11 грудня 2025 року справа № 580/11180/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Адвокат Павленко М.В. в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому просить:
- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні позивача з військової служби на підставі підпункту “ж» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, що викладена у листі від 19.09.2025 № 2657/1035/ПП;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 та звільнити його з військової служби на підставі підпункту “ж» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу за контрактом з 02.05.2019. У 2023 році він закінчив курси офіцерів тактичного рівня у Військовій академії м. Одеса та отримав первинне офіцерське звання молодшого лейтенанта. На підставі наказу Головнокомандувача ЗСУ від 13.10.2023 №2392 між ОСОБА_1 та начальником Військової академії м.Одеса було укладено контракт на проходження служби на посадах офіцерського складу, та станом на теперішній час він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Вказаний контракт є строковим та укладений відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на 2 (два) роки з 13.10.2023 по 13.10.2025 про що зазначено в п. 3 Контракту. Позивачем 12.08.2025 подано рапорт начальнику штабу - заступнику командира НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 з проханням клопотання перед вищим командуванням про звільнення його з військової служби на підставі пп. «ж» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: у зв'язку із закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не виявили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану. Начальник штабу - заступник командира 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 подав клопотання командиру 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , який у свою чергу, подав клопотання до командира військової частини НОМЕР_2 . 12.09.2025 командиром військової частини НОМЕР_2 надано подання до військової частини НОМЕР_1 №2685/дск про звільнення з військової служби лейтенанта ОСОБА_2 . Листом від 19.09.2025 № 2657/1035/ПП тимчасово виконуючий обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_3 відхилив подання та повернув його без затвердження. Вказаним листом було зазначено, що підстави для звільнення лейтенанта ОСОБА_1 із військової служби за обставинами, зазначеними у поданні, - відсутні, оскільки контракт укладено з порушенням вимог закону щодо його строку, а дія особливого періоду триває. Також в цьому ж листі було здійснено роз'яснення, що відповідно до п. 18 Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ (редакція від 20.07.2023) та ч. 2 ст. 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ, для військовослужбовців, які закінчили вищі військові навчальні заклади або курси офіцерської підготовки та призначаються на посади офіцерського складу, мінімальний строк першого контракту становить 5 років (10 років - для льотного складу). Тому, контракт від 13.10.2023 було укладено з істотним порушенням вимог закону щодо тривалості строку військової служби. ОСОБА_1 вважає таку відмову протиправною, оскільки відповідач застосовує норму, яка не підлягає застосуванню (абз. 2 п. 2 ч. 8 ст. 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»), натомість ігнорує норму, яку належить застосовувати пп. «ж» п. 3 ч. 5 ст. 26 вказаного Закону та по суті не розглянув рапорт, а лише надав пояснення щодо строковості його укладення.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю та зазначив, що контракт між позивачем та начальником Військової академії м.Одеса укладений з порушенням вимог законодавства щодо встановлення тривалості строків військової служби. Відповідно до вимог законодавства мінімальним терміном першого контракту для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу для військовослужбовців (курсантів), які закінчили курси підготовки офіцерського складу - становить 5 років, а не 2 роки. Разом із тим, вказує, що військова частина НОМЕР_1 не укладала з позивачем контрактів про проходження військової служби. При цьому, наголошує, що на момент укладення даного контракту Військової частини НОМЕР_1 не існувало. Військова частина була створена в 2025 році. Військова частина НОМЕР_1 не несе відповідальності за правочини створені між позивачем і іншими суб'єктами правовідносин, які не мають жодного відношення до відповідача. Також відповідно до абзацу 2 пункту 1 контракту від 13.10.2023 укладеного між курсантом, молодшим сержантом ОСОБА_4 та начальником Військової академії м.Одеса генерал-майором ОСОБА_5 , військовослужбовець ОСОБА_6 взяв на себе зобов'язання проходити військову службу у Збройних Силах протягом строку Контракту, а в разі настання особливого періоду понад установлении строк контракту. Разом із тим, на даний час Презедент України не приймав рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу. Підстава передбачена пп. «ж» п.3 ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», на яку посилається позивач, набрала чинності 18.05.2024 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку». Разом із тим, станом на момент укладення контракту зазначена підстава для звільнення з військової служби була відсутньою, та військовослужбовець усвідомлював та погодився, що строки проходження ним військової служби будуть продовжені понад встановлені контрактом строки у разі настання особливого періоду (пункт 1 Контракту), який на момент укладення позивачем контракту уже тривав. Звертає увагу, що положення пп. «ж» п.З ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не застосовуються до контрактів, які були укладені до набуття чинності даною нормою, так як даний закон не містить норми про зворотню дію закону в часі. Відповідно до п.11 Контракту укладеного між Позивачем та начальником Військової академії (м. Одеса) контракт набуває чинності 13.10.2023. Тобто, контракт був укладений та набув чинності до внесення відповідних змін щодо підстав для звільнення з військової служби до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (до 18.05.2024). А отже, зазначена підстава для звільнення не поширюється на правовідносини, які виникли до набуття нею законної сили. Тому, вважає, що жодних протиправних дій з боку посадових осіб військової частини НОМЕР_1 щодо позивача вчинено не було. Лист командира військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2025 №2657/1035/ПП, яким позивачу було відмовлено в звільненні з військової служби, відповідає нормам чинного законодавства. Підстав для звільнення позивача з військової служби за пп. «ж» п.3 ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - немає. А отже правові підстави для задоволенння позовних вимог відсутні.
Представник позивача подала до суду відповідь на відзив, якій зазначила, що в матеріалах є підтвердження того факту, що позивач 13.10.2023 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби в ЗСУ на посадах офіцерського складу строком на два роки. Відповідно до п. 3 контракту визначено, що цей контракт є строковим та укладається відповідно до строків установлених законодавством за погодженням сторін на два роки з 13 жовтня 2023 року по 13 жовтня 2025 року. Військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби за контрактом, який укладено під час дії воєнного стану, у разі закінчення строку дії контракту, якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу.
Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, де вказує, що частина друга ст. 23 Закону для військовослужбовців офіцерського складу визначає контракти тривалістю від 5 до 10 років. Разом із тим, позивач направленою відповіддю жодним чином не спростовує зазначеного у відзиві, а саме, що підстава для звільнення, на яку він посилається у своєму рапорті не надає право на звільнення особам, які уклали контракти до 18.05.2024 (до набрання чинності даною підставою для звільнення). Вказане підтверджується судовою практикою та зауваженням Головного юридичного управління Апарату ВРУ, які зазначені у відзиві на позовну заяву. Відтак, підсумовуючи вищенаведене, вважає, що дії Військової частини НОМЕР_1 в частині відмови позивачу у звільненні з військової служби були вчинені у відповідності до вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим, підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
13.10.2023 між військовослужбовцем, молодшим сержантом ОСОБА_1 з однієї сторони та Міністерством оборони України в особі начальника Військової академії (м.Одеса) генерал-майора ОСОБА_7 з другої сторони, було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб офіцерського складу (далі-Контракт).
Згідно із пунктом 3 Контракту цей Контракт є строковим та укладається відповідно до строків, встановлених законодавством, за погодженням сторін на 2 роки.
Відповідно до витягу з наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 13.10.2023 №2392 молодшого сержанта ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом, призначено командиром мотопіхотного взводу мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону НОМЕР_4 окремої механізованої бригади оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сухопутних військ Збройних Сил України, ВОС - 0210003 та присвоєно первинне військове звання офіцерського складу "молодший лейтенант".
ОСОБА_1 подав рапорт начальнику штабу - заступнику командира НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 (вх.№24299 від 06.09.2025) з проханням про звільнення з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану).
Начальник штабу - заступник командира 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 подав клопотання командиру 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , який у свою чергу, подав клопотання до командира військової частини НОМЕР_2 .
12.09.2025 командиром військової частини НОМЕР_2 направлено командуванню військової частини НОМЕР_1 подання щодо звільнення з військової служби лейтенанта ОСОБА_1 .
Листом від 19.09.2025 № 2657/1035/ПП тимчасово виконуючий обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_3 відхилив подання та повернув його без затвердження, зазначивши, що підстави для звільнення лейтенанта ОСОБА_1 з військової служби за обставинами зазначеними у поданні - відсутні, оскільки контракт укладено з порушенням вимог закону щодо його строку, а дія особливого періоду триває.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду щодо захисту своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до наступного.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За змістом статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
В подальшому, указами Президента України воєнний стан неодноразово продовжувався та триває й на даний час.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону №2232-XII, правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 2 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на дату укладення Контракту) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до частини 2 цієї статті, проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. А частиною 3 цієї статті визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Згідно із частиною 6 статті 2 Закону №2232-XII визначено, що видами військової служби є:
строкова військова служба;
військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
військова служба за контрактом осіб рядового складу;
військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів);
військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Як встановлено судом, 13.10.2023 між позивачем та начальником Військової академії (м.Одеса) укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб офіцерського складу, за пунктом 1 якого позивач добровільно взяв на себе зобов'язання: проходити військову службу у Збройних Силах України протягом строку Контракту, а в разі настання особливого періоду - понад установлений строк Контракту, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої статті 23 та частиною восьмою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", відповідно до вимог, визначених законодавством, що регулює порядок проходження військової служби, та цим Контрактом.
Строки військової служби визначені статтею 23 Закону №2232-XII.
Станом на дату виникнення вказаних правовідносин, пункт 2 частини дев'ятої статті 23 Закону №2232-XII передбачав, що під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки:
на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону;
до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України;
на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону.
Підстави для звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону №2232-XII.
Пунктом 3 частини п'ятої статті 26 Закону №2232-XII (до змін в закон) було передбачено, що з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах:
а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;
г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)
ґ) за власним бажанням (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України).
Станом на дату подання позивачем рапорту (12.09.2025), пунктом 3 частини п'ятої статті 26 Закону №2232-XII було передбачено, що під час проведення мобілізації та дії воєнного стану, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах:
а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
б) за станом здоров'я;
в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;
г) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
ґ) за власним бажанням (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України), але не раніше шести місяців проходження ними безперервної військової служби;
д) у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
е) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);
ж) у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану;
з) у зв'язку з призначенням (обранням) на посаду судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя;
и) у зв'язку з визнанням військовослужбовця таким, що не пройшов випробування, встановлене частиною першою статті 21-2 цього Закону (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України);
і) через службову невідповідність (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України);
ї) у зв'язку з відмовою від проведення психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України);
й) у зв'язку з визнанням військовослужбовця таким, що не пройшов випробування, встановлене частиною сьомою статті 20-2 цього Закону (для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону);
к) через службову невідповідність (для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону).
Вказані зміни внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11.04.2024 (далі-Закон №3633-ІХ).
Таким чином, пункт 3 частини п'ятої статті 26 Закону №2232-XII зазнав суттєвих змін, а саме доповнений підпунктом «ж», на підставі якого позивач просив звільнити його зі служби.
Як вже зазначалось судом, станом на дату укладення Контракту, строки військової служби під час дії особливого періоду були передбачені частиною 9 статті 23 Закону №2232-XII, пункт 2 якої передбачав, що під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки: з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону; з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону.
Зі змінами, внесеними Законом №3633-ІХ, строки військової служби під час дії особливого періоду передбачені частиною 8 статті 23 Закону №2232-XII.
Так, відповідно до цих змін, строки військової служби під час дії особливого періоду:
1) для військовослужбовців, у яких закінчився строк військової служби, встановлений цією статтею, крім військовослужбовців базової військової служби, військова служба продовжується понад встановлені строки:
на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктами «б», «в», «г», «ґ», «д», «е», «є», «ж», «з», «и» частини третьої статті 26 цього Закону;
до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України;
на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктами «б», «в», «г», «д», «е», «є», «з», «и» частини третьої статті 26 цього Закону;
2) для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки:
на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону;
до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України;
на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону.
В особливий період, крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану, військова служба для військовослужбовців, строк контракту яких закінчився, може бути продовжена за новими контрактами на строки, визначені частиною четвертою цієї статті.
Однак, Закон №3633-ІХ не містить жодних положень стосовно можливості та способу його застосування до правовідносин, розпочатих до набрання ним чинності, зокрема й до спірних у межах даної справи.
Суд зазначає, що на момент укладання контакту 13.10.2023 діюче законодавство не передбачало можливості для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та строк контракту яких закінчився, продовження служби за новими контрактами, а містило імперативну норму, що дія контракту продовжується понад встановлені строки.
Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на положення підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-XII, відповідно до якого під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, який набув чинності 18.05.2024, оскільки умову підпункту "ж" п.3 ч.5 ст. 26 Закону №2232 щодо наявності контракту, укладеного під час дії воєнного стану слід розуміти, як таку, що новий контракт має бути укладений під час дії воєнного стану після набрання чинності вказаної норми, тобто після 18.05.2024.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відсутні законні підстави для звільнення позивача з військової служби на підставі поданого рапорту, а дії відповідача узгоджуються з вимогами чинного законодавства.
Щодо інших посилань сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог, а тому у задоволенні позову належить відмовити повністю.
Відповідно до вимог ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснювався.
Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.
Суддя Петро ПАЛАМАР