10 грудня 2025 року м. Рівне №817/884/16
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В. за участю секретаря судового засідання Симонюк Ю.О. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник не з'явився,
відповідача: представник Ковальчук І.Л., третьої особи на стороні відповідача: представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доРівненської обласної прокуратури третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Прокуратури Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області про визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати заробітної плати в повному обсязі за період з 15.07.2015 по 16.05.2016 включно, відповідно до статей 81, 83 Закону України "Про прокуратуру";
зобов'язання зробити перерахунок заробітної плати за період з 15.07.2015 по 16.05.2016, відповідно до статей 81, 83 Закону України "Про прокуратуру" та виплатити її в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу;
стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 16.05.2016 по 30.05.2016 в розмірі 16549,17 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 1992 року працював на різних посадах в органах прокуратури. Однак, на момент звільнення з органів прокуратури відповідачем не виплачена в повному обсязі заробітна плата, яка передбачена ст. 81 Закону України "Про прокуратуру".
Зокрема, після набрання чинності з 15.07.2015 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 № 1697-VII, визначено, що заробітна плата прокурорів має регламентуватися виключно статтею 81 Закону України "Про прокуратуру". Водночас, позивач звертає увагу на те, що починаючи з 15.07.2015 по дату звільнення його з органів прокуратури 16.05.2015, заробітна плата прокурорів врегульовувалася постановами Кабінету Міністрів України, що суперечить нормам Закону України "Про прокуратуру". Так, пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2015 рік визначено, що норми положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру"на 2015 рік застосовується у порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету. Натомість умови оплати праці працівників органів прокуратури затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» в редакції від 30.09.2015. ОСОБА_1 зазначив, що відсутність механізму реалізації права працівника прокуратури на заробітну плату в розмірі, передбаченому Законом України "Про прокуратуру" у зв'язку із невнесенням відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505, не може бути підставою для виплати позивачу заробітної плати в розмірі, який є меншим за встановлений Законом України "Про прокуратуру". За вказаних обставин позивач вважає, що він недоотримав за період з 15.07.2015 по 16.05.2016 заробітну плату, яка підлягає стягненню з прокуратури Рівненської області. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою судді Гломба Ю.О. від 21.06.2016 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою судді Гломба Ю.О від 22.06.2016 вирішено закінчити підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
12.07.2016 позивачем подано письмові пояснення, в яких позовні вимоги підтримано з підстав наведених в позовній заяві.
14.07.2016 позивачем продано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої долучено розрахунок сум, належних позивачу до виплати.
02.09.2016 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог
В судовому засідання 07.09.2016 представник відповідача подав заперечення на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову. Так, представник відповідача зазначив, що з 15.07.2015 набрав чинності Закон України «Про прокуратуру», згідно з частиною третьої статті 81 якого посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 01.07.2015 10 мінімальних заробітних плат; з 01.01.2016 11 мінімальних заробітних плат; з 01.01.2017 12 мінімальних заробітних плат. Водночас, пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» визначено, що норми положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру» на 2015 рік застосовується у порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету. Аналогічні положення визначені пунктом 11 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2016 рік». Таким чином Закони України «Про Державний бюджет на 2015 рік» та «Про Державний бюджет на 2016 рік» надають повноваження Кабінету Міністрів України визначити розмір та порядок виплати заробітної плати працівників органів прокуратури. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 визначено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури. Отже, за період з липня 2015 року по квітень 2016 року позивачу нараховувалася заробітна плата виходячи з посадового окладу, який передбачений чинним законодавством, а саме постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 763 від 30.09.2015 та з урахуванням усіх нормативних актів, що регулюють оплату праці в органах прокуратури. Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою суду від 07.09.2016 прийнято заяви позивача про збільшення позовних вимог та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області.
05.10.2016 позивач подав клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/5985/16. В обґрунтування клопотання зазначав, що в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває об'єднана адміністративна справа № 826/2723/16 за позовом ОСОБА_2 та Профспілки працівників державних установ м. Києва до Кабінету Міністрів України, треті особи: Генеральна прокуратура України, прокуратура Миколаївської області про визнання незаконною та нечинною постанови КМУ від 31.05.2012 № 505 в частині. Враховуючи, що відповідачем заробітна плата ОСОБА_1 у 2015 році нараховувалась з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", тому позивач вважав, що судовий розгляд справи №817/884/16 є неможливим до набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/5985/16, яка розглядається Окружним адміністративним судом міста Києва.
Ухвалою судді Гломба Ю.О від 05.10.2016 провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі 826/5985/16.
19.05.2017 року на підставі розпорядження в.о. керівника апарату Рівненського окружного адміністративного суду від 19.05.2017 року №136 проведений повторний автоматизований розподіл даної справи у зв'язку із закінченням 18.05.2017 року строку повноважень судді Гломба Ю.О.
Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи 817/884/16 дану справу передано на розгляд судді Щербакова В.В.
Ухвалою судді Щербакова В.В. від 06.11.2025 справу прийнято до свого провадження, поновлено провадження в адміністративній справі №817/884/16 та призначено справу до судового розгляду 19 листопада 2025.
Крім того, замінено відповідача у справі Прокуратуру Рівненської області на правонаступника Рівненську обласну прокуратуру (вул.16 Липня, 52, місто Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 02910077).
17.11.2025 позивач подав заяву про розгляд справи без його участі.
19.11.2025 Рівненською обласною прокуратурою подано додаткові пояснення щодо предмета позову, відповідно до змісту яких представник зазначає, що прокуратура не наділена повноваженнями самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивачки та виплату заробітної плати в іншому розмірі, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».
19.11.2025 третьої собою надано письмові пояснення, відповідно до яких представник зазначає, Головне управління Державної Казначейської служби України у Рівненській області не порушувало законних прав та інтересів позивача. Також зазначено про проведення розгляду справи за відсутності уповноваженого представника.
В судовому засіданні 19.11.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті 10.12.2025.
Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
В судовому засіданні 10.12.2025 проголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази і письмові пояснення, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
ОСОБА_1 починаючи з 18 листопада 1992 по 25 червня 2002, та з 23 вересня 2003 по 16 травня 2016 працював на різних посадах в органах прокуратури Рівненської області, що підтверджується копією трудової книжки.
Наказом прокурора Рівненської області від 13.05.2016 за №442 позивача звільнено з посади начальника організаційно-контрольного відділу прокуратури Рівненської області у зв'язку з реорганізацією та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури відповідно до п.9 ч.1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», п.1 ч.1 ст.40 КзПП України.
Позивач вважає, що відповідачем протиправно у період з 01.07.2015 по 16.05.2016 заробітна плата виплачувалась у меншому розмірі, ніж визначено ст.81 Законом України "Про прокуратуру", тому звернувся до суду за захистом порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює:
1) підтримання публічного обвинувачення в суді;
2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку;
3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі Закон № 1697-VII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Частиною 1 статті 81 Закону № 1697-VII передбачено, що заробітна плата прокурорів регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 2 статті 81 Закону № 1697-VII, заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за:
1) вислугу років;
2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.
Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
Відповідно до частини 3 статті 81 Закону № 1697-VII посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених Законом, що запроваджується поетапно:
з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат;
з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат;
з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.
Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом:
прокурора регіональної прокуратури - 1,2;
прокурора Генеральної прокуратури України - 1,3. (частина 4 статті 81 Закону № 1697-VII)
Відповідно до частини 5 статті 81 Закону № 1697-VII посадові оклади прокурорів, які перебувають на адміністративних посадах, встановлюються у такому розмірі:
1) Генерального прокурора України - 1,5 посадового окладу прокурора Генеральної прокуратури України;
2) першого заступника Генерального прокурора України - 1,4 посадового окладу прокурора Генеральної прокуратури України;
3) заступника Генерального прокурора України - 1,3 посадового окладу прокурора Генеральної прокуратури України;
4) керівника підрозділу Генеральної прокуратури України - 1,27-1,20 посадового окладу прокурора Генеральної прокуратури України;
5) заступника керівника підрозділу Генеральної прокуратури України - 1,17-1,10 посадового окладу прокурора Генеральної прокуратури України;
6) керівника регіональної прокуратури - 1,5 посадового окладу прокурора регіональної прокуратури;
7) першого заступника керівника регіональної прокуратури - 1,4 посадового окладу прокурора регіональної прокуратури;
8) заступника керівника регіональної прокуратури - 1,3 посадового окладу прокурора регіональної прокуратури;
9) керівника підрозділу регіональної прокуратури - 1,27-1,20 посадового окладу прокурора регіональної прокуратури;
10) заступника керівника підрозділу регіональної прокуратури - 1,17-1,10 посадового окладу прокурора регіональної прокуратури;
11) керівника місцевої прокуратури - 1,5 посадового окладу прокурора місцевої прокуратури;
12) першого заступника керівника місцевої прокуратури - 1,4 посадового окладу прокурора місцевої прокуратури;
13) заступника керівника місцевої прокуратури - 1,3 посадового окладу прокурора місцевої прокуратури;
14) керівника підрозділу місцевої прокуратури - 1,27-1,20 посадового окладу прокурора місцевої прокуратури;
15) заступника керівника підрозділу місцевої прокуратури - 1,17-1,10 посадового окладу прокурора місцевої прокуратури.
Прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах:
за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків,
понад 3 роки - 15 відсотків,
понад 5 років - 18 відсотків,
понад 10 років - 20 відсотків,
понад 15 років - 25 відсотків,
понад 20 років - 30 відсотків,
понад 25 років - 40 відсотків,
понад 30 років - 45 відсотків,
понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу (частина 7 статті 81 Закону № 1697-VII)
Відповідно до змісту ч. 2 ст. 81 Закону № 1697-VII заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок.
Частиною 9 статті 81 Закону № 1697-VII визначено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі у випадках, передбачених міжнародними договорами України або проектами міжнародної технічної допомоги, зареєстрованими в установленому порядку (ч.1 ст.89 Закону № 1697-VII).
Згідно з частиною 1 статті 90 Закону № 1697-VII, фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 8 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР (далі - Закон №108/95-ВР), визначено, що держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, а також шляхом оподаткування доходів працівників.
Умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.
Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (ч.1 ст.13 Закону №108/95-ВР).
Схема посадових окладів працівників органів прокуратури затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі Постанова №505).
У пунктах 1, 2, 6 Постанова №505 затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1-5; надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці: установлювати: працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів, а також зазначено, що видатки, пов'язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснювати в межах затвердженого фонду оплати праці.
За приписами частин 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
За змістом пункту 26 Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 №79-VIII), які набрали чинності з 01.01.2015, установлено, що норми і положення статті 81, частин шістнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої статті 86, пунктів 13, 14 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд зазначає, що за загальновизнаними прийомами тлумачення правових норм, надається перевага нормі, що має вищу юридичну силу, а у разі виявлення суперечностей (колізії) між положеннями різних нормативно-правових актів, які мають однакову юридичну силу, застосовуються положення нормативно-правового акта, який прийнято пізніше або який є спеціальним тощо.
Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 №79-VIII прийнятий пізніше Закону України 14.10.2014 №1697-VII, а тому у 2015, 2016, 2017, 2018 та 2019 роках норми і положення Закону України «Про прокуратуру» щодо заробітної плати прокурора застосовувались в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а не статтею 81 цього Закону.
Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку, що відповідач не був наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивачки та виплату заробітної плати в іншому розмірі, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».
Аналогічне правозастосування висловлено Верховним Судом у постановах від 26.04.2019 у справі №802/634/16-а, від 19.03.2020 у справі №806/3314/17, від 09.09.2020 у справі № 807/1171/16.
Частиною 5 статті 242 КАС України закріплено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, позивачу нараховувалась заробітна плата виходячи з розміру посадового окладу, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», тобто, з урахуванням положень Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 №79-VIII у розмірі, встановленому законом.
Між тим, у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі №420/11227/20 Верховний Суд зазначив, що Законом України «Про Державний бюджет на 2015 рік», як спеціальним законом, який регулює бюджетні відносини, у тому числі й питання заробітної плати працівників органів прокуратури, які фінансуються з державного бюджету, надано повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір і порядок виплати заробітної плати працівників органів прокуратури.
Схема посадових окладів працівників органів прокуратури затверджена постановою Кабінету Міністрів України №505, приписами пунктів 2, 6 якої надано право керівникам органів прокуратури, у межах затвердженого фонду оплати праці, установлювати працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів та інші виплати. Видатки, пов'язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури.
Абзацом 2 підпункту 1 пункту 13 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність до цього Закону та забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність до цього Закону.
Водночас, на виконання наведених приписів Закону України «Про прокуратуру», Кабінетом Міністрів України до Постанови №505 не було внесено змін щодо розмірів окладів працівників прокуратури, що свідчить про невиконання уповноваженим органом обов'язків, покладених на нього пунктом 13 розділу ХІІІ указаного Закону.
Також, Верховний Суд у постанові від 28.11.2024 у справі №640/14430/21 сформував правовий висновок про те, що дії органів прокуратури стосовно нарахування й виплати прокурорам заробітної плати на основі окладів прокурорів, встановлених Кабінетом Міністрів України, а не ст. 81 ЗУ «Про прокуратуру», у період з 01 липня 2015 року до 25 березня 2020 року, не можуть бути визнані протиправними, адже вони відповідали вимогам нормативно-правових актів, які були чинними на той час.
Суд також не приймає до уваги посилання позивача на те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання, оскільки Житомирська обласна прокуратура, яку позивач вважає відповідачем у даному спорі, в силу положень статей 89, 90 Закону України "Про прокуратуру", не є розпорядником бюджетних коштів, а безпосередньо залежить від ухвалених Верховною Радою України законів щодо бюджету на відповідний рік, рішень Уряду та від кошторисів і видатків, затверджених Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.
Наведені положення дають підстави для висновку, що відповідач не був наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, тобто збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату йому заробітної плати у відповідному підвищеному розмірі.
Суд приходить до висновку, що реалізація положень Закону України "Про прокуратуру" у цьому випадку не була можливою без/до внесення відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" №505 від 31.05.2012 року, Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік". Однак, оскільки такі зміни з незалежних від відповідача причин внесені не були, його вина у нездійсненні зазначеного позивачем перерахунку, відсутня.
Що стосується Рішення Конституційного Суду України від 13.09.2023 № 8-р(II)/2023 у справі № 3-80/2022 за конституційними скаргами щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу третього пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-IX (щодо винагороди прокурора як гарантії його незалежності), то суд вказує на наступне.
Згідно з абзацом третім пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-IX» за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.09.2023 № 8-р(II)/2023 у справі № 3-80/2022 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), друге речення абзацу третього пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури від 19 вересня 2019 року № 113-IX».
Відповідно до пункту 2 Рішення Конституційного Суду України від 13.09.2023 № 8-р(II)/2023 друге речення абзацу третього пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури від 19 вересня 2019 року № 113-IX», визнане неконституційним, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
За приписами частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічне положення міститься у статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України». Окрім цього у статті 97 цього Закону визначено, що Конституційний Суд України у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.
Так, у рішенні від 13.09.2023 № 8-р(II)/2023 Конституційний Суд України визначив, що друге речення абзацу третього пункту 3 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-IX, визнане неконституційним, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, втрата чинності абзацу третього пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-IX жодним чином не може впливати на правовідносини, які склалися між позивачем та прокуратурою Рівненської області щодо нарахування та виплати заробітної плати за період з 01.07.2015 по 16.05.2016, оскільки спірні норми виникли на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-IX та втратили чинність 13.09.2023.
Підсумовуючи, суд дійшов висновку про те, що в спірних відносинах відповідач діяв на підставі закону. Судом також не встановлено порушення відповідачем інших критеріїв правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених частиною другою статті 2 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не допустив порушення законодавства при нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати за період з 01.07.2015 по 16.05.2016, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та відсутність підстав для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 10 грудня 2025 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
Відповідач: Рівненська обласна прокуратура (вул. 16 Липня, буд. 52,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, код ЄДРПОУ 02910077)
Третя особа на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області (вул. С. Петлюри, 13, м.Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 38012494)
Суддя В.В. Щербаков