Справа № 161/14851/25
Провадження № 2/0158/1020/25
05 грудня 2025 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Поліщук С.В.
при секретарі Шрамко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення сплачених коштів за поставлений товар, -
01.09.2025р. з Луцького міськрайонного суду Волинської області за підсудністю до Ківерцівського районного суду Волинської області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення сплачених коштів за поставлений товар.
Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги обґрунтовує тим, що 24 лютого 2025р. ним через інтернет - платформу ОЛХ, у відповідача по справі - ФОП ОСОБА_2 , який згідно КВЕД 45.32 здійснює роздрібну торгівлю деталями та приладдям для автотранспортних засобів, було здійснено замовлення запасних частин до автомобіля марки «Audi Q-3» 2013 року випуску, а саме:
- подушка безпеки для водія у кількості 1 одиниця;
- ремені безпеки у кількості 2 одиниці.
Вищевказані запасні частини відповідач по справі (продавець) підібрав для покупця (позивача) згідно VIN коду автомобіля зазначеного у технічному паспорті на вищезазначений автомобіль та який попередньо було надіслано продавцю у меседжер «Вайбер», після чого, зі слів відповідача, ним були вірно підібрані запасні частини та надіслані представнику позивача - Стебельському А. через засоби поштового зв'язку «Нова Пошта», відділення №1 за адресою: с. Оброшине, Львівської області за попередньою передплатою в сумі 300 грн 00 коп. на банківську картку продавця.
27.02.2025р. вищезазначене замовлення було отримане у відділення «Нова Пошта» представником позивача, який оплатив післяплату за вказаний товар в сумі 15136 грн 40 коп. та послуги з доставки 275 грн 00 коп.
Вказані запчастини згодом були доставлені позивачу в Австрію, що потребувало додаткового часу та додаткові кошти на їх доставку в сумі 5000 грн 00 коп., послуги АТ «Укрпошта» в сумі 80 грн 00 коп., однак при отриманні товару з'ясувалось, що жодна з вказаних запчастин не підійшла до автомобіля марки «Audi Q-3» 2013 року випуску, фото технічного паспорту якого попередньо отримав продавець.
На звернення позивача до продавця - відповідача по справі ОСОБА_2 з проханням заміни чи повернення вищевказаних запасних частин, позивач отримав відмову, а на письмову вимогу позивача з даного приводу від 07.05.2025р. відповідач по справі, станом на 04.07.2025р., не відреагував.
Враховуючи вищевикладене, просить позов задовольнити, зобов'язати ФОП ОСОБА_2 повернути сплачену суму коштів в розмірі 20906 грн 40 коп. та забрати надіслані ним запчастини, а також стягнути судові витрати по справі.
Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 16.09.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
10 жовтня 2025р. відповідач по справі ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву у якому позовні вимоги не визнає, просить в задоволенні позову відмовити в повному об'ємі. Крім того зазначає, що 24 лютого 2025р. позивачем по справі ОСОБА_1 через інтернет - платформу ОЛХ у нього було замовлено запасні частини бувші у використанні до транспортного засобу марки «Audi Q-3» 2013 року випуску, які ним були підібрані у відповідності до наданого позивачем VIN коду автомобіля зазначеного у технічному паспорті на вищезазначений автомобіль. Товар був підібраний з урахування технічних параметрів, наданих покупцем і немає ознак помилкового підбору або невідповідності, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що надісланий відповідачу товар за своїми характеристиками не відповідає вимогам зазначеним позивачем. Повернення товару лише на підставі суб'єктивного бажання покупця після спливу законодавчо встановленого строку не передбачене чинним законодавством. Крім того вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів» обмін товару неналежної якості можливий протягом 14 днів, який пропущений позивачем. Крім того зазначає, що з даним цивільним позовом до суду звертається не покупець ОСОБА_3 , який здійснив оплату за поставлений товар, а інша особа, при цьому доказів представництва інтересів позивача матеріали справи не містять, оскільки позивач по справі не є покупцем та відповідно немає права вимоги обміну товару чи повернення його вартості. Товар було поставлено належної якості відповідно до замовлення. При отриманні та огляді товару у відділенні «Нова Пошта» будь-яких недоліків товару виявлено не було, після чого проведена його оплата (а.с. 41-44).
23 жовтня 2025р. позивач по справі подав до суду відповідь на відзив у якому позовні вимоги підтримує в повному об'ємі, просить позов задовольнити. Доводи відповідача по справі вважає безпідставними (а.с. 50-51).
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 листопада 2025р. закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач по справі ОСОБА_1 подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Просить позов задовольнити в повному об'ємі (а.с. 49).
Відповідач по справі ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив (а.с. 65).
Дослідивши надані докази та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, суд приходить до наступного висновку.
За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 2 ст. 76, ч. ч. 1, 2 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 6 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» № 5 від 12 квітня 1996 року встановлено, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов'язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).
Таким чином, позивач, вважаючи себе споживачем, з дотриманням вимог статті 175 Цивільного процесуального кодексу України, при зверненні до суду зобов'язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши, яке право споживача порушено згідно статті 21 цього Закону, надавши відповідні підтвердження факту існування між сторонами правовідносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Судом встановлено, що 24 лютого 2025 року між позивачем по справі ОСОБА_1 та відповідачем по справі ФОП ОСОБА_2 було укладено усний договір купівлі - продажу, відповідно до якого ОСОБА_1 замовив у ФОП ОСОБА_2 деталі до автомобіля марки «Audi Q-3» 2013 року випуску, а саме:
- подушка безпеки для водія у кількості 1 одиниця;
- ремені безпеки у кількості 2 одиниці,
що стверджується фото-скринами переписки у меседжері «Вайбер» (а.с. 12-13).
Вищевказані запасні частини відповідач по справі (продавець) підібрав для покупця - позивача по справі ОСОБА_1 у відповідності до наданого останнім VIN коду автомобіля та як вказує відповідач ОСОБА_2 товар - деталі були підібрані з урахування технічних параметрів, наданих покупцем та відправлені 24.02.2025р. на прізвище ОСОБА_3 , як того просив позивач по справі, засобом поштового зв'язку «Нова Пошта», відділення №1 за адресою: с. Оброшине, Львівської області, що стверджується експрес-накладною №59001325839670. Вказані запасні частини отримані одержувачем 27.02.2025р. та проведена оплата вартості товару (а.с. 10-11, 14).
Як зазначає позивач по справі ОСОБА_1 запасні частини до автомобіля марки «Audi Q-3» 2013 року випуску - подушка безпеки для водія у кількості 1 одиниця та ремені безпеки у кількості 2 одиниці 01.03.2025р. були доставлені в Австрію. Наданий суду доказ такої відправки - копія товарного чеку №85 від 01.03.2025р. (доставка посилки 1 шт. 5000 грн 00 коп. - с. Оброшине - Вельс з печаткою ФОП ОСОБА_4 ) не підтверджує факту надіслання вищевказаних запасних частин, оскільки не містить даних ні відправника ні адресата, ні доказів про вміст такої посилки. Крім того, суду не надано та матеріали справи не містять жодних доказів, що ФОП ОСОБА_4 здійснює (надає) послуги з перевезення вантажів, доставки товарів, а тому не можуть бути взяті судом до уваги та покладені в основу даного судового рішення (а.с. 15).
Позивач стверджує, що придбаний товар не відповідає технічним характеристикам і не підходить до його транспортного засобу, намагався використати своє право на заміну товару, надіславши 07.05.2025р. відповідачу по справі письмову вимогу про повернення коштів за поставлені запасні частини до автомобіля, яка отримана останнім 16.05.2025р., однак виконана не була. Будь-яких доказів на підтвердження наявності невідповідності характеристик отриманого товару позивач суду не надав, хоча не був позбавлений можливості зафіксувати цей факт за допомогою відповідних фото - відеозапису розпаковки товару, тощо. Зазначені у позовній заяві твердження щодо невідповідності товару даним технічного паспорта на вищевказаний транспортний засіб не підтверджені належними доказами (а.с. 6-9).
Положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Тобто правочин з купівлі-продажу товару передбачає наявність двох сторін правочину.
Згідно зі статтею 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.
Відповідно до частини першої статті 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров'я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до ст. 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
Відповідно до п. 7, 8, 18, 22, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", або іншими документами (далі - розрахунковий документ); договір, укладений на відстані, - договір, укладений продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв'язку; продавець - суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Стаття 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування, тощо.
Положенням частини першої статті 6 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.
Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», укладення договору продавцем (виконавцем) із споживачем на відстані відбувається за допомогою засобів дистанційного зв'язку: телекомунікаційних мереж, поштового зв'язку, телебачення, інформаційних мереж, зокрема Інтернет (статті 1, 13 Закону).
Порядок повернення сплачених грошових коштів та обмін товару неналежної якості на аналогічний товар належної якості регламентується та чітко встановлений статтею 8 Закону України «Про захист прав споживачів».
За статтею 707 ЦК України, покупець має право протягом чотирнадцяти днів з моменту продажу йому непродовольчого товару належної якості, обміняти його на аналогічний товар, а якщо у продавця немає необхідного для обміну товару, покупець має право повернути придбаний товар продавцеві та одержати сплачену за нього суму.
Частиною першою статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.
Відповідно до частини першої статті 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
Таке ж право покупця (споживача) на обмін товару належної якості, а в разі відсутності аналогічного товару для обміну, який влаштовує покупця, - на розірвання договору та одержання назад грошей, сплачених за товар, передбачено і статтею 9 Закону України «Про захист прав споживачів».
Положеннями статті 709 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець або виготовлювач (чи уповноважені ними представники) зобов'язані прийняти товар неналежної якості від покупця і задовольнити його вимоги про заміну товару або усунення недоліків. Вимога покупця про безоплатне усунення недоліків товару підлягає задоволенню продавцем або виготовлювачем протягом чотирнадцяти днів або, за домовленістю сторін, в інший строк.
Таке ж право покупця (споживача) на обмін товару належної якості, а в разі відсутності аналогічного товару для обміну, який влаштовує покупця, - на розірвання договору та одержання назад грошей, сплачених за товар, передбачено і статтею 9 Закону України «Про захист прав споживачів».
При цьому, частинами третьою, четвертою статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями споживач має право розірвати договір за умови повідомлення про це продавця (виконавця) протягом чотирнадцяти днів з дати одержання документа, який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями чи прийняття продукції або першої поставки такої продукції, за умови, що така продукція є річчю, а прийняття чи поставка продукції відбувається пізніше часу одержання споживачем документа на їх продаж.
У разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями продавець (виконавець) повинен повернути сплачені гроші без затримки не пізніше тридцяти днів з моменту повідомлення споживачем про розірвання договору.
Споживач має право не повертати продукцію або результати роботи чи послуги до моменту повернення йому сплаченої ним суми грошей.
У разі розірвання договору, укладеного поза торговельними або офісними приміщеннями, споживач повинен повідомити продавця (виконавця) про місце, де продукція може бути повернена.
Договором може передбачатися, що продукція або результати робіт (послуг), що були надіслані поштою, повинні у разі розірвання договору також бути повернені поштою.
Будь-які витрати, пов'язані з поверненням продукції, покладаються на продавця (виконавця). Продавець (виконавець) повинен відшкодувати витрати споживача у зв'язку з поверненням продукції.
У разі розірвання договору, укладеного поза торговельними або офісними приміщеннями, обов'язок споживача зберігати у себе продукцію припиняється по закінченні шістдесяти днів після її одержання. Якщо продавець (виконавець) не вживає заходів для повернення її собі протягом зазначеного періоду, така продукція переходить у власність споживача без виникнення зобов'язання з оплати її вартості.
За змістом частин четвертої, сьомої статті 13 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право розірвати укладений на відстані договір шляхом повідомлення продавця (виконавця) про це протягом чотирнадцяти днів з моменту підтвердження інформації або з моменту одержання товару чи першої поставки товару. У разі продажу матеріальних речей їх повернення також свідчить про розірвання договору. До договору, укладеного на відстані, застосовуються положення, передбачені частинами п'ятою-дев'ятою статті 12 цього Закону.
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про захист прав споживачів», при розірванні договору купівлі-продажу розрахунки із споживачем провадяться виходячи з вартості товару на час його купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.
Для встановлення істотності недоліку товару необхідно наявність таких ознак: виникнення недоліку з вини виробника (продавця, виконавця); неможливість чи недопустимість використання товару за призначенням або повторний прояв недоліку з незалежних від споживача причин після його усунення, а також наявність хоча б однієї з таких ознак: він взагалі не може бути усунений; його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.
Частиною першою статті 679 ЦК України передбачено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.
Отже, умовою відповідальності продавця за недоліки товару є виникнення цих недоліків до моменту передання товару покупцеві.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Крім того матеріали справи не містять доказів на підтвердження невідповідності характеристик відправленого відповідачем по справі засобами поштового зв'язку товару із замовленим товаром позивачем.
Крім того ОСОБА_1 не обґрунтував та не вмотивував поважності причин, з яких для повернення невідповідного товару ним пропущено строк, визначений Законом України «Про захист прав споживачів».
Усі доводи позивача в обґрунтування заявлених позовних вимог ґрунтуються на особистих переконаннях та поясненнях позивача. Однак, для ухвалення у справі обґрунтованого рішення, такі факти повинні бути встановлені належними та допустимими доказами (висновками експертів, відповідними письмовими доказами тощо), а не ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу заявлених позовних вимог, не знайшли свого об'єктивного підтвердження в ході розгляду справи, а тому суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю.
На підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач при поданні до суду позову про захист прав споживачів звільнений від сплати судового збору, в задоволенні позову відмовлено, тому судові витрати по справі слід віднести за рахунок держави.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 15, 16, 655, 668, 673, 675, 679, 707, 709 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 89, 95, 141, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 1, 6, 8, 9, 12, 13 Законом України «Про захист прав споживачів», суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення сплачених коштів за поставлений товар - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Волинського апеляційного суду безпосередньо або через Ківерцівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , житель АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 .
Суддя Ківерцівського районного суду С.В. Поліщук