10 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/26379/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Ясенової Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбакор» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 в адміністративній справі №160/26379/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбакор» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбакор» до Волинської митниці в якій заявлені вимоги:
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UА205050/2025/000076/1 від 18.03.2025 р. Волинської митниці;
- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА205050/2025/000208 від 18.03.2025 р. Волинської митниці;
- присудити сплачений судовий збір з Державного бюджету на користь ТОВ «Альбакор» в розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбакор" до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови, залишено без руху.
Запропоновано позивачеві у п'ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду:
- доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме: всі ксерокопії документів, складених іноземною мовою, повинні бути складені (переведені) державною мовою, у відповідності до вимог ст.15, ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
- оригіналу документу про сплату позивачем судового збору за подання даного адміністративного позову у розмірі 2422,40 грн. (з урахуванням сплаченої частини судового збору) у відповідності до вимог ст.ст. 4, 6 Закону України Про судовий збір, ч.3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
24.09.2025 року через підсистему Електронний суд від представника позивача надійшла заява про продовження строку на виконання вимог ухвали від 18.09.2025 року. До заяви було долучено докази сплати судового збору та долучені додаткові докази до справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 в адміністративній справі №160/26379/25 позовну заяву повернуто позивачеві.
Приймаючи таку ухвалу суд першої інстанції вказав, що станом на 25.09.2025 року, у визначений ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України строк для усунення недоліків позовної заяви, позивач вимоги ухвали суду від 18.09.2025 року у справі не виконав, недоліки позовної заяви не усунув..
Не погодившись із ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позивачем подано апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач вказує, що 23.09.2025 року через підсистему «Електронний суд» позивач подав до суду саме заяву про усунення недоліків, а не про продовження строку, та надав докази сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. та переклад з російської, англійської мов на державну мову восьми документів які залучені до позовної заяви.
Отже на думку позивача вимоги суду, викладені в ухвалі від 18.09.25 року, були виконані ним у повному обсязі.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв'язку з положеннями чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160,161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху і встановлює строк для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
Частиною 4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Також, частиною 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
За приписами ст.4 Закону України Про судовий збір встановлені ставки судового збору, зокрема, за подання адміністративного позову юридичною особою майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2025р. складає 3028,00 грн.
При цьому, згідно ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Частиною 3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, за подання даного позову позивач повинен був сплатити:
- за вимоги майнового характеру щодо оскарження рішення про коригування митної вартості товарів (ціну позову складає різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваних рішеннях: судовий збір у розмірі 2422,40 грн., виходячи із мінімальної ставки судового збору;
- за вимоги немайнового характеру щодо оскарження картки відмови в прийнятті митної декларації судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Разом з тим, позивачем до позову додана роздруківка платіжної інструкції №192513 від 01.09.2025р. про сплату судового збору лише у розмірі 2422,40 грн., що є порушенням вимог ст.ст.4, 6 Закону України "Про судовий збір", ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, на виконання ухвали від 18.09.25 року про залишення позовної заяви без руху, на усунення недоліків щодо сплати судового збору позивачем 23.09.2025 року через підсистему «Електронний суд» надіслано до матеріалів справи платіжну інструкцію № 192510 від 01.09.2015 року про доплату судового збору в сумі 2422,40 грн.
Отже, на думку колегії суддів позивачем, в частині сплати судового збору, вимоги ухвали суду першої інстанції від 18.09.25 року про залишення позовної заяви без руху виконані у строк та в повному обсязі.
Стосовно висновку суду першої інстанції про невиконання ухвали від 18.09.25 року про залишення позовної заяви без руху в частині не надання до позову ксерокопії доказів, які повинні бути складені (переведені) державною мовою, апеляційний адміністративний суд вказує про неправильність зазначеного висновку суду першої інстанції, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання ухвали від 18.09.25 року про залишення позовної заяви без руху 23.09.2025 року через підсистему «Електронний суд» подано до суду переклад з російської, англійської мов на державну мову восьми документів які залучені до позовної заяви.
Особливості дослідження доказів, результатом чого є їх оцінка судом, визначені у статтях 210, 211 КАС України. Суд не може в повній мірі оцінювати докази на стадії вирішення питання про прийнятність позовної заяви та відкриття провадження у справі.
Отже, лише після відкриття провадження у справі і дослідження усіх поданих сторонами доказів, свобода у поданні яких є складовою принципу змагальності сторін, суд з'ясовує чи підтверджується позиція позивача належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами, що передбачено статтями 73, 74, 75, 76 КАС України.
Більше того, докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, можуть бути долучені і на пізнішій стадії процесу, а не лише на стадії вирішення питання відкриття провадження в справі.
Крім того, колегія суддів уважає за необхідне врахувати, що відповідно до частин 1-2 статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 підкреслив значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.
Суд апеляційної інстанції враховує, що повернення позовної заяви позивачеві не перешкоджає повторному зверненню особи до суду. Проте, згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення позовної заяви позивачеві з формальних підстав унеможливлює доступ особи до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
Ураховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви позивачеві не відповідають вимогам процесуального закону, є помилковими та такими, що зроблені внаслідок надто формального тлумачення норм КАС України.
Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Колегією суддів установлено, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Означене, з урахуванням приписів п.4 ч.1 ст.320 КАС України, є підставою для скасування ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 в адміністративній справі №160/26379/25 про повернення позовної заяви позивачеві та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
З огляду на результат розгляду справи розподілу судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 44, 171, 160, 161, 292, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбакор» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 в адміністративній справі №160/26379/25,- задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 в адміністративній справі №160/26379/25,- скасувати.
Справу №160/26379/25 направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, встановлених цим пунктом.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Білак
суддя Т.І. Ясенова