10 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/24369/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року в адміністративній справі №160/24369/23 (головуючий суддя першої інстанції - Врона О.В.) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач 22.09.2023 року звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0064010708 від 05.08.2022 року (форма «С») у розмірі 86400,00 гривень, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що в наказі про проведення фактичної перевірки від 03.06.2022 року №1366-п міститься лише загальне посилання на підпункт 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України без зазначення щодо конкретної інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального. Формулювання підстав перевірки у наказі №1366-п не дає цілковитого розуміння, що підставою перевірки є здійснення контролюючим органом функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.09.2024 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 20.11.2024 року касаційну скаргу позивача задоволено, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.09.2024 року у справі №160/24369/23 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Верховний Суд, повертаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції вказав, що під час розгляду справи судами не враховано, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює дві передумови для призначення фактичної перевірки: (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері.
Саме тому цей підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України має істотну особливість у його застосуванні порівняно з іншими підпунктами цієї норми, яка і зумовлює висновок про те, що саме лише посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у рішенні про проведення перевірки не є мінімально достатнім обсягом інформації, яка має відображатися у наказі відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0064010708 від 05.08.2022 року (форма «С») у розмірі 86400,00 гривень, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи та його висновки не відповідають обставинам справи, оскільки за результатами проведеної фактичної перевірки господарської одиниці позивача податковим органом встановлено порушення вимог абз.3 частини четвертої статті 11 та частини двадцять першої статті 15 Закону №481/95-ВР, а саме встановлено виробництво, зберігання, транспортування, реалізація фальсифікованих тютюнових виробів, тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, та роздрібну торгівлю тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах без наявної ліцензії. Вважає сформоване відповідачем відносно позивача спірне повідомлення-рішення є такими, що відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає сплаті.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
У період з 26.05.2025 року по 09.06.2025 року головуючий суддя Юрко І.В. та суддя Білак С.В. перебували у відпустці. У період з 26.05.2025 року по 13.06.2025 року суддя Чабаненко С.В. перебувала у відпустці. У період з 25.07.2025 року по 29.07.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 01.09.2025 року по 15.09.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 24.09.2025 року по 11.11.2025 року та з 13.11.2025 року по 09.12.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала на лікарняному.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована як фізична особа-підприємець з 14.04.2016 року. Основним видом діяльності згідно з ЄДРПОУ є інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (код 47.19), перебуває на податковому обліку в органах ДПС України.
Відповідач - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах здійснює контроль та реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 03 червня 2022 року №1366-п «Про проведення фактичної перевірки господарської одиниці «SMS'ka» за адресою: АДРЕСА_1 , ТЦ «НАГОРКА» вирішено провести фактичну перевірку господарської одиниці «SMS'ka» за вказаною адресою з 03.06.2022 року тривалістю не більше 10 діб.
03.06.2022 року о 17 год. 03 хв. на підставі вказаного наказу та направлень на перевірку від 03.06.2022 року №1548, №1549 посадовими особами контролюючого органу розпочато проведення фактичної перевірки господарської одиниці торгівельна площа «SMS'ka» за адресою: АДРЕСА_1 , суб'єкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, нафтопродуктами, паливом моторним альтернативним, скрапленим газом №923/04/36/07/09/РРО/ НОМЕР_2 від 13.06.2022 року.
Перед початком перевірки проведено контрольно-розрахункову операцію з придбання пристрою для паління нікотино-вмісного (рідина, що використовується в електронних сигаретах) ELF BAR 1500 вартістю 300 гривень, фіскальний або термінальний чек не видавався, про що зроблений відповідний запис в акті перевірки.
Висновками перевірки встановлено порушення:
- пунктів 1, 2 ст.3 Закону України №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;
- статті 11, 15 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробів і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»;
- пункту 85.2 статті 85, пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України;
- статей 20 - 24 Кодексу законів про працю України.
Згідно з актом контролюючим органом встановлено:
- проведення розрахункових і операцій без застосування РРО (ПРРО), без видачі та роздрукування відповідного розрахункового документу на загальну суму 300 гривень;
- роздрібна торгівля тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності відповідної ліцензії. Загальна вартість складає 21600 гривень;
- реалізація, зберігання тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності марок акцизного податку встановленого зразка. Загальна вартість складає 21600 гривень;
- ненадання платником податків посадовим (службовим) особам органів ДПС у повному обсязі всіх документів, належать або пов'язані з предметом перевірки;
- ненадання платником податків до органів ДПС повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП;
- встановлено наявність 2 осіб без належного оформлення, які залучені до роботи, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Акт фактичної перевірки від 13.06.2022 року №923/04/36/07/09/РРО/ НОМЕР_2 направлено ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , проте відділенням поштового зв'язку 21.07.2022 року повернутий конверт з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
На підставі акту перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області 05.08.2022 року прийнято податкове повідомлення-рішення, яким до ФОП ОСОБА_1 за порушення абзацу 3 частини четвертої статті 11, частини двадцять першої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробів і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 86400,00 гривень.
Згідно з розрахунком штрафних (фінансових) санкцій до акту перевірки вказана сума складається з штрафних (фінансових) санкцій за порушення:
- статті 11 Закону України від 19.12.1995 року «Про державне регулювання виробів і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а саме: - реалізація тютюнових виробів без наявності марок акцизного податку встановленого зразка. Відповідальність за вищезазначене порушення передбачена статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»: штрафна фінансова санкція складає - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень. Вартість товару згідно опису без марок акцизного податку складає 21600,00 гривень. Штрафна фінансова санкція складає - 200 відсотків вартості товару - 43200,00 гривень;
- статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального», а саме: - роздрібна торгівля тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності відповідної ліцензії на право торгівлі. Відповідальність за вищезазначене порушення передбачена статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». Штрафна фінансова санкція складає - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень. Штрафна фінансова санкція складає 43 200,00 гривень (21600,00 гривень х 2).
Вказане податкове повідомлення-рішення направлено контролюючим органом на адресу позивача, проте 22.09.2022 року відділенням поштового зв'язку повернуто на адресу відповідача конверт у зв'язку з неврученням ФОП ОСОБА_1 з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Позивач оскаржили спірне податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, проте рішенням ДПС України від 03.08.2023 року №21303/6/99-00-06-03-02-06 скаргу залишено без розгляду з посиланням на те, що останньою було порушено 30-денний термін оскарження, визначений пунктом 56.12. статті 56 Податкового кодексу України. При цьому, у рішенні вказано, що разом зі скаргою не надано клопотання про поновлення строку для її подання та не надано підтверджуючих документів, що засвідчують поважність причин його пропуску.
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями податкового органу, позивач звернулась до суду першої інстанції з позовом.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податкового кодексу України.
Відповідно до підпунктів 19-1.1.1, 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.
За визначенням у пунктах 61.1, 61.2 ст.61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (підп.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України).
Відповідно до підп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, яка визначає повноваження контролюючих органів, контролюючі органи мають, зокрема, право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно підп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п.80.1 ст.80 ПК України).
Відповідно до п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
- 80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Тобто, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація.
Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.
Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 року у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
Верховний Суд вказує, що оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов'язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов'язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.
Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.
Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу.
За п.81.1.ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/ позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 03.06.2022 року №1366-п «Про проведення фактичної перевірки господарської одиниці за адресою: м.Дніпро, проспект Гагаріна, буд.8, ТЦ «НАГОРКА» наказано провести фактичну перевірку господарської одиниці SMSka за адресою: м. Дніпро, проспект Гагаріна, буд.8, ТЦ «НАГОРКА».
Проте, наказ не містить відомостей щодо суб'єкта, відносно якого призначена перевірка, а саме чи це фізична особа-підприємець чи це підприємство, фактичну адресу суб'єкта господарської діяльності, оскільки спірний наказ містить лише адресу ТЦ «НАГОРКА».
Тобто, відомості вказані у наказі №1366-п не дають можливості ідентифікувати платника податку, який перевіряється.
Неможливість ідентифікації такого суб'єкта господарювання має наслідком незаконність наказу про проведення такої перевірки через допущення істотних недоліків при його оформленні, а, відповідно, і податкового повідомлення-рішення, прийнятого за наслідками такої перевірки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.06.2022 року у справі №520/7331/21.
Наказ не містить посилання на наявність будь-якої інформації щодо порушень з боку позивача, ким та коли така інформація надана, не зазначено також і жодного доказу отримання такої інформації/звернення, на підставі яких відомостей або документів були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій була встановлена податковим органом.
Оскаржуваний наказ не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, оскільки в ньому відсутнє посилання на фактичну підставу для проведення перевірки, не зазначено яка саме інформація стала підставою для її призначення та зазначено лише загальний перелік норм, який передбачає право контролюючого органу на проведення фактичної перевірки, що породжує неоднозначне трактування такого наказу, не дає можливості встановити конкретну підставу для призначення перевірки та, як наслідок, впливає на можливість реалізації позивачем права на оскарження наказу в разі незгоди з його правомірністю.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не зазначив підстави для проведення фактичної перевірки, зміст наказу не надає можливості ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення фактичної перевірки, матеріали справи не містять інформації, яка свідчить про порушення законодавства або про їх можливі порушення і в якому порядку вона була отримана.
Ситуація, при якій контролюючим органом за відсутності будь-якої конкретної підстави для проведення фактичної перевірки буде призначений такий вид податкової перевірки, створює для платника негативні наслідки у вигляді правової невизначеності, коли контролюючий орган без конкретно визначених підстав може у будь-який момент прийняти рішення про проведення фактичної перевірки.
Не містить підстав для призначення фактичної перевірки, а саме інформації яка свідчить про порушення платником податків податкового законодавства і що таке порушення було вчинено саме ФОП ОСОБА_1 і доповідна записка від Управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
При здійсненні покладених на нього функцій контролюючий орган має дотримуватися вимог законодавства та не допускати порушення прав платників податків.
Оскільки відповідач не довів наявність підстав, визначених пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, для призначення фактичної перевірки позивача, то призначення і проведення даної фактичної перевірки є незаконним.
У постанові Верховного Суду від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 Судова палата акцентувала увагу на застосовності у спорах цієї категорії висновків Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, відповідно до яких неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Таким чином, допущення контролюючим органом істотних недоліків при прийнятті наказу про проведення фактичної перевірки, має наслідком незаконність такого наказу, відповідно, і на підставі незаконної перевірки оскаржуване податкове повідомлення-рішення не може вважатись правомірним і підлягає скасуванню.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини першої статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року в адміністративній справі №160/24369/23 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року в адміністративній справі №160/24369/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко