вул. М. Грушевського, 2 а, селище Лугини, Коростенський район, Житомирська область, 11301,
тел. (04161)9-14-72, e-mail: inbox@lg.zt.court.gov.ua, web: http://lg.zt.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 02896124
Справа № 281/567/25
Провадження по справі 2-а/281/3/25
10 грудня 2025 року селище Лугини
Лугинський районний суд Житомирської області у складі
головуючої судді Свинченко Г.Д.
за участі:
секретаря судового засідання Михальченко І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Лугини в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови ЕНА № 5663978 від 07.09.2025 про накладення адміністративного стягнення, -
16.10.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ГУ НП у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови ЕНА № 5663978 від 07.09.2025 про накладення адміністративного стягнення. Просить визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення ЕНА № 5663978 від 07.09.2025 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. відносно ОСОБА_1 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначив, що 07.09.2025 року поліцейським Коростенського РУП лейтенантом поліції Виніченко К.І. було постановлено відносно позивача постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5663978 від 07.09.2025 року за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. З вказаною постановою ОСОБА_1 не згодний, вважає її необгрунтованою, протизаконною. Порушення, зазначене в постанові позивач не вчиняв.
18.11.2025 року від ГУНП в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Заперечення мотивує тим, що вимоги позивача є безпідставними та необгрунтованими, оскільки зі змісту постанови вбачається, що 06.09.2025 року о 23.58 год. по вул. Сергія Кемського, б. 1-Б у м. Коростень, Житомирської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки "OPEL ASTRA", номерний знак НОМЕР_1 , в темну пору доби з непрацюючою лівою фарою ближнього світла фар, чим порушив вимоги п. 19 Правил дорожнього руху України. Відповідно до п. 19.1.а зазначених Правил, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: а) на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла. Своїми діями ОСОБА_1 порушив ч. 1 ст. 122 КУпАП за що на нього накладено штраф у розмірі 340,00 грн.
Причиною зупинки ОСОБА_1 стало порушення зазначених вимог Правил дорожнього руху України. Оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення винесена у зв'язку з порушенням позивачем Правил дорожнього руху, що підтверджується матеріалами справи.
Дотримання ПДР України є невід'ємною частиною організації процесу дорожнього руху з метою створення безпеки для інших учасників дорожнього руху з метою створення безпеки для інших учасників дорожнього руху, уникнення ДТП та їх наслідків, доказів неправомірного притягнення позивача до адміністративної відповідальності суду надано не було. Доказом встановлення вини позивача є постанова по справі про адміністративне правопорушення та відео-докази.
За правовою характеристикою, правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП вважається закінченим з моменту допущеного проступку. Не мають значення наступні дії та виправдання порушника. Поліцейський чітко сформулював кваліфікуючу ознаку проступку. Враховуючи принцип невідворотності, який передбачає неминучість настання адміністративної відповідальності для особи, яка вчинила адміністративний проступок, особа має нести адміністративну відповідальність.
Позивач був повідомлений про час та місце розгляду справи, йому були роз'яснені його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, роз'яснено строки сплати штрафу, порядок оскарження постанови та порядок примусового виконання постанови. Позивач мав можливість на місці ознайомитись із усіма наявними матеріалами справи, надати пояснення, докази, заявити клопотання та отримати правову допомогу. Тому позивач жодним чином не був обмежений у своїх правах та обов'язках. Будь-яких клопотань у ході винесення постанови про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не заявляв, від отримання копії постанови про вчинення адміністративного правопорушення відмовився.
Жодним нормативно-правовим актом України не передбачений обов'язок патрульного поліцейського забезпечувати правопорушнику фахівця в області права.
Аналіз матеріалів справи свідчить про дотримання працівниками поліції порядку прийняття постанови з роз'ясненням суті скоєного адміністративного правопорушення, наданням (роз'ясненням) позивачу його прав, можливості подання заперечень (клопотань), залучення спеціаліста в галузі права (адвоката).
Відповідно до ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох робочих днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. За вказаних обставин, доводи позивача стосовно необгрунтованості винесення постанови є безпідставними та не обгрунтованими, жодними доказами не підтвердженими. Позивач повинен довести обставини, якими він обгрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обгрунтовує заперечення проти позову.
Твердження позивача про неправомірні дії з боку поліцейського, допущені під час складання спірної постанови, є необгрунтованими, оскільки будь-яких доказів наявності таких дій суду не надано.
Відповідачем було правомірно винесено оскаржувану постанову про адміністративне правопорушення, доводи адміністративного позову не являються суттєвими для вирішення справи. Позивач намагається уникнути адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, а відтак підстави для задоволення вимог щодо скасування постанови відсутні.
Представник позивача надіслав клопотання про розгляд справи без участі сторони позивача.
Представник відповідача у відзиві просив розгляд справи проводити без участі представника відповідача, у задоволенні позову просив відмовити.
Судом встановлено наступні обставини.
За змістом постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5663978 від 07.09.2025 року, винесеної поліцейським Коростенського РУП лейтенантом поліції Виніченко К.І., встановлено, що 06.09.2025 року о 23.58 год. по вул. Сергія Кемського, б. 1-Б у м. Коростень, Житомирської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки "OPEL ASTRA", номерний знак НОМЕР_1 , в темну пору доби з непрацюючою лівою фарою ближнього світла фар, чим порушив вимоги п. 19 Правил дорожнього руху України. Своїми діями ОСОБА_1 порушив ч. 1 ст. 122 КУпАП за що на нього накладено штраф у розмірі 340,00 грн. Інші графи оскаржуваної постанови відсутні на наданій копії документу.
Судом було переглянуто відеозапис на якому зафіксовано факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом марки "OPEL ASTRA", номерний знак НОМЕР_1 , в темну пору доби з непрацюючою лівою фарою ближнього світла. ОСОБА_1 був наданий для перегляду відеозапис вчинення ним правопорушення та роз'яснено підставу зупинки його транспортного засобу.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».
Згідно п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху..
Частиною 1 статті 122 КУпАП встановлено, що порушенням є перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Розділ 19 ПДР "КОРИСТУВАННЯ ЗОВНІШНІМИ СВІТЛОВИМИ ПРИЛАДАМИ" містить вимоги до водіїв щодо користування зовнішніми світловими приладами, однак не зазначено конкретний підпункт який порушив позивач.
Підпункт 19.1.а зазначених Правил передбачає, що у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.
Разом з тим, відповідальність за порушення, зокрема, правил користування зовнішніми освітлювальними приладами, передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП, в оскаржуваній постанові не правильно зазначено нормативний акт, що передбачає відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення.
За положеннями ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку щодо недоведеності відповідачем, всупереч приписам КАС України, правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів показаннями свідків.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а).
Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення (Постанова Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №338/1/17).
Факт порушення ПДР має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами (Постанова Верховного Суду у справі № 686/11314/17).
За результатами дослідження поданих сторонам доказів та приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 243-244, 246, 250, 272, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови ЕНА № 5663978 від 07.09.2025 про накладення адміністративного стягнення - задоволити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5663978 від 07.09.2025 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП - скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду, яка подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Галина Свинченко