09 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/23523/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,
за участю секретаря судового засідання Личкатої Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року (суддя Голобутовський Р.З., повний текст рішення складено 10.03.2025) в адміністративній справі
за позовом Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»
до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 06.08.2024 № 000/760/32-00-07-01-19.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 000/760/32-00-07-01-19 від 06.08.2024 за формою «В1» в частині суми зменшення бюджетного відшкодування у розмірі 14660694,65 грн, та в частині штрафної санкції у розмірі 7330347,33 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, сторони подали апеляційні скарги. Позивач просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позову, відповідач, у свою чергу, просить скасувати судове рішення в частині задоволених позовних вимог. Апеляційні скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 20.03.2024 № 73-п було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за січень 2024 року, з урахуванням уточнюючих розрахунків, за результатом якої складено Акт від 18.04.2024 за № 361/32-00-07-01-14/24432974.
Відповідно до висновків податкового органу, відображених в Акті перевірки, позивачем допущено порушення:
- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, абз. б) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит за січень 2024 року, що призвело до завищення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у січні 2024 року, на суму ПДВ 20 550 545,00 грн;
- абз. в) п .200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку відсутністю у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» права на бюджетне відшкодування на суму 6 200 333,00 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем 14.05.2024 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 000/436/32-00-07-01-19 за формою «В1», яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, на суму 20 550 545,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10 275 272,50 грн.
Внаслідок часткового скасування вищезазначеного рішення в адміністративному порядку на підставі рішення ДПС України від 01.08.2024 № 23453/6/99-00-06-01-04-06, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 000/760/32-00-07-01-19 від 06.08.2024, згідно з яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 14 663 171,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7 331 585,50 грн, та питання правомірності прийняття якого є предметом спору у цій справі.
Назване рішення є предметом оскарження в цій справі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
За приписами статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За приписами статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що право платника податків на нарахування податкового кредиту залежить від сукупності подій, а саме: здійснення контрольованої операції, сплата коштів за такою операцією, реальне отримання товару/послуг, отримання податкової накладної.
Суд апеляційної інстанції встановив, що в основу прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення лягли висновки податкового органу, що позивачем відображені в податковій звітності взаємовідносин з контрагентами, які декларують господарські операції при відсутності можливості їх здійснення (недостатня кількості персоналу для надання послуг/виконання робіт; відсутність (або незначна наявність) основних засобів; відсутність технічної та матеріальної бази для виконання робіт/послуг, постачання ТМЦ; неможливість виробництва ТМЦ, відсутність фактичних виробників по ланцюгу придбання/реалізації товарів, робіт/послуг; неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг тощо). Відповідно до наданих до перевірки документів не можливо встановити походження, виробника/постачальника сировини/товару, відсутній власний імпорт або за ланцюгом постачання виробник. До перевірки по непідтвердженим операціям не надано документи, які би свідчили про якість постачаємого товару - сертифікати якості (відповідності), висновки санітарно-епідеміологічної експертизи, декларації виробника тощо, тому встановити реальне джерело походження товарів не є можливим.
Суд апеляційної інстанції під час розгляду справи встановив, що відповідач не заперечує факт закупівлі ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» спірних товарів та послуг, проте стверджує про неправомірність документального оформлення позивачем операцій з метою введення в обіг (легалізації) ТМЦ, законне джерело походження яких не встановлено, при складанні паперових носіїв за формою первинних документів, так і при їх відображенні в регістрах бухгалтерського обліку і податковій звітності.
Матеріалами справи підтверджується, що між ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та ТОВ «РУДОПРАЙМ» було укладено договір № 608 від 29.05.2023, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується за заявками замовника надати в порядку та на умовах даного договору послуги з навантаження, переміщення та відвантаження шламу на шламовій дільниці № 1 цеху водопостачання замовника згідно з технічним завданням (додаток № 6), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.
На підтвердження виконання умов договору позивачем надавалися: рахунок № 2/12
від 28.12.2023, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2/12 від 28.12.2023; лист візування щодо робіт; рахунок № 3/11 від 18.12.2023; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1/12 від 18.12.2023.
Податковий орган зазначає, що ТОВ «РУДОПРАЙМ» не має ліцензій та дозвільних документів на виконання таких видів робіт, а залучення субпідрядників не погоджувалось з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Разом з цим суд апеляційної встановив, що умовами договору не обумовлено погодження з замовником питання щодо залучення третіх осіб до виконання робіт/ надання послуг.
Відповідачем не заперечується, що до виконання робіт/ послуг з навантаження, переміщення та відвантаження шламу на шламовій дільниці № 1 цеху водопостачання було залучено ТОВ «ПРОМБУДРЕСУРС КР» на підставі договору № 04/01-6 від 04.01.2023, копія якого міститься в матеріалах справи. Названий суб'єкт господарювання має достатні матеріальні та трудові ресурси. При цьому відповідачем не наведені обґрунтовані пояснення, з посиланням на норми чинного законодавства, що виконання відповідних робіт потребує отримання дозвільних документів.
Щодо взаємовідносин з ТОВ «ЗАВОД ЕЛЕКТРОСПЛАВ ДНІПРО», такі відбувалися на підставі договору від 27.07.2023 № 1088, за яким в адресу позивача було поставлено товар - марганцевмісний матеріал МСМ30.
На підтвердження реальності здійснення поставки товару позивачем надано: залізничні накладні від 05.12.2023: № 47676390, № 47676507, № 47676499, № 47676416, № 47676440, від 13.12.2023: № 47809512, № 47809496, № 47809470, № 47809538, № 47809504, № 47809488, № 47809520, від 14.12.2023: № 47826607, № 47826623, № 47826599, № 47826656, № 47826664, № 47826631, № 4782664, від 23.12.2023: № 47999800, № 47999826, № 47999784, № 47999818, № 47999842, № 47999792, № 47999834, від 24.12.2023: № 45012101, № 45012127, № 45012093, № 45012143, № 45012135, №45012119, від 26.12.2023: № 45053758, № 45053725, № 45053725, № 45053717, № 45053717, № 45053709, № 45053709, № 45053717, № 45053709, № 45053709; сертифікати якості на товар № АМ-198 від 05.12.2023, № АМ-200 від 13.12.2023, № АМ-201 від 14.12.2023, № АМ-202 від 23.12.2023, № АМ-203 від 24.12.2023, № АМ-204 від 26.12.2023; рахунки на оплату № 133 від 05.12.2023, № 136 та № 137 від 13.12.2023, № 138 від 14.12.2023, № 139 та № 144 від 23.12.2023, № 140 та № 145 від 24.12.2023, № 141 від 26.12.2023.
Відповідач не заперечує здійснення оплати за поставлений товар, натомість вказує на недоліки в оформленні залізничних накладних: відсутня відмітка одержання вантажу замовником, відповідність адреси станції відправлення юридичній адресі ТОВ «ЗАВОД ЕЛЕКТРОСПЛАВ ДНІПРО», невідповідність найменування вантажу даним податкових накладних та сертифікатів якості. Крім того податковий орган звертає увагу, що до перевірки не надані сертифікати відповідності на поставлений шлак або документи про відвантаження, що передбачено умовами Договору. Відтак, за висновком відповідача, оформлення операцій з придбання шлаку металургійного для переплавки Марганцевмісний матеріал МСМ30 позивачем не підтверджено, що свідчить про здійснення діяльності, спрямованої на введення в обіг товару невідомого походження та про відсутність розумної економічної причини (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Разом з цим суд апеляційної інстанції вважає такі доводи необґрунтованими, адже поза увагою податкового органу залишилась та обставина, що пунктом 3.7 Договору № 1088 від 27.07.2023 передбачено, що продавець не пізніше наступного дня після відвантаження продукції сповіщає покупця про відвантаження продукції і надає електронною поштою реєстр відвантажених вагонів та скан-копію залізничної накладної на відповідні електронні адреси, тобто залізничні товаросупровідні документи оформлювались постачальником товару, без участі покупця. Відсутність у залізничних накладних підпису уповноваженої особи про прийняття товару не свідчить про безтоварність операції, реальність виконання якої має бути перевірена з урахуванням сукупності первинних документів.
Також не є слушним зауваження податкового органу про невідповідність місця відправки юридичній адресі постачальника, адже за умовами Договору поставка товару здійснюється ТОВ «ЗАВОД ЕЛЕКТРОСПЛАВ ДНІПРО», а тому саме названий суб'єкт вправі обирати логістичний маршрут поставки товару. Відтак є нерозсудливими й доводи відповідача, що позивачем не надано до перевірки документи, які підтверджують рух товару, адже ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не приймало участь в процесі перевезення.
Також під час апеляційного розгляду справи позивач надав на вимогу суду додаткові докази, які повністю спростовують доводи податкового органу про наявність розбіжностей у найменуванні продукції у залізничних накладних та податкових накладних, а саме, пояснення контрагента позивача щодо умов поставки товару, які підтверджені первинними документами, які долучені судом до матеріалів справи. Під час розгляду справи відповідач не надав пояснення та докази, які їх спростовують.
З ТОВ «БІО ТРАНС СЕРВІС» взаємовідносини виникли на підставі договору про надання послуг № 800 від 15.05.2020.
В межах цього договору ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» отримав послуги зі зменшення витрат щодо споживання природного газу, які полягали у спаленні лушпіння соняшника за допомогою відповідного обладнання і така діяльність не вимагає ліцензуванню. Закупка паливного матеріалу підтверджується ваговими та товарно-транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.
Також позивачем надано під час перевірки та до суду: рахунок на оплату № 01 від 01.01.2024, акт надання послуг по зменшенню витрат споживання природного газу на обертових печах № 3 у грудні 2023 року № 01 від 01.01.2024, лист візування до акту наданих послуг № 01 від 01.01.2024, акт готовності виконавця для надання послуг від 07.07.2020, акти введення в експлуатацію № 1 від 06.07.2020 та № 2 від 24.12.2021, перелік виданих перепусток на працівників та автотранспорт.
Колегія суддів, з огляду на характер наданих послуг, не вважає слушними зауваження відповідача, що наданий до перевірки акт від 01.01.2024 № 1 оформлений у довільній формі, що унеможливлює здійснення підрахунку фактичної наявності трудових ресурсів у виконавця робіт (людино-годин), спец техніки, матеріалів, сировини для виконання послуги, а також не надання калькуляції до актів виконаних послуг, що унеможливлює здійснення розрахунку витрат.
Відповідач не довів, що чинним законодавством затверджено певну форму ату, яка не дотримана сторонами договору. Також є незрозумілими доводи відповідача щодо неможливості підрахунку наявного трудового ресурсу у контрагента з огляду на встановлений характер договірних правовідносин. При цьому факт поставлення спеціального обладнання та сировини підтверджується первинними документами, які надавались до перевірки.
Щодо ТОВ «ПРОММОНТАЖ КР», взаємовідносини позивача з цим контрагентом відбувалися на підставі договору підряду № 687 від 14.07.2022, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик виконати в порядку та умовах даного договору роботу, вказану в план-графіку виконання робіт та освоєння грошових коштів відповідно до затвердженої проєктно-кошторисної документації та з дотримання строків та умов план-графіка.
Виконання робіт зафіксовано такими документами: рахунками на оплату, запитими щодо виконання робіт, актами приймання виконаних робіт, листами візування до актів виконаних робіт, актами про передачу основних та допоміжних матеріалів, актами про витрачені під час ремонту матеріали підрядної організації, нарядами допуску на виконання робіт підвищеної небезпеки; товарно-транспортними накладними на перевезення матеріалів підрядника із відміткою про в'їзд на територію замовника. Наведені документи містяться в матеріалах справи.
Досліджуючи наряди-допуски, колегія суддів встановила, що ці документи дають можливість визначити кількість працівників, залучених до виконання робіт за договором.
Відтак, доводи відповідача, що паперові носії не дозволяють встановити фактичних виконавців робіт по наданих актах виконаних підрядних робіт, не знайшли свого підтвердження в межах розгляду справи.
Також матеріалами справи спростовуються доводи податкового органу, що ТОВ «ПРОММОНТАЖ КР» не має дозволів для постачання послуг за укладеним договором, адже позивачем доведено належними доказами, що господарська діяльність ТОВ «ПРОММОНТАЖ КР» здійснюється на підставі дозвільних документів: деклараціями відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці № 831.20.12 від 19.08.2020, № 784.18.12 від 26.12.2018, дозволів № 0432.19.12, № 0431.19.12 від 10.05.2019, ліцензії № 59-Л від 09.10.2018.
Також позивачем надані пояснення, з підтвердженням відповідними документами, що з метою виконання зобов'язань за укладеним з позивачем договором, ТОВ «ПРОММОНТАЖ КР» було укладено договір про надання послуг № 0909 від 09.09.2022 з ТОВ «Криворізький завод залізобетонних конструкцій», предметом якого є надання послуг транспорту та механізмів, необхідних для виконання робіт.
Також податковим органом не визнано реальність господарських операцій з ТОВ «ГАРДА СЕКЮРІТІ», які здійснювались на підставі договору від 10.06.2020 № 950, адже в порушення п. 4.3 Договору ТОВ «ГАРДА СЕКЮРІТІ» залучало до виконання послуг сторонні організації.
Суд апеляційної інстанції встановив, що за умовами Договору № 950 виконавець зобов'язується надати послуги з супроводження та охорони продукції замовника, що поставляється залізницею від місця навантаження до прибуття вагонів до станції призначення або у зворотному напрямку.
В межах виконання договору сторонами складено та підписано: рахунки на оплату послуг; акти надання послуг; акти про прийняття під охорону вантаж у вигляді чушкового чавуну у вагонах караулом ТОВ «ГАРДА СЕКЮРІТІ» для супроводження, охорони, та передачі його отримувачу; постові відомості.
Відповідно до додатку № 1 додаткової угоди № 4 від 25.04.2023 «Дислокація КПП, постів, дозорів по поділу» загальна чисельність охоронників складає 126 осіб з графіком роботи - цілодобово, кінологічний пост (охоронець-кінолог із службовою собакою) - 3 пости, що кореспондується з остовими відомостями.
Відтак, доводи відповідача не ґрунтуються на відомостях, відображених у первинних документах.
Більш того, податковим органом не враховано, що пункт 4.3 Договору не містить заборону щодо залучення контрагентом до виконання робіт/ надання послуг, фізичних осіб за цивільно-правовими угодами, що відповідачем не перевірялося та не досліджувалося.
Щодо взаємовідносин з ТОВ «ПРОМБУДРЕСУРС КР», податковий орган не визнав обґрунтованість заявленого позивачем податкового кредиту за грудень 2023 року з цим контрагентом, оскільки придбання продукції не прослідковується за ланцюгом постачання, ТОВ «ПРОМБУДРЕСУРС КР» не має дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, а також не має Дозволів та Ліцензій, виданих Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України щодо поводження з небезпечними відходами та небезпечними речовинами, що обумовлено умовами пункту 1.3 розділу 1 Договору № 158 від 26.01.2022. Таким чином, на думку відповідача, відсутність необхідних дозволів та ліцензій свідчить про те, що ТОВ «ПРОМБУДРЕСУРС КР» не є виробником продукту чавунного та, як наслідок, нереальність здійснення господарських операцій.
Разом з цим суд апеляційної інстанції звертає увагу відповідача, що господарські операції між ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та ТОВ «ПРОМБУДРЕСУРС КР» відбувалися на підставі договору поставки № 73 від 06.02.2023, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити товар, а покупець прийняти та оплатити його.
Можливість виконання ТОВ «ПРОМБУДРЕСУРС КР» умов договору підтверджується: зареєстрованими Південно-східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці деклараціями відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства № ДЗ-1131/ПС-23 від 06.06.2023, № 037650/23 від 09.06.2023, № ДЗ-2356/ПС-23 від 22.11.2023; сертифікатом № UA.KR.033.0092-33 (термін дії з 16.06.2023 до 15.06.2024) та Технічними умовами, затвердженими 22.10.2021 директором ТОВ «ПРОМБУДРЕСУРС КР», перевіреними на відповідність законодавству України ДП «Криворізький Науково-виробничий Центр Стандартизації Та Сертифікації» ДП «КРИВБАССТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ»; повідомленням за формою 20-ОПП ТОВ «ПРОМБУДРЕСУРС КР» щодо наявності виробничої дільниці та технологічного комплексу.
Названі документи надані до суду апеляційної інстанції.
При цьому такі документи містяться в офіційних базах та могли бути досліджені податковим органом з власної ініціативи або в межах зустрічної звірки, що не було здійснено відповідачем.
Також податковим органом не визнано реальність господарських операцій з ТОВ «АГРОДОН-ТРЕЙД», оскільки такі не підтверджені за ланцюгом постачання, сам ТОВ «АГРОДОН-ТРЕЙД» не є виробником ТМЦ, також позивачем не надано інформацію/документи бухгалтерського/податкового обліку щодо подальшої реалізації/використання придбаної продукції (товарів, робіт, послуг).
Суд апеляційної не вважає вірними таки висновки, адже господарські операції з ТОВ «АГРОДОН-ТРЕЙД» здійснювались відповідно до договору поставки № 883 від 12.10.2022, умовами якого не передбачено, що названий контрагент постачає товар власного виробництва.
При цьому сам факт постачання товару підтверджується належно складеними первинним документами, зауважень до яких податковим органом не висловлено. При цьому сам товару, який придбавався, безпосередньо пов'язаний з господарською діяльності позивача, що не ставить під сумнів його використання у власній діяльності ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Аналогічну позицію займає відповідач й щодо взаємовідносин з ТОВ «ВП «ЕЛЕКТРОАПАРАТ», а також додатково зазначає, що цей контрагент не має достатніх матеріальних та трудових ресурсів для виконання умов договору.
Натомість суд апеляційної інстанції, як і в попередньому випадку, не вважає доведеними такі доводи відповідача, адже виконання умов договору № 855 від 19.04.2021 підтверджується належними первинним документами.
Крім того суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи податкового органу про неможливість здійснення контрагентом господарських операцій у зв'язку з відсутністю достатніх трудових ресурсів є лише припущенням, адже кількість штатних працівників не впливає на результат праці, оскільки законодавство України не містить заборон щодо залучення для співпраці інших суб'єктів господарювання або інших осіб на підставі цивільно-правових договорів.
З ТОВ «ПРОМГРУПТЕХНОЛОГІЯ» мали місце господарські правовідносини на підставі договору підряду № 777 від 05.04.2019, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик виконувати ремонтні та/або відновлювальні роботи обладнання.
Виконання відповідних робіт у спірному періоді зафіксовано в акті приймання виконаних робіт № 58 від 27.07.2021, листі візування, накладній-вимозі № 183 від 04.06.2021 про вивезення обладнання в ремонт, перевезення обладнання підтверджується товарно-транспортною накладною № 055/48 від 27.07.2023, оплату робіт здійснено на підставі рахунку-фактури № СФ-00058 від 27.07.2021.
Натомість податковий орган зауважує, що до перевірки не надано: дефектні відомості щодо необхідності проведення ремонту барабану (з наведенням вузлів та елементів, які потребують ремонту, переліку робіт, які необхідно виконати, найменування матеріальних цінностей, які потребують заміни та/або реставрації тощо); товарно-транспортні накладні, які підтверджують перевезення барабану на територію підрядника для проведення ремонту, товарно-транспортні накладні, які підтверджують перевезення (повернення) барабану на територію Замовника; акт прийому-передачу барабану в ремонт Підряднику, накладна-вимога, акт прийому-передачі барабану з ремонту, який підтверджує повернення барабану Замовнику; акти на оприбуткування матеріалів, конструкцій, деталей, отриманих при розбиранні (демонтажі) основних фондів під час ремонтів та їх використання, форма якого передбачена СТП 090-04:2014 Замовника (Форма № 02); акти на використані під час ремонту матеріали підрядної організації; журнал реєстрації проходження інструктажу з питань охорони праці працівників Підрядної та/або Субпідрядної організації; особистих перепусток працівникам Підрядної організації та/або Субпідрядної організації; сертифікати якості на використанні матеріали для проведення робіт, які задекларовані в Акті; протоколи атестацій на знання працівників підрядника та/або Субпідрядної організації вимог корпоративних стандартів позивача; журнал реєстрації проходження інструктажу з питань охорони праці та пожежної безпеки працівників підрядника та/або Субпідрядної організації відповідно до умов укладеного Договору; документальні підтвердження щодо проведення навчання й перевірки знань з питань охорони праці, а також проходження ними медичних оглядів та забезпечення засобами індивідуального захисту; протоколи перевірки знань з питань охорони праці та пожежної безпеки; журнал реєстрації інструктажів; журнал реєстрації нещасних випадків; журнал реєстрації порушень з питань охорони праці та пожежної безпеки; наряди-допуски на проведення робіт підвищеної небезпеки; ремонтну та/або проєктно-технологічну документацію на об'єкти, на яких виконується робота; загальний журнал робіт та спеціальні журнали з окремих видів робіт (для підрядних організацій які виконують роботи з будівництва) та іншу документацію, передбачену нормативно-правовими актами про охорону праці та пожежну безпеку; матеріали по аудитам робочих місць і об'єктів, на яких виконується робота згідно з укладеними умовами Договорів підряду; податкові накладні, платіжні інструкції, виписки банку, жодного зведеного бухгалтерського документу (регістри бухгалтерського обліку: обігово-сальдова відомість, журнали-ордери тощо), що підтверджують проведення операцій в бухгалтерському обліку згідно з первинними документами, оформленими ТОВ «ПРОМТЕХНОЛОГІЯ ГРУП»; бухгалтерські облікові регістри (документи), що підтверджують використання у господарській діяльності придбаних робіт/послуг.
Разом з цим такі зауваження є формальними та не доводять обґрунтованість позиції відповідача, адже наведені податковим органом документи не є первинними з метою оподаткування. При цьому податковим органом не ставиться під сумнів використання позивачем у власній господарській діяльності обладнання, щодо якого здійснювалися ремонті роботи. За висновком суду апеляційної інстанції, в процесі експлуатації відповідне обладнання має певний знос, пошкодження, поламки, що потребує його ремонту та відновлення, а тому суд не ставить під сумнів, що отримана послуга безпосередньо пов'язана та використовується у господарській діяльності позивача.
Щодо ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «СПЕЦІНСТРУМЕНТ», податковий орган зауважує, що позивач мав правовідносин з цим контрагентом на підставі договору № 107 від 07.02.2023 з додатковими угодами № 1 від 20.09.2023, № 2 від 20.11.2023, № 3 від 28.11.2023. До перевірки не були надані: журнали-ордери, обігово-сальдові відомості, бухгалтерські довідки, (регістри бухгалтерського обліку до яких перенесено інформацію з запитуваних первинних документів); інформацію/документи бухгалтерського/податкового обліку щодо подальшої реалізації придбаної продукції (товарів, робіт, послуг); у разі використання у власній господарській діяльності (товари на складі або передано у виробництво) - акти списання, у яких відображено дані товари та якими бухгалтерськими проводками було відображено дані операції; товарно-транспортні, залізничні накладні, кур'єрської служби, тощо щодо транспортування ТМЦ. ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «СПЕЦІНСТРУМЕНТ» не є виробником товару, у підприємства немає у наявності необхідної кількості трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів щодо виробництва товарів, які реалізовано на адресу позивача. В результаті аналізу податкових баз неможливо встановити реальне джерело походження ТМЦ, які реалізовано ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «СПЕЦІНСТРУМЕНТ» на адресу позивача, та неможливо встановити виробника ТМЦ.
Надаючи оцінку таким доводам, суд апеляційної інстанції встановив, що в межах господарських операцій з названим контрагентом відбулась поставка товару на підставі договору № 107 від 09.02.2023, що підтверджується: прибутковими ордерами № 5025331929 від 31.10.2023, № 5025447285 від 20.12.2023, № 5025455096 від 25.12.2023; видатковими накладними № 298 від 26.10.2023, № 326 від 11.12.2023, № 327 від 11.12.2023; рахунками на оплату № 303 від 26.10.2023, № 331 від 11.12.2023, № 332 від 11.12.2023; гарантійним листом (талоном) від 11.12.2023 № 24; перевезення товару здійснювалось власними силами постачальника, що підтверджується відмітками на зворотному боці видаткової накладної про в'їзд транспортного засобу відповідно до експрес-накладних (Нова пошта) № 59001044201407 від 27.10.2023 та № 59001068534199 від 11.12.2023.
Названі первинні документи містяться в матеріалах справи та в повній мірі підтверджують постачання товару, тоді як висновки податкового органу ґрунтуються виключно на припущеннях щодо неможливості здійснення поставки контрагентом, який не є виробником товару і дійсний виробник товару не прослідковується. Натомість суд апеляційної інстанції зазначає, що позиція податкового органу не може ґрунтуватися на припущеннях, а неможливість встановлення виробника товару не може бути підставою для покладання на покупця товару (позивача) юридичної відповідальності.
Також відповідач не визнав реальність господарських операцій з ТОВ «НІКОПРОГРЕСБУД», які відбулись на підставі договору від 11.07.2023 № 971, за умовами якого підрядник зобов'язується виконати реконструкцію внутрішніх систем опалення і електричних мереж віддалених об'єктів ГД (РУ, УЗТ, ДСГ ГД УСГіПВ) на об'єкті «Гірничий департамент» у повному обсязі основних та супутніх зобов'язань згідно технічного завдання (додаток 4) та технічної пропозиції підрядника (додаток 12).
Під час перевірки та до суду позивачем були надані такі первинні документи: акт поставки обладнання № 20/12/971 від 28.12.2023, реєстр обладнання до акту 20/12/971 поставки підрядника від 28.12.2023, товарно-транспортна накладна № Р559 від 06.12.2023, рахунок на оплату № 1843 від 28.12.2023; акт поставки обладнання № 21/12/971 від 28.12.2023, реєстр обладнання до акту 21/12/971 поставки підрядника від 28.12.2023, товарно-транспортна накладна № Д251/12/23 від 12.12.2023, рахунок на оплату № 1844 від 28.12.2023; акт поставки обладнання № 22/12/971 від 28.11.2023, реєстр обладнання до акту 22/12/971 поставки підрядника від 28.12.2023, товарно-транспортні накладні № Д271/12/23 від 26.12.2023, № Д256/12/23 від 18.12.2023, № Д110/10/23 від 09.10.2023, № Д63/09/23 від 14.09.2023, рахунок на оплату № 1845 від 28.12.2023; акт приймання виконаних будівельно-монтажних робіт № 17/12/971 від 21.12.2023; лист візування до акту № 17 за грудень 2023 року; рахунок на оплату № 1716 від 21.12.2023; реєстр обладнання до акту № 17/12/971 від 21.12.2023; акт приймання-передачі ТМЦ на відповідальне зберігання № 10/971, товарно-транспортні накладні № Д223/12/23 від 06.12.2023, № Д235/12/23 від 05.12.2023, № Д212/11/23 від 27.11.2023, № Д201/11/23 від 01.12.2023, № Д251/12/23 від 12.12.2023; акт приймання виконаних проєктних робіт № 23/12/971 від 29.12.2023, накладна на передачу технічної документації № 271-01, рахунок на оплату № 1846 від 29.12.2023; акт приймання виконаних будівельно-монтажних робіт № 14/12/971 від 21.12.2023, лист візування до акту № 14 за грудень 2023 року, рахунок на оплату № 1713 від 21.12.2023; акт приймання виконаних будівельно-монтажних робіт № 19/12/971 від 28.12.2023, рахунок на оплату № 1842 від 28.12.2023; акт приймання виконаних будівельно-монтажних робіт № 15/12/971 від 21.12.2023, лист візування до акту № 15 за грудень 2023 року, рахунок на оплату № 1714 від 21.12.2023; акт приймання виконаних будівельно-монтажних робіт № 18/12/971 від 28.12.2023 з технічною довідкою, рахунок на оплату № 1841 від 28.12.2023; акт поставки обладнання № 16/12/971 від 21.12.2023, лист візування до акту № 16 за грудень 2023 року, реєстр обладнання до акту № 16/12/971 поставки підрядника від 21.12.2023; акт приймання-передачі ТМЦ на відповідальне зберігання № 10/971; товарно-транспортні накладні № Д249/12/23 від 12.12.2023, № Д208/11/23 від 28.11.2023, № Д156/10/23 від 26.10.2023, № Д81/09/23 від 21.09.2023, № Д190/11/23 від 16.11.2023, № Д110/10/23 від 09.10.2023, № Д63/09/23 від 14.09.2023, № Д149/10/23 від 26.10.2023, № Р559 від 06.12.2023, № Д211/11/23 від 29.11.2023, № Д200/11/23 від 23.11.2023, № Д78/09/23 від 20.09.2023, № Д80/09/23 від 21.09.2023, № Д125/10/23 від 17.10.2023, № Д112/10/23 від 09.10.2023, № Д157/10/23 від 27.10.2023, № Д128/10/23 від 18.10.2023, № Д173/11/23 від 07.11.2023, № Д245/12/23 від 12.12.2023, № Д250/12/23 від 12.12.2023.
Відповідач зазначає про юридичну дефектність наданих документів, оскільки останні містять розбіжності. Також позивачем від ТОВ «НІКОПРОГРЕСБУД» прийняті активи на відповідальне зберігання, що підтверджує той факт, що право власності на активи (інфрачервоний електричний випромінювач, тепловий лічильник обліку, циркулярний насос) до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» згідно з нормами чинного законодавства, не перейшло. Відтак суми ПДВ не відносяться до складу податкового кредиту у зв'язку з відсутністю факту придбання товару та/або послуги, що передбачено статтею 198 Податкового кодексу України.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що такі висновки податкового органу не ґрунтуються на повному встановленню спірних правовідносин, адже Договором на капітальну закупівлю № 971 від 11.07.2023 з додатками передбачено, що ТОВ «НІКОПРОГРЕСБУД» взяв на себе зобов'язання, у тому числі, по придбанню та встановленню обладнання, необхідного для виконання реконструкції внутрішніх систем опалення і електричних мереж віддалених об'єктів ГД (РУ, УЗТ, ДСГ ГД УСГіПВ) на об'єкті «Гірничий департамент», що пояснює передачу відповідного обладнання на відповідальне зберігання, що нерозривно пов'язано з предметом договору тане може розглядатися як окрема операція.
Інші зауваження податкового органу щодо недоліків у складанні окремих первинних документів не є такими, що свідчать про нереальність господарських операцій, враховуючи те, що фактичне виконання робіт відповідно до Договору № 971 від 11.07.2023 податковим органом не спростовується.
Також ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» було укладено договір поставки № 818 від 13.09.2022 з ТОВ ФІРМА «ЕЛЕКТРОПОСТАЧЗБУТ».
На підтвердження господарських операцій, вчинених з названим контрагентом, позивачем під час перевірки надані: прибуткові ордери, видаткові ордери, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні, свідоцтво якості, сертифікат аналізу, копії яких також містяться в матеріалах справи.
Податковий орган зазначає, що позивачем не надано до перевірки: журнали-ордери, обігово-сальдові відомості, бухгалтерські довідки, (регістри бухгалтерського обліку, до яких перенесено інформацію з запитуваних первинних документів); інформацію/документи бухгалтерського/податкового обліку щодо подальшої реалізації придбаної продукції (товарів, робіт, послуг); у разі використання у власній господарській діяльності (товари на складі або передано у виробництво) - акти списання, у яких відображено дані товари та якими бухгалтерськими проводками було відображено дані операції; товарно-транспортні, залізничні накладні, кур'єрської служби, тощо щодо транспортування ТМЦ; сертифікат якості.
Також вказує, що в ході проведеного аналізу баз даних АІС «Податковий блок» встановлено невідповідність між придбаними та реалізованими товарами по ланцюгу постачання та, як наслідок, не можливо встановити фактичного виконавця/надавача, виробника товарів та їх надходження на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», що дає змогу стверджувати про відсутність реально вчиненої господарської операції.
У свою чергу суд апеляційної інстанції зазначає, що документи, які не були надані податковому органу, не є первинними для цілей оподаткування, тоді як позивачем надані до перевірки належні первинні документи, які дають можливість встановити дійсну поставку товару. Більш того, відповідачем не доведено, що ці документи витребовувалися під час перевірки.
Неможливість прослідкувати поставку товару за ланцюгом постачання взагалі не може бути поставлено в провину позивачеві, адже останній не зобов'язаний перевіряти відповідну інформацію при укладенні договору.
Щодо зауважень податкового органу по взаємовідносинам з ТОВ «ПРОМТЕХАЛ'ЯНС», такими є: документально не підтверджено транспортування товару від контрагента; обрив ланцюга постачання товару; юридична дефектність оформлених первинних документів (на прибутковому ордері № 5025501852 від 19.01.2024 відсутні прізвище, ім'я, по батькові та підпис особи/працівника ТОВ «ПРОМТЕХАЛ'ЯНС», який здав ТМЦ на склад ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»; номенклатура товару, яка оприбуткована на склад ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», не відповідає номенклатурі товару, яка наведена в оформлених первинних документах, що свідчить про відсутність поставки товару); автомобіль, яким постачався товар, не належить ТОВ «ПРОМТЕХАЛ'ЯНС».
Перевіряючи обґрунтованість доводів відповідача, суд апеляційної інстанції встановив, що господарські операції з ТОВ «ПРОМТЕХАЛ'ЯНС» здійснювались позивачем на підставі договору поставки № 2092 від 05.01.2021, придбання якого підтверджується: прибутковим ордером № 5025501852 від 19.01.2024, видатковою накладною № 1 від 17.01.2024, рахунком на оплату № 1 від 17.01.2024, перевезення товару здійснювалось постачальником, на зворотному боці видаткової накладної міститься відмітка про в'їзд транспортного засобу (Нова Пошта).
Встановлені обставини дають можливість стверджувати про поверхневість висновків податкового органу, яким не взято до уваги, що поставка товару здійснювалась транспортним засобом підприємства Нова Пошта. Також не є обґрунтованими доводи відповідача щодо не відповідність номенклатури товару в бухгалтерських та первинних документах, адже податковий орган не зазначив у чому саме полягає така невідповідність. Також податковий орган не довів, що така невідповідність (за її наявності), так само як і певні недоліки в оформленні прибуткового ордеру, не дають можливість встановити фактичну поставку товару, з урахуванням сукупності наданих документів.
Також податковий орган не визнав реальність господарських операцій з ТОВ «ТД «ВАТРА-ДНІПРО», які мали місце на підставі договору поставки № 125 від 15.02.2023.
До перевірки позивачем були надані: прибутковий ордер № 5025394420 від 27.11.2023, видаткову накладну № В_001241 від 27.11.2023, рахунок на оплату № 324 від 27.11.2023, товарно-транспортну накладну № 18-ВД0000017 від 27.11.2023, на зворотному боці видаткової накладної також містяться відмітки про в'їзд транспортного засобу, гарантійний лист № 186/23 від 27.11.2023.
Позиція податкового органу, так само як і з контрагентом ТОВ «ПРОМТЕХАЛ'ЯНС», зводяться до того, що аналізом баз даних встановлено обрив ланцюга поставки товару, дефектність первинних документів, відсутність у контрагента транспортного засобу, яким здійснювалась поставка товару.
У свою чергу й оцінка суду таким доводам є аналогічною тій, що зазначена вище, адже податковим органом фактично ставиться у провину позивачеві неналежна поведінка інших суб'єктів господарювання.
Також податковим органом не доведено, що окремі недоліки у первинних документах є такими, що не дають можливість розкрити зміст господарської операції, яка відбулась між позивачем та ТОВ «ТД «ВАТРА-ДНІПРО».
Крім того, як і у випадку з попереднім контрагентом, є нерозсудливим висновок відповідача щодо неналежності транспортного засобу контрагенту, адже з первинних документах вбачається, що перевезення здійснювалося транспортним засобом компанії Нова Пошта.
Щодо ТОВ «ІНКОМГРУПП», відповідач зазначає, що у цього контрагента відсутні основні засоби та трудові ресурси, що свідчить про неможливість виконання останнім робіт. Також звертає увагу на дефектність наданих первинних документів та не подання доказів на підтвердження оплати виконаних робіт.
Суд апеляційної інстанції встановив, що позивачем з названим контрагентом був укладений договір підряду № 70 від 26.01.2023, на підставі якого виконувався ремонт кузовів, що підтверджується: реєстром ремонту кузову Белаз-132 Спец. № 7 від 19.10.2023, актом приймання виконаних робіт за жовтень 2023 року № 08-10, листом візування до акту виконаних робіт № 08-10 від 30.10.2023, актом на передачу основних та допоміжних матеріалів № 08-10 від 26.10.2023, актом на витрачені під час ремонту матеріали № 08-10 від 26.10.2023, рахунком на оплату № 7 від 25.10.2023, переліком виданих перепусток на працівників ТОВ «ІНКОМГРУПП».
З наданих позивачем документів вбачається, що роботи виконувалися з використанням матеріалів замовника, на підставі дозволу ТУ Держпраці у Дніпропетровській області № 0688.21.12 від 11.10.2021.
Суд погоджується з доводами позивача, що певні недоліки у первинних документах, на які посилається відповідач, не можуть бути підставою для твердження про їх юридичну дефектність, оскільки самі документи містять відомості про господарську операцію та дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у їх здійсненні, а також зміст та обсяг господарської операції.
Також не є слушними доводи відповідача та висновок суду першої інстанції про недостатність у контрагента трудових ресурсів для здійснення господарської операції, адже ані акт перевірки, ані мотивувальна частина рішення суду першої інстанції не містять обґрунтування в частині яка саме кількість працівників є достатньою для забезпечення виконання умов договору № 70 від 26.01.2023.
Разом з цим колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять перелік перепусток, з яких можливо встановити кількість працівників, які були долучені до виконання робіт. При цьому відповідачем та судом першої інстанції не враховано специфіку укладеного договору, за яким контрагент взяв на себе зобов'язання з виконання ремонту кузовів, що не потребує значного трудового ресурсу одночасно, принаймні зворотного відповідачем не доведено.
Крім того судом першої інстанції не досліджено, що роботи фактично здійснювались у вересні 2023 року, що підтверджується листом візування до акту виконаних робіт, а не у жовтні 2023 року, про що зазначає податковий орган.
Не надання ж позивачем доказів на оплату робіт взагалі не може свідчити про нереальність господарської операції, адже це питання пов'язано з добросовісним виконанням замовником взятих на себе договірних зобов'язань і не пов'язано з податковою дисципліною сторін договору.
Також податковим органом не визнано реальність господарських операцій з ТОВ «ВІЛКОМ ЛТД», оскільки позивачем не доведено економічну мету таких операцій, а аналіз податкових баз свідчить про неможливість здійснення операцій контрагентом, який не має достатніх трудових ресурсів та основних засобів. Також під час перевірки не надані окремі первинні документи, передбачені умовами договору, зокрема щодо перевезення товару та оплати послуг.
Надаючи оцінку доводам відповідача, колегія суддів встановила, що спірні господарські операції здійснювалися на підставі договору поставки № 1640 від 14.11.2023.
Матеріали справи містять: ордер № 5025498012 від 16.01.2024, видаткову накладну № 2 від 15.01.2024, прибутковий ордер № 5025485940 від 10.01.2024, видаткову накладну № 1 від 08.01.2024, рахунок на оплату № 1 від 08.01.2024 на загальну суму 984,00 грн, гарантійні листи. Суд також звертає увагу, що видаткова накладна на зворотному боці має відмітку про в'їзд транспортного засобу.
Додатково позивачем було надано до суду апеляційної інстанції експрес-накладні № 59001084295919 від 08.01.2024 та № 59001087689818 від 15.01.2024, якими підтверджується перевезення вантажу ТОВ «НОВА ПОШТА». Не подання цих документів до перевірки та суду першої інстанції пояснюється тим, що останні були відсутні у позивача, який не залучався до перевезення товару та не укладав договору на перевезення з ТОВ «НОВА ПОШТА».
Ці документи були надані на стадії апеляційного розгляду з метою спростовування висновків суду першої інстанції, який не забезпечив повне з'ясування обставин справи у цій частині та не запропонував позивачеві надати додаткові документи щодо укладання контрагентом договорів на перевезення з третіми особами.
Натомість, як було зазначено колегією суддів вище, фактичне постачання та отримання товару підтверджується відміткою на зворотному боці видаткової накладної, що було достатнім для висновку про підтвердження перевезення товару.
Враховуючи вищенаведене, суду апеляційної інстанції доходить висновку, що подані під час перевірки та до суду першої інстанції документи в повній мірі розкривають зміст господарської операції та є достатніми для податкового обліку. Ненадання перелічених податкових органом документів не впливає на оцінку спірних правовідносин, адже відповідач не довів, що такі документи є обов'язковими відповідно до приписів чинного законодавства.
Наданий податковий ордер, у свою чергу, підтверджує оприбуткування товару для використання позивачем у власній господарській діяльності.
Також є нерозсудливими доводи податкового органу про неможливість ТОВ «ВІЛКОМ ЛТД» здійснювати виробництво товару, адже за умовами договору названий контрагент не постачав товари власного виробництва.
Оцінка ж економічної мети при укладанні договору взагалі не відноситься до владних повноважень податкового органу.
Відтак, висновок відповідача, з яким погодився суд першої інстанції, про нереальність господарської операції між ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та ТОВ «ВІЛКОМ ЛТД», є недоведеним.
Не визнаючи реальність господарських операції з ТОВ З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ «БІБУС Україна», ТОВ «ДНІПРОТЕХКОНТРАКТ», ТОВ «ВАТЕРЛІНІЯ», податковий орган вказав, що названі контрагенти не мають на меті отримання прибутку, сплату податків, а тому відсутня економічна доцільність укладених угод і господарської діяльності в цілому. Додатково вказує на недоліки в оформленні первинних документів, наданих до перевірки, не надання окремих документів бухгалтерського обліку, а також на недостатність матеріальних та трудових ресурсів у контрагентів для виробництва товарів.
Суд апеляційної у цій постанові вже надавав оцінку подібним висновкам відповідача та повторно зазначає, що висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на припущеннях. Порушення ж контрагентами податкової дисципліну, про що свідчить аналіз податкових баз, не може лягти тягарем відповідальності на позивача.
Також не є обґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження операції у зв'язку з не поданням певних документів (перелічені в апеляційній скарзі відповідача), адже податковий орган не довів, що складання таких документів є обов'язковим з метою здійснення податкового обліку.
У свою чергу суд звертає увагу, що на підтвердження виконання умов договору поставки № 2460 від 07.11.2018, укладеного з ТОВ З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ «БІБУС Україна», позивачем надано: ордер № 5025367540 від 16.11.2023, видаткову накладну № 3056 від 14.11.2023 з відмітками на зворотному боці про в'їзд транспортного засобу, рахунок-фактуру № ГДР23-0936 від 08.11.2023, гарантійні листи.
На підтвердження виконання договору з ТОВ «ДНІПРОТЕХКОНТРАКТ» № 1686 від 28.10.2020 надано: прибутковий ордер № 5025496526 від 15.01.2024, видаткову накладну № 10 від 15.01.2024 з відмітками на зворотному боці про в'їзд транспортного засобу, рахунок на оплату № 10 від 15.01.2024, товарно-транспортну накладну № 10 від 15.01.2024, сертифікат якості № 10 від 15.01.2024.
У межах договору № 2252 від 04.10.2021, укладеного з ТОВ «ВАТЕРЛІНІЯ», були надані для перевірки такі документи: прибутковий ордер № 5025455143 від 25.12.2023, видаткові накладні № 1341 від 25.12.2023 та № 1342 від 25.12.2023 з відмітками на зворотному боці про в'їзд транспортного засобу, рахунки на оплату № 2579 та № 2553, прибутковий ордер № 5025455144 від 25.12.2023, гарантійний лист (талон) від 25.12.2023 № 25/12-1.
Наведені документи, за висновком суду апеляційної інстанції, є достатніми для сфери оподаткування та підтверджують перехід правова власності на товар та його оприбуткування з метою ведення позивачем власної господарської діяльності.
Зауваження податкового органу щодо не належності транспортних засобів, якими здійснювалось перевезення, контрагентам позивача, останнім не спростовується, натомість позивачем надані докази, що окремі транспортні засоби використовуються підприємством Нова Пошта, яке залучалось контрагентами для перевезення товару. Також позивач слушно зауважує, що замовник не зобов'язаний перевіряти господарські операції контрагентів з іншими особами з метою забезпечення поставки товару, а тому не подання окремих документів по перевезенню товару не є порушення законодавства з боку позивача, адже за умовами договорів обов'язок по поставці товарів покладався та продавця/постачальника.
Також не є слушними доводи податкового органу, що вищеназвані контрагенти не могли бути виробниками товарів, оскільки не мають достатніх трудових та матеріальних ресурсів, оскільки умовами договорів не передбачено, що постачають товари власного виробництва.
Також відповідачем не доведено, що для виконання умова договорів поставки був необхідний значний трудовий ресурс, який відсутній у контрагентів ТОВ З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ «БІБУС Україна», ТОВ «ДНІПРОТЕХКОНТРАКТ», ТОВ «ВАТЕРЛІНІЯ» згідного з податковими базами.
Підсумовуючи вищезазначене та узагальнюючи окремі доводи податкового органу, які є аналогічними по кожному з контрагентів, суд апеляційної інстанції зазначає, що неналежна податкова поведінка інших суб'єктів господарювання не може тягти юридичну відповідальність для позивача, який при здійсненні господарських операцій діяв добросовісно.
Також відповідачем не доведено належними доказами неможливість здійснення контрагентами господарських операцій, обумовлених договорами, укладеними з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Такими доказами можуть слугувати Акти зустрічних звірок, в межах яких контролюючий орган перевіряє первинні документи, складені контрагентами у взаємовідносинах з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», тощо. Без проведення відповідних контрольних заходів такі висновки податкового органу мають ознаки припущення, а не встановленого факту.
Також колегія суддів звертає увагу податкового органу на правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 16.05.2023 у справі № 805/1357/16-а, згідно з якою жодна норма законодавства не встановлює обов'язку покупця бути обізнаним про джерело походження товару та обов'язку з контролю за дотриманням попередніми контрагентами постачальника правил оподаткування. Тобто, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.
Крім того суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи податкового органу про неможливість здійснення контрагентами господарських операцій у зв'язку з відсутністю достатніх трудових ресурсів є лише припущенням, адже кількість штатних працівників не впливає на результат праці, оскільки законодавство України не містить заборон щодо залучення для співпраці інших суб'єктів господарювання або інших осіб на підставі цивільно-правових договорів.
Також відповідач не врахував специфіку окремих договорів, за якими контрагенти взяли на себе зобов'язання з постачання певного товару, що не потребує значного трудового ресурсу.
Також є необґрунтованим зауваження податкового органу, що під час перевірки позивачем не надано сертифікат якості на товар, поставлений окремим контрагентами, адже відповідач не зазначає та не доводить яким чином цей документ може вплинути на оцінку реальності самих господарських операцій.
Враховуючи сукупність наведених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що реальність господарських операцій не спростована відповідачем належними та допустимими доказами, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню у повному обсязі
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову підлягає скасуванню як таке, що ухвалене з неповним встановленням обставин, що призвело до помилкових висновків суду та ухвалення невірного судового рішення у цій частині.
Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року у справі № 160/23523/24 скасувати в частині відмови у задоволенні позову.
Позов Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 06.08.2024 № 000/760/32-00-07-01-19 повністю.
Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків сплачений судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 27 857 (двадцять сім тисяч вісімсот п'ятдесят сім) грн 60 коп.
Постанова суду набирає законної сили з 09 грудня 2025 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 11 грудня 2025 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров