10 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 280/1672/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Шелудько Оксани Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року в адміністративній справі №280/1672/25 (головуючий суддя першої інстанції Лазаренко М.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області; Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання рішення та бездіяльність протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач 06.03.2025 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Донецькій області; ГУ ПФУ в Запорізькій області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 03 березня 2025 року № о/р 923080171599;
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Запорізькій області у не здійсненні перерахунку раніше призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму для працездатних осіб: на 01 січня 2021 року - виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та розрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до абзацу 4 статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік», у розмірі 2270 гривень; на 01 січня 2021 року - виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та розрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до абзацу 4 статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік», у розмірі 2481 гривень; на 01 січня 2023 року - виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абзацу 4 статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік», розрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривень, - на 01.01.2024 виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абзацу 4 статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», розрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривні;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Запорізькій області на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснити йому перерахунок та виплату з урахуванням компенсації інфляційних втрат на час виплати перерахунку відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 58 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, обчисленої: за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн., встановленого на 01.01.2021 абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік», за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481,00 грн., встановленого на 01.01.2022 абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2022 рік», за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн., встановленого на 01.01.2023 абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік», з 01.01.2024 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривні, встановленого на 01.01.2024 абзацом 4 статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», і виплатити заборгованість за цей період з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивача звільнено з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку. З 19.02.2020 по теперішній час щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці обчислюється на підставі довідок ТУ ДСА України в Запорізькій області від 10.03.2020 №08-02/944, від 12.01.2021 №08-02/20. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з січня 2021 року, 2022 року, 2023 та 2024 років не здійснювався. Позивач звернувся до відповідача із заявами, в яких просив здійснити перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Відповідач відмовив у такому перерахунку, посилаючись на ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», якою прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, встановлено на рівні 2102 грн та з 2021 року не змінювався. Позивач вважає, що оскільки розмір складових суддівської винагороди визначено у Законі №1402, яких є пріоритетним по відношенню до інших нормативно-правових актів, пенсійний орган зобов'язаний автоматично здійснити перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування скарги зазначено, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, а також не враховано правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Зазначено, що позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки настали умови для такого перерахунку, які визначені у частині четвертій статті 142 Закону №1402-VIII, а саме - змінився розмір складових суддівської винагороди діючого судді. Апелянт вважає, що розмір складових суддівської винагороди, у тому числі розмір посадового окладу працюючого судді у відповідному році чітко і однозначно визначено в законі та є загальновідомим, що виключає необхідність додатково інформувати органи Пенсійного фонду України про їх розмір та/чи про зміну їх розміру довідкою господарського суду про суддівську винагороду судді, який працює на відповідній посаді.
Відповідачі відзиви на скаргу не подали, що не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
У період з 26.05.2025 року по 09.06.2025 року головуючий суддя Юрко І.В. та суддя Білак С.В. перебували у відпустці. У період з 26.05.2025 року по 13.06.2025 року суддя Чабаненко С.В. перебувала у відпустці. У період з 25.07.2025 року по 29.07.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 01.09.2025 року по 15.09.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 24.09.2025 року по 11.11.2025 року та з 13.11.2025 року по 09.12.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала на лікарняному.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує щомісячне довічне грошового утримання судді у відставці з 16.09.2016 року.
На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.01.2022 у справі №280/12108/21 позивачу проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 58 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідок ТУ ДСА України в Запорізькій області №08-02/944 від 10.03.2020, №08-02/20 від 12.01.2021.
23.02.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 2021 по 2024 рік з урахуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого відповідним законом станом на 1 січня поточного року.
Заяву позивача розглянуто в порядку екстериторіальності ГУ ПФУ в Донецькій області, яким 03.03.2025 року прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії №о/р923080171599.
Вважаючи, що здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі збільшення розміру такої винагороди повинно відбуватися «автоматично» без надання довідки, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці. Суд дійшов висновку, що у відповідачів відсутній обов'язок проводити позивачу перерахунок довічного утримання судді у відставці, оскільки позивач з відповідною довідкою про суддівську винагороду, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання до відповідачів не звертався, доказів виготовлення відповідним органом довідки з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня 2021, 2022, 2023, 2024 років відповідно до Закону України «Про Державний бюджет» не надав.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Частиною першою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, що повністю узгоджується з приписами частини другої статті 130 Конституції України.
Відповідно до частини другої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:
1) вислугу років;
2) перебування на адміністративній посаді в суді;
3) науковий ступінь;
4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Частиною дев'ятою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Отже, з огляду на приписи частини другої статті 130 Конституції України та частини першої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розмір суддівської винагороди, зокрема і граничний розмір останньої можуть визначатись виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
В преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402) встановлено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
За частиною першою статті 4 Закону №1402 судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (частина 2 статті 4 Закону №1402).
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 135 Закону №1402 суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402 (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду №4-р/2020 від 11.03.2020 року діє в редакції Закону №1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Частиною п'ятою статті 135 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків; більше 5 років - 20 відсотків; більше 10 років - 30 відсотків; більше 15 років - 40 відсотків; більше 20 років - 50 відсотків; більше 25 років - 60 відсотків; більше 30 років - 70 відсотків; більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
Згідно частин третьої-четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 (далі по тексту - Порядок №3-1), перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.
У разі виникнення підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (зміну розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, винагороди працюючого судді Конституційного Суду України) Пенсійний фонд України повідомляється Конституційним Судом України, Верховним Судом, Вищим судом з питань інтелектуальної власності, Вищим антикорупційним судом - щодо суддів цих судів, Державною судовою адміністрацією України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів, судів, що перебувають в процесі ліквідації, у місячний строк з дня виникнення таких підстав.
Пунктом 2 розділу IV Порядку №3-1 визначено, що Пенсійний фонд України протягом трьох робочих днів після отримання повідомлення інформує органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, про підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та про необхідність підготовки списків одержувачів щомісячного довічного грошового утримання (далі - список).
Органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, протягом 5 робочих днів з дня надходження інформації Пенсійного фонду України складають списки за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку та подають їх відповідним судам, ліквідаційним комісіям, що здійснюють заходи із ліквідації відповідних судів, або територіальним органам Державної судової адміністрації України (далі - відповідні органи) (пункт 3 розділу IV Порядку).
Пунктом 4 розділу IV Порядку №3-1 встановлено, що на підставі списків відповідні органи видають довідки про суддівську винагороду працюючого судді / довідки про винагороду працюючого судді Конституційного Суду України за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди/винагороди судді Конституційного Суду України, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, для кожного судді, зазначеного в списку.
Довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України надсилаються відповідними органами органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, який надав список, та судді у відставці (судді Конституційного Суду України), щодо якого видана довідка, у місячний строк з дня надходження списку (пункт 5 розділу IV Порядку №3-1).
При цьому, згідно пункту 6 розділу IV Порядку перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.
Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання здійснюється у разі подання суддею у відставці до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, в тому числі через веб-портал або засобами Порталу Дія з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), або надсилання поштою.
Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання приймається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, за наявності в судді всіх необхідних документів та оформляється відповідно до вимог розділу III цього Порядку.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано позивачем, з відповідною довідкою про суддівську винагороду, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивач до пенсійного органу не звертався, та матеріали справи не містять доказів виготовлення відповідним органом довідки з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня 2021, 2022, 2023, 2024 років відповідно до Закону України «Про Державний бюджет».
Посилання скаржника на те, що розмір складових суддівської винагороди, у тому числі розмір посадового окладу працюючого судді у відповідному році чітко і однозначно визначено в законі та є загальновідомим, що виключає необхідність додатково інформувати органи Пенсійного фонду України про їх розмір та/чи про зміну їх розміру відповідною довідкою, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки такі доводи суперечать приписам чинного законодавства з питань пенсійного забезпечення суддів у відставці.
Крім того, апеляційний суд зауважує, що 24 квітня 2025 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у справі №240/9028/24, в якій Велика Палата Верховного Суду відступила від попередніх висновків Верховного Суду та зазначила, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, та зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, зазначені вимоги в апеляційних скаргах є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Шелудько Оксани Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року в адміністративній справі №280/1672/25 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року в адміністративній справі №280/1672/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко