Справа № 161/1852/25
Провадження № 2/161/1686/25
01 грудня 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого судді Мазура Д.Г.,
за участю секретаря судового засідання Дручок О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Луцького міськрайонного суду Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агідель», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди,
ОСОБА_1 через свого представника адвоката Кучерука Т.М. звернулася до суду із позовом доПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агідель», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу Shoda Kodiag д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 10.05.2019, серія НОМЕР_2 . Представник позивача зазначає, що 10.07.2023 о 17 год. 37 хв. на 140км+300м автодороги М-06 "Київ-Чоп" ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом "MAN TGS 26.320" д.н.з. НОМЕР_3 в порушення пунктів 12.1 та 13.1 Правил дорожнього руху (ПДР), не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки "Shoda Kodiag" д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 . Транспортний засіб Shoda Kodiag д.н.з. НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрації транспортного засобу від 10.05.2019, серія НОМЕР_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб Shoda Kodiag д.н.з. НОМЕР_1 зазнав механічних пошкоджень. 04.09.2023 постановою Житомирського районного суду Житомирської області у справі №278/4038/23 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. та стягнуто судовий збір в розмірі 536,80 грн. Постанова суду набрала законної сили 15.09.2023. Водій ОСОБА_3 перебуває у трудових відносинах з TОB «Агідель».
Цивільно-правова відповідальність автомобіля "MAN TGS 26.320" д.н.з. НОМЕР_3 застрахована відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ в Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ».Позивач звертався до ПАТ «УСГ» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та із заявою про виплату страхового відшкодування, однак жодного рішення про здійснення страхового відшкодування, як передбачає ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності володільців наземних транспортних засобів» не отримав.
З огляду на викладене, позивач проситьстягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агідель» 160 000, 00 грн завданої матеріальної шкоди, а також, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агідель» та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» 200 000, 00 грн завданої моральної шкоди, здійснити розподіл судових витрат.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 січня 2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 січня 2025 позовну заяву представника позивача адвоката Кучерука Т.М. про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ», ТОВ «Агідель», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди повернуто заявнику.
05 лютого 2025 до суду від представника позивача адвоката Кучерука Т.М. надійшла заява про усунення недоліків у позовній заяві.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 лютого 2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.
04 березня 2025 до суду від відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Агідель» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позов не визнає та просить відмовити у задоволенні позовної заяви, виходячи з наступного. Щодо вимоги про стягнення суми матеріальної шкоди в розмірі 160 000,00 грн., свої заперечення з приводу даної вимоги будуть надані після уточнення позивачем вказаної суми, якщо така заява буде подана суду. Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, відповідач вказує, що позивач не зазнала, ні каліцтва, ні іншого ушкодження здоров'я, доказів зворотного не надала. Відтак, підстав для стягнення моральної шкоди на цій підставі немає. Також, заперечує щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
10 березня 2025 до суду від відповідача 1 Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач 1 позов не визнає та просить відмовити у задоволенні позовної заяви, виходячи з наступного. ПАТ «СК «УСГ» зазначає, що ОСОБА_1 не надавала до ПАТ «СК «УСГ» заяву про виплату страхового відшкодування, а також жодного документу відповідно до переліку, який визначений у ст. 35 Закону України Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». ОСОБА_1 взагалі не надавала до ПАТ «СК «УСГ» жодного оригіналу документу для огляду. Також зазначає, що на момент звернення позивача до суду строк виконання відповідачем грошового зобов'язання не настав внаслідок недотримання позивачем визначеного чинним законодавством України порядку реалізації свої прав у спірних правовідносинах, а відтак, підстави вважати наявним порушене право позивача щодо отримання спірної суми страхового відшкодування відсутні.
Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди відповідач 1 вказує, що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не підтвердила витрати на лікування, а тому і моральна шкода на користь ОСОБА_1 взагалі не може бути стягнута з ПАТ «СК «УСГ». Також заперечує щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 березня 2025 у справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу, на вирішення якої постановлено питання визначення вартості матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу «Shoda Kodiag» д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого при ДТП 10 липня 2023, проведення якої було доручено Хмельницькому науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України та зупинено провадження по справі на час проведення експертизи.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 липня 2025 було поновлено провадження у даній справі.
25 серпня 2025 до суду від представника позивача адвоката Кучерука Т.М. надійшла заява про збільшення позовних вимог, зокрема позивач просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агідель» на користь ОСОБА_1 644 715,23 грн завданої матеріальної шкоди.
16 вересня 2025 до суду від відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Агідель» надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно до яких вказує, що позивач, не врахував дану норму ЦК України та звертається з солідарними вимогами до боржників, що суперечить нормам матеріально права, що регулюють відносини, що виникли між сторонами в даній справі.
16 вересня 2025 до суду від представника позивача адвоката Кучерука Т.М. надійшла заява про уточнення позовних вимог, зокрема позивач просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» 160 000,00 грн. завданої матеріальної шкоди і стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агідель» на користь ОСОБА_1 484 715,23 грн завданої матеріальної шкоди.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2025 було закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
01 грудня 2025 до суду від представника позивача адвоката Кучерука Т.М. надійшла заява в якій останній зазначає, що з урахуванням поданих заяв про зміну позовних вимог, роз'яснює їх формулювання наступним чином:
1. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» на користь ОСОБА_1 160 000,00 грн завданої матеріальної шкоди.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агідель» на користь ОСОБА_1 484 715,23 грн завданої матеріальної шкоди.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агідель» на користь ОСОБА_1 200 000, 00 грн завданої моральної шкоди.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агідель» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 40 000.00 грн та судовий збір.
Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Кучерук Т.М. в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. 01 грудня 2025 від представника позивача адвоката Кучерука Т.М. надійшла заява, в якій він просив розглядати справу за відсутності позивача та його представника.
Представник відповідача 1 Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» у судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомив.
Представник відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Агідель» адвокат Семенюк Л.В. в судове засідання не з'явилась, 01 грудня 2025 подала до суду заяву, в якій вказує, що ознайомлена із заявою позивача від 01.12.2025, заперечує щодо уточнення позовних вимог. Зазначає, що вимога в частині 484 715.23 грн відповідає висновку експерта від 23.06.2025. В частині стягнення моральної шкоди в розмірі 200 000,00 грн заперечує. Також заперечує, щодо стягнення судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 у судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомив.
У відповідності до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), чинним на час виникнення спору, та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування
Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до вимог статті 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Пунктом 2.1 статті 2 Закону № 1961-IV передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Вказана норма кореспондується з частиною другою статті 999 ЦК України, якою встановлено, що до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
У спорах пов'язаних із відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону № 1961-IV є спеціальними, а цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
У пункті 35.1 статті 35 Закону № 1961-IV передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди).
Водночас, така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий, так само має право вимоги до боржника (у договірному зобов'язанні ним є страховик).
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Разом із тим, згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо за рахунок потерпілої особи (її представника), то сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).
Таким чином, у правовідносинах обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів під лімітом відповідальності страховика необхідно розуміти його обов'язок сплатити страхове відшкодування у відповідності до вимог ст. 29 Закону № 1961 IV.
Такі висновки, щодо застосування норм права у спірних правовідносинах знайшли своє підтвердження у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17.
Таким чином, винуватець ДТП відповідає за завдану шкоду, якщо вона перевищує міру відповідальності страховика або відноситься до сум, які страховик не повинен відшкодовувати.
Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови страховиком (страховою компанією) у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання потерпілою особою заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.
Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов'язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків (пункт 331.1статті 331 Закону № 1961-IV).
Відтак право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП
Підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат.
Разом з тим, ані Закон №1961-IV, ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності.
Водночас ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263, 264, стаття 267 ЦК України).
Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб'єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові.
Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми.
З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.
Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) суд дійшов висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред'явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.
У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.
Що узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року № 147/66/17.
Судом встановлено, що 10 липня 2023 водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом "MAN TGS 26.320" д.н.з. НОМЕР_3 , на 140км+300м автодороги М-06 "Київ-Чоп" не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки "Shoda Kodiag" д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 .
Постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 04 вересня 2023 у справі №278/4038/23 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень.
У силу положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.
При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи справу, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.
Отже наявність вини у діях ОСОБА_3 у настанні дорожньо-транспортної пригоди у даному випадку встановлена і не підлягає доказуванню.
Також встановлено, що водій ОСОБА_3 перебуває у трудових відносинах з TОB «Агідель». Цивільно-правова відповідальність автомобіля "MAN TGS 26.320" д.н.з. НОМЕР_3 застрахована відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ в Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ».
Копія зазначеного полісу наявна в матеріалах справи, з якої суд вбачає, що ліміт відповідальності страховика за цим договором за шкоду, заподіяну майну, складає 160000,00 грн.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , транспортний засіб Shoda Kodiag д.н.з. НОМЕР_1 , належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 .
Суд встановив, що позивач з позовом до страховика (страхової компанії) звернувся поза межами річного строку.
Звертаючись до суду, позивач посилається на те, що вона зверталася до ПАТ «УСГ» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та із заявою про виплату страхового відшкодування, однак жодного рішення про здійснення страхового відшкодування, як передбачає ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності володільців наземних транспортних засобів» не отримав.
У відзиві на позовну заяву відповідач 1 вказує, що наданий позивачкою до позовної заяви бланк ПАТ «СК «УСГ» заяви про виплату страхового відшкодування, в дійсності не подавався до ПАТ «СК «УСП». Дана заява не містить підпису, дати та П.І.Б. ОСОБА_1 та не містить вхідного номеру з якого можливо було б зрозуміти, що позивачка дійсно подала заяву до ПАТ «СК «УСГ».
При цьому, відповідач 1 зазначає, що цей бланк надавався водію Т3, який керував, і заявляв про випадок для того, щоб останній передав його власниці ТЗ, а ОСОБА_1 мала б заповнити його, підписати та направити до ПАТ «СК «УСГ».
Таким чином, суд враховує, що ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом Shoda Kodiag д.н.з. НОМЕР_1 подавалося повідомлення про дорожньо - транспортну пригоду з метою виплати страхового відшкодування, хоча і не було ним підписано (а.с. 20), про дану обставину зазначає відповідач 1 ПАТ «СК «УСГ» у відзиві на позовну заяву.
Також, суд враховує, що у відзиві на позовну заяву відповідач 1 зазначає, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. 18.07.2023 на 6 день транспортний засіб Shoda Kodiag д.н.з. НОМЕР_1 був оглянутий, відповідно страховій компанії було відомо про настання страхового випадку.
Тобто, позивачем був наданий транспортний засіб Shoda Kodiag д.н.з. НОМЕР_1 для огляду, саме з метою визначення розміру завданих збитків, з подальшою їх компенсацією.
Враховуючи зазначене судом встановлено, що позивачем здійснено заходи для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини та вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.
Згідно з висновком експерта № СЕ -19/123-25/5995-АВ від 23 червня 2025 вартість матеріального збитку заподіяного ОСОБА_1 як власнику транспортного засобу Shoda Kodiag 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого в результаті ДТП, яке мало місце 10 липня 2023, становить 644 714, 23 грн. (а.с. 229-247). Розмір матеріального збитку відповідачами не заперечувався та не спростовувався належними та допустимими доказами.
Враховуючи зазначене з відповідача 1 Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» на користь позивача підлягає стягненню 160 000, 00 гривень страхового відшкодування майнової шкоди.
Також, відповідач 2 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агідель» зобов?язаний відшкодувати різницю між визначеною калькуляцією загальною вартістю матеріального збитку 644 714, 23грн та лімітом відповідальності страховика 160 000 грн, що становить 484 714, 23 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 200 000,00 гривень, суд виходить з такого.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).
Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому, як способу захисту суб'єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц).
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Положеннями ч. 2 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає, зокрема,у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (далі - Постанова Пленуму), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму, під час вирішення спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чи підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до п. 9 вказаної Постанови Пленуму, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У даній справі встановлено протиправність поведінки відповідача, що спричинило пошкодження майна позивача, що, відповідно до положень ст. 23 ЦК України, є підставою для відшкодування моральної шкоди.
Суд врахував те, що від часу ДТП пройшло більше двох років, автомобіль не відремонтований, дані обставини змінили її звичайний порядок життя, що викликало суттєві незручності у пересуванні, що заподіяло позивачу моральні страждання, однак суд вважає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 200 000,00 грн оцінені ним суб'єктивно і є дещо завищеними, у зв'язку з чим вважає за необхідне задовольнити їх частково у розмірі 5000,00 грн, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
Щодо розподілу судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Згідно з правилами статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
При зверненні з позовом до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 1600,00 грн за вимогу майнового характеру та судовий збір, що складає 3000,00 грн. за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди.
Надалі позивачем було збільшено позовні вимоги та додатково сплачено судовий збір у розмірі 4847,15 грн. за вимогу майнового характеру. А тому сума сплаченого судового збору сплаченого у цій справі за вимогу майнового характеру становить 6447,15 грн..
Згідно з пунктом другим частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
У справі за клопотанням представника позивача було проведено судову транспортно-товарознавчу експертизу, висновки якої враховані при ухваленні рішення у справі. Згідно рахунку фактури №2025-23/04-1 від 23.04.2025 у справі № 161/1852/25 вартість експертизи становить 8022,60 грн.
На підтвердження понесених витрат позивачем за проведення транспортно-товарознавчої експертизи надано копію квитанції № 0.0.4361548586.1 від 12.05.2025 на суму 8022,60 гривень.
Оскільки, позовну вимогу щодо стягнення матеріальної шкоди задоволено у загальному розмірі 644715,23 грн, що становить 100 % від заявленої позовної вимоги, проте на користь позивача необхідно з відповідача 1 суму у розмірі 160000,00 грн., що становить 24,82%, та відповідно з відповідача 2 на користь позивача стягнути матеріальну шкоду у розмірі 484715,23 грн , що складає 75,18%.
Оскільки, вимогу про стягнення матеріальної шкоди задоволено у повному обсязі, то стягненню з відповідачів на користь позивача підлягають судові витрати по сплаті судового збору та витрати пов'язані з проведенням експертизи підлягають пропорційному розміру з відповідачів.
А відтак для відповідача 1 на користь позивача підлягають судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600,18 грн.( 24,82%) та витрати пов'язані з проведенням експертизи у розмірі в сумі 1991,21(24,82%).
З відповідача 2 на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4846,97 грн.(75,18%) та 75,00 грн. (0,77%) судового збору за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди, а також витрати пов'язані з проведення експертизи у сумі 6031,39 (75,18%).
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
На підтвердження витрат на правничу допомогу представник позивача - адвокат Кучерук Т.М. надав договір про надання правничої допомоги від 03.10.2024, згідно додаткової угоди до даного договору розмір гонорару сторони погодили в розмірі 40000,00 грн. Згідно квитанцій до прибуткового касового ордера від 10.01.2025 ОСОБА_1 сплатила 40000,00 грн. за надання правової допомоги згідно договору від 03.10.2024.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 по справі № 922/1964/21 сформульовано правовий висновок : «…суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони».
Представник відповідача 1 Василевський О.Л. та представник відповідача 2 Семенюк Л.В. заперечували, щодо витрат на правничу допомогу з огляду на не співмірність витрат обсягу наданих послуг.
Дослідивши зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги, оцінивши поведінку обох сторін, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи, слід дійти висновку, що заявлені витрати на правову допомогу в сумі 40000,00 грн. не є пропорційними до предмета спору, в тому числі з урахуванням значення справи для сторін, для підготовки даного позову немає необхідності у значній кількості часу, дослідженні великого об'єму нормативно-правових актів, збору та аналізу значної кількості документів, а також значного дослідження практики вирішення судами справ даної категорії.
Враховуючи обставини та результат розгляду даної справи, суд дійшов висновку, що пропорційним розміром витрат на оплату професійної правничої допомоги до предмета спору та складності справи є 6000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.
А відтак для відповідача 1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1489,20 грн.(24,82%).
З відповідача 2 на користь позивача слід стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4510,80 грн.(75,18%).
Керуючись ст.ст. 12, 13,77,81,89,141, 200, 206, 263, 264,265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агідель», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (ЄДРПОУ 30859524) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) 160 000,00 (сто шістдесят тисяч) гривень 00 копійок завданої матеріальної шкоди.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агідель» (ЄДРПОУ 32498835) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) 484 715 (чотириста вісімдесят чотири тисячі сімсот п'ятнадцять) гривень 23 копійки завданої матеріальної шкоди.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агідель» (ЄДРПОУ 32498835) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) 5000 (п'ять тисяч) гривень моральної шкоди.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (ЄДРПОУ 30859524) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) понесені витрати, пов'язані з оплатою судового збору в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 18 копійок, витрати на проведення транспортно-товарознавчої експертизи у розмірі 1991 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто одна) гривня 21 копійка, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1489 (одна тисяча чотириста вісімдесят дев'ять) гривень 20 копійок.
Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Агідель» (ЄДРПОУ 32498835) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) понесені витрати, пов'язані з оплатою судового збору в розмірі 4921 (чотири тисячі дев'ятсот двадцять одну) гривню 97 копійок, витрати на проведення транспортно-товарознавчої експертизи у розмірі 6031 (шість тисяч тридцять одну) гривню 39 копійок, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4510 (чотири тисячі п'ятсот десять) гривень 80 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасники:
Позивач: ОСОБА_1 ( адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 )
Відповідач 1: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» ( адреса:03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32А, ЄДРПОУ 30859524)
Відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агідель» ( адреса: 43026, м. Луцьк, вул. Єршова, 11, ЄДРПОУ 32498835)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 ( адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 )
Дата складання повного тексту рішення 10 грудня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Д.Г. Мазур