10 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/6374/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року в адміністративній справі №160/6374/25 (головуючий суддя першої інстанції - Лозицька І.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 26.02.2025 року звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Харківській області, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 30.01.2025 року №045550026374 про відмову їй в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі заяви від 23.01.2025 року;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати до її пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 20.08.1987 р. по 02.10.2008 р., з 20.10.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.02.2009 р. по 31.05.2010 р., з 01.07.2010 р. по 31.10.2010 р., з 01.01.2011 р. по 08.02.2011 р., на підставі рішення комісії при ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 23.09.2024 року №3;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути її заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 23.01.2025 року та прийняти рішення про призначення та виплату пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме з 23 січня 2025 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.01.2025 року №045550026374 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі заяви від 23.01.2025 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2, періоди роботи з 20.08.1987 р. по 02.10.2008 р., з 20.10.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.02.2009 р. по 31.05.2010 р., з 01.07.2010 р. по 31.10.2010 р., з 01.01.2011 р. по 08.02.2011 р.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 23.01.2025 року з врахуванням висновків суду в даній справі.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - ГУ ПФУ в Харківській області подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що згідно наданих до заяви документів, страховий стаж позивача становить 26 років 10 місяців 11 днів, спеціальний стаж відсутній. Судом першої інстанції, на думку відповідача, безпідставно, не посилаючись на жодну норму чинного законодавства, зобов'язано ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком №2 спірні періоди роботи, незважаючи на те, що на підставі наданих документів спеціальний стаж відсутній.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
У період з 26.05.2025 року по 09.06.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. та суддя-член колегії Білак С.В. перебували у відпустці. У період з 24.06.2025 року по 27.06.2025 року та з 25.07.2025 року по 29.07.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 01.09.2025 року по 15.09.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 24.09.2025 року по 11.11.2025 року та з 13.11.2025 року по 09.12.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала на лікарняному.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України (а.с.6-10).
23.01.2025 року через веб-портал Пенсійного фонду України позивач звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком по Списку №2 та заявою про підтвердження пільгового стажу.
Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 30.01.2025 р. № 045550026374, прийнятим за принципом екстериторіальності, відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Вказане рішення мотивоване тим, що вік заявника 55 років. Страховий стаж особи становить 26 років 10 місяців 11 днів. Спеціальний стаж за вислугу років відсутній.
В архівній довідці ВАТ «Дніпрошина» №4/5-491 від 10.05.2024 року та згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 від 26.08.1987 року, зазначено, що заявниця працювала на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком (Списк №2).
На підставі наданих документів спеціальний стаж, що дає право на вислугу років відсутній.
Пенсійним органом вирішено відмовити в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв'язку із відсутністю необхідного спеціального стажу, який дає право для призначення пенсії за вислугу років (а.с.26).
Не погодившись з рішенням про відмову в призначенні пенсії, позивач оскаржила таке рішення до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи, підтверджено пільговий стаж роботи позивача з 20.08.1987 р. по 02.10.2008 р., з 20.10.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.02.2009 р. по 31.05.2010 р« з 01.07.2010 р. по 31.10.2010 р« з 01.01.2011 р. по 08.02.2011 р. у ВАТ «Дніпрошина», який дає їй право на призначення пенсії за Списком №2, та відповідно наведені періоди роботи позивача підлягають зарахуванню до пільгового стажу за Списком №2.
Разом з тим, суд першої інстанції вказав, що обрахунок стажу, що враховується у призначенні пенсії, є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем. Відтак, суд визнав за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 23.01.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до частини першої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі по тексту - Закон №1058) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із частиною першої статті 1 Закону №1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 13 Закону №1788-XII (в редакції від 02.03.2015 року) фактично введено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених вказаною нормою, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах.
Рішенням Конституційного Суду України за №1-р/2020 від 23.01.2020 року у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII.
Стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
Таким чином, враховуючи відновлення рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) редакції статті 13 Закону №1788-XII, яка діяла до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, суд першої інстанції правильно визначив, що на даний час існує дві чинних норми, якими по різному встановлено вік жінок, необхідний для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, а саме:
- пунктом «б» частини другої статті 13 Закону №1788-XII передбачено право на пенсію за віком жінок, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
- статтею 114 Закону України №1058-IV передбачено право на пенсію за віком працівникам зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
При цьому, статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» також передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених вказаною нормою, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах.
Відповідно до абзаців першого другого пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Також, згідно із абзацом першого пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відтак, з 23.01.2020 року в Україні існують два закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, які входять до Списку №2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VІІІ та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 року №2148-VІІІ.
У спірних правовідносинах, норми вказаних законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає:
- 50 років за пунктом «б» статті 13 Закону 1788-ХІІ (у редакції до внесення змін Законом №213-VІІІ);
- 55 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2148-VІІІ.
Враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи, суд вважає обґрунтованою позицію позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин п.«б» ст.13 Закону №1788 у редакції, яка діяла до Закону України від 02.03.2015 року №213.
Щодо зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 20.08.1987 по 02.10.2008, з 20.10.2008 по 31.12.2008, з 01.02.2009 по 31.05.2010, з 01.07.2010 по 31.10.2010, з 01.01.2011 по 08.02.2011, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При цьому, згідно пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005, результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Отже, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17.
Як вбачається з трудової книжки позивача НОМЕР_1 , ОСОБА_1 працювала в Орендному підприємстві «Дніпрошина», яке в подальшому було перетворено в акціонерне товариство «Дніпрошина», зокрема:
- 20.08.1987 прийнята учнем відбірника-стикувальника смуг складального цеху №1 (росп.№1232 від 20.08.1987),
- 01.09.1987 переведена учнем фліперовщика бортових кілець складального цеху №1 виробництво масових шин (наказ №2430 від 01.09.1987),
- 01.07.1988 переведена машиністом шприцмашини складального цеху №1 ВМШ (наказ №1667 від 01.07.1988),
- 15.08.1998 переведена виготовлювачем кілець складального цеху №1 ВМШ (наказ №552 від 15.08.1998),
- 09.09.2000 переведена виготовлювачем кілець складального цеху №2 ВКШ (наказ №19-к від 13.09.2000),
- 01.08.2009 переведена виготовлювачем кілець складального цеху №1 (наказ №298 від 23.06.2009),
- 08.02.2011 - звільнена за власним бажанням ст.38 ЗКпП України (наказ №19-к від 04.02.2011).
Трудові місця атестовано за списком №2, що також підтверджується записами трудової книжки ОСОБА_1 та не заперечується відповідачем.
Будь-яких зауважень чи претензій з боку пенсійного органу до записів трудової книжки судом не встановлено та відповідачем не наведено.
Судом також встановлено, що зазначені записи в трудовій книжці позивача чітко містять відомості щодо характеру роботи позивача. Також, в трудовій книжці є посилання на відповідні накази, записи завірені підписом повноважної особи та печаткою.
Крім того, архівним управлінням департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради позивачу були надані копії первинних документів, за період роботи у ВАТ «Дніпрошина», довідки про перейменування, картки форми П-2, наказів про прийом, переведення та звільнення, дані про заробітну плату, карток умов праці, які також підтверджують наявність у позивача пільгового стажу за Списком №2.
Доказів протилежного скаржником не надано ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції, та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36, у розділі у розділі X. «Хімічне виробництво», підрозділі 10А. А. Працівники підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості, зайняті в наведених нижче виробництвах і на роботах: 10А.1 а) у цехах (дільницях): каландрових, складальних рукавних, транспортних стрічок, пасів, автокамерних, формової та неформової техніки (за винятком обробки гумових формових та неформових деталей), гумового взуття (за винятком дільниць сортування та пакування), закрійно-намазувальних, змочуваних виробів, ебоніту та виробів з нього, повітроплавного та інженерного майна, губчастих виробів, засобів хімічного захисту, прогумованих тканин, гумування закритих місткостей та хімічної апаратури, валів та інших виробів, регенерату (за винятком дільниць старої гуми та підготовчих цехів), гутаперчі.
Посилання відповідача на відсутність у ОСОБА_1 спеціального трудового стажу для призначення пільгової пенсії за віком за Списком №2 колегія суддів до уваги не приймає, оскільки такі доводи спростовуються наведеними вище доказами та документами, які були надані позивачем.
Крім того, незрозумілим є посилання відповідача у спірному рішенні на відсутність у позивача спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, в той час як подані позивачем документи та мотивувальна частина спірного рішення пенсійного органу стосуються призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, зважаючи на дискрецію пенсійного органу в питаннях обрахунку стажу (в тому числі пільгового), необхідного для призначення пенсії, з метою належного та ефективного захисту прав позивача правомірно та обґрунтовано зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву позивача від 23.01.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції в цій частині рішення суду не переглядається.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, зазначені вимоги в апеляційній скарзі є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року в адміністративній справі №160/6374/25 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року в адміністративній справі №160/6374/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко