Головуючий І інстанції: Мар'єнко Л.М.
11 грудня 2025 р. Справа № 520/32450/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2025, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/32450/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач1, ГУ ПФУ в Харківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач2, ГУ ПФУ в Одеській області), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 19.11.2024 №204950004115 про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із заявою поданою 12.11.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації в Харківській області від 04.11.2024р. №04-49/479, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.01.2024.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 позов задоволено.
Скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 19 листопада 2024 №204950004115 про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі довідки Територіального управлінням Державної судової адміністрації України в Харківській області від 04 листопада 2024 року №04-49/479 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01 січня 2024 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі довідки Територіального управлінням Державної судової адміністрації України в Харківській області від 04 листопада 2024 року №04-49/479 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01 січня 2024 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ГУ ПФУ в Одеській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду 28.08.2025 по справі №520/32450/24 та постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в повному обсязі в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначило, що рішення в частині задоволених вимог постановлене всупереч правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованої у постанові від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24. Вказало, що статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» встановлено, що у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, з 01.01.2022 становить 2102, 00 грн. Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, з 01.01.2023 становить 2102, 00 грн. Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» визначено, що у 2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді встановлено з 1 січня у розмірі 2102 грн. Тобто, зазначений показник не змінився в порівнянні з показником, встановленим Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» - в розмірі 2102 грн. Отже, безпосередньо законом, на який посилається Позивач, визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді залишається незмінним та становить 2102 гривні.
Позивач та ГУ ПФУ в Харківській області не скористались правом надання відзивів на апеляційну скаргу.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , з 07.05.2019 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII у розмірі 50% суддівської винагороди.
12 листопада 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки №04-49/479 від 04.11.2024 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, видану Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Харківській області.
Заяву розглянуто за принципом екстериторіальності та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення від 19 листопада 2024 року №204950004115 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду, у зв'язку із відсутністю правових підстав.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року та враховуючи, що право позивача на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень, визначеного станом на 1 січня 2024 року, встановлено в довідці №04-49/479 від 04.11.2024 року, дійшов висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №204950004115 від 19 листопада 2024 року про відмову позивачу у перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці є протиправним та підлягає скасуванню.
З метою ефективного захисту прав позивача, суд першої інстанції вважав за необхідне вийти за межі та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити судді у відставці ОСОБА_1 перерахунок, а Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області - виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою №04-49/479 від 04.11.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданою Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01 січня 2024 року.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд є Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 142 № 1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1402-VIIIрізних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини 1 статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
На виконання висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016, частина четверта ст. 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII викладена в наступній редакції: "У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання".
Отже, розмір отримуваного суддею у відставці щомісячного довічного грошового утримання залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. При цьому, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум, зокрема, працездатних осіб з 1 січня становить 2270 гривень, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 01 січня - 2102 гривні.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що у 2024 році прожитковий мінімум, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня - 3028 гривень, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
Як убачається із спірного рішення пенсійного органу підставою для відмови позивачу у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки №04-49/479 від 04.11.2024 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, видану Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Харківській області вказано те, що у 2024 році відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460 - IX встановлено мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2024 року в розмірі 2102 гривні, тобто на рівні січня 2020 року, отже розмір посадового окладу судді з 01.01.2020 не змінювався.
Таким чином, спірним питанням у даній справі є застосування для розрахунку суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня відповідного року у розмірі 2102 грн.
Так, стаття 130 Конституції України визначає, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу, зокрема, судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, насамперед залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожитковому мінімуму, правова основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень встановлені Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV.
Відповідно до ст. 1 Закону України № 966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що у 2024 році прожитковий мінімум, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня - 3028 гривень.
У той же час, згідно з абз. 5 статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, було встановлено у розмірі 2102 гривні.
Таким чином, окремими приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Зазначені положення абз. 5 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому підстави для застосування прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб з 01.01.2024 у розмірі 3028 гривень для визначення базового розміру посадового окладу судді відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24.
Так, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Разом з тим, починаючи з 2021 року законодавець у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
З метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року, Велика Палата Верховного Суду у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24 зробила правовий висновок, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Разом з тим, у довідці №04-49/479 від 04.11.2024 виданій Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Харківській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суддівська винагорода для визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 обчислена із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.11.2025 року у справі № 520/32171/24.
На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області щодо здійснення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки №04-49/479 від 04.11.2024 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Харківській області є обґрунтованою.
Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області від 19 листопада 2024 року №204950004115 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 на підставі довідки №04-49/479 від 04.11.2024 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Харківській області, є правомірним та скасуванню не підлягає.
Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Доводи апеляційних скарг приймаються колегією суддів в якості належних.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційних скарг спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 по справі № 520/32450/24 скасувати.
Прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло