10 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 280/831/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.02.2025 року в адміністративній справі №280/831/25 (головуючий суддя першої інстанції - Лазаренко М.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про повернення безпідставно сплачених коштів,-
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просив:
зобов'язати відповідача сформувати до ГУ Державної казначейської служби України у Запорізькій області подання про повернення позивачу 10900 грн. (десять тисяч дев'ятсот гривень) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, сплаченого згідно з квитанцією від 17.12.2024 року № ПН149020С1.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт вказує, що у зв'язку з набранням чинності 26.09.2020 року змін, внесених постановою КМУ Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій №866 від 23.09.2020 року долучені до заяви документи не підтверджують факту придбання нерухомого майна вперше, тому підстави для формування подання про повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів відсутні.
Позивач надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду без змін як законне та обґрунтоване.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав від 18.02.2024 індексний номер витягу 1127874, ОСОБА_1 є власником:
квартири по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 2267480823101);
земельної ділянки за адресою: Запорізька обл., Запорізький р-н, сщ/рада. Малокатеринівська на підставі договору купівлі-продажу №2983 від 08.12.2014 (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 319595923221).
17.12.2024 між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Горловою Ю.М. Запорізького міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №277, відповідно до якого позивач придбав квартиру АДРЕСА_2 .
При нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 10900,00 грн, що підтверджується копією квитанції №ПН149020С1 від 17.02.2024.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з листом від 20.12.2024 з проханням повернути сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 10900,00 грн, як безпідставно/помилково сплачений.
Листом від 14.01.2025 №0800-0505-8/4125 відповідач повідомив позивача, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, як територіальний орган центрального органу виконавчої влади, відповідно до ст. 19 Конституції України зобов'язано діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки, Порядком № 1740 не передбачено право органів Пенсійного фонду України приймати рішення щодо звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, відповідні повноваження у Головного управління відсутні. Крім того, до відповідачем зазначено, що до заяви не додані документи, які б підтверджували особу позивача (копії паспортних даних та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру), відсутня інформація, яка дає можливість здійснити висновок про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду з місць проживання після 1992 року.
Відповідачем також повідомлено, що враховуючи те, що при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу нерухомого майна, за результатом розгляду наданих позивачем документів не було встановлено підстав для звільнення позивача від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, збір сплачено у розмірі, встановленому Законом, підстави для повернення сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 10900,00 грн відсутні.
Не погодившись з відмовою в поверненні збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 10900,00 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування від 26.06.1997 №400/97-ВР.
За змістом пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України. Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Пунктом 8 статті 2 цього Закону передбачено, що об'єктом оподаткування є: для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій на виконання Закону №400/97-ВР регулює Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, що затверджений постановою КМУ від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок №1740).
Згідно із пунктами 15-2, 15-3 Порядку №1740 (тут надалі в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, крім іншого, якщо:
в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави вважати, що законодавцем визначено механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше, не сплачує збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла) при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу.
У зазначених положеннях Порядку №1740 деталізовано зміст поняття «придбаває житло вперше», яке необхідно розуміти так, що фізична особа не має та не набувала права власності на житло до цього.
Відтак, під час вирішення питання чи є операція купівлі-продажу житла об'єктом сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, термін «придбавання майна» треба використовувати як такий, що охоплює (включає) як оплатне набуття права власності на певний об'єкт, так і його безоплатну приватизацію.
Зі змісту пункту 15-2 Порядку №1740 вбачається, що фізична особа звільняється від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, якщо подає нотаріусу заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відсутність зареєстрованого права власності на житло, а також дані невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду.
За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абзацу четвертого пункту 15-3 Порядку №1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то вона вправі скористатися ним вже після посвідчення нотаріусом договору, подавши відповідному територіальному органу Пенсійного фонду визначені підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку №1740 інформацію та пакет документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, для формування відповідного подання про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. У разі отримання відмови особа може оскаржити таке рішення до суду.
Аналогічна позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена в постанові Верховного Суду від 25.11.2021 у справі №280/9714/20.
Судом встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, позивач є власником:
квартири по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 2267480823101);
земельної ділянки за адресою: Запорізька обл., Запорізький р-н, сщ/рада. Малокатеринівська на підставі договору купівлі-продажу №2983 від 08.12.2014 (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 319595923221).
Щодо твердження відповідача, що позивач не має права звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна через наявність у власності земельної ділянки для ведення садівництва.
Так, основною умовою для такого звільнення є факт придбавання особою житла вперше.
Відповідно статті 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Земельна ділянка для ведення садівництва не може вважатися житлом, тому суд відхиляє доводи відповідача в цій частині.
В той же час, як свідчать матеріали справи, у цій справі будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано, а судом не встановлено.
Отже, враховуючи встановлені обставини справи та наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна позивачем сплачено за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж. Відтак, кошти в сумі 10900,00 грн., сплачені при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла, підлягають поверненню.
Механізм повернення коштів, помилково зарахованих до державного бюджету визначений у Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевого бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок №787).
За змістом пункту 1 Порядку №787 терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:
надміру зараховані кошти - сума коштів, що становить позитивну різницю між сумою фактично сплачених коштів та сумою коштів, яку повинен сплатити до відповідного бюджету платник платежів (зборів), що визначені відповідним законодавством (крім платежів (зборів), контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби), для повного виконання покладеного на нього грошового зобов'язання;
помилково зараховані кошти - кошти, що сплачені платником за видом доходів, який не відповідає суті платежу (збору), визначеного в абзаці третьому цього пункту, та/або до невідповідного бюджету.
Відповідно до пункту 5 Порядку №787 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.
Відповідно до постанови КМУ «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» від 16.02.2011 №106, Пенсійний фонд України відноситься до переліку органів, що контролюють справляння надходжень бюджету при купівлі-продажу нерухомого майна.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215 Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Отже, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Заява та подання або копія судового рішення, засвідчена належним чином, подаються до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.
З урахуванням наведеного, суд дійшов правильного висновку зобов'язати відповідача сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області подання про повернення позивачу надміру сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення адміністративного позову.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року в адміністративній справі №280/831/25 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року в адміністративній справі №280/831/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Сафронова