10 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/1334/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року в адміністративній справі №160/1334/25 (головуючий суддя першої інстанції - Захарчук-Борисенко Н.В.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 19.01.2025 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо відмови у належному розгляді його звернення від 05.01.2025 року.
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 провести службову перевірку щодо дій охоронців;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 забезпечити вилучення файлів відеоспостереження за 03.01.2025 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 надати інформацію про результати перевірки та притягнення винних осіб до відповідальності.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач 05.01.2025 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із зверненням, яке подано у порядку, передбаченому Законом України «Про адміністративну процедуру» та Законом України «Про звернення громадян». Відповідь відповідача на його звернення позивач вважає протиправним та такою, що порушує його права, передбачені Конституцією України, Законом України «Про звернення громадян», Законом України «Про адміністративну процедуру», Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а також Конвенцією ООН про права осіб з інвалідністю.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року, з урахуванням ухвали від 05.05.2025 року про виправлення описки, позовну заяву залишено без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким визнати бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду звернення протиправною; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснити належний розгляд звернення згідно із Законом України «Про адміністративну процедуру»; забезпечити всебічний розгляд, мотивовану відповідь, інформування про права та порядок оскарження, можливість ознайомлення з матеріалами справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції неправильно застосовано Закон України «Про адміністративну процедуру», а його звернення не було розглянуте належним чином відповідно до вимог законодавства, зокрема, не з'ясовано всі обставини, не зібрано необхідні докази; не надано мотивованої відповіді; не повідомлено про права та порядок оскарження; не забезпечено права на участь у провадженні; відповідь не містила належного обґрунтування.
Відповідач відзив на скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
У період з 26.05.2025 року по 09.06.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. та суддя-член колегії Білак С.В. перебували у відпустці. У період з 24.06.2025 року по 27.06.2025 року та з 25.07.2025 року по 29.07.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 01.09.2025 року по 15.09.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 24.09.2025 року по 11.11.2025 року та з 13.11.2025 року по 09.12.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала на лікарняному.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
05.01.2025 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача у порядку ч. 4 ст. 85 Закону України «Про адміністративну процедуру», в якому позивач, посилаючись на грубе порушенням охоронцями ІНФОРМАЦІЯ_3 його прав, просив:
- вилучити файли відео фіксації з камер відеоспостереження, які знаходиться на першому поверсі будівлі біля віконця КПП ІНФОРМАЦІЯ_3 за 03.01.2025 року,
- провести службову перевірку законності дій охоронців та провести розгляд скарги за його особистої участі,
- провести повторне ознайомлення працівників охорони з їхніми посадовими обов'язками та необхідністю діяти виключно в межах Конституції та законів України, як передбачено статтею 19 Конституції України,
- повідомити про причини правопорушення та дисциплінарну відповідальність до якої притягнуто винуватців в порушенні його прав та через дії, за яких він був вимушений особисто звертатись зі скаргою.
Відповідач листом №50/юр від 08.01.2025 року повідомив позивача, що положення ч.4 ст.85 Закону України «Про адміністративну процедуру» визначають дії суб'єкта розгляду скарги після скасування адміністративного акту. Водночас жодних заходів, які вимагає заявник вчинити, вказана норма не містить. Також незрозуміло, який саме адміністративний акт та коли був скасований, у зв'язку з чим позивач вважає себе вправі вимагати вчинення відповідних заходів. Крім того, про будь-які порушення прав заявника даних немає. Оскільки заявник не є військовозобов'язаним, правових відносин між ним та ІНФОРМАЦІЯ_4 не існує, відтак не існує прав заявника, які могли б бути порушення ІНФОРМАЦІЯ_4 . Враховуючи вищезазначене, відсутність чіткого предмету звернення, а також самої скарги, розгляду якої вимагає заявник, звернення є розглянутим.
Вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність під час розгляду його звернення, позивач оскаржив таку бездіяльність до суду.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових осіб і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
За приписами частин 1, 3, 4 статті 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод, тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Законом України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 року №2073-IX (який набрав чинності 15.12.2023 року), врегульовано відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб'єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.
Відповідно до статті 2 Закону №2073-IX:
- адміністративна справа (далі - справа) - справа, що стосується публічно-правових відносин щодо забезпечення реалізації права, свободи чи законного інтересу особи та/або виконання нею визначених законом обов'язків, захисту її права, свободи чи законного інтересу, розгляд якої здійснюється адміністративним органом;
- адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов'язків окремої особи (осіб);
- адміністративна процедура - визначений законом порядок розгляду та вирішення справи.
При цьому, положеннями ст.ст. 69, 70, 71, 74 Закону №2073-IX визначено, що за результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт.
Адміністративний акт, як правило, приймається у письмовій (електронній або паперовій) формі. У випадках, передбачених законом, у тому числі з метою запобігання загрозі життю, здоров'ю громадян, майну або громадській безпеці, адміністративний акт може бути прийнято в усній формі.
В адміністративному акті, який негативно впливає на право, свободу чи законний інтерес особи або покладає на неї певний обов'язок, зазначаються строки і порядок його оскарження (у тому числі найменування та місцезнаходження адміністративного органу, який є суб'єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов). У разі якщо подання скарги чи пред'явлення позову не зупиняє дію адміністративного акта, у заключній частині повинна міститися вказівка на такий винятковий правовий наслідок з посиланням на правові підстави для такого винятку.
Адміністративний акт набирає чинності стосовно учасника адміністративного провадження з дня доведення його до відома відповідної особи, якщо інший строк набрання ним чинності не передбачено законом або самим адміністративним актом.
Статтею 85 Закону №2073-IX передбачено, що суб'єкт розгляду скарги відповідно до своєї компетенції за результатами перегляду справи може прийняти одне з таких рішень:
1) скасувати повністю або частково адміністративний акт та зобов'язати адміністративний орган видати новий адміністративний акт або повторно розглянути справу, а в передбачених законом випадках - самостійно прийняти адміністративний акт;
2) скасувати повністю або частково процедурне рішення, самостійно прийняти процедурне рішення;
3) залишити адміністративний акт, процедурне рішення без змін, а скаргу - без задоволення;
4) визнати дію адміністративного органу протиправною та зобов'язати його:
а) припинити вчинення відповідної дії;
б) усунути наслідки такої дії;
в) виконати іншу дію на вимогу особи;
5) зобов'язати адміністративний орган усунути негативні наслідки, відшкодувати матеріальну шкоду, заподіяну протиправним адміністративним актом, дією або бездіяльністю адміністративного органу, у порядку, визначеному законом;
6) визнати повністю або частково виконаний адміністративний акт протиправним, якщо його виконання призвело до настання незворотних правових наслідків.
Суб'єкт розгляду скарги скасовує повністю або частково адміністративний акт у разі порушення норм матеріального права, істотного порушення процедури (включаючи компетенцію) або неправильного чи неповного встановлення обставин справи, що призвело до прийняття протиправного адміністративного акта.
Приписи ч.4 ст.85 Закону України «Про адміністративну процедуру» регламентують, що після скасування адміністративного акта, якщо це необхідно здійснити для усунення порушення, суб'єкт розгляду скарги:
1) зобов'язує адміністративний орган, що прийняв адміністративний акт, видати новий адміністративний акт;
2) приймає власне рішення (за наявності повноважень щодо вирішення справи по суті).
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечуються позивачем, останній звернувся до відповідача із зверненням в порядку ч.4 ст.85 Закону України «Про адміністративну процедуру».
Разом з тим, приписи ст.85 Закону України «Про адміністративну процедуру» регулюють компетенцію суб'єкта розгляду скарги за результатами перегляду справи, а ч.4 цієї статті визначає дії суб'єкта розгляду скарги саме після скасування адміністративного акту.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, позивач у зверненні від 05.01.2025 року не визначив скасованого протиправного акту (рішення або юридично значущу дію індивідуального характеру), після чого відповідач, у разі необхідності для здійснення усунення правопорушення, приймає одне з двох рішень, визначених цією статтею.
Доказів протилежного в апеляційній скарзі позивачем не наведено, та в матеріалах справи такі докази відсутні.
З урахуванням наведених вище обставин в їх сукупності колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що в даному випадку відсутній спір, який має бути вирішено саме в порядку ЗУ «Про адміністративну процедуру», а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, зазначені вимоги в апеляційній скарзі є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини першої статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною четвертої статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року в адміністративній справі №160/1334/25 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року в адміністративній справі №160/1334/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко