Справа № 161/22837/25
Провадження № 2-о/161/620/25
09 грудня 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Олексюка А.В.,
при секретарі судових засідань - Опальчук А.А.,
за участю заявниці - ОСОБА_1 ,
представника заявниці - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за заявою адвоката Петрука Володимира Адамовича в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа Рожищенська міська рада Луцького району Волинської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, -
05.11.2025 заявниця ОСОБА_1 через свого представника, звернулася в суд із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Заяву обґрунтувала тим, що до одруження з ОСОБА_3 дівоче прізвище заявниці було ОСОБА_4 , її батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які проживали за життя у АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_6 . Належне матері майно успадкував батько ОСОБА_5 шляхом спільного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
ОСОБА_5 14.03.2008 залишив заповіт, згідно якого належний йому житловий будинок з усіма надвірними спорудами, земельну частку (пай), майновий пай, грошові заощадження, тобто все майно заповів своїм дочкам: ОСОБА_7 та заявниці - ОСОБА_8 .
Батько ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Хоча на день смерті зареєстрованим місцем проживання батька значилось АДРЕСА_1 , проте фактично з весни 2009 року і до дня смерті батько ОСОБА_5 проживав у квартирі заявниці в АДРЕСА_2 , оскільки він хворів, проживав одиноко в с. Луків, станом на 2009 рік йому виповнилось вже 83 роки, самостійно займатися справами по господарству та готувати їсти він не міг.
Заявниця вказує, що вона його доглядала, забезпечувала харчуванням та ліками, батькові речі також були в її квартирі, вона їх прала та купувала нові за необхідності, повністю займалася організацією його похованням.
Після смерті батька ОСОБА_5 залишилось спадкове майно, а саме: житловий будинок, земельна ділянка, земельна частка (пай), право на яку посвідчено сертифікатом серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , за життя ОСОБА_7 не прийняла в установленому законом порядку спадщину після смерті батька ОСОБА_5 - ні шляхом подачі заяви нотаріусу, ні шляхом спільного проживання із спадкодавцем.
ОСОБА_1 заяву про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 нотаріусу в установлений 6-місячний строк не подавала, так як вважала, що спадщину прийняла шляхом спільного проживання. Вказує, що спір про право щодо спадкового майна відсутній.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10.09.2025 № 153/02-31 приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Волинської області Матвійчук Світлани Петрівни, мені, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв'язку з не подачею в шестимісячний строк заяви про прийняття спадщини та не встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем ОСОБА_5 .
У зв?язку з чим заявниця вимушена звернутися з даною заявою до суду для встановлення факту проживання із спадкодавцем в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , станом на час відкриття спадщини
В судовому засіданні заявниця та її представник заяву підтримали, просили задовольнити.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, по невідомій суду причині, хоча належним чином був повідомлений про місце, дат та час судового засідання.
Заслухавши в судовому засіданні думку заявниці та її представника, пояснення свідка, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Судом встановлено, що до одруження з ОСОБА_3 дівоче прізвище заявниці було ОСОБА_4 , згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 (а.с.20).
Батьками заявниці є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с.16).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла мати заявниці ОСОБА_6 (а.с.17).
Належне їй майно успадкував ОСОБА_5 шляхом спільного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується копією довідки виконавчого комітету Рожищенської міської ради Луцького району від 30.07.2025 № 183 (а.с.10).
14.03.2008 ОСОБА_5 залишив заповіт, який посвідчений виконавчим комітетом Луківської сільської ради та зареєстровано в книзі запису нотаріальних дій під № 302 (а.с.11).
Згідно заповіту ОСОБА_5 , належний йому житловий будинок з усіма надвірними спорудами, земельну частку (пай), майновий пай, грошові заощадження, заповів своїм дочкам: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 (а.с.18).
Заявниця стверджує, що на день смерті зареєстрованим місцем проживання батька значилось АДРЕСА_1 , проте фактично з весни 2009 року і до дня смерті батько ОСОБА_5 проживав у її квартирі в АДРЕСА_2 , оскільки він хворів, проживав одиноко, йому виповнилось 83 роки, самостійно займатися справами по господарству та готувати їсти він не міг. Після смерті батька вона повністю займалася організацією його поховання.
Вищенаведені факти підтверджуються довідкою виконавчого комітету Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області від 30.07.2025 № 182 (а.с.9).
Згідно довідки виконавчого комітету Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області від 30.07.2025 № 182, після смерті ОСОБА_5 залишилось спадкове майно: житловий будинок, земельна ділянка, земельна частка (пай), право на яку посвідчено сертифікатом серіїВЛ № 0148318 (а.с.21).
Сестра заявниці - ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 (а.с.19).
Заявниця стверджує, що ОСОБА_7 не прийняла в установленому законом порядку спадщину після смерті батька ОСОБА_5 - ні шляхом подачі заяви нотаріусу, ні шляхом спільного проживання із спадкодавцем.
Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10.09.2025 № 153/02-31 приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Волинської області Матвійчук Світлани Петрівни, ОСОБА_1 , відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв'язку з не подачею в шестимісячний строк заяви про прийняття спадщини та не встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем ОСОБА_5 (а.с.15).
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона є двоюрідною сестрою ОСОБА_1 . З 2009 року батько ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , в силу свого віку та стану здоров'я, постійно проживав разом з ОСОБА_1 в її квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .
В п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування" зазначено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, зокрема суди повинні розглядати заяви про встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім'єю та постійного проживання разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини».
Згідно з пунктами 3.19, 3.20 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.
Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Верховний Суд неодноразово зазначав у спірних правовідносинах, що положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією ( 254к/96-ВР ), законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) вказав, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Суд виходить з того, що реєстрація місця проживання або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.
Відсутність реєстрації місця проживання заявника за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що вона не проживала зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом.
Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах: від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17, провадження № 61-44149св18; від 07 червня 2022 року у справі № 175/4514/20, провадження №61-2387св22.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ч. 2 ст. 76 ЦПК України).
Так, дослідженими судом доказами та показаннями свідка повністю підтверджується той факт, що ОСОБА_1 на час смерті ОСОБА_5 , постійно проживала разом з ним за адресою: АДРЕСА_2 .
Метою встановлення факту спільного проживання заявниці зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Враховуючи викладене, заява ОСОБА_1 про встановлення факту проживання із спадкоємцем батьком ОСОБА_5 на час відкриття спадщини обґрунтована та підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 293, 315, 319 ЦПК України, суд-
Заяву задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , разом із батьком ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , станом на час відкриття спадщини.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Заінтересована особа: Рожищенська міська рада Луцького району Волинської області, адреса: Луцький район, м. Рожище, вул Незалежності, 60, ЄДРПОУ 04333268.
Повний текст судового рішення складено 11.12.2025.
Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк