наведені органом Пенсійного фонду в апеляційній скарзі доводи є безпідставними. На думку позивача, судом першої інстанції рішення прийнято з повним дотриманням норм матеріального та процесуального права.
В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв'язку з положеннями чинного, на час виникнення спірних правовідносин, законодавства, судом апеляційної інстанції установлено наступне.
Зокрема, колегією суддів з'ясовано, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи.
10.09.2019 ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З матеріалів справи убачається, що 03.03.2020 Головним управлінням ДПС в Одеській області виготовлено довідку №86/А/15-32-13-02-09 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.
У названій довідці зазначено, що станом на 29.02.2020 заробітна плата головного державного ревізора-інспектора стновить 8750грн., з яких: 5500грн. - посадовий оклад, 500грн. - надбавка за ранг (радник податкової та митної справи ІІІ рангу), 2750грн. - надбавка за вислугу років (50%) (за стаж державної служби 21 рік).
Також, 03.03.2020 Головним управлінням ДПС в Одеській області виготовлено довідку №87/А/15-32-13-02-09 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.
17.03.2020 ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області скеровано заяву про призначення пенсії по інвалідності згідно із ст.37 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889. До означеного звернення позивачем було додано вищевказані довідки Головного управління ДПС в Одеській області від 03.03.2020 №86/А/15-32-13-02-09, №87/А/15-32-13-02-09.
Однак, органом Пенсійного фонду відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності згідно із ст.37 Закону України «Про державну службу» (лист від 31.03.2020 №2477-2379/А-02/8-1500/20).
Уважаючи порушеним своє право на пенсійне забезпечення позивач звернувся до суду з позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 у справі №420/3447/20 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №2477-2379/А-02/8-1500/20 від 31.03.2020 про відмову в переведенні з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по інвалідності згідно із Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по інвалідності згідно із Законом України «Про державну службу», починаючи з 17.03.2020, зарахувавши до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців період роботи в органах державної податкової служби з 04.01.1998 по 31.12.2004, з 21.11.2005 по 30.01.2012 та з 23.07.2012 по 01.10.2019.
У подальшому, такий судовий акт органом Пенсійного фонду оскаржено в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2020 у справі №420/3447/20 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області задоволено частково.
Резолютивну частину рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 змінено в частині зарахування ОСОБА_1 періодів до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців в органах державної податкової служби.
Викладено абзац третій резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 в наступній редакції: Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності згідно із Законом України «Про державну службу», починаючи з 17.03.2020, зарахувавши до стажу його роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців періоди роботи в органах державної податкової служби: з 04.01.1998 по 13.12.2004, з 21.11.2005 по 30.01.2012 та з 23.07.2012 по 01.10.2019.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 залишено без змін.
На виконання вищевказаних судових рішень у справі №420/3447/20 органом Пенсійного фонду переведено ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по інвалідності згідно із Законом України «Про державну службу».
Після такого переведення розмір пенсії ОСОБА_1 становив 10300грн. 17коп.
Однак, 01.03.2025 органом Пенсійного фонду знижено розмір пенсії позивача до 2361грн.
З метою з'ясування причин такого зниження розміру пенсії ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області скеровано відповідне звернення.
За наслідком розгляду названого звернення органом Пенсійного фонду на ім'я позивача скеровано лист від 03.03.2025 №5465-4459/А-02/В-1500/25, у якому зазначено, що довідки про складові заробітної плати не були предметом спору, а тому рішення суду в справі №420/3447/20 органом Пенсійного фонду виконано невірно. У ОСОБА_1 не має права на розрахунок пенсії з урахуванням складових заробітної плати.
Уважаючи порушеним своє право на отримання належного розміру пенсії позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім'ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об'єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
14.09.2016 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» №622.
Названим актом Уряду затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб.
Згідно із пунктом 1 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 3-1 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622, державні службовці, які на день набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII “Про державну службу» займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII “Про державну службу», мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби.
Системний аналіз цієї норми свідчить, що вона поширюється виключно на тих осіб, які:
- станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII “Про державну службу») перебували на державній службі;
- мали необхідний стаж для збереження права на пенсійне забезпечення за статтею 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII “Про державну службу» (пункти 10, 12 розділу XI Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII “Про державну службу»);
- до 01.05.2016 ще не реалізували право на призначення пенсії державного службовця, тобто їм фактично не призначалася і не виплачувалася така пенсія.
Як з'ясовано судом апеляційної існатнції, станом на дату набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII “Про державну службу» (01.05.2016) ОСОБА_1 перебував на державній службі, мав необхідний стаж для збереження права на пенсійне забезпечення за статтею 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII “Про державну службу» та до 01.05.2016 не реалізував свого права на призначення пенсії державного службовця.
Згідно фактичних обставин справи, вперше пенсію по інвалідності згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 призначено 10.09.2019.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач повністю відповідає умовам, які визначено в пункті 3-1 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622, та належить до кола осіб, для яких законодавець спеціально передбачив можливість обчислення пенсії після остаточного звільнення з державної служби.
Отже, позивачка підпадає під регулювання пункту 3-1 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622, а відтак після остаточного звільнення ОСОБА_1 з державної служби орган Пенсійного фонду був зобов'язаний провести обчислення пенсії державного службовця на умовах цього підзаконного нормативно-правового акту із врахуванням поданих довідок Головного управління ДПС в Одеській області від 03.03.2020 №86/А/15-32-13-02-09, №87/А/15-32-13-02-09.
Беручи до уваги установленні фактичні обставини справи у системному зв'язку із наведеними законодавчими приписами, суд апеляційної інстанції вказує про безпідставність доводу скаржника про те, що позивач не має права на обчислення пенсії державного службовця згідно із Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622.
Відповідно до пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Згідно із статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, має враховуватися при обчисленні розміру пенсії, оскільки як перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, а саме, за наведених обставин стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 5 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622, форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 затверджено форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією).
За наслідком дослідження наявних у матеріалах справи довідок Головного управління ДПС в Одеській області від 03.03.2020 №86/А/15-32-13-02-09, №87/А/15-32-13-02-09 колегією суддів установлено, що вони відповідають формам, які затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3.
Між тим, слід відмітити, що вказуючи про невідповідність довідок Головного управління ДПС в Одеській області від 03.03.2020 №86/А/15-32-13-02-09, №87/А/15-32-13-02-09 вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622, суб'єктом владних повноважень не аргументовано в чому саме полягає така невідповідність.
Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку колегія суддів також враховує, що органом Пенсійного фонду на виконання рішень суду у справі №420/3447/20 переведено позивача на пенсію по інвалідності згідно із Законом України «Про державну службу» та враховано довідки Головного управління ДПС в Одеській області від 03.03.2020 №86/А/15-32-13-02-09, №87/А/15-32-13-02-09.
Однак, у подальшому з 01.03.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області без наведення жодних належних обґрунтувань та підстав самостійно здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 без врахування таких довідок.
Внаслідок вказаних дій суб'єкта владних повноважень розмір пенсії позивача зменшився з 10300грн. 17коп. до 2361грн., що апріорі не відповідає принципам пенсійного забезпечення, за якими після проведення перерахунку пенсії її розмір не може зменшуватись.
З огляду на викладене, апеляційний адміністративний суд уважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що протиправності рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №155350004029 від 26.02.2025 та від 09.04.2025.
Між тим, суд апеляційної інстанції відхиляє посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, які викладено в постанові від 19.03.2025 у справі №300/936/23, адже вони не є релевантними по відношенню до правовідносин, які є спріними у межах даної справи.
Так, здійснюючи розгляд справи №300/936/23 суд касаційної інстанції вказав, що ані Закон України «Про державну службу» №889-VIII, ані Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV не містять положень, які б передбачали підстави або механізм для перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною (збільшенням) розміру заробітної плати діючих службовців. Аналогічним чином, жодних підстав для такого перерахунку не передбачає і стаття 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ, яка регламентує порядок призначення пенсії за віком державним службовцям.
Натомість, у межах даного спору йдеться не про звичайний перерахунок пенсії, а про окрему правову ситуацію - обчислення розміру пенсії після звільнення з державної служби, яке прямо передбачено Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622.
З аналогічних підстав апеляційний адміністративний суд відхиляє посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, які викладено в постановах від 29.08.2018 у справі №555/2183/16-а, від 26.02.2020 у справі №508/808/16-а, від 28.10.2020 у справі № 826/16182/18, від 22.04.2021 у справі №712/10182/17, від 03.11.2021 у справі №373/2149/16-а, від 13.02.2018 у справі № 697/2282/17 та від 05.03.2019 по справі №226/1478/16-а, від 25.07.2025 у справі №140/5363/24.
Не є юридично спроможним твердження скаржника стосовно необхідності врахування під час розгляду даної справи рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 228.05.2024 у справі №120/3453/24, яке набрало законної сили, адже за приписами ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не суду першої інстанції.
Колегія суддів уважає безпідставним довід скаржника відносно наявності в органу Пенсійного фонду в досліджуваних правовідносинах дискреційних повноважень, з огляду на таке.
Згідно із пунктом 7 частини 1 статті 2 Закону України «Про адміністративну процедуру» дискреційне повноваження - це повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.
Комітетом Міністрів Ради Європи у рекомендаціях № R (80) 2 сформульовано принципи, які слугують змістовними гарантіями ухвалення справедливого рішення. Здійснюючи дискреційні повноваження адміністративний орган: переслідує лише ту мету, задля якої його наділено такими повноваженнями: дотримується принципу об'єктивності й безсторонності, враховуючи лише ті чинники, які - стосуються конкретної справи; дотримується принципу рівності перед законом, не допускаючи несправедливої дискримінації; забезпечує належну рівновагу між несприятливими наслідками, які його рішення може мати для прав, свобод чи інтересів осіб, та переслідуваною при цьому метою: приймає своє рішення в межах строку, прийнятного під кутом зору питання, яке вирішується; забезпечує послідовне застосування загальних адміністративних приписів з одночасним врахуванням конкретних обставин кожної справи.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку так, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Під дискреційним повноваженням слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Повноваження суду при вирішенні справи визначено статтею 245 КАС України, відповідно до якої у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, у тому числі, про зобов'язання вчинити певні дії.
За наслідками дослідження законодавчих приписів у контексі спірних правовідносин, апеляційним судом установлено, що в даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не наділено повноваженнями самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
У досліджуваних правовідносинах у суб'єкта владних повноважень був лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки, зокрема, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії державного службовця по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 60% від усіх сум заробітку, зазначених в довідках Головного управління ДПС в Одеській області від 03.03.2020 №86/А-15-32-13-02-09, №87/А/15-32-13-02-09, з урахуванням виплачених сум.
З урахуванням наведеного, на думку колегії суддів, судом першої інстанції правильно обрано спосіб захисту порушеного права позивача.
Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені органом Пенсійного фонду в апеляційній скарзі доводи.
Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку колегією суддів враховано правові висновки Верховного Суду, які викладено в постанові від 10.09.2025 у справі №380/3966/24.
Жодних доводів стосовно того, з якої саме дати має нараховуватись та виплачуватись позивачу спірна пенсія, апеляційна скарга суб'єкта владних повноважень не містить, а тому таким обставинам суд апеляційної інстанції оцінки не надає.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.
З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 у справі №420/30410/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень №155350004029 від 26.02.2025 та від 09.04.2025, визнання безпідставним лист №5465-4459/А-02/В-1500/25 від 03.03.2025 та зобов'язання вчинити певні дії - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді Н.В. Вербицька О.І. Шляхтицький