Справа № 184/2049/25
Номер провадження 2/184/1355/25
11 грудня 2025 рокум. Покров
Покровський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Коваленко В.О.,
за участю секретаря судового засідання - Руденко М.М.
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Покров в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Нікопольського нотаріального округу Дніпропетровської області Бойко Лариси Петрівни про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 544/02-31 від 26.08.2025 та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернулась до суду з позовом про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 544/02-31 від 26.08.2025 тазобов'язання вчинити певні дії. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Ясенівський, м. Ровеньки Луганської області помер її батько - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 18.07.2024 по справі №171/1556/24 встановлено факт смерті батька на окупованій території. На виконання вказаного рішення позивачці органом ДРАЦС було видано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 . Оскільки за життя останній заповіту не склав, то спадкування відбулося за законом. Саме тому вона звернулася до відповідача із заявою про прийняття спадщини після смерті батька. Нотаріус зареєструвала спадкову справу №288/2024 та розпочала процес пошуку спадкового майна. На запит нотаріуса, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було надано відповідь, у якій йшлося, що ОСОБА_2 за життя недоотримав пенсію на загальну суму 599 786,21 грн. Ця сума увійшла до спадкової маси. Після закінчення строку на прийняття спадщини позивач звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право власності на спадкове майно. Однак, постановою №544/02-31 від 26.08.2025 відповідач відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 був зареєстрований на тимчасово окупованій території України, та не вдається достовірно встановити коло спадкоємців, які проживали з померлим за однією адресою на день смерті та фактично прийняли спадщину.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вона просить постановити рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні її позовних вимог за необґрунтованістю заявлених вимог. Вказала, що позивач безпідставно зазначає, що будь-яких доказів наявності інших спадкоємців після смерті батька ОСОБА_2 матеріали справи нібито не містять, як і доказів вчинення нотаріусом дій щодо встановлення кола усіх спадкоємців ОСОБА_2 , що підтверджується матеріалами спадкової справи №288/2024. Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, ОСОБА_2 з 16.01.1960 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був розірваний 19.05.2000. Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження у ОСОБА_2 є син- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження якого зареєстровано: Луганська область, місто Ровеньки, смт. Ясинівське. Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження від 30.09.2025 у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місцем народження якої також є Луганська область, місто Ровеньки, смт. Ясинівське. Відповідно до зазначеного актового запису, зареєстрованим місцем проживання її батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зазначається АДРЕСА_1 . Тобто вбачається, що ОСОБА_4 був зареєстрований за місцем проживання свого померлого батька, і таким чином, відповідно до вимог ч.3 ст.1268 ЦК України, він може вважатися таким, що прийняв спадщину після смерті батька. Станом на 29.09.2025 у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть відомості щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відсутні. Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_6 на тимчасово окупованій території в місті Ровеньки, смт. Ясинівське Луганської області. Актовий запис про смерть був складений Покровським відділом ДРАЦС у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) на підставі рішення Покровського міського суду Дніпропетровської області від 08.07.2025 у справі №184/1299/25. Приватним нотаріусом приймалися необхідні заходи для встановлення кола осіб, які проживали разом з померлим ОСОБА_2 на час його смерті, і які таким чином можуть вважатися спадкоємцями, що прийняли спадщину після його смерті відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України. 14.11.2024 на запит нотаріуса надійшла відповідь Луганської обласної державної адміністрації №07/01-15/2698 від 14.11.2024, в якій зазначається, що оскільки зазначена територія є тимчасово окупованою надати інформацію чи було зареєстроване місце проживання померлого за адресою: АДРЕСА_1 , , та чи був будь хто зареєстрований крім нього за вищевказаною адресою на момент його смерті - не представляється можливим. На запит нотаріуса на адресу Державної міграційної служби України в Луганській області №762/02-14 від 18.11.2024, отримана відповідь від 18.11.2024, відповідно до якої в УДМС в Луганської області відсутні будь - які обліки про склад зареєстрованих у житлових приміщеннях осіб. Департамент екологічного розвитку та зовнішньоекономічної діяльності Луганської області надав відповідь від 14.11.2024, відповідно до якої м. Ровеньки Луганської області відносяться до тимчасово окупованої території і надати таку відповідь теж не представляється можливим.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Надала заяву, в якій просить справу розглянути за її відсутності та відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу на підставі обставин, викладених у відзиві на позов.
Суд, вислухавши доводи позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі
Відповідно до ч.1, п.1 ч. 2 ст. 76, ч.1, 2 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 6 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого 06.12.1960.
В рішенні Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 18.07.2024 встановлено, що згідно свідоцтва про укладення шлюбу Серії НОМЕР_2 , виданого 21 серпня 1982 року Ленінською сільрадою Апостолівського району Дніпропетровської області, ОСОБА_7 уклала шлюб з ОСОБА_8 , актовий запис №44. Після укладення шлюбу позивачці присвоєно прізвище « ОСОБА_9 ».
Згідно свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 , виданого 05.09.2024 Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі міського типу Ясинівське Луганської області, Україна.
Постановою приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Бойко Л.П. №544/02-31 від 26.08.2025 відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на грошові кошти за зазначеною спадковою справою, у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 був зареєстрований на тимчасово окупованій території України (Україна, Луганська область, смт. Ясинівське), та не вдається достовірно встановити коло спадкоємців, які проживали з померлим за однією адресою на день смерті та фактично прийняли спадщину.
Приватним нотаріусом приймалися необхідні заходи для встановлення кола осію, які проживали разом з померлим ОСОБА_2 на час його смерті, і які таким чином можуть вважатися спадкоємцями, що прийняли спадщину після його смерті відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України.
Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, ОСОБА_2 з 16.01.1960 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був розірваний 19.05.2000.
Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження у ОСОБА_2 є син- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження якого зареєстровано: Луганська область, місто Ровеньки, смт. Ясинівське.
Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження від 30.09.2025 у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місцем народження якої також є Луганська область, місто Ровеньки, смт. Ясинівське.
Відповідно до зазначеного актового запису, зареєстрованим місцем проживання її батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зазначається АДРЕСА_1 . Тобто вбачається, що ОСОБА_4 був зареєстрований за місцем проживання свого померлого батька.
Станом на 29.09.2025 у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть відомості щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відсутні.
Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_6 на тимчасово окупованій території в місті Ровеньки, смт. Ясинівське Луганської області. Актовий запис про смерть був складений Покровським відділом ДРАЦС у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) на підставі рішення Покровського міського суду Дніпропетровської області від 08.07.2025 у справі №184/1299/25.
14.11.2024 на запит нотаріуса надійшла відповідь Луганської обласної державної адміністрації №07/01-15/2698 від 14.11.2024, в якій зазначається, що оскільки зазначена територія є тимчасово окупованою надати інформацію чи було зареєстроване місце проживання померлого за адресою: АДРЕСА_1 , та чи був будь хто зареєстрований крім нього за вищевказаною адресою на момент його смерті - не представляється можливим.
На запит нотаріуса на адресу Державної міграційної служби України в Луганській області №762/02-14 від 18.11.2024, отримана відповідь від 18.11.2024, відповідно до якої в УДМС в Луганської області відсутні будь - які обліки про склад зареєстрованих у житлових приміщеннях осіб. Департамент екологічного розвитку та зовнішньоекономічної діяльності Луганської області надав відповідь від 14.11.2024, відповідно до якої м. Ровеньки Луганської області відносяться до тимчасово окупованої території і надати таку відповідь теж не представляється можливим.
Статтею 1 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють нотаріальні дії, в тому числі видають свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1статті 5 Закону України «Про нотаріат» нотаріус зобов'язаний здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.
Відповідно до ч. 1 статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановлено статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто (ч. 2 ст. 1269 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Нотаріальні дії повинні вчинятись відповідно до встановлених для нотаріуса або посадової особи, яка вчиняє нотаріальні дії, компетенцією і порядком їх вчинення.
Пунктом 3 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, визначено, що право на спадкування здійснюється спадкоємцями шляхом прийняття спадщини або її неприйняття.
Заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі.
Згідно з п. 4.12 цього ж Порядку, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.
Відповідно до пунктів 4.14, 4.15 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Відповідно до п.3,4 глави 13 Порядку нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
У постанові про відмову зазначаються: дата винесення постанови; прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову, найменування та місцезнаходження державної нотаріальної контори або найменування нотаріального округу та адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса; прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, місце її проживання або найменування і місцезнаходження юридичної особи; про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що звернулася до нотаріуса (короткий зміст прохання); причини відмови у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на чинне законодавство; порядок і строки оскарження відмови з посиланням на норми цивільного процесуального законодавства. Нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.
Відповідно до ст. 46 Закону України «Про нотаріат» неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.
Підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій, нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, визначені статтею 49 Закону України «Про нотаріат».
Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням; 8-1) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці; 9) в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною третьою статті 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальних дій.
Аналіз вищезазначених норм права свідчить, що нотаріус зобов'язаний мотивувати свої дії, направлені на відмову у вчиненні нотаріальної дії. При цьому, нотаріусу заборонено лише безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.
При оскарженні в судовому порядку відмови у вчиненні нотаріальних дій предмет доведення повинен визначатися з урахуванням підстав відмови у вчиненні нотаріальних дій, передбачених ст. 49 Закону України " Про нотаріат", оскільки від встановлення або не встановлення перелічених обставин залежить висновок про законність та обґрунтованість відмови у вчиненні нотаріальної дії.
Судом вбачається, що нотаріусом Бойко Л.П. приймалися необхідні заходи для встановлення кола осіб, які проживали разом з померлим ОСОБА_2 на час його смерті, і які таким чином, можуть вважатися спадкоємцями, що прийняли спадщину після його смерті відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України. Виходячи з викладених обставин нотаріусу не вдалося достовірно встановити коло спадкоємців, які проживали разом з померлим ОСОБА_2 за однією адресою на день смерті та фактично прийняли спадщину.
Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що нотаріус на підставі наданих документів правомірно прийняла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
За встановлених обставин вимога позивача про скасування постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 є безпідставною та не підлягає задоволенню.
ОСОБА_1 пред'явила позов, в якому, крім вимоги скасувати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, заявила вимогу щодо зобов'язання приватного нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 .
Відповідно до частини першої статті 67 Закону України «Про нотаріат» - свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.
Згідно зі статтею 50 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.
Тлумачення статті 50 Закону України «Про нотаріат» свідчить, що слід розмежовувати оскарження: 1) нотаріальної дії, 2) відмови у вчиненні нотаріальної дії.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2018 року у справі № 754/16825/15-ц (провадження № 61-3156св18) викладено висновок, що суд не може зобов'язати нотаріальну контору видати свідоцтво про право на спадщину, оскільки такі дії вчиняються нотаріусом відповідно до Закону України «Про нотаріат».
У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 161/9939/17 (провадження № 61-40053св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що суд не може підміняти орган, до повноважень якого належить прийняття рішення, яке є предметом оскарження, приймати замість нього своє рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта.
Суд не може зобов'язувати нотаріуса вчиняти дії щодо вирішення питань, які безпосередньо належать до його компетенції. Таким чином, і в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину за законом слід відмовити з вказаної підстави.
Аналізуючи зазначені норми закону, повно та всебічно з'ясувавши вищевказані обставини, які стосуються предмету доказування, та оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на позивача.
На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст. ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України, Законом України «Про нотаріат», ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Нікопольського нотаріального округу Дніпропетровської області Бойко Лариси Петрівни про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 544/02-31 від 26.08.2025 та зобов'язання вчинити певні дії.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 11.12.2025 року.
Суддя Покровського міського суду В. О. Коваленко