Справа № 285/6228/25
провадження № 1-кп/0285/882/25
09 грудня 2025 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області
в складі: головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторони кримінального провадження та інші учасники судовому провадження:
прокурор - ОСОБА_3 ,
обвинувачений - ОСОБА_4 ,
захисник - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025060530000716 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Містки Пустомитівського району Львівської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживав до затримання у гаражному приміщенні АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України ,-
установив:
До Звягельського міськрайонного суду Житомирської області надійшло кримінальне провадження № 12025060530000716 за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
19.09.2025 до обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 17.11.2025, який у подальшому продовжено.
09.12.2025 прокурор подала до суду клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки строк спливає, підстави, за яких було обрано обвинуваченим запобіжний захід у такому вигляді, не відпали, а ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
У судовому засіданні прокурор клопотання про продовження обвинуваченому дії раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримала, яке просила задовольнити.
Захисник заперечила щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просила змінити його на цілодобовий домашній арешт за місцем реєстрації обвинуваченого.
Обвинувачений не заперечив щодо клопотання прокурора про продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Оголосивши клопотання, заслухавши учасників у справі, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення дієвості кримінального провадження є запобіжні заходи.
У відповідності до положень ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Згідно положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення має право своєю ухвалою обрати, змінити чи скасувати щодо обвинуваченого запобіжний захід.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім визначених випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Пунктом 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року визначено, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Крім того ЄСПЛ у своїх рішеннях зазначав, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не може вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, не зважаючи на існування презумпції не винуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (наприклад, рішення ЄСПЛ «Нечипорук і Йонкало проти України від 21.07.2011, Осаковський проти України від 17.07.2014 та ін).
Суд вважає, що прокурором під час розгляду даного клопотання доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів у даному конкретному випадку не зможе запобігти вказаним існуючим ризикам, а тому приходить до висновку продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При вирішенні зазначеного питання, суд бере до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі, а тому, передбачаючи невідворотність покарання за вчинення злочину у виді позбавлення волі, обвинувачений може спробувати переховуватись від органів правосуддя, крім того, останній не одружений, не має міцних соціальних зв'язків, за місцем реєстрації до затримання не проживав, натомість проживав у гаражному масиві, що дає повні підстави та можливість безперешкодно йому залишити вказане місце проживання та ухилятися від суду.
Крім того, судом враховано, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення у період воєнного стану, що вказує на його негативне ставлення до встановлених в суспільстві правил та норм поведінки, що вказує на ту обставину, що останній може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки вилучені у нього боєприпаси зберігав у різних місцях.
Також суд враховує, що свідки у кримінальному провадженні судом ще не допитані, а тому є обгрунтовані підстави вважати, що обвинувачений, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може здійснити незаконний вплив на вказаних осіб, з метою зміни їх показів, наданих на досудовому слідстві, та у подальшому уникнути відповідальності.
Водночас, будь-який інший більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не може забезпечити належного виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не встановлено.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України суд вважає за можливе продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів.
Керуючись ст.ст. 27, 107, 177, 178, 183, 331, 369, 371, 372, 314-316 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити дію раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 07 лютого 2026 року.
Копію ухвали вручити прокурору, захиснику, обвинуваченому, уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом 5-ти днів з моменту оголошення.
Дата та час оголошення повної ухвали 11.12.2025 о 15 год 20 хв.
Суддя ОСОБА_1