10 грудня 2025 року справа № 580/12366/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Черкаській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління поліції охорони в Черкаській області (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати у преюдиціальному порядку неправомірною, що ущемляє права інваліда 2 групи від трудового каліцтва, бездіяльність відповідача;
- зобов'язати відповідача надати позивачу закону відповідь.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що 25.09.2025 він у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян» звернувся до Управління поліції охорони в Черкаській області із відповідною заявою/зверненням, однак у визначений цим Законом строк відповідач відповіді не надав.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 10.11.2025, з врахуванням вимог ст. 122 КАС України, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач позов не визнав, надав до суду письмовий відзив, у якому зазначив, що позивачу було направлено лист за вих. № Г-73 від 22.10.2025 про продовження строку проведення службового розслідування. 07 листопада 2025 року службове розслідування за фактами, викладеними у заяві ОСОБА_1 закінчене, складено відповідний Висновок. У подальшому 14 листопада 2025 року позивачу листом за вих. №Г-73/43/01-2025 направлено відповідь про закінчення службового розслідування та надіслано флеш-карту з копіями відеозаписів згідно його заяви від 25.09.2025. На підставі вищевикладених обставин, представник відповідач вважає, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої він вважає, що доводи відповідача є необґрунтованими, а позов таким, що підлягає до повного задоволення.
Відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої він вважає, що доводи позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до повного задоволення.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI «Перехідні положення» Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що 25.09.2025 позивач у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян» звернувся в електронній формі із заявою до Управління поліції охорони в Черкаській області, в якій просив:
- вислати позивачу копії відеозаписів з бодікамер №867816 та №867768 від 09.09.2025;
- провести службове розслідування відносно ОСОБА_2 та невідомого позивачу другого поліцейського, відібрати покази та заяву про злочинні дії колегії;
- зважаючи на підле відношення до виконання своїх обов'язків, вивчити відеозаписи х їх поведінкою;
- навчити ОСОБА_3 елементарного, що документи до суду подаються від імені юридичної особи з її електронним адресом, а не його особистою електронною поштою, тому позивач вимушений звертатись до відповідача через ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.
Враховуючи, що у визначений Законом України «Про звернення громадян» строк відповідач не надав позивачу відповіді на його заяву, тому він звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає, що статтею 40 Конституції України закріплено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
У Рішенні Конституційного Суду України від 20.01.2012 №2-рп/2012, даючи офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України, Конституційний Суд України зазначив, що Конституцією України визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких законами України може передбачатися обмеження прав особи на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації, оскільки реалізація цих прав не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб, у тому числі й конституційне право особи на невтручання в її особисте і сімейне життя; збирання, зберігання, використання та поширення державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням в її особисте та сімейне життя, яке допускається винятково у визначених законом випадках і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (абзац шостий пункту 4, абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини вказаного Рішення).
У абзаці 3 підпункту 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 01.06.2016 №2-рп/2016 Конституційним Судом України вказано, що обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права.
Конституційний Суд України визначив, що під правомірним обмеженням конституційних прав і свобод людини і громадянина слід розуміти передбачену Конституцією України можливість втручання держави за допомогою юридичних засобів у зміст та обсяг конституційних прав і свобод людини і громадянина, яке відповідає вимогам верховенства права, потрібності, доцільності та пропорційності у демократичному суспільстві; метою такого обмеження є охорона основоположних цінностей у суспільстві, до яких належать, зокрема, життя, свобода та гідність людини, здоров'я і моральність населення, національна безпека, громадський порядок (абзац 2 п. 6 мотивувальної частини Рішення від 12.07.2019 №5-р(I)/2019).
У Рішенні Першого сенату Конституційного Суду України від 22.01.2020 №1-р(I)/2020 Конституційний Суд України наголосив, що право особи на доступ до інформації, гарантоване статтею 34 Конституції України, не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Такі обмеження мають бути винятками, які передбачені законом, переслідувати одну або декілька законних цілей і бути необхідними у демократичному суспільстві. У разі обмеження права на доступ до інформації законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію вказаного права і не порушувати сутнісного змісту такого права (абзац 7 п. 2.2 мотивувальної частини Рішення від 22.01.2020 №1-р(I)/2020).
Згідно частин 1, 2, 3 ст. 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до вимог ст. 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Матеріалами справи підтверджено, що 25.09.2025 позивач у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян» звернувся в електронній формі із заявою до Управління поліції охорони в Черкаській області, в якій просив:
- вислати позивачу копії відеозаписів з бодікамер №867816 та №867768 від 09.09.2025;
- провести службове розслідування відносно ОСОБА_2 та невідомого позивачу другого поліцейського, відібрати покази та заяву про злочинні дії колегії;
- зважаючи на підле відношення до виконання своїх обов'язків, вивчити відеозаписи з їх поведінкою;
- навчити ОСОБА_3 елементарного, що документи до суду подаються від імені юридичної особи з її електронним адресом, а не його особистою електронною поштою, тому позивач вимушений звертатись до відповідача через ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідачем було направлено позивачу лист за вих. № Г-73 від 22.10.2025 про продовження строку проведення службового розслідування.
07 листопада 2025 року службове розслідування за фактами, викладеними у заяві ОСОБА_1 закінчене, складено відповідний Висновок.
14 листопада 2025 року позивачу листом за вих. №Г-73/43/01-2025 направлено відповідь про закінчення службового розслідування та надіслано флеш-карту з копіями відеозаписів згідно його заяви від 25.09.2025.
Враховуючи, що відповідач надіслав позивачу витребувані відеозаписи із бодікамет, провів відповідне службове розслідування та надав відповідь на його заяву, чим не допустив протиправної бездіяльність з її розгляду, тому відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача надати позивачу закону відповідь від 25.09.2025.
Не підлягає до задоволення клопотання позивача про витребування від відповідача матеріали перевірки трьох заяв позивача, оскільки предметом даного спору є виключно розгляд відповідачем заяви позивача від 25.09.2025, тому матеріали перевірки інших трьох заяв позивача не стосуються предмету даного спору.
За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 14, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.
Суддя Віталіна ГАЙДАШ