11 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/34705/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року (суддя Голобутовський Р.З.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суд із адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області в особі відділу №6 у м. Дніпро, у якій, з урахуванням уточнення позовних вимог просить:
визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області у видачі ОСОБА_1 у зв'язку з обміном паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;
зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області оформити видати ОСОБА_1 бланк паспорта у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІ1 без передачі будь-яких даних про особу до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі, без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру;
зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області у подальшому здійснити паспортний облік ОСОБА_1 згідно з Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, а саме: виключно за прізвищем, іменем та по батькові (ст. ст. 28, 294, 296 Цивільного кодексу України), роком народження та місцем реєстрації;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до відповідача з приводу видачі (обміну) паспорта громадянина України виключно у формі паспортної книжечки без використання засобів Державного демографічного реєстру, однак отримала відмову у зв'язку з тим, що відсутні правові підстави для видачі паспорта громадянина України через відсутність рішення суду. На думку позивача, вказана відмова є протиправною та такою, що порушує її права та законні інтереси.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року в задоволені позову відмовлено.
Позивачка, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати у повному обсязі рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що вказана відмова є протиправною та такою, що порушує її права та законні інтереси.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , 17.12.2024 звернулась до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області в особі відділу №6 у м. Дніпро з заявою про зміну прізвища та видачу паспорту у формі книжечки.
21.12.2024 відповідачем надано письмову відповідь, якою відмовлено у задоволенні заяви, зазначивши, що оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України. Зазначеною постановою затверджені, зокрема, зразок бланка, його технічний опис, порядок подання заяв, організація його видачі, дії працівників під час прийому заяв, оформлення та видачі паспорта. За відсутності відповідного рішення суду та документів, передбачених пунктом 1 розділу ІV Тимчасового порядку, відсутні підстави для оформлення та видачі паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки.
Не погоджуючись з відмовою, позивач звернулась до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
За змістом частини першої статті 92 Основного Закону, виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Відповідно до пункту 3 Положення № 2503-XII бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 5 Положення № 2503-ХІІ встановлено, що паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок.
Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта.
Відповідно до пункту 6 Положення № 2503-ХІІ передбачено, що у верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис «Україна», нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис «Паспорт».
На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис «Паспорт громадянина України».
На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою.
Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються.
Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних до паспорта, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина.
На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор, згоди або незгоди на посмертне донорство анатомічних матеріалів.
На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.
Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється.
Відповідно до приписів пункту 8 Положення № 2503-ХІІ термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Згідно з пунктом 16 Положення № 2503-XII обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.
Згідно з пунктом 17 Положення № 2503-XII для обміну паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35х45 мм.
Для обміну паспорта у зв'язку із зміною (переміною) прізвища, імені чи по батькові або встановленням розбіжностей у записах подаються також документи, що підтверджують ці обставини.
Предметом спору у цій справі є правомірність відмови ОСОБА_1 в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки відповідно до Положення № 2503-XII.
Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року № 5492-VI (далі - Закон № 5492- VI) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, до яких відноситься паспорт громадянина України.
Відповідно до частини другої статті 14 Закону № 5492-VI передбачено, що документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Згідно з частинами першою, другою статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
До прийняття Закону № 5492-VI єдиним нормативним актом, який визначав порядок формування, видачі паспорту громадянина України, було Положення № 2503-XII, вимогами якого визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302, затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі - Порядок № 302).
Згідно з підпунктом 1 пункту 7 Порядку № 302, оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Приписами пункту 24 Порядку № 302 закріплено дії працівників під час приймання документів для оформлення, обміну паспорта, зокрема передбачено, що працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта під час приймання документів від заявника перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.
У разі виявлення факту подання не всіх необхідних документів або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган ДМС/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб'єкт інформує заявника про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням заявника відмова надається в письмовому вигляді.
Заявник має право повторно звернутися до територіального органу/ територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв'язку з якими йому було відмовлено в прийнятті документів.
Відповідно до пункту 101 Порядку № 302 встановлено, що у рішенні про відмову в оформленні чи видачі паспорта, яке доводиться до відома заявника в порядку і строки, встановлені законодавством, зазначаються підстави відмови.
Пунктом 131 Порядку № 302 також передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.
Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 398 внесено зміни до пункту 3 Порядку № 302, а саме, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Згідно пункту 1 Тимчасового порядку № 456 визначено порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.
На час звернення позивачки до ГУ ДМС України в Дніпропетровській області діяло два нормативних акта: Положення № 2503-XII і Постанова № 302.
Питання стосовно права особи на отримання паспорта України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ, у зв'язку із ненаданням особою згоди на обробку персональних даних було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі, за результатами розгляду якої 19 вересня 2018 року була винесена постанова у справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18).
Водночас як свідчать матеріали справи в листі-відповіді ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 21.12.2024 повідомило, що з метою документування паспортом громадянина України зразка 1994 року позивачці необхідно надати рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки, засвідчене в установленому законодавством порядку та документи перелік яких визначено розділом IV Тимчасового порядку № 456.
Так, колегія суддів зазнає, що Тимчасовий порядок № 456 хоч і містить форму заяви про видачу паспорта громадянина України (додаток 1), проте цей наказ, виходячи із його суті і змісту, не може бути застосовано у спірних правовідносинах, оскільки на дату подання документів відсутнє на користь позивачки рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Наведене свідчить, що до спірних правовідносин має бути застосоване Положення № 2503-ХІІ, а не Тимчасовий порядок № 456.
Як зазначалося вище, пунктом 17 Положення № 2503-XII для обміну паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35Х45 мм. Для обміну паспорта у зв'язку із зміною (переміною) прізвища, імені чи по батькові або встановленням розбіжностей у записах подаються також документи, що підтверджують ці обставини.
Форма такої заяви була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 320 від 13 квітня 2012 року «Про затвердження порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України» (далі - Наказ № 320), а саме додаток 1. Однак Наказ № 320 втратив чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України № 161 від 01 березня 2018 року.
Отже, зразка форми заяви, встановленого Міністерством внутрішніх справ України для реалізації пункту 17 Положення № 2503-XII на сьогодні немає.
Таким чином, позивачка, подававши заяву, в якій просила оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, що за своєю суттю та змістом відображає волевиявлення особи на його отримання, діяла у відповідності до вимог пункту 17 Положення № 2503-XII.
Колегія суддів звертає увагу, що реалізація права особи на отримання паспорта громадянина України, незалежно від його форми, здійснюється шляхом подання заяви до компетентного органу разом із об'єктивно необхідними для цього документами.
Подібна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 821/1974/17, від 26 червня 2019 року у справі № 0840/3992/18, від 19 липня 2019 року у справі № 2340/2876/18, від 25 липня 2019 року у справі № 807/85/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 520/11053/18, від 29 листопада 2019 року у справі № 260/1414/18, від 10 грудня 2020 року у справі № 240/575/20 та багатьох інших.
Водночас, позивачка при зверненні до відповідача щодо обміну паспорта-книжечки не дотрималася вимог Положення № 2503-ХІІ та не подала встановлені цим нормативно-правовим актом документи.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 19.11.2025 у справі 160/24804/24.
Разом з цим, як зазначено у доводах апеляційної скарги, позивачка зверталася до відповідача із заявами довільної форми, надавши увесь необхідний пакет документів.
Проте, із матерів справи не можливо встановити перелік документів, які були подані до відповідної заяви, оскільки така не містить відповідного переліку або додатків.
Додана до апеляційної скарги заява - анкета позивачки із відповідним переліком документів датована 12.06.2025 не може слугувати належним доказом, подання таких під час звернення до відповідача із заявою від 17.12.2024, оскільки остання не містить відповідної відмітки про отримання її відповідачем. Крім того, позивачкою не наведено відповідних обставин неможливості подання такої до суду першої інстанції під час звернення із адміністративним позовом.
Колегія суддів звертає увагу позивачки, що вона не позбавлена права звернутися до відповідача із заявою щодо обміну паспорта-книжечки із дотриманням вимог Положення № 2503-ХІІ та подання встановлених цим нормативно-правовим актом переліку документів.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем рішення про видачу паспорта по суті не приймалося, а відповідь Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 21.12.2024 (а.с.10-12) має роз'яснювальний характер та не тягне для позивачки правових наслідків.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість вимог апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров