Справа № 214/10995/24
2-о/214/96/25
Іменем України
03 грудня 2025 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:
головуючого - судді Попова В.В.,
при секретарі - Собченко Н.А.,
за участю:
заявника - ОСОБА_1 ,
її представника - адвоката Жукова О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту сумісного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та родинних відносин, заінтересована особа - Територіальна громада в особі Криворізької міської ради, -
Заявник звернулась до суду із зазначеною заявою, в якій просить встановити юридичний факт її постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день відкриття спадщини за однією адресою: АДРЕСА_1 , та встановити юридичний факт того, що вона є рідною племінницею ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а остання є її рідною тіткою.
В обґрунтування заяви зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . На момент її смерті заявник постійно проживала разом із нею починаючи з листопада 2023 року по день її смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 , у житловому будинку АДРЕСА_1 . Вони проживали однією сім'єю, у них був спільний бюджет, вона здійснювала догляд за хворою тіткою, так як та за станом здоров'я не могла себе обслуговувати самостійно.
На день своєї смерті ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала у житловому будинку АДРЕСА_1 . Так, після її смерті відкрилась спадщина, яка складалась з вищевказаного житлового будинку. Спадкоємців першої черги за законом на день смерті ОСОБА_2 немає, а рідна сестра померлої - матір заявниці ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто спадкоємців другої черги за законом також немає. Між тим, заявник вважала, що прийняла спадщину, оскільки на день її відкриття фактично проживала разом зі спадкодавцем за однією адресою.
Проте, 30 листопада 2024 року постановою державного нотаріуса Другої криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області заявнику було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що пропущено строк прийняття спадщини та не підтверджується документально факт спільного проживання заявника з померлою, а також не підтверджується документально факт родинних відносин між ними.
Таким чином, заявник вважає, що є спадкоємцем за правом представлення у відповідності до вимог ч. 3 ст. 1266 ЦК України, оскільки є рідною племінницею ОСОБА_2 .
Через наявну відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, заявник звернулась до суду із даною заявою.
Заявник та її представник у судовому засіданні підтримали заяву про встановлення юридичного факту сумісного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та родинних відносин, просили задовольнити у повному обсязі.
Представник заінтересованої особи будучи повідомленим про час і місце розгляду справи належним чином, в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі.
Свідок ОСОБА_4 , будучи допитаною в судовому засіданні пояснила, що заявник та ОСОБА_2 є її сусідками по вулиці (через два будинки), що ОСОБА_2 спочатку проживала сама у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а потім, коли захворіла, ОСОБА_1 доглядала за нею та постійно там проживала разом із дітьми. Зазначила, що заявник - це племінниця ОСОБА_2 . Похованням ОСОБА_2 займалась ОСОБА_1 . Знає, що у ОСОБА_2 була сестра, однак вона померла.
Свідок ОСОБА_5 , будучи допитаним у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_2 жила навпроти нього, знав її багато років, знав також заявника, вона племінниця ОСОБА_2 . Остання, до того як захворіла, мешкала сама, потім з ОСОБА_1 , яка доглядала за нею, а після її смерті займалась її похованням.
Свідок ОСОБА_6 , будучи допитаною в судовому засіданні пояснила, що добре знає заявника, це родичка її сусідки та приятельки ОСОБА_2 , а саме дочка рідної сестри ОСОБА_2 ОСОБА_7 . Вона добре знає їх сім'ю, тому це їй відомо достеменно. Знає, що заявник проживала з ОСОБА_2 до її смерті, доглядала за нею, возила в лікарню, також вона займалась і її похованням за свої гроші.
Свідок ОСОБА_8 , будучи допитаною в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 добре знає багато років, вона є племінницею її подруги ОСОБА_2 , що вона доглядала за ОСОБА_2 , жила з нею, займалась її похованням.
Заслухавши пояснення заявника та її представника, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Так, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_9 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батьками її вказані ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Згідно до свідоцтва про укладання шлюбу серії НОМЕР_2 , 01 квітня 1983 року ОСОБА_12 уклав шлюб з ОСОБА_9 . Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_13 ».
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , 01 липня 1999 року розірвано шлюб, що був укладений між ОСОБА_12 та ОСОБА_2 . Після розірвання шлюбу прізвища не змінювались.
Згідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 . Батьками вказані ОСОБА_14 та ОСОБА_3 .
Відповідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно до відповіді Покровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за вих. №2540/31.10-40 від 12.09.2024 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі витягу про народження матері ОСОБА_3 , так як документально не підтверджено факту родинних відносин з нею.
Між тим у цій же відповіді вказано, що відповідно до даних Державного реєстру актів цивільного стану, в актовому записі про народження ОСОБА_1 , прізвище матері вказано як « ОСОБА_15 ». В реєстрі наявний тільки актовий запис №641 від 12.05.1979 року про перший шлюб матері, де прослідковується перехід її прізвища з « ОСОБА_16 » на « ОСОБА_17 », відомості про другий шлюб матері є відсутніми, а саме перехід прізвища з « ОСОБА_17 » на « ОСОБА_15 ».
Постановою державного нотаріуса Другої криворізької державної нотаріальної контори Тімошиної О.В. від 30.11.2024 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що належало померлій ОСОБА_2 , у зв'язку з тим, що пропущений строк прийняття спадщини та не підтверджується документально факт спільного проживання ОСОБА_1 з померлою. Також не підтверджується документально факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до Акту про сумісне проживання від 08.12.2024 року, ОСОБА_18 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_19 підтвердили той факт, що ОСОБА_1 зі своїми дітьми з листопада 2023 року проживала сумісно зі своєю рідною тіткою ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Вели загальне господарство, мали спільний бюджет та вона виконувала догляд за тяжкохворою ОСОБА_2 по день її смерті.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1ст. 4 ЦПК України, ч. 1ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання в порядку встановленому ЦПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Отже, факт родинних відносин між померлою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як тіткою та племінницею,убачається з документів, копії яких є в матеріалах справи, а також підтверджується поясненнями сторін у справі та показаннями свідків, допитаних у судовому засіданні, що надає суду можливість та підстави для встановлення факту родинних відносин між заявником та ОСОБА_2 , а саме визнання того, що заявник є рідною племінницею ОСОБА_2 .
Встановлення факту родинних відносин між померлою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 має для заявника юридичне значення, оскільки необхідне для подальшої можливості оформлення документів для прийняття спадщини.
Щодо встановлення юридичного факту постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день відкриття спадщини за однією адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.
На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Відповідно до ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна. В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом.
Згідно положень ч. 1 ст. 1258, ст. 1262 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.
Згідно роз'яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Статтею 315 ЦПК України визначено факти, які можуть встановлюватись у судовому порядку. Частиною другою даної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У даному випадку від встановлення факту постійного проживання заявника зі спадкодавцем на час смерті останньої залежить виникнення та зміна її майнових та немайнових прав, що пов'язані з можливістю реалізації права на звернення до нотаріуса та подальшим прийняттям спадщини.
Відповідно до правового висновку, висловленого у Постанові Верховного Суду від 10.01.2019 року у справі №484/747/17, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.
Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», діями ж, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подача ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття.
Так, факт постійного проживання заявника разом зі спадкодавцем - тіткою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за однією адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи та зазначеними вище, а також добутими в судовому засіданні, а саме показаннями свідків.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про задоволення заяви про встановлення юридичних фактів у повному обсязі.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 23, 77, 78, 141, 263-265, 268, 273, 293, 294, 315, 354-355 ЦПК України, суд -
Заявлені вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на час відкриття спадщини зі спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , визнавши, що ОСОБА_1 є рідною племінницею ОСОБА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.В. Попов.
Повне рішення складено 08 грудня 2025 року.