11 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 280/4531/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року (суддя Чернова Ж.М.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому позивач просить суд:
визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача з вини якого були припинені виплати страхових виплат у зв'язку з виїздом позивача в Ізраїль та своєчасно не виплачено позивачу суми страхових виплат починаючи з 05.11.1998 по сьогоднішній день;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити суми страхових виплат позивача за період з 05.11.1998 по сьогоднішній день урахуванням їх перерахунку відповідно до чинного законодавства на момент виплати з нарахуванням компенсації втрати частини доходів та поновити поточну страхову виплату.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. Недоліки позовної заяви запропоновано усунути шляхом подання до суду: доказів сплати судового збору в сумі 968,96 грн, заяви про поновлення строку звернення до суду із цим позовом із доказами поважності таких причин щодо періоду з 05.11.1998 по 29.11.2024.
23.06.2025 засобами системи «Електронний суд» від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позову, до якої додано квитанцію про сплату судового збору та клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому представник позивача зазначив, що під час роботи на Запорізькому виробничому об'єднанні «Радіоприбор» Запорізький завод «Радіоприбор» з ОСОБА_1 стався нещасний випадок на виробництві. Позивач отримував страхові виплати до виїзду за кордон. У зв'язку з виїздом за кордон в 1998 році позивач оформив документи для виїзду за кордон на постійне проживання/залишення на постійне проживання за кордоном. Фонд соціального страхування України повідомив позивачу, що у зв'язку з виїздом позивача в Ізраїль, виплата страхових виплат не передбачено діючим законодавством. Фонд соціального страхування України обдурив позивача та що незважаючи на відсутність підписаного договору між країнами Фонд соціального страхування України мав продовжувати виплату страхових виплат та, що страхові виплати були припинені з вини Фонду наступником якого є Пенсійний фонд України. 25.02.2025 та 30.05.2025, оскільки не було отримано відповіді від відповідача, представник позивача звернувся до відповідача з його особистою нотаріально посвідченою та апостильованою заявою про поновлення страхових виплат у зв'язку з нещасним випадком на виробництві. Звертає увагу, що тільки після подання позову, відповідач надав відповідь від 11.06.2025, в якій повідомив, що правові підстави для поновлення страхових виплат позивачу відсутні. Позивач звернуся до суду в рамках шестимісячного строку. Вказує, що триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Крім того зазначено, що пропуск відповідного строку не повинен стояти на заваді припиненню триваючої протиправної поведінки (бездіяльності) та слугувати для правопорушника засобом легалізації триваючого правопорушення.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог за період з 05.11.1998 по 29.11.2024 повернуто позивачу.
Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційні скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не врахував того факту, що страхові виплати призначено позивачу безстроково, тож позивач мав обґрунтовані правомірні очікування отримання страхових виплат протягом всього строку, на який вони були призначені, тобто з дат первісного призначення та пожиттєво. Відповідно до ч.7 ст.47 Закону № 1105-XIV якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку і зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому ст.34 Закону України «Про оплату праці». Процесуальний закон обмежує лише строк звернення до суду з позовом, та не може обмежувати стро захисту порушеного права, якщо нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини встановлені більші або необмежені строки для такого захисту. Таким чином, порушене право позивача на отримання страхових виплат за минулий час має бути відновлено без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.
Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частин першої та другої якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Разом з тим необхідно звернути увагу, що предметом позову у данні справі є протиправні дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення страхових виплат.
Колегія суддів зазначає, що приписами ч. 7 ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхових виплат, з вини уповноваженого органу управління або його територіальних органів своєчасно не призначено або не виплачено суму страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку з підвищенням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».
З огляду на викладене, встановлений шестимісячний строк звернення до адміністративного суду на ці правовідносини не розповсюджується.
Наведене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, які викладені в постанові від 24 січня 2023 року у справі № 200/10176/19-а.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог за період з 05.11.1998 по 29.11.2024, на підставі п. 9 ч. 4 статті 169 КАС України, прийнята судом з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Отже, колегія суддів приходить висновку, що, повертаючи позовну заяву, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи та зміст позовних вимог, що є наслідком задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції, як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року скасувати, і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров