11 грудня 2025 року м. Чернівці Справа № 600/4009/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді зглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, які полягають у відмові в перерахунку пенсії з урахуванням доплати за кожен рік понаднормового стажу (15 років 7 місяців) відповідно до пункту 2 статті 56 Закону №796-ХІІ відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області виплатити недоплачену суму щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з моменту призначення його пенсії по теперішній час;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, ОСОБА_1 , та виплатити у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 51 Закону № 796-XII.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 08.07.2025 звернувся із заявою до відповідача про перерахунок пенсії. Розглянувши заяву, 23.07.2025 відповідач відмовив йому у призначенні пенсії у зв'язку з тим, що перерахунок пенсії згідного його звернення чинним законодавством не передбачено і його заяву було розглянуто відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Позивач вважає, що відповідач здійснив протиправну бездіяльність щодо розгляду поданої ним заяви про призначення пенсії.
За вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подало до суду відзив на адміністративний позов, в якому вказувало, що враховуючи показники страхового стажу та заробітку, розмір пенсійного забезпечення позивача наразі становить 4470,20 грн, в тому числі щомісячна додаткова пенсія - 113,88 грн. За матеріалами пенсійної справи, розмір пенсії обчислено у відповідності до норм чинного законодавства України. Надалі розмір пенсійної виплати позивача перераховуватиметься в порядку та на умовах, передбачених Законом №1058 та іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють питання пенсійного забезпечення.
Враховуючи наведене, відповідач вважає, що у спірних правовідносинах він дів на підстав, в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.
З'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку, як одержувач пенсії за віком, призначеної зі зниженням пенсійного віку, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС віднесеному до 3 категорії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
08.07.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив:
- провести перерахунок пенсії з урахуванням доплати за кожен рік понаднормового стажу (15 років 7 місяців) відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII;
призначити та виплачувати щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII;
- виплатити недоплачену суму щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з моменту призначення його пенсії по теперішній час.
За результатами розгляду заяви, 23.07.2025 відповідач направив на адресу позивача лист за вих. № 3294-3237/Г-17/8-2400/25, в якому, посилаючись на п. 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27.12.2005 за № 1566/11846, повідомив, що перерахунок пенсії згідно поданого звернення чинним законодавством не передбачено. Відтак, заява від 08.07.2025 розглянута згідно Закону України "Про звернення громадян".
Крім того, в листі відповідач зазначив, що враховуючи показники страхового стажу та заробітку, розмір пенсійного забезпечення позивача наразі становить 4470,20 грн, в тому числі щомісячна додаткова пенсія - 113,88 грн. За матеріалами пенсійної справи, розмір пенсії обчислено у відповідності до норм чинного законодавства України. Надалі розмір пенсійної виплати позивача перераховуватиметься в порядку та на умовах, передбачених Законом №1058 та іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють питання пенсійного забезпечення.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи видно, що звернення позивача до суду з цим позовом обумовлене його незгодою із діями відповідача щодо нездійснення перерахунку пенсії, яка на думку позивача, має здійснюватися з урахуванням доплати за кожен рік понаднормового стажу відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Такими діями (рішенням) про відмову у перерахунку пенсії, на думку позивача, серед іншого, є лист Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 23.07.2025 № 3294-3237/Г-17/8-2400/25.
Між тим, вказана позиція позивача помилкова, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 ст. 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
пенсія за віком;
пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії визначений ст. 44 Закону №1058-IV, згідно положень якої призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду (ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV).
Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону № 1058 документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з п. 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії- додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Абзацом 7 п. 1.8 розділу І Порядку № 22-1 передбачено, що днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв'язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
За змістом п. 4.1 розділу IV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Пунктом 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 передбачено, що при прийманні документів працівник сервісного центру: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку)пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; з'ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, непізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
За приписами абзаців 2-4, 6 п. 4.3 розділу IV Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але небільше ніж на 15 днів.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (п. 4.7 розділу IV Порядку № 22-1).
Підставою для повідомлення заявника про перерахунок/відмову перерахувати пенсію може бути виключно рішення, прийняте територіальним органом ПФУ з цього питання.
З аналізу наведених вище правових норм видно, що у разі звернення пенсіонера із заявою про призначення (перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший пенсії) та надання необхідних документів, уповноважений орган Пенсійного фонду України має за результатами розгляду такої заяви прийняти мотивоване рішення про призначення або про відмову в призначенні (перерахунку, поновленні, переведенні з одного виду пенсії на інший) пенсії. При цьому, рішення про відмову в призначенні (перерахунку, поновленні, переведенні з одного виду пенсії на інший) пенсії має містити зазначення причин відмови та порядку його оскарження.
Аналогічний за змістом правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 21.12.2020 у справі № 229/4165/17.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було розглянуто у відповідності до вимог Порядку № 22-1 подану позивачем 08.07.2025 заяву про перерахунок пенсійного забезпечення. Пенсійним органом мотивоване рішення про призначення або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії позивачу не приймалося, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення питання про перерахунок пенсії. Розгляд заяви від 08.07.2025 проведено відповідачем в порядку Закону України "Про звернення громадян", оскільки перерахунок пенсії згідно поданого звернення чинним законодавством не передбачено.
Такі дії пенсійного органу, на переконання суду, суперечать принципу "належного врядування" (good administration), що є невід'ємною складовою верховенства права. Цей принцип зобов'язує суб'єктів владних повноважень діяти добросовісно, прозоро, ефективно та бути максимально корисними для особи. Створюючи штучну перешкоду замість сприяння у реалізації права, відповідач діяв всупереч сутності належного врядування, що є неприпустимим у соціальній, правовій державі.
Крім того, відповідач своїми діями порушив принцип "правомірних очікувань" (legitimate expectations). Особа, яка має встановлене законом право на перерахунок пенсії, має обґрунтовані та законні очікування, що держава в особі її органів діятиме передбачувано та послідовно для забезпечення реалізації цього права. Відмова відповідача розглянути по суті чітко виражене прохання підриває ці правомірні очікування та руйнує довіру громадянина до держави.
У зв'язку із цим, суд вважає, що дії відповідача ґрунтуються на формальному тлумаченні порядку подання заяви, без належної оцінки змісту звернення, у якому чітко виражено волевиявлення особи на реалізацію права на перерахунок пенсії.
Отже, суб'єкт владних повноважень у спірних відносинах діяв не у спосіб, встановлений законодавством.
Водночас, лист Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 3294-3237/Г-17/8-2400/25 від 23.07.2025, після отримання якого позивач і вирішив подати цей позов до суду, не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, адже не є актом правозастосування. Названий лист носить лише інформаційний характер, оскільки не породжує виникнення, зміну або припинення прав, обов'язків позивача. Цей лист, як вбачається з його змісту, містить, по суті, інформацію вжиті відповідачем заходи щодо обчислення пенсії позивача, роз'яснення щодо розгляду заяви про перерахунок пенсії в порядку Закону України "Про звернення громадян" тощо.
З огляду на викладене, суд вважає передчасними твердження позивача у позовній заяві про надання йому пенсійним органом саме відмови у здійснені перерахунку пенсії згідно заяви від 08.07.2025.
Враховуючи неналежний розгляд відповідачем заяви позивача від 08.07.2025 про перерахунок пенсії, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними дії відповідача щодо розгляду указаної заяви із зобов'язанням повторно її розглянути у відповідності до Порядку № 22-1.
Стосовно позиції відповідача про те, що перерахунок пенсії згідно поданого звернення чинним законодавством не передбачено, тому заява від 08.07.2025 розглянута згідно Закону України "Про звернення громадян", суд зазначає наступне.
Відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб'єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у дусі визначеної Конституцією України демократичної та правової держави та з метою забезпечення права і закону, а також зобов'язання держави забезпечувати і захищати права, свободи чи законні інтереси людини і громадянина регулює Закон України "Про адміністративну процедуру" від 17.02.2022 № 2073-IX (далі - Закон № 2073-IX, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Стаття 36 Закону № 2073-IX передбачає, що адміністративне провадження відповідно до цього Закону розпочинається, зокрема, за заявою особи щодо забезпечення реалізації її права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов'язку, у тому числі щодо отримання адміністративної послуги.
Згідно ч. 1 ст. 40 цього Закону заява повинна містити:
найменування адміністративного органу, до якого вона подається;
відомості, достатні для встановлення особи заявника, його контактні дані (прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) або найменування особи, адреса місця проживання/перебування, місцезнаходження, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, інші контактні дані). У разі подання заяви представником заявника в ній додатково зазначаються такі самі відомості стосовно представника;
зміст вимоги заявника;
дату складення заяви.
Законодавством можуть бути встановлені додаткові вимоги до змісту заяви.
Отже, адміністративне провадження відповідно до цього Закону може бути розпочатим, в т. ч. за заявою представника заявника щодо забезпечення реалізації права, свободи чи законного інтересу заявника.
Відповідно положень ст. ст. 42 та 43 Закону № 2073-IX заява реєструється адміністративним органом в день її надходження.
Відмова в реєстрації заяви не допускається.
Адміністративний орган у день надходження заяви на вимогу заявника або його представника видає (надсилає) йому письмове підтвердження реєстрації його заяви із зазначенням дати та номера реєстрації, крім випадків, якщо справа вирішується в момент подання заяви. Реєстрація заяви, поданої в електронній формі, підтверджується автоматично надісланим електронним повідомленням.
У разі якщо заяву подано з порушенням встановлених законодавством вимог, посадова особа адміністративного органу, яка розглядає справу, приймає рішення про залишення заяви без руху. Адміністративний орган надсилає заявнику письмове повідомлення про залишення заяви без руху протягом трьох робочих днів з дня отримання заяви, а в разі особистого звернення із заявою негайно (за можливості) вручає під розписку таке повідомлення особі, яка подала заяву, безпосередньо в адміністративному органі.
У повідомленні про залишення заяви без руху зазначаються виявлені недоліки з посиланням на порушені вимоги законодавства, спосіб та строк усунення недоліків, а також способи, порядок та строки оскарження рішення про залишення заяви без руху.
Адміністративний орган встановлює строк, достатній для усунення заявником виявлених недоліків. За клопотанням заявника адміністративний орган може продовжити строк усунення виявлених недоліків.
Необґрунтоване залишення заяви без руху не допускається.
У разі усунення виявлених недоліків у строк, встановлений адміністративним органом, заява вважається поданою в день її первинного подання. При цьому строк розгляду справи продовжується на строк залишення заяви без руху.
Не допускається повторне залишення без руху заяви, в якій усунуто виявлені недоліки, зазначені в повідомленні про залишення заяви без руху.
Таким чином, аналізуючи положення Закону № 2073-IX суд доходить висновку, що відмова суб'єкта владних повноважень у вчиненні дій щодо розгляду звернення особи виключно з формальних підстав, без дотримання процедури залишення заяви без руху у разі наявності відповідних підстав, є прямим порушенням цього Закону. Така бездіяльність адміністративного органу суперечить як меті, так і змісту адміністративного провадження, що має забезпечувати ефективну, доступну та справедливу реалізацію прав особи у публічно-правових відносинах.
У контексті спірних правовідносин суд звертає увагу, що згідно п. 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб ідентифікує заявника (його представника).
Додатком 1 до Порядку № 22-1 передбачено форму заяви про призначення/ перерахунок пенсії.
Згідно Додатку 7 до Порядку № 22-1 "Пам'ятка пенсіонеру" пенсіонери мають право звертатися до територіального органу Пенсійного фонду України особисто або через законного представника, представника, повноваження якого оформлено у встановленому законом порядку (у випадках, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
З урахуванням змісту вищезазначених положень та контексту спірних правовідносин суд доходить висновку про те, що особа, яка претендує на перерахунок пенсії, наділена правом звернення до органу пенсійного фонду із відповідною заявою разом з доданими до неї документами, скориставшись бланком такої заяви та одним із способів її подання, що визначені Порядком № 22-1. Результат розгляду порушеного у зверненні питання щодо призначення пенсії, згідно положень цього Порядку, має бути оформлений розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення (розпорядження) органу, що призначає пенсію, про призначення або відмову в призначенні із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження, яке за загальним правилом має бути прийнято не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що у заяві від 08.07.2025 позивач просив: провести перерахунок пенсії з урахуванням доплати за кожен рік понаднормового стажу (15 років 7 місяців) відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; призначити та виплачувати щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; виплатити недоплачену суму щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з моменту призначення його пенсії по теперішній час.
Отже, у поданій заяві чітко сформульовано прохання про перерахунок пенсії з урахуванням доплати за кожен рік понаднормового стажу, а також призначення та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, вбачається очевидне та недвозначне бажання позивача реалізувати своє право на перерахунок пенсії та отримання доплати відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Тому, з огляду на те, що зазначена заява містить всі істотні елементи, необхідні для розгляду питання про перерахунок пенсії, формальне посилання відповідача на невідповідність такої заяви вимогам форми, передбаченої Порядком № 22-1, без надання оцінки її суті, суперечить засадам справедливості, розумності та пропорційності. Такий підхід ставить формальність вище змісту та суті права, що є несумісним із принципом пріоритетності прав і свобод людини у сфері соціального забезпечення над формою відповідного волевиявлення.
Таким чином, суд доходить висновку, що навіть за умови подання заявником заяви про перерахунок пенсії невстановленої форми, якщо з її змісту вбачається чітке волевиявлення на здійснення перерахунку пенсії та отримання доплат, таке звернення має розглядатися як належне звернення за змістом, а не формою. Відмова у задоволенні такого звернення лише з формальних підстав без належної оцінки його змісту та встановлення дійсного волевиявлення особи, є проявом надмірного формалізму з боку органу державної влади, призводить до фактичного обмеження гарантованого Конституцією України права особи на соціальне забезпечення і суперечить принципам пропорційності, добросовісності та верховенства права у сфері публічно-правових відносин.
Аналогічний підхід до вирішення подібних правовідносинах застосований Верховним Судом у постанові від 22.07.2025 у справі № 580/710/24.
Стосовно позовних вимог позивача про зобов'язати відповідача виплатити недоплачену суму щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з моменту призначення його пенсії по теперішній час, а також зобов'язання відповідача призначити щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю та виплатити у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 51 Закону № 796-XII, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаних норм у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення або вчинив бездіяльність за наслідками звернення особи, але таке рішення чи вчинена бездіяльність визнані судом протиправними з огляду на невідповідність чинному законодавству, то суд, як виняток, за відсутності сумнівів у тому, що суб'єктом звернення (позивачем у справі) дотримано усіх визначених законом умов для отримання позитивного результату за наслідками розгляду його звернення та за умови відсутності у суб'єкта, що уповноважений прийняти відповідне рішення за наслідками звернення позивача, дискреції (можливості на власний розсуд визначити зміст рішення та обрати на підставі поданих позивачем документів один з варіантів дій), вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення.
У разі якщо межі заявлених позовних вимог не дозволяють суду під час розгляду справи здійснити перевірку того, чи забезпечив позивач на момент його звернення до відповідного суб'єкта владних повноважень виконання всіх без винятку вимог закону для отримання позитивного рішення та (або) якщо суб'єкт до якого звертається позивач має право діяти при прийнятті відповідного рішення на власний розсуд (тобто має альтернативні варіанти поведінки за наслідками розгляду звернення позивача), то суд, у межах свого розсуду, з метою уникнення перебирання на себе повноважень щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції іншого органу, повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення з урахуванням оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, зобов'язання судовим рішенням суб'єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб'єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов'язання суб'єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об'єктивно встановлено безальтернативність рішення суб'єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Верховний Суд, зокрема у постановах від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18, від 14.09.2021 у справі № 320/5007/20 та від 23.12.2021 у справі № 480/4737/19 дійшов подібного висновку та вказав, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Суд звертає увагу, що поняття дискреційних повноважень наведене у п. 7 ч. 1 ст. 2 Закону № 2073-IX дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону № 2073-IX здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов:
дискреційне повноваження передбачено законом;
дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом;
правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом;
вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.
Як зазначалося вище, відповідачем не було розглянуто у відповідності до вимог Порядку № 22-1 подану позивачем 08.07.2025 заяву про перерахунок пенсії та призначення щомісяної додаткової пенсії. Пенсійним органом мотивоване рішення про призначення або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії позивачу не приймалося, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення питання про перерахунок пенсії.
У позові позивач просить задовольнити позов в повному обсязі. Водночас, враховуючи положення ст. 245 КАС України, суд зазначає, що задоволення позовних вимог у частині зобов'язання відповідача виплатити недоплачену суму щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з моменту призначення його пенсії по теперішній час, а також зобов'язання відповідача призначити щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю та виплатити у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 51 Закону № 796-XII, може мати місце лише у випадку, якщо судом перевірено та встановлено наявність усіх передбаченим Законом № 1058-IV підстав для здійснення такого перерахунку.
У той же час суд наголошує, що суд, за загальним правилом, не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх передбачених підстав для відповідного призначення (перерахунку) пенсії у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки вказане не входить до предмету судової перевірки, виходить за межі заявлених позовних вимог та є дискреційним повноваженням відповідача.
Таким чином, зазначене дає підстави для висновку, що прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача виплатити недоплачену суму щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з моменту призначення його пенсії по теперішній час, а також зобов'язання відповідача призначити щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю та виплатити у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 51 Закону № 796-XII, без попередньої перевірки усіх законодавчо визначених умов і підстав для такого перерахунку (призначення) може призвести до прийняття необґрунтованого рішення, яке, у свою чергу, спричинить нарахування та виплату пенсії на підставі показників, що не підлягають застосуванню, або ж на користь особи, яка не має законного права на такий перерахунок (призначення).
З урахуванням вищевикладеного, а також враховуючи позицію Верховного Суду України, висловлену у постановах від 18.03.2014 у справі № 21-11а14 та від 22.04.2014 у справі № 21-84а13, про те, що належним способом захисту порушених прав позивача є покладення на уповноважений орган обов'язку повторно розглянути заяву особи та прийняти рішення згідно вимог законодавства, суд вважає, що позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача виплатити недоплачену суму щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з моменту призначення його пенсії по теперішній час, а також зобов'язання відповідача призначити щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю та виплатити у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 51 Закону № 796-XII, є передчасними та задоволенню не підлягають, натомість належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 08.07.2025 відповідно до Порядку № 22-1, та з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.
Аналогічний підхід до вирішення подібних правовідносинах застосований Верховним Судом у постанові від 22.07.2025 у справі № 580/710/24.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що наявні підстави для часткового задоволення заявлених вимог.
При цьому доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, викладені у відзиві, є безпідставними та такими, що не свідчать про законність його дій у спірних відносинах.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 8 ст. 139 КАС України).
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Зважаючи на наведені норми процесуального права, суд стягує на користь позивача судовий збір в сумі 2422,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 139, 243, 245, 246 та 255 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 08.07.2025.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.07.2025 відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, та з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) у сумі 2422,40 грн.
5. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Повне найменування учасників процесу:
позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 40329345).
Суддя В.К. Левицький