09 грудня 2025 року справа № 580/12401/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства «Уманська центральна міська лікарня» про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити дії,
06.11.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позову ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) (далі - позивачка) до Комунального некомерційного підприємства «Уманська центральна міська лікарня» (20300, Черкаська обл., м.Умань, вул.Шевченка, буд.50; ЄДРПОУ: 02005036) (далі - відповідач) про:
визнання протиправними дії відповідача щодо надання неточної, неповної та недостовірної інформації на інформаційний запит позивачки від 31.10.2025;
визнання протиправними дії відповідача щодо невиконання вимог ч.3 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації»;
зобов'язання відповідача надати точну, повну та достовірну інформацію на інформаційний запит від 31.10.2025 позивачки.
Обґрунтовуючи зазначили, що відповідач всупереч закону не надав повну та достовірну інформацію на лист позивачки, надісланий відповідно до положень Закону України «Про доступ до публічної інформації», чим порушив законні права та інтереси останньої.
Ухвалою суду від 11.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження. Також встановлено відповідачу строк, тривалістю п'ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву та доказів, повідомлено про строки для надання клопотань про розгляд справи з викликом у судове засідання.
26.11.2025 суду надійшов відзив відповідача з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Стверджує, що не порушив заявленого права, оскільки частина запитуваних документів не перебували в його розпорядженні та аналогічний запит позиваці вже надана відповідь.
Оскільки обґрунтованих клопотань від учасників спору про розгляд справи у судовому засіданні з їх викликом суду не надходили, зважаючи на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати та допитати свідків, суд дійшов висновку розглянути справу без виклику сторін у судове засідання за наявними письмовими доказами (у письмовому провадженні).
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на таке.
Позивачка звернулась до відповідача інформаційним запитом від 31.10.2025, в якому просила:
надати повну, точну та достовірну інформацію щодо підписантів протоколу №124 від 30.10.2024 ф.088/о щодо направлення на МСЕК її документів, надати копію протоколу та копію рішення МСЕК від 11.11.2024;
інформацію надати у п'ятиденний термін на е-адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1. та поштову адресу: АДРЕСА_2 .
Листом від 04.11.2025 вих.№1634/01-02 відповідач на цей інформаційний запит позивачки повідомив, що ф.088/о (направлення на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК) розглянута на засіданні комісії ЛКК КНП «Уманська центральна міська лікарня» 30.10.2024, протокол « 124 та затверджена членами ЛКК. 01.11.2024 позивачка відправлена на КЗ «ЧОЦ МСЕ ЧОР». Надати копію протоколу та копію рішення МСЕК від 11.11.2024 не є компетенцією КНП «Уманська центральна міська лікарня». У додатку надано копію направлення МСЕК, журнал протоколів ЛКК - 6 аркушів.
Вважаючи, що відповідач не надав відповідь по суті на її запит, позивачка звернулася до суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті п'ять Закону України від 2 жовтня 1992 року №2657-XII "Про інформацію" встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Оскільки позивачка позовні вимоги обґрунтовує нормами Закону України від 15.08.2020 №2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон №2939-VI), суд урахував, що він регулює порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Відповідно до ст.1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена у процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Статтею третьою Закону №2939-VI визначено гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема обов'язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з ч.1 ст.5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом:
1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом;
2) надання інформації за запитами на інформацію.
Частиною першою статті 10-1 Закону №2939-VI передбачено, що публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання. Розпорядники інформації зобов'язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.
Згідно з ст.12 Закону №2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Оскільки відповідач є органом судової влади він є розпорядником інформації відповідно до Закону №2939-VI.
Частиною 1 ст.14 Закону №2939-VI визначено, що розпорядники інформації зобов'язані:
1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами;
2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні;
3) вести облік запитів на інформацію;
4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо;
5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації;
6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Отже, відповідач, як розпорядник інформації зобов'язаний, надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Статтею двадцятою Закону №2939-VI встановлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.
Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Частиною шостою ст.22 Закону №2939-VI встановлено, що відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до ст.23 Закону №2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити:
1) відмову в задоволенні запиту на інформацію;
2) відстрочку задоволення запиту на інформацію;
3) ненадання відповіді на запит на інформацію;
4) надання недостовірної або неповної інформації;
5) несвоєчасне надання інформації;
6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону;
7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, позивачка має право оскаржити ненадання відповіді на запит на інформацію відповідно до ст.15 вказаного Закону.
Оскільки інформаційний запит позивачки стосувався інформації щодо підписантів протоколу №124 від 30.10.2024 ф.088/о щодо направлення на МСЕК її документів, надання копії протоколу та копію рішення МСЕК від 11.11.2024, суд урахував, що відповідь листом відповідача не містить жодної запитуваної інформації про таких осіб та відсутні будь-які докази повідомлення позивачку раніше про них у будь-який спосіб та про причини цьому. Отже, в цій частині порушене право на інформацію протиправно.
Відмова подати копію рішення МСЕК від 11.11.2025 обґрунтована з огляду на таке.
Діяльність МСЕК регулювалася Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317 (далі - Положення), що втратила чинність на дату виникнення спірних правовідносин.
Зокрема, згідно з п.4 вказаного Положення передбачалося, що медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
Центр (бюро) очолює головний лікар, який призначається Міністром охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, керівником управління охорони здоров'я обласної (міської) держадміністрації.
Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні міські); міські, міжрайонні, районні.
Міські та районні комісії утворюються з розрахунку одна комісія на 100 тис. чоловік віком 18 років і старше, міжрайонні - у районах і містах з кількістю населення менш як 100 тис. чоловік.
МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, визначає її голову та заступника голови. За рішенням МОЗ права та обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики. Документи, оформлені Центральною медико-соціальною експертною комісією МОЗ, підписуються її головою або заступником голови (у разі відсутності голови) та засвідчуються штампом Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ.
Відповідно до п.19 Положення комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
Однак від 15 листопада 2024 року Уряд України ухвалив постанову №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», якою затвердив Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи. Підп.8 пункту 9 цього Порядку приписує, що внесення до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи протоколу та рішення про проведене оцінювання в електронній формі в установленому законодавством порядку належить до повноважень експертних команд.
Водночас згідно з п.4 вказаної Постанови №1338 Уряд доручив обласним, Київській міській державним адміністраціям (військовим адміністраціям) забезпечити:
до 25 грудня 2024 р. з визначеною такими органами періодичністю - передачу медико-соціальними експертними комісіями (обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними) визначеним для кожної з них закладам охорони здоров'я всіх наявних у них направлень лікарсько-консультативних комісій для проведення медико-соціальної експертизи, розгляд яких не завершено медико-соціальними експертними комісіями та розгляд яких призначено після 1 січня 2025 р. або не був призначений;
у період до 10 січня 2025 р. - передачу медико-соціальними експертними комісіями (обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними) визначеним для кожної з них закладам охорони здоров'я всіх наявних в них медико-експертних справ, за якими розгляд медико-соціальними експертними комісіями був проведений до 31 грудня 2024 року.
Зазначені направлення лікарсько-консультативних комісій для проведення медико-соціальної експертизи з доданими документами передаються закладам охорони здоров'я, визначеним для кожної медико-соціальної експертної комісії відповідно до переліку закладів охорони здоров'я, в яких організовується проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Міністерством охорони здоров'я (щодо закладів державної форми власності), розпорядженням начальника (голови) обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації) за погодженням з Міністерством охорони здоров'я (щодо закладів комунальної форми власності).
Починаючи з 27 грудня 2024 р. і до 31 грудня 2024 р. включно медико-соціальні експертні комісії не розпочинають розгляд направлень лікарсько-консультативних комісій для проведення медико-соціальної експертизи, отриманих після зазначеної дати. Такі направлення готуються для передачі до відповідного закладу охорони здоров'я, визначеного для кожної медико-соціальної експертної комісії згідно з переліком закладів охорони здоров'я, в яких організовується проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим розпорядженням начальника (голови) обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), разом з витягами.
Медико-соціальні експертні комісії не мають права відмовити у прийнятті направлень лікарсько-консультативних комісій для проведення медико-соціальної експертизи з підстав, пов'язаних із припиненням повноважень, прав і обов'язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи відповідно до цієї постанови.
Обласним, Київській міській державним адміністраціям (військовим адміністраціям) разом з головами медико-соціальних експертних комісій:
організувати підготовку медико-експертних справ та витягів щодо відповідних справ згідно з формою первинної облікової документації № 165/о, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я, для передачі на основі акта приймання-передачі;
забезпечити інформування щотижня Міністерства охорони здоров'я про кількість направлень лікарсько-консультативних комісій для проведення медико-соціальної експертизи, кількість направлень, які були сумарно передані до відповідного закладу охорони здоров'я, а також про дати складення відповідних актів приймання-передачі;
нести відповідальність за здійснення заходів щодо збереження документів медико-соціальних експертних комісій з питань проведення медико-соціальної експертизи та передачі медико-експертних справ, зазначених у цьому пункті, до відповідних закладів охорони здоров'я.
Отже, відмова надати вказану копію документа обґрунтована, позаяк відповідач не є розпорядником (адресантом) інформації в цій частині.
На виконання ч.5 ст.242 КАС України суд урахував також висновки Верховного Суду у постанові від 28 лютого 2023 року у справі №480/2784/21 відповідно до яких, зважаючи на законодавчо встановлений обов'язок органу, до якого направлене звернення, щодо своєчасного розгляду та надіслання заявнику у письмовій формі результатів розгляду звернення, орган вважається таким, що виконав передбачений Конституцією України обов'язок, якщо склав відповідь на звернення особи у чіткій відповідності до поставлених у ньому питань і довів зміст відповіді до заявника в обраний ним спосіб: поштою або засобами електронного зв'язку.
Суд врахував, що відповідач вказаного вище обов'язку щодо надання відповіді на запит на інформацію не повністю дотримався, надавши на запит неповну відповідь без пояснення поважних причин. Отже, у спірних правовідносинах допустив порушення вказаних вище вимог чинного законодавства та не діяв у вказаній частині на підставі, у межах повноважень і спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, чим порушив право позивачки на доступ до публічної інформації. Отже, допустив протиправну бездіяльність (пасивну, а не активну поведінку) саме щодо розгляду інформаційного запиту позивачки, повне усунення якої можливе шляхом зобов'язання повторно розглянути відповідний запит позивачки у визначеному законом порядку, строк і спосіб та надати на нього повну відповідь.
Тому позовні вимоги підлягають задоволенню у вказаній вище частині.
Зважаючи на відсутність понесення судових витрат позивачкою, відсутні підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
1. Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 .
( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) (далі - позивачка) (далі - відповідач) про:
Визнати протиправною бездіяльність Комунального некомерційного підприємства «Уманська центральна міська лікарня» щодо розгляду її інформаційного запиту від 31.10.2025.
Зобов'язати Комунальне некомерційне підприємство «Уманська центральна міська лікарня» (20300, Черкаська обл., м.Умань, вул.Шевченка, буд.50; ЄДРПОУ: 02005036) повторно розглянути у встановлений законом порядок, строк та спосіб інформаційний запит від 31.10.2025 ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) і надати повну відповідь щодо всіх викладених у ньому питань.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Анжеліка БАБИЧ