11 грудня 2025 року Чернігів Справа № 620/12100/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубіної М.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
05.11.2025 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом (зареєстрований у суді 06.11.2025), у якому просить:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ним правил військового обліку;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення ним правил військового обліку;
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення звернення від 15.07.2025 до органів Національної поліції України щодо доставлення його, як такого, що вчинив адміністративне правопорушення за порушення правил військового обліку до обласного, районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколів про адміністративні правопорушення;
зобов'язати Головне управління Національної поліції Чернігівської області виключити інформацію про нього з бази інформаційного ресурсу Інформаційної підсистеми «Розшук» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» як такого, що перебуває у розшуку.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправно вніс до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) дані про порушення військового обліку щодо нього, та про те, що він перебуває в розшуку, оскільки він не отримував повісток про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та не притягався до адміністративної відповідальності на підставі частини третьої статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), тому відомості до Реєстру внесені безпідставно.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М. М. від 10.11.2025 прийнято заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
У відзиві на позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_2 , заперечуючи проти заявлених позовних вимог, вказує на те, що відповідно до Законів України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII), від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII), керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», керуючись Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі-Порядок № 560), позивачу 25.06.2025 була надіслана повістка №4174147, засобами поштового зв'язку, рекомендованим поштовим відправленням №0610264184404, з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , з терміном прибуття 05.07.2025 о 09.00 годині, з метою уточнення його персональних даних, проте позивач не прибув у визначений час до призначеного місця за повісткою, без поважних причин та не повідомив причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 15.07.2025 посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 , у присутності свідків, був складений акт про неприбуття військовозобов'язаного за повісткою (офіційним повідомленням, викликом) та на підставі пункту 15 Порядку № 560, 15.07.2025 року, через ЄДРПВР, до органів Національної поліції подано звернення про необхідність адміністративного затримання та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 , для складання на нього протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 210-1 КУпАП.
У відповіді на відзив позивач просить суд залишити без розгляду відзив ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказує, що мотиви наведені в ньому, є необґрунтованим.
У відзиві на позовну заяву Головне управління Національної поліції в Чернігівській області вказує на безпідставність позовних вимог до нього, оскільки відповідно до пункту 1 розділу V Положення про інформаційно-комунікаційну систему «Інформаційний портал Національної поліції України» затвердженого Наказом МВС України від 03.08.2017 № 676 - власником системи «ІПНП» є Національна поліція України, а Головне управління Національної поліції в Чернігівській області є лише користувачем.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після оновлення мобільного застосунку «Резерв+» позивачем було виявлено, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, яка відображається у мобільному застосунку «Резерв+» позивач перебуває у розшуку ТЦК та СП, а також висвічується запис про «Порушення правил військового обліку».
Крім того, з скріншоту з мобільного застосунку «Резерв +» видно, що 15.07.2025 територіальний центр комплектування та соціальної підтримки звернувся до органів Національної поліції з метою доставлення позивача для складання протоколу; причина: «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП».
Також судом встановлено, що 25.06.2025 територіальним центром комплектування та соціальної підтримки на адресу позивача ( АДРЕСА_1 ) була надіслана повістка №4174147, засобами поштового зв'язку, рекомендованим поштовим відправленням №0610264184404, з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , з терміном прибуття 05.07.2025 об 09.00 годині, з метою уточнення його персональних даних.
Поштове відправлення №0610264184404 повернуто до відправника поштовим оператором з позначкою у довідці про причини повернення/досилання (форма 20) «Адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчена підписом працівника об'єкта поштового зв'язку з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку.
15.07.2025 посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 , у присутності свідків, був складений Акт про неприбуття військовозобов'язаного за повісткою (офіційним повідомленням, викликом).
Також, 15.07.2025 року, через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів Національної поліції подано звернення про необхідність адміністративного затримання та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 , для складання на нього протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 210-1 КУпАП.
ОСОБА_1 , вважаючи протиправними такі дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , які полягають у внесенні до Реєстру даних про порушення ним правил військового обліку та звернення до органів Нацполіції, звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав.
Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон №3543-XII.
Відповідно до статті 1 Закону № 3543-ХІІ мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Абзацом 5 статті 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до статті 22 Закону №3543-ХІІ встановлено, що громадяни (військовослужбовці) мають обов'язок з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, зокрема, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон №2232-ХІІ.
Згідно з частинами першою, третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Частиною п'ятою статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).
На виконання частини п'ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 30.12.2022 № 1487 затвердив Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок №1487), пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).
За приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Таким чином, із аналізу наведених приписів чинного законодавства слідує, що відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію бази даних, які до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Згідно із пунктом 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який є Додаток 2 до Порядку №1487 до правил військового обліку віднесено, зокрема, прибуття військовозобов'язаного за викликом ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У свою чергу, статтею 210 КУпАП України саме за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 235 КУпАП України територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Так, відповідно до положень пункту 56 Порядку №1487 передбачено, що Національна поліція, за зверненням районних (міських) РТЦК та СП, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, суд дійшов висновку, що до повноважень відповідача належить притягнення військовозобов'язаного до відповідальності за порушення правил військового обліку з прийняттям відповідної постанови у спосіб та порядку, що наведений вище, а також і внесення відповідачем до Реєстру таких даних про притягнення військовозобов'язаного до адміністративної відповідальності та даних про порушення ним правил військового обліку.
Тому, саме посадові особи відповідача наділені повноваженнями вносити наведені вище дані до Реєстру, які у подальшому відображаються у мобільному додатку військовозобов'язаного, тому доводи відповідача про внесення таких даних в автоматичному режимі, є необґрунтованими.
Підставою для внесення даних про порушення правил військового обліку щодо позивача є неприбуття його за повісткою.
З матеріалів справи встановлено, що відповідачем направлено на адресу позивачу повістку № 4174147 для уточнення даних на 05.07.2025 об 09.00.
Повістка направлена на актуальну адресу проживання, зазначену у військово-обліковому документі позивача.
Разом з тим, конверт повернувся до відправника з відміткою відділу поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою».
З цього приводу суд зазначає, що, згідно з пунктом 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: - 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідно до пункту 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 05.03.2009 № 270, листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК.
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Разом з тим, відповідачем не надано жодних доказів щодо підтвердження факту притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку.
Таким чином, із аналізу встановлених вище обставин та приписів чинного законодавства у їх сукупності, суд дійшов висновку, що дії посадових осіб відповідача, які полягають у внесенні відомостей до Реєстру про порушення позивачем правил військового обліку, які у подальшому були відображені у графі «Порушення правил військового обліку» у військово - обліковому документі позивача у застосунку «Резерв+», без притягнення відповідачем позивача до адміністративної відповідальності у встановленому законодавством порядку, були вчинені всупереч вищенаведених положень законодавства, а відтак, такі дії відповідача підлягають визнанню судом протиправними.
Водночас щодо позовних вимог стосовно дій ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення звернення від 15.07.2025 до органів Національної поліції України щодо доставлення позивача, як такого, що вчинив адміністративне правопорушення за порушення правил військового обліку до обласного, районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколів про адміністративні правопорушення, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів. Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Як було зазначено вище, поштове відправлення №0610264184404, у якому надсилалось позивачу повістка, повернуто до відправника поштовим оператором з позначкою у довідці про причини повернення/досилання (форма 20) «Адресат відсутній за вказаною адресою», що в силу вимог пункту 41 Порядку №560 свідчить про те, що позивач був належним чином повідомленим про дату, час і місце виклику, проте не прибув у визначений час до призначеного місця за повісткою та не повідомив причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відтак вжиття заходів відповідачем у порядку та у спосіб, встановлений пунктом 56 Порядку №1487 в частині звернення відповідача до органів національної поліції з метою адміністративного затримання та доставлення позивача, який вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення правил військового обліку), до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, є правомірними, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Національної поліції Чернігівської області виключити інформацію про нього з бази інформаційного ресурсу Інформаційної підсистеми «Розшук» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» як такого, що перебуває у розшуку, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 3 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами МВС України, іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до наказу МВС України від 10.02.2025 №80 «Про затвердження Інструкції з формування та ведення інформаційної підсистеми «Облік звернень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України або розвідувальних органів України про призовників, військовозобов'язаних або резервістів» інформаційно комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», а саме розділу ІІ Порядок формування та ведення ІП «Облік звернень» зазначено наступне:
1. Формування ІП «Облік звернень» здійснюється в електронній формі з використанням прикладного програмного інтерфейсу або в разі відсутності можливості електронного інформаційного обміну у паперовій формі.
Відомості, викладенні у зверненні ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України, що надійшло в паперовій формі, уносяться до ІП «Облік звернень» уповноваженою посадовою особою органу підрозділу поліції шляхом створення електронної картки та наповнення її інформацією про:
звернення ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України, номер та дату звернення, орган (підрозділ) поліції у якому його зареєстровано в єдиному обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події з використанням інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», номер та дату реєстрації звернення в ЄО, прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), посаду та контактні дані уповноваженої особи, дату повторного звернення з прикріпленням фотокопії звернення (за наявності);
особу, яку необхідно доставити до ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України (прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), дату та місце народження, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), фотозображення особи (за наявності), додаткову інформацію (за наявності зазначається інформація про місце роботи, номер мобільного телефону);
посадову особу органу (підрозділу) поліції, яка внесла відомості до ІП «Облік звернень» (формується в автоматичному режимі з даних користувача).
2. Користувачі ІП «Облік звернень», яким надано відповідний доступ до системи «ІПНП» згідно з пунктом 3 розділу ІІІ цього Порядку (далі користувачі ІП), протягом доби з дати реєстрації звернення ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України в ЄО вносять відомості до ІП «Облік звернень» щодо осіб, яких необхідно доставити до ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України.
3. Інформація в ІП «Облік звернень» про осіб, яких передбачено доставити автоматично знищується через 3 роки, з дня виконання звернення ТЦК та СП, органів СБУ, або розвідувальних органів України.
4. Підставою для внесення відомостей до ІП «Облік звернень» є звернення ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України щодо доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, до ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України, у яких зазначаються відомості про:
прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності); дату народження; адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування); унікальний вихідний реєстраційний номер звернення та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи;
підставу доставлення (порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію); інші дані, передбачені статтею 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (за наявності).
5. Підставою для внесення відомостей про стан виконання звернень ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України про доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, до ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України є: доставлення призовників, військовозобов'язаних, резервістів до ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України; наявність інформації про перебування призовників, військовозобов'язаних, резервістів в установах виконання покарань, слідчому ізоляторі, ізоляторах тимчасового тримання або місцях із спеціальним режимом тримання; смерть особи або оголошення особи померлою за рішенням суду, яку необхідно доставити до ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України; повідомлення ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України про залишення звернення про доставлення особи до ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України без виконання; проходження служби у складі Збройних Сил України, органів СБУ, розвідувальних органів України та інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях.
6. Результат виконання звернення ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України в електронній формі та надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС (далі - ЄІС МВС), автоматично відображається в ІП «Облік звернень».
Користувачі ІП органу (підрозділу) поліції, які внесли відомості до ІП «Облік звернень», не пізніше трьох днів з дати надходження документів у паперовій формі про виконання відповідного звернення ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України вносять інформацію до ІП «Облік звернень» про доставлення осіб до ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України із зазначенням дати, підстави, з прикріпленням фотокопії документа (за наявності), що є підставою для внесення відомостей до ІП «Облік звернень».
З урахуванням наведеного, внесення даних до ІКС «ІПНП Інформаційний портал НПУ» відбулось за допомогою електронного звернення ТЦК та СП через Реєстр, а тому внесення відомостей до ІКС «ІПНП Інформаційний портал НПУ» відбулось у автоматичному режимі та Головне управління Національної поліції в Чернігівської області не порушувало прав позивача.
При цьому, суд зазначає, що вилучення із інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» інформацію як про «особу, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП» видаляється також автоматично у разі видалення її з Єдиного державного реєстру призовників.
Тобто, у разі видалення інформації щодо перебування у розшуку позивача з Єдиного державного реєстру призовників остання з ІКС ІПНП видалиться автоматично.
За приписами частини першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина друга статті 77 наведеного Кодексу, визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, у ході судового розгляду справи правомірність дій відповідача щодо внесення даних в Реєстрі про порушення позивачем правил військового обліку, з урахуванням встановлених судом обставин та аналізу чинного законодавства, що наведений вище, жодними належними, достатніми та допустимими доказами не доведена відповідачем.
Посилання відповідача на те, що відмітка у електронному військово-обліковому документі позивача у графі «Порушення правил військового обліку» була сформована в автоматичному режимі є необґрунтованими, оскільки таке автоматичне формування, без внесення відповідних відомостей посадовою особою відповідача, чинним законодавством не передбачено.
При цьому, судом враховується і те, що жодних належних доказів на підтвердження наведених обставин, відповідачем суду не надано всупереч вимогам частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням вищенаведеного, перевіривши правомірність вчинення відповідачем дій щодо внесення даних в Реєстрі про порушення позивачем правил військового обліку, як суб'єктом владних повноважень, без притягнення позивача до адміністративної відповідальності у встановленому законодавством порядку, суд дійшов висновку, що відповідач, вчиняючи такі дії, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), тому права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання таких дій відповідача протиправними.
Що стосується позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача виключити з Реєстру дані щодо наявності порушень правил військового обліку позивачем, то в цій частині позовні вимоги позивача також підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.
У відповідності до вимог частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняті рішення про, зокрема, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів - стаття 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, щодо того, що суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі повноважень суду, визначених законодавцем.
Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах Закону, зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.
Адміністративний суд під час розгляду справи та вирішення публічно-правових спорів перевіряє чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підміняти рішення суб'єкта владних повноважень.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 та від 22.01.2020 у справах № 1640/2594/18 та № 826/9749/17 відповідно.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Оскільки судом встановлено протиправність дій відповідача, яка полягає у внесенні даних до Реєстру про порушення позивачем правил військового обліку без притягнення позивача до адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень та/або вчинення дій.
Отже, за викладених обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання відповідача виключити з Реєстру дані щодо наявності порушень правил військового обліку позивачем , що є, на переконання суду, найбільш ефективних способом захисту, який призведе до відновлення порушеного права позивача у даних правовідносинах з урахуванням приписів статті 13 Конвенції.
Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як видно з наявної у матеріалах справи платіжної інструкції від 05.11.2025 № 2059-0256-9928-1718 позивачем під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 937, 92 грн, у зв'язку із чим відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають судові витрати у розмірі 968, 96 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 227, 241-243, 246, 250-260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
В іншій позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 збір в розмірі 968, 96 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції від 05.11.2025 № 2059-0256-9928-1718.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; адреса АДРЕСА_2 ).
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ; унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_2 ).
Відповідач - Головне управління Національної поліції в Чернігівській області (місцезнаходження юридичної особи: пр-т Перемоги, 74, м. Чернігів, 14000; унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40108651).
Суддя Марія ДУБІНА