П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/36374/24
Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П.
Дата і місце ухвалення 11.04.2025р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Єщенка О.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області), в якому просив:
- визнати дії Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) щодо несплати всіх сум заробітної плати при звільненні протиправними;
- зобов'язати Державну екологічну інспекцію Південного округу (Запорізька та Херсонська області) застосувати до посадового окладу ОСОБА_1 з 01.05.2023 року по 31.07.2023 року коефіцієнт 2 у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №391 від 25.04.2023 р. “Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану»;
- зобов'язати Державну екологічну інспекцію Південного округу (Запорізька та Херсонська області) здійснити ОСОБА_1 перерахунок раніше нарахованих сум при звільненні з урахуванням застосування до посадового окладу з коефіцієнтом 2, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №391 від 25.04.2023 р. “Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану» за період з 01.05.2023 по 31.07.2023 року, а також виплатити різницю, що виникне після такого перерахунку;
- зобов'язати Державну екологічну інспекцію Південного округу (Запорізька та Херсонська області) здійснити ОСОБА_1 перерахунок раніше нарахованих сум, до яких застосовується термін «середньомісячна заробітна плата», а саме щодо сплати матеріальної допомоги, відпускні, допомоги на вирішення соціально-побутових питань за період з 01.05.2023 року по 01.05.2024 року;
- зобов'язати Державну екологічну інспекцію Південного округу (Запорізька та Херсонська області) надати позивачу нові розрахункові листи після здійснення відповідних перерахунків за період з 01.05.2023 року по 01.05.2024 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на не повне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та не правильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що у спільному листі Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, Міністерства економіки України та Національним агентством України з питань державної служби від 19.05.2023 було надано роз'яснення до Постанови КМУ від 25 квітня 2023 року № 391 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану» щодо оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування, які безпосередньо здійснюють свої повноваження на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії під час воєнного стану. Згідно вказаних роз'яснень, Постанова КМУ від 25 квітня 2023 року № 391 набирає чинності з дня її опублікування i застосовується до припинення чи скасування воєнного стану в Україні. Оскільки Постанову опубліковано 28 квітня 2023 року, отже, саме з цієї дати працівники мають право на підвищення окладів.
Як зазначив апелянт, всупереч цьому, відповідач лише 01.08.2023 року прийняв наказ №318-ос, яким затвердив перелік працівників Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області), які здійснюють свої повноваження безпосередньо на територіях активних бойових дій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій.
Отже, як вказує апелянт, його заробітна плата лише починаючи з 01 серпня 2023 року нараховувалася та виплачувалася з урахуванням коефіцієнту "2", у відповідності до норм Постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року № 391.
Апелянт вважає, що під час вирішення спору судом було порушено принцип незворотності дії закону (нормативно-правового акту) у часі, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Також в апеляційній скарзі зазначено, що в судовому рішенні, що оскаржується, суд першої інстанції лише констатував наявність Постанови КМУ від 29.12.2023 року № 1414 та Постанови КМУ від 30.01.2024 року № 99, якою внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року № 391. Апелянт звернув увагу на те, що ці зміни, як зазначив і суд першої інстанції, застосовуються лише з 1 січня 2024 року. Натомість спірні правовідносини охоплюють період часу з 01.05.2023 року по 01.08.2023 року.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції не здійснив повної юридичної оцінки всіх фактичних обставин справи та доводів позивача, обмежився лише формальними висновками та формальним підходом до розгляду справи, у зв'язку з чим помилково застосував закон, який не підлягає застосуванню при розгляді цієї справи.
З огляду на зазначене апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Також апелянтом заявлено клопотання про встановлення строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання рішення суду.
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного:
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 22.12.2020 року працював в Державній екологічній інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області).
З 13.07.2021 року по 03.10.2024 року позивач обіймав посаду головного спеціаліста відділу інструментально-лабораторного контролю - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Південного округу (Запорізька та Херсонська області)
З 03.10.2024 року позивача звільнено відповідно до п.1 ч.1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».
30.08.2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання розрахункових листів, на виконання якої відповідачем 03.09.2024 року надано позивачу розрахункові листи за період з березня 2023 по серпень 2024 року.
01.10.2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок виплачених сум заробітної плати та складових заробітної плати, які формуються на підставі середнього заробітку, а саме: відпускних, матеріальної допомоги, допомоги на вирішення соціально-побутових питань та лікарняних за період з 01.05.2023 р. по 31.08.2024 р. з урахуванням доплати до посадового окладу коефіцієнту 2 за період роботи з 01.05.2023 по 31.08.2023 р.
Листом від 11.10.2024 року № 4452/12-25/06/2-34 відповідач повідомив позивачу, що відповідно до постанови КМУ від 25.04.2023 року № 391, установлено, що на період воєнного стану для працівників державних органів, які безпосередньо здійснюють свої повноваження на територіях активних бойових дій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій, посадові оклади визначаються з урахуванням коефіцієнта 2.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 13.07.2023 №199, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 липня 2023 року, затверджено зміни до Переліку, зокрема: Розділ І доповнено новим пунктом: « 3. Території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси».
Відповідач зазначив, що відповідно до зазначеного наказу Херсонська міська територіальна громада віднесена до території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси з 01.05.2023 року.
Таким чином, як вказав відповідач, вищевказаний наказ не передбачає проведення виплат посадових окладів працівникам, що виконують свої посадові обов'язки на території Херсонської територіальної громади з урахуванням коефіцієнтів з 01.05.2023.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо ненарахування та не виплати заробітної плати з урахуванням коефіцієнту х2 за період травень, червень, липень 2024 року, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що постановами Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 року №1414 та від 30.01.2024 року № 99 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року №391, відповідно яких на територіях активних бойових дій, територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій, посадові оклади, визначені Кабінетом Міністрів України у відповідних схемах посадових окладів, визначаються з урахуванням коефіцієнта 2 та застосовується з 1 січня 2024 року.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що питання обрахування посадових окладів з урахуванням коефіцієнтів працівникам, що здійснюють свою діяльність в місті Херсон, застосовується з 01.01.2024 року, а тому позовна вимога щодо перерахунку і виплати заробітної плати з урахуванням коефіцієнтів за оскаржуваний період, є безпідставною.
Оскільки інші позовні вимоги ОСОБА_1 , які стосуються перерахунку раніше нарахованих сум при звільненні з урахуванням застосування до посадового окладу з коефіцієнтом 2, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №391 від 25.04.2023 р. “Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану» за період з 01.05.2023 по 31.07.2023 року, а також перерахунку раніше нарахованих сум, до яких застосовується термін “середньомісячна заробітна плата», а саме щодо сплати матеріальної допомоги, відпускних, допомоги на вирішення соціально-побутових питань за період з 01.05.2023 по 01.05.2024р. та ін. є похідними вимогами від основної позовної вимоги, суд дійшов висновку, що вони також задоволенню не підлягають.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України “Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 (далі Закон №889-VIII).
Згідно ч.1 та ч. 2 ст.1 Закону України “Про державну службу», державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 5 Закону №889 правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Пунктом 4 частини першої статті 7 Закону України "Про державну службу" встановлено, що державний службовець має право на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).
Згідно із частинами першою та третьою статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
У частині першій статті 1 Закону України "Про оплату праці" визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно ст. 50 Закону №889, держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов'язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.
Заробітна плата державного службовця враховує кваліфікацію та досвід, важливість і складність роботи на посаді, ступінь відповідальності, а також результативність, ефективність та якість виконання посадових обов'язків.
Звертаючись з даним позовом до суду першої інстанції, ОСОБА_1 посилався на те, що відповідачем не було здійснено виплату йому при звільненні всіх належних сум заробітної плати, а також інших виплат, які розраховуються із заробітної плати, оскільки до розміру його посадового окладу не був застосований коефіцієнт 2 у відповідності до постанови КМУ № 391 від 25.04.2023 року «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану».
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 введено в Україні воєнний стан, строк дії якого продовжено по сьогоднішній день включно.
25.04.2023 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 391 "Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану" (далі - Постанова №391), яка набрала законної сили 28.04.2023 року.
Підпунктом 1 пункту 1 Постанова №391 було установлено, що на період воєнного стану для працівників державних органів, які безпосередньо здійснюють свої повноваження:
на територіях активних бойових дій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій, посадові оклади визначаються з урахуванням коефіцієнта 2;
на територіях можливих бойових дій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, посадові оклади визначаються з урахуванням коефіцієнта 1,5.
Згідно п.п. 2 пункту 1 Постанови №391, підвищення розмірів посадових окладів з урахуванням коефіцієнтів, передбачених підпунктом 1 цього пункту, здійснюється з урахуванням фактично відпрацьованого часу протягом місяця.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2023 року № 612 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 р. № 391» були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 р. № 391 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану», а саме у підпункт 1 пункту 1, яким установлено, що на період воєнного стану для працівників державних органів (крім працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами; військовослужбовців; осіб рядового і начальницького складу та поліцейських), які безпосередньо здійснюють свої повноваження:
на територіях активних бойових дій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій, посадові оклади визначаються з урахуванням коефіцієнта 2.
В подальшому постановою КМУ від 14 листопада 2023 р. № 1194 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо регулювання відносин на територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси», були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 р. № 391, згідно з якими установлено, що на період воєнного стану для працівників державних органів (крім працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами; військовослужбовців; осіб рядового і начальницького складу та поліцейських), які безпосередньо здійснюють свої повноваження:
на територіях активних бойових дій, територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій, посадові оклади визначаються з урахуванням коефіцієнта 2.
30 січня 2024 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 99 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 9 листопада 2016 р. № 787 і від 25 квітня 2023 р. № 391», згідно якої п. 1 постанови КМУ від 25.04.2023 року № 391 викладено у наступній редакції: установити, що на період воєнного стану для працівників державних органів (крім працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами; військовослужбовців; осіб рядового і начальницького складу та поліцейських), які безпосередньо здійснюють свої повноваження:
на територіях активних бойових дій, територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій, посадові оклади, визначені Кабінетом Міністрів України у відповідних схемах посадових окладів, визначаються з урахуванням коефіцієнта 2.
У постанові КМУ від 30 січня 2024 року визначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 січня 2024 року.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004 (в редакція від 02.05.2023 року), Херсонська міська територіальна громада була віднесена до території можливих бойових дій з 11.11.2022 року.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 13.07.2023 року № 199 були затверджені Змін до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, згідно з якими Херсонська міська територіальна громада з 11.11.2022 року по 01.05.2023 року була віднесена до території можливих бойових дій, а з 01.05.2023 року Херсонська міська територіальна громада віднесена до території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.
Позивач у спірний період з 01.05.2023 року по 31.07.2023 року виконував посадові обов'язки перебуваючи в м. Херсон, що не заперечується відповідачем у справі.
При цьому визначаючи спірний період (з 01.05.2023 року по 31.07.2023 року) позивач вказував на те, що з 01.08.2023 року на підставі наказу відповідача № 318-ос йому здійснювались нарахування та виплата заробітної плати з урахуванням коефіцієнту 2 у відповідності до норм Постанови КМУ від 25.04.2023 року № 391.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказував на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2023 №1194 внесено зміни до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо регулювання відносин на територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси та визначено у постанові Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 р. № 391 "Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану" абзац другий підпункту 1 пункту 1 викласти в такій редакції: - "на територіях активних бойових дій, територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій, посадові оклади визначаються з урахуванням коефіцієнта 2.
Крім того відповідач звернув увагу на те, що постановами КМУ від 29.12.2023 року №1414 та Постановою КМУ від 30.01.2024 року № 99 внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року №391, відповідно яких на територіях активних бойових дій, територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій, посадові оклади, визначені Кабінетом Міністрів України у відповідних схемах посадових окладів, визначаються з урахуванням коефіцієнта 2 та застосовується саме з 1 січня 2024 року.
З огляду на зазначене відповідач вважає, що позовні вимоги щодо перерахунку та виплати позивачеві нарахованих сум при звільнені, середньомісячної заробітної плати, матеріальної допомоги, відпускних та допомоги на вирішення соціально-побутових питань із застосуванням до посадового окладу коефіцієнту 2 з урахуванням Постанови № 391 за період з 01.05.2023 по 31.07.2023 є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Посилаючись на положення Постанов КМУ від 29.12.2023 року №1414 та від 30.01.2024 року № 99, суд першої інстанції дійшов висновку, що питання обрахування посадових окладів з урахуванням коефіцієнтів працівникам, що здійснюють свою діяльність в місті Херсон, застосовується саме з 01.01.2024 року, а тому позовна вимога щодо перерахунку і виплати заробітної плати з урахуванням коефіцієнтів за оскаржуваний період задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та вважає, що указане суперечить принципу дії норм права в часі.
Так, надаючи тлумачення статті 58 Конституції України у Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци перший і другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення).
У Рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп і від 05.04.2001 № 3-рп/2001 зроблено аналогічні висновки про те, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Крім того, у Рішеннях Конституційний Суд України постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2017 № 2-р/2017).
Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005).
Отже, державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (Рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopeckэ v. Slovakia) заява № 44912/98, від 28.09.2004).
Одним із механізмів запобігання свавільному втручанню держави та її органів у реалізацію прав і свобод людини є закріплений у частині третій статті 22 Конституції України принцип недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних.
Виходячи з характеру спірних правовідносин та враховуючи наведене, слід дійти висновку, що підзаконний нормативно-правовий акт врегульовує відповідні правовідносини з моменту його чинності.
Підпунктом 1 пункту 1 Постанова №391 в редакції, чинній станом на 01.05.2023 року передбачалось право працівників державних органів, які безпосередньо здійснюють свої повноваження на територіях активних бойових дій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, застосування до посадових окладів коефіцієнта 2.
З огляду на викладене, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 391 від 25.04.2023 р. «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану» та наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами відповідно наказу 199 від 13 липня 2023 року) коефіцієнта 2 до посадового окладу позивача повинен застосовуватися з 01.05.2023 року.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не нарахована та не виплачена позивачу заробітна плата з врахування коефіцієнта 2 до посадового окладу у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 391 від 23.04.2023 року «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану» з 01.05.2023 року.
Разом з тим, суд зауважує, що у даному випадку відповідачем допущено саме протиправну бездіяльність, а не дії, як вказує позивач.
З урахуванням встановлених обставин справи, суд доходить висновку, що належним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах є визнання протиправною бездіяльності Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01.05.2023 року по 31.07.2023 року включно з врахування коефіцієнта 2 до посадового окладу у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 391 від 23.04.2023 року «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану» та зобов'язання Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) здійснити ОСОБА_1 перерахунок заробітної плати за період з 01.05.2023 року по 31.07.2023 року включно з урахування коефіцієнта 2 до посадового окладу у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 391 від 23.04.2023 року «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану» як такому, який безпосередньо здійснював свої повноваження на території активних бойових дій та здійснити виплату донарахованих сум.
Згідно постанови КМУ від 8 лютого 1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», в редакції станом на 12.09.2023 року, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.
Таким чином з метою відновлення порушеного права позивача слід зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 раніше нарахованих сум при звільненні, а також інших виплат, що проводились виходячи із середньої заробітної плати, обчисленої з виплат за 12 календарних місяців роботи, а саме за період з 01.05.2023 року по 01.05.2024 року, з урахуванням застосування до посадового окладу коефіцієнта 2, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №391 від 25.04.2023 р. “Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану» за період з 01.05.2023 по 31.07.2023 року.
Що стосується вимог позивача зобов'язати Державну екологічну інспекцію Південного округу (Запорізька та Херсонська області) надати нові розрахункові листи після здійснення відповідних перерахунків за період з 01.05.2023 року по 01.05.2024 року, колегія суддів вважає, що такі вимоги заявлені передчасно, а тому задоволенню не підлягають. Станом на час розгляду справи відсутній спір щодо надання нових розрахункових листів, а тому права позивача не порушені.
Щодо пропуску строку звернення до суду, про яке наголошує відповідач, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини п'ятої ст. 122 КАС України встановлено спеціальний строк звернення до суду у відносинах публічної служби, якою передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до статті 233 КЗпП, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Суд враховує, що позивач був звільнений згідно наказу Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) від 01.10.2024 року № 391-ос з 03.10.2024 року.
При цьому 01.10.2024 року позивач звертався до відповідача із заявою про здійснення перерахунку виплачених йому сум заробітної плати та складових заробітної плати за період з 01.05.2023 року по 31.08.2024 року, однак 11.10.2024 року отримав відмову у здійсненні відповідного перерахунку.
З даним позовом до суду позивач звернувся 24.11.2024 року, тобто у межах тримісячного строку, визначеного ст. 116 КЗпП України.
Щодо зобов'язання відповідача подати звіт, відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно ст. 3811 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Отже, вказаними нормами передбачено право саме суду, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи зазначені норми КАС, які визначають повноваження по здійсненню судового контролю за виконанням судових рішень суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, що судом першої інстанції при вирішенні даної справи неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції та прийняття нового про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01.05.2023 року по 31.07.2023 року включно з врахування коефіцієнта 2 до посадового окладу у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 391 від 23.04.2023 року «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану».
Зобов'язати Державну екологічну інспекцію Південного округу (Запорізька та Херсонська області) здійснити ОСОБА_1 перерахунок заробітної плати за період з 01.05.2023 року по 31.07.2023 року включно з урахування коефіцієнта 2 до посадового окладу у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 391 від 23.04.2023 року «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану» та здійснити виплату донарахованих сум.
Зобов'язати Державну екологічну інспекцію Південного округу (Запорізька та Херсонська області) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату інших виплат (сум для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги, допомоги на вирішення соціально-побутових питань), які розраховувались, виходячи із середньої заробітної плати, обчисленої з виплат за 12 календарних місяців роботи, а саме за період з 01.05.2023 року по 01.05.2024 року, з урахуванням застосування до посадового окладу коефіцієнта 2, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №391 від 25.04.2023 р. “Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану» за період з 01.05.2023 по 31.07.2023 року.
Зобов'язати Державну екологічну інспекцію Південного округу (Запорізька та Херсонська області) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату раніше нарахованих сум при звільненні з урахуванням застосування до посадового окладу з коефіцієнтом 2, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №391 від 25.04.2023 р. “Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану» за період з 01.05.2023 року по 31.07.2023 року, з урахуванням вже виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко
Суддя: О.А. Шевчук