Головуючий І інстанції: Волошин Д.А.
11 грудня 2025 р. Справа № 520/22753/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2025, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/22753/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якій просив:
- визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в частині виплати щорічної разової допомоги до 24 серпня 2025 року у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2025 №486 Деякі питання виплати у 2025 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» - незаконними та протиправними;
- стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Харківській області недоплачену суму щорічної разової допомоги до 24 серпня 2025 року, згідно ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, тобто - 10805,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області вчинені протиправні дії щодо виплати йому разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2025 рік, як учаснику бойових дій в меншому розмірі, ніж передбачено статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (у редакції Закону №367-ХІV). За доводами позивача, він має право на нарахування та виплату йому разової грошової допомоги в розмірі п'яти мінімальних пенсій.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 року адміністративний позов залишено без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції не повністю з'ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що у свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що разова грошова допомога до Дня Незалежності у 2025 році повинна виплачуватися учасникам бойових дій у розмірі, встановленому частиною п'ятою статті 12 Закону №3551-XII у редакції Закону України від 25.12.1998 №367-ХІV, а саме у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, також вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10рп/2008).
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву до Другого апеляційного адміністративного суду на апеляційну скаргу позивача.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивачу було здійснено виплату грошової допомоги до Дня Незалежності України в розмірі 1000,00 грн. на поточний рахунок банківської установи ПАТ КБ "Приватбанк", що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14.08.2025 №2000-0310-8/123266 (а.с.7).
Разом з тим, позивач вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виплати йому разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2025 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі, меншому ніж передбачено статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (у редакції Закону №367-ХІV), а тому звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачу була виплачена разова грошова допомога до Дня Незалежності України в 2025 році, як учаснику бойових дій, у розмірі, встановленому Постановою №486 та статтею 12 Закону №3551-XII (в редакції Закону № 2983-IX).
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист.
Згідно з пунктами 21 та 22 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України:
- типові адміністративні справи - це адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги;
- зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
В ухвалі Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 440/14216/23 наведено такі ознаки типової справи:
1) позивачі є особами з інвалідністю внаслідок війни (ветеранами війни) та мають право на отримання разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік;
2) позовні вимоги заявлені до органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до Дня Незалежності;
3) спірні відносини стосуються визначення розміру разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік та урегульовані одними й тими самими нормами права, а саме: ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 №754 "Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань";
4) позивачами у зазначених справах заявлено тотожні позовні вимоги.
Колегія суддів відмічає, що хоч дана адміністративна справа й не відповідає вказаним в ухвалі Верховного Суду від 22.11.2023 ознаками типових справ по відношенню до зразкової справи №440/14216/23, оскільки предметом судового розгляду у зразковій справі № 440/14216/23 є правовідносини щодо визначення розміру разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік, а предметом судового розгляду в даній справі є правовідносини щодо визначення розміру разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2025 рік, однак вказані правовідносини є подібними до правовідносин, які розглядалися Верховним Судом у зразковій справі № 440/14216/23.
За результатом розгляду адміністративної справи № 440/14216/23 постановою Великої Палати Верховного суду від 14.05.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Частиною п'ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Правило подібного змісту містить також частина шоста статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відтак, при вирішенні цієї справи суд, з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові за результатами розгляду зразкової справи № 440/14216/23.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 440/14216/23, колегія суддів зазначає таке.
Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (далі за текстом - Закон № 3551-XII).
Відповідно до статті 2 Закону №3551, законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.
Статтею 12 цього Закону визначено пільги учасникам бойових дій, статтею 13 - особам з інвалідністю внаслідок війни, статтею 14 для учасників війни, статтею 15 - пільги сім'ям загиблих (померлих) ветеранів війни, Захисників і Захисниць України.
Редакція кожної з вказаних статей Закону № 3551-XII до 14.04.2023 (редакція Закону від 25.12.1998 № 367-XIV) передбачала, що щорічно до 5 травня вказаним категоріям пільговиків виплачується разова грошова допомога, розмір якої залежно від статусу встановлювався у кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком.
Однак, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» від 20.03.2023 №2983-IX (далі Закон № 2983-IX), який набрав чинності 15.04.2023, було внесено зміни та:
частину п'яту статті 12 викладено в такій редакції: "Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України";
частину п'яту статті 13 викладено в такій редакції: "Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України";
частину п'яту статті 14 викладено в такій редакції: "Щороку до Дня Незалежності України учасникам війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України";
частину п'яту статті 15 викладено в такій редакції: "Щороку до Дня Незалежності України членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10, статті 10-1 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, які не одружилися вдруге, та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Ці норми неконституційними не визнавалися та є чинними на момент розгляду справи.
Отже, з 15.04.2023 законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження встановлювати порядок та розміри такої виплати.
Ця норма неконституційною не визнавалася та є чинною на момент розгляду даної справи.
Так, з метою здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань, Кабінет Міністрів України, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 29 квітня 2025 №486 "Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань, у 2025 році" (далі за текстом - Постанова № 486).
Відповідно до приписів Постанови №486 разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2025 р. у таких розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень.
Матеріалами справи підтверджується, що в серпні 2025 року позивачу, як учаснику бойових дій, була виплачена разова грошова виплата до Дня Незалежності України в розмірі 1000,00 грн., тобто в розмірі, визначеному в постанові Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2025 р. №486.
Разом із тим, позивач фактично не погоджується з розміром такої разової грошової виплати до Дня Незалежності України в 2025 році.
При вирішенні цього спору суд ураховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 14.05.2025 у справі № 440/14216/23 за результатами розгляду зразкової справи, що зводяться до такого:
- щорічна разова грошова виплата, передбачена Законом № 3551-XII, є видом державної соціальної допомоги, має допоміжний характер і не є складовою конституційного права на соціальний захист (ст. 46 Конституції), яка не може бути скасована законом;
- в умовах війни пріоритетним є спрямування обмежених фінансових ресурсів держави на фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які безпосередньо беруть участь у бойових діях (членів їхніх сімей), а відповідно, на захист суверенітету і територіальної цілісності України, а не на інші цілі, що може вплинути на збалансованість державного бюджету. За таких обставин зменшення розміру одноразової грошової виплати, передбаченої Законом № 3551-ХІІ, викликане об'єктивними причинами, а саме: прагненням збалансувати державний бюджет з метою належного фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України;
- Верховна Рада України, прийнявши Закон № 2983-IX про внесення змін до Закону № 3551-XII (зокрема, до статей 12, 13 та ін.), яким делегувала Кабінету Міністрів України право визначати порядок та розміри разової грошової виплати, діяла в межах своїх повноважень. Ці законодавчі зміни є чинними та неконституційними не визнавалися;
- положення статті 22 Конституції України щодо недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод не поширюються на визначення розміру цієї конкретної допомоги, оскільки її розмір не є безпосередньо гарантованим Конституцією, а встановлюється законом;
- Кабінет Міністрів України, встановлюючи розміри допомоги відповідними постановами (для 2023 року Постанова № 754, для 2024 року Постанова № 369), діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом;
- попередні редакції Закону № 3551-XII, які встановлювали розмір допомоги у кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком, втратили чинність з набранням чинності Законом №2983-IX;
- органи Пенсійного фонду України, здійснюючи виплату допомоги у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України на підставі чинної редакції Закону № 3551-XII, діють правомірно.
Колегія суддів враховує, що Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати порядок та визначати розмір разової грошової виплати до Дня Незалежності України, яка здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з повноваженнями уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, виплата позивачу разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2025 рік у розмірі, передбаченому в Порядку №486, здійснена в порядку та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, зокрема Законом № 3551-XII та Постановою КМУ № 486).
Доводи апеляційної скарги щодо застосування рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020, яким було визнано неконституційним пункт 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, є помилковими та суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду. Фактично позивач просить суд застосувати при оцінці обставин цієї справи приписи частини п'ятої статті 12 Закону №3551-ХІІ у редакції Закону №367-XIV, яка на момент виникнення спірних правовідносин та момент розгляду цієї справи втратила чинність, та не застосовувати чинний закон. Такі аргументи позивача є помилковими та суперечать приписам статті 7 КАС України щодо джерел права, які застосовує суд при вирішенні спору.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків, сформованих у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2025 у зразковій справі № 440/14216/23, колегія суддів погоджується з тим, що суд перщоїінстанції дійшов до правильного висновку, що позивачу була виплачена разова грошова допомога до Дня Незалежності України в 2025 році, як учаснику бойових дій, у розмірі, встановленому Постановою №486 та статтею 12 Закону №3551-XII (в редакції Закону № 2983-IX).
Суд звертає увагу, що відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 по справі № 520/22753/25 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло