11 грудня 2025 року м. Рівне №460/15254/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинення певних дій,
1.Стислий виклад позицій учасників справи.
ОСОБА_1 (далі позивач) через свого представника-адвоката звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті №064656 від 27.08.2024 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу на суму 17000 грн.
Позивач в обґрунтування позову зазначає про те, що відповідачем протиправно винесена постанова №064656 від 27.08.2024 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн за те, що під час перевірки виявлено порушення ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: регулярні перевезення пасажирів по маршруту Рівне - Івачків виконувалися без схеми маршруту та розкладу руху. Позивач зазначає, що позивача не може бути притягнуто до адміністративно-господарської відповідальності за порушення вказане у акті, оскільки останній не є суб'єктом господарювання (перевізником), як наслідок дана обставина виключає можливість притягнення до відповідальності. Відповідно до тимчасового реєстраційного талону серії НОМЕР_1 транспортний засіб, щодо якого проводилася перевірка, знаходиться у використанні ОСОБА_2 . Також, між Управлінням інфраструктури та промисловості Рівненської облдержадміністрації та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, відповідно до якого ОСОБА_2 бере на себе зобов'язання здійснення перевезень пасажирів, зокрема транспортним засобом що перевірявся. Таким чином позивача не може бути притягнуто до відповідальності, оскільки він не є суб'єктом підприємницької діяльності, а зі змісту документів, на підставі яких здійснювалося перевезення в день проведення перевірки, вбачається що суб'єктом господарювання являється ОСОБА_2 . З урахуванням наведеного позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
30.12.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, де в обґрунтування заперечень проти задоволення позову вказав на те, що під час проведення перевірки водієм було надано реєстраційний документ на транспортний засіб, відповідно до якого власником цього транспортного засобу є позивач. Жодних інших документів які б підтверджували що перевізником є інша особа , в тому числі і тимчасовий реєстраційний талон, водієм надано не було. При визначенні суб'єкта, який має відповідати за порушення законодавства про автомобільний транспорт, уповноважений контролюючий орган встановлює таку особу саме на підставі тих документів, які особа подає контролюючому органу в момент виявлення правопорушення. Відповідач вважає, що додані до позову матеріали відносно користування транспортним засобом іншою особою не є юридично значимими документами для визначення перевізника, оскільки не надавалися при проведенні перевірки. З огляду на вказане відповідач вважає, що позивач порушив законодавство про автомобільний транспорт, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява подана до суду 13.12.2024 у паперовій формі безпосередньо через канцелярію суду, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 13.12.2024.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2024 визначено суддю Махаринця Д.Є. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.
Ухвалою від 16.12.2024 суд у складі судді Махаринця Д.Є. прийняв зазначену позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №460/15254/24 за вказаним позовом, вирішив розгляд справи здійснювати одноособово суддею за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановив учасникам справи строки подання до суду інших заяв по суті спору.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та 30.12.2024 подав до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову.
Розпорядженням керівника апарату суду від 09.09.2025 №816 на підставі пунктів 2.3.43, 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених рішенням зборів суддів Рівненського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 №1, у зв'язку із тимчасовим відстороненням від здійснення правосуддя судді Махаринця Д.Є., головуючого судді у справі №460/15254/24, та з урахуванням рішення зборів суддів від 25.08.2025 (протокол зборів №5) призначено повторний автоматизований розподіл справи №460/15254/24.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2025 справу №460/15254/24 передано на розгляд судді Максимчуку О.О.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду у складі судді Максимчука О.О. від 11.12.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №460/15254/24, а розгляд і вирішення цієї справи №460/15254/24 вирішено продовжити одноособово суддею Максимчуком О.О. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) зі стадії розгляду справи по суті.
На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.
18.07.2024 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті у м. Рівне о 13:24 перевірено транспортний засіб ГАЛАЗ 3209.10 реєстраційний номер НОМЕР_2 , за кермом якого перебував водій ОСОБА_3 .
Відповідно до наданого під час проведення перевірки водієм свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 такий транспортний засіб належить позивачу. Інших документів, які б визначали власника транспортного засобу, водієм під час проведення перевірки надано не було.
За результатами вказаної перевірки складено акт №АР036481 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовано порушення вимог статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: регулярні перевезення пасажирів по маршруту Рівне-Івачків виконувалися без схеми маршруту та розкладу руху. Також зафіксовано порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ, а саме перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Водій вказаного транспортного засобу ОСОБА_3 зі змістом порушення ознайомлений, про що свідчить його особистий підпис в акті проведення перевірки. В графі «пояснення водія про причини порушень» акту водій зазначив що забув покласти схему маршруту в папку з документами.
Факт відсутності схеми маршруту та розкладу руху транспортного засобу, що виконував регулярні перевезення пасажирів по маршруту Рівне-Івачків, під час проведення перевірки 18.07.2024 позивачем не заперечується.
В подальшому, матеріали вказаної перевірки були направлені для їх розгляду до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області.
Позивач з'явився на розгляд справи 20.08.2024, проте не надав документів які б заперечували той факт, що він є перевізником. На розгляд справи 27.08.2024 позивач не з'явився, жодних пояснень, заперечень, документів не надав.
За результатами розгляду в.о. начальника Відділу державною нагляду (контролю) у Рівненській області винесено постанову №064656 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн за порушення статті 39 Закону №2344-ІІІ, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ.
Відповідно до наданого до суду позивачем тимчасового реєстраційного талону серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 має право користування транспортним засобом марки ГАЛАЗ 3209.10 реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Відповідно до договору про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування №1710 від 28.04.2021 ОСОБА_2 бере на себе зобов'язання здійснення перевезень пасажирів на регулярному маршруті Здолбунів - Рівне, зокрема транспортним засобом марки ГАЛАЗ 3209.10 реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Водночас, ні тимчасовий реєстраційний талон серії НОМЕР_1 , ані договір про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування №1710 від 28.04.2021 водієм під час проведення перевірки чи позивачем під час розгляду справи Відділом державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті не надавалися для відповідача.
Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу від 27.08.2024 №064656 на суму 17000 грн.
4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду по суті спору.
Приписами статті 1 та частини 1 статті 2 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію. Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина 2 статті 19 Конституції України).
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом №2344-ІІІ, статтею 2 якого передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", Про дорожній рух, чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Відповідно до статті 18 Закону №2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Згідно з абзацом 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 10.09.2014 №442 (далі - Постанова №442) Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті була реорганізована шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, та утворено Державну службу України з безпеки на транспорті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Постанова №103) затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 вказаного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.
Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Відповідно до частини 4 статті 6 Закону №2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Статтею 6 Закону №2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) з дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, далі - Порядок №1567).
Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Пунктом 13 Порядку №1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
За приписами пункту 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Згідно з пунктом 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
В ході розгляду справи з наявних у матеріалах справи копій документів судом встановлено, що старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті у м. Рівне о 13:24 перевірено транспортний засіб марки ГАЛАЗ 3209.10 реєстраційний номер НОМЕР_2 , щодо дотримання вимог Закону №2344-ІІІ.
За результатами вказаної перевірки складено акт №АР036481 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовано порушення вимог статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: регулярні перевезення пасажирів по маршруту Рівне - Івачків виконувалися без схеми маршруту та розкладу руху. У тому числі зафіксовано порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ, а саме перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Згідно з пунктом 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
За результатами розгляду справи про порушення автомобільного законодавства в.о. начальника Відділу державною нагляду (контролю) у Рівненській області винесено постанову №064656 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн за порушення статті 39 Закону №2344-ІІІ, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ.
Щодо оспорюваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу згідно зі статтею 60 Закону №2344-ІІІ по суті встановленого порушення, суд зазначає наступне.
Статтею 34 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
За змістом пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, серед іншого, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В свою чергу, статтею 39 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, 18.07.4024 регулярне перевезення пасажирів по маршруту Рівне - Івачків транспортним засобом марки ГАЛАЗ 3209.10 реєстраційний номер НОМЕР_2 виконувалося без схеми маршруту та розкладу руху.
Відтак, суд дійшов висновку, що непред'явлення водієм схеми маршруту та розкладу руху під час проведення рейдової перевірки 18.07.2024 є підставою для застосування до автомобільного перевізника відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Щодо доводів позивача про те, що він не є суб'єктом господарювання та автомобільним перевізником, а тому він не може бути притягнутий до відповідальності за вказане правопорушення, суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Положеннями статті 48 цього ж Закону визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Отже, формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія, саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи, на підставі яких здійснюється перевезення, та саме на підставі цих, а не наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини, зокрема, і дані щодо особи перевізника.
Відповідно до абзацу 6 пункту 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388, за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Таким чином, нормами чинного законодавства передбачена можливість для власника транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування зробити перереєстрацію такого транспортного засобу; водій, здійснюючи перевезення вантажів, зобов'язаний надати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підставах використовується транспортний засіб (договір оренди та/або тимчасовий реєстраційний талон).
Відповідно, для транспортних засобів, що перебувають, зокрема, у користуванні у фізичних чи юридичних осіб, реєстраційним документом, наявність яких є обов'язковою згідно з вимогами статей 39, 48 Закону №2344-III, є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.
Згідно пункту 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388, за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, підрозділ Державтоінспекції видає за зверненням такого власника видає тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом. Копія документа, що підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, додається до матеріалів, що необхідні для оформлення тимчасового реєстраційного талона.
Відповідно до пункту 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженою наказом МВС від 11.08.2010 №379, якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ.
Копія документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ, долучається працівниками Центру до матеріалів видачі тимчасового реєстраційного талона.
Верховний Суд у постанові від 20.12.2018 у справі №804/8740/16 вказав, що попри те, що наведені положення п. 6.3. Інструкції №379 та п. 16 Порядку №1388 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талону на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом України "Про автомобільний транспорт".
Таким чином, суд дійшов висновку, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема, в користуванні, реєстраційним документом, наявність яких є обов'язковою згідно з вимогами статей 39, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб, який в ході рейдової перевірки водій не надав відповідачу.
У поданому до суду відзиві відповідачем зазначено, що інших документів, зокрема, тимчасових реєстраційних талонів чи договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, які б підтверджували використання даного транспортного засобу іншою особою, зокрема, ОСОБА_2 , а не позивачем, на момент проведення перевірки пред'явлено не було.
Наведене не спростовано позивачем в ході розгляду справи.
Верховний Суд, аналізуючи у постанові від 19.10.2023 у справі №640/27759/21 законодавства, що врегульовують спірні правовідносини зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
У Постанові по справі №340/5660/22 Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відтак суд вважає, що надання тимчасового реєстраційного талону серії НОМЕР_1 та договору про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування №710 від 28.04.2021 під час розгляду справи у суді жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки та не має правових наслідків для визнання неправомірною постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Таким чином, встановлені судом фактичні обставини справи та їх оцінка в розрізі норм чинного законодавства дають підстави для висновку, що при прийнятті постанови про застосування штрафу відповідач діяв обґрунтовано та розсудливо, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем доведено факт вчинення позивачем правопорушення, а саме надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».
З огляду на вказане та виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.
5. Розподіл судових витрат.
У зв'язку з тим, що суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову позивача до суб'єкта владних повноважень, а відповідач не подав до суду доказів понесення будь-яких судових витрат, суд вважає, що підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України у цій справі відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинення певних дій - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 );
Відповідач - Відділ державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: вул. Відінська, буд. 8, м. Рівне, Рівненська обл., 33023; код ЄДРПОУ: 39816845).
Суддя Олександр МАКСИМЧУК