Головуючий І інстанції: Бадюков Ю.В.
11 грудня 2025 р. Справа № 520/6429/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2025, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/6429/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач-1, ГУ ПФУ в Харківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач-2, ГУ ПФУ в Донецькій області), в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перерахунку відділу перерахунків пенсій №3 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24.02.2025 р. яким відмовлено ОСОБА_1 в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання за заявою від 17.02.2025 р. на підставі довідки ТУ ДСА України в Харківській області про судову винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити судді у відставці ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру судової винагороди працюючого на відповідній посаді судді згідно із довідкою ТУ ДСА України в Харківській області №04-48/98 від 10.02.2025 р. без обмеження граничним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2025 р;
- стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення відділу перерахунків пенсій №3 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24.02.2025 р. №963080148826, яким відмовлено ОСОБА_1 в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання за заявою від 17.02.2025 р. на підставі довідки ТУ ДСА України в Харківській області про судову винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області №04-48/98 від 10.02.2025 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2025 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору в сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ГУ ПФУ в Донецькій області звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року в частині задоволених позовних вимог скасувати, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначило, що статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік", статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2022 рік", статтею 7 Закону України Про державний бюджет України на 2023 рік" в Україні установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року - 2270 гривень, на 01 січня 2022 року - 2481 гривня, на 01 січня 2023 року - 2684 гривні; а працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні. Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. - 2102 гривні. Таким чином, змін у законодавстві щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового окладу судді, протягом останніх років не відбулося. Вказувало на висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 24.04.2025 в справі № 240/9028/24.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ГУ ПФУ в Харківській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2025 по справі № 520/6429/25, ухвалити нове рішення по даній справі, яким відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначило, що за змістом абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб було встановлено у розмірі 3028 гривні. У той же час, згідно з абз. 5 статті 7 прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, було встановлено у розмірі 2102 гривні. Таким чином, окремими приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді. Зазначені положення абз. 5 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому підстави для застосування прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб з 01.01.2025 у розмірі 3028 гривні для визначення базового розміру посадового окладу судді відсутні. Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24.
Позивачка не скористалась правом надання відзивів на апеляційні скарги.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Харківській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Харківській області видано ОСОБА_2 довідку №04-48/98 від 10.02.2025 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
На звернення позивачки від 17.02.2025 до ГУ ПФУ в Харківській області Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24.02.2025 №963080148826 відмовлено у задоволенні заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з тих підстав, що у Законі України «Про Державний бюджет України на 2024 рік" передбачено, що для суддів прожитковий мінімум не змінився і становить 2102 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 18.02.2020 року втратили чинність положення пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII, а отже на порядок обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці поширюються положення статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якої суддя у відставці має право на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, тому погодився із позицією позивача, що він набув право на перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2025 року.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд є Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 142 № 1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1402-VIIIрізних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини 1 статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
На виконання висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016, частина четверта ст. 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII викладена в наступній редакції: "У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання".
Отже, розмір отримуваного суддею у відставці щомісячного довічного грошового утримання залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. При цьому, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум, зокрема, працездатних осіб з 1 січня становить 2270 гривень, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 01 січня - 2102 гривні.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що у 2024 році прожитковий мінімум, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня - 3028 гривень, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
Як убачається із спірного рішення пенсійного органу підставою для відмови позивачці у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області №04-48/98 від 10.02.2025 вказано те, що у 2024 році відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2024 року в розмірі 2102 гривні, а оскільки базовий розмір посадового окладу судді залежить від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому у 2024 році перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді не проводиться.
Таким чином, спірним питанням у даній справі є застосування для розрахунку суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня відповідного року у розмірі 2102 грн.
Так, стаття 130 Конституції України визначає, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу, зокрема, судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, насамперед залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожитковому мінімуму, правова основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень встановлені Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV.
Відповідно до ст. 1 Закону України № 966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що у 2024 році прожитковий мінімум, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня - 3028 гривень.
У той же час, згідно з абз. 5 статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, було встановлено у розмірі 2102 гривні.
Таким чином, окремими приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Зазначені положення абз. 5 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому підстави для застосування прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб з 01.01.2024 у розмірі 3028 гривень для визначення базового розміру посадового окладу судді відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24.
Так, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Разом з тим, починаючи з 2021 законодавець у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
З метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021, Велика Палата Верховного Суду у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24 зробила правовий висновок, що починаючи з 2021 у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Разом з тим, у довідці №04-48/98 від 10.02.2025 виданій Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Харківській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суддівська винагорода для визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 обчислена із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.11.2025 року у справі № 520/32171/24.
На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо здійснення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області №04-48/98 від 10.02.2025 є обґрунтованою.
Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 24.02.2025 №963080148826 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області №04-48/98 від 10.02.2025 є правомірним та скасуванню не підлягає.
Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Доводи апеляційних скарг приймаються колегією суддів в якості належних.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційних скарг спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2025 по справі № 520/6429/25 скасувати.
Прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий