10 грудня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/16337/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Супрун Є.Б., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
04.12.2025 адвокат Кожевніков Станіслав Олександрович, здійснюючи на підставі ордеру серії ВІ №1311213 від 24.09.2025 представництво інтересів ОСОБА_1 , через систему "Електронний суд" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом (зареєстрований судом 05.12.2025), що заявлений до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені Головним управлінням ДПС у Полтавській області, №7720010-13 від 30.06.2017, №401313-1309-1634 від 07.06.2018, №0401617-1309-1624 від 07.06.2018, №3838806-5613-1624 від 06.05.2019, №0057855633 від 05.12.2019, №3838806-5613-1624 від 06.05.2019, №0023568-5613-1624 від 06.05.2019, №0057855633 від 05.12.2019, №1297188-2414-1624 від 08.07.2024, №1311642-5633-1624 від 03.04.2020, №1587987-2411-1624 від 06.04.2021, №002299 від 08.12.2020, №1399853-2414-1624 від 22.05.2023 та №505514-2411-1624 від 24.06.2025.
Пунктом 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Питання строків звернення до суду як з попереднім використанням платником податків досудового порядку вирішення спору, так і без застосування зазначеної процедури було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом і на теперішній час практика Верховного Суду з цього питання є сформованою і усталеною.
Так, 26.11.2020 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі №500/2486/19, у якій зазначив, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПК України дає підстави для висновку про те, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 ПК України.
Виходячи з наведених вище мотивів Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас, норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті».
Таким чином, незважаючи на те, що правовий висновок, викладений у вищевказаній постанові, безпосередньо стосується застосування пункту 56.19 статті 56 ПК України при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень після проведення процедури адміністративного оскарження, Верховний Суд також більш широко виклав і новий підхід у тлумаченні пунктів 56.18 статті 56 і пункту 102.1 статті 102 ПК України як норм, які не визначають процесуального строку звернення до суду в податкових правовідносинах, що мало бути враховано у подальшому правозастосуванні при вирішенні аналогічних питань. Цей висновок фактично мав універсальний характер.
У розвиток зазначеного правового підходу у постанові від 27.01.2022 у справі №160/11673/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював правовий висновок, відповідно до якого процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Судова палата вважає, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності.
Отже, платник податків може звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення протягом шести місяців з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, представник повідомляє, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями контролюючим органом нараховано податкові зобов'язання з орендної плати за землю. Об'єктом оподаткування була земельна ділянка комунальної власності, набута у користування ОСОБА_1 шляхом укладення 02.08.2012 з Терешківською сільською радою Полтавського району Полтавської області строком на 49 років договору оренди землі загальною площею 0,4600 га, кадастровий номер 5324085908:08:001:0115, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 19.09.2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийняли у власність нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . З огляду на це ОСОБА_1 вважала, що до набувача цих будівель одночасно перейшло і право оренди земельної ділянки, як те передбачено частиною 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі". у подальшому ОСОБА_1 неодноразово зверталася до Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області щодо розірвання договору оренди цієї земельної ділянки. Однак лише рішенням 48 сесії 8 скликання Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 20.08.2025 вирішено припинити шляхом розірвання договір оренди землі б/н від 02.08.2012 з 19.09.2016. Тож у контролюючого органу починаючи з 19.09.2016 відсутні підстави для нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2023 у справі №440/5409/23 було задоволено позовні вимоги Головного управління ДПС у Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та стягнуто з останньої заборгованість з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 379764,01 грн. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 відмовлено у перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі №440/5409/23, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2023 залишено в силі. Підставою для відмови у задоволенні вказаної заяви є обставини відсутності доказів на підтвердження факту оскарження та скасування, у тому числі в судовому порядку, податкових повідомлень-рішень від 03.04.2020 №1311642-5633-1624 у сумі 125858,60 грн, від 06.04.2021 №1587987-2411-1624 у сумі 125858,60 грн; від 08.12.2020 №002299 у сумі 54228,73 грн, на підставі яких стягувався податковий борг.
Отже, як на думку адвоката, про порушення своїх прав та необхідність оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень ОСОБА_1 дізналася лише після отримання ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2025.
Представник позивача також наголошує на тому, що до підписання 28.08.2025 договору про розірвання Договору оренди землі №б/н від 02.08.2012 у ОСОБА_1 були відсутні підстави вважати, що податкові повідомлення-рішення №7720010-13 від 30.06.2017, №401313-1309-1634 від 07.06.2018, №0401617-1309-1624 від 07.06.2018, №3838806-5613-1624 від 06.05.2019, №0057855633 від 05.12.2019, №3838806-5613-1624 від 06.05.2019, №0023568-5613-1624 від 06.05.2019, №0057855633 від 05.12.2019, №1311642-5633-1624 від 03.04.2020, №1587987-2411-1624 від 06.04.2021, №002299 від 08.12.2020, №1399853-2414-1624 від 22.05.2023, №1297188-2414-1624 від 08.07.2024, та №505514-2411-1624 від 24.06.2025 є протиправними та існують підстави для їх скасування.
Стверджує, що податкові повідомлення-рішення №1399853-2414-1624 від 22.05.2023, №1297188-2414-1624 від 08.07.2024 та № 505514-2411-1624 від 24.06.2025 на адресу ОСОБА_1 не надходили, про їх існування вона дізналася випадково 01.12.2025 з Електронного кабінету платника.
Перевіривши доводи представника позивача з приводу обставин, якими той доводить поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, суддя з відкритих даних Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/91716468) встановив, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 у справі №440/3342/20 було задовлено адміністративний позов Головного управління ДПС у Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задовольнити та стягнуто з останньої заборгованість з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 130 179,03 грн.
Як свідчить зміст указаного судового рішення, податковий борг утворився внаслідок несплати ОСОБА_1 узгоджених сум податкових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями №401313-1309-1624 від 07.06.2018, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2018 рік у розмірі 125 858,60 грн; №3838806-5613-1624 від 06.05.2019, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 125 858,60 грн.
Податкові повідомлення-рішення надсилались платнику податку поштою, аде повернулися з відміткою поштового відділення "адресат не проживає".
ОСОБА_1 була обізнана про розгляд указаної справи, оскільки просила здійснити розгляд без її участі.
Іншим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2023 у справі №440/5409/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/112876397), залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2023 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/114890382), позов Головного управління ДПС у Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу також було задоволено. Стягнуто з останньої податковий борг з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 379 764,01 грн.
Підстави виникнення податкового боргу у сумі 379 764,01 грн зводяться до того, що контролюючим органом ОСОБА_1 нараховано податкове зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за податковий період 2020 рік згідно з податковим повідомленням-рішенням від 03.04.2020 №1311642-5633-1624 у сумі 125 858,60 грн. Податкове повідомлення-рішення від 03.04.2020 №1311642-5633-1624 направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримано 30.05.2020, в судовому та/або адміністративному порядку не оскаржувалося. Контролюючим органом ОСОБА_1 нараховано податкове зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за податковий період 2021 рік згідно з податковим повідомленням-рішенням від 06.04.2021 №1587987-2411-1624 у сумі 125 858,60 гривень. Податкове повідомлення-рішення від 06.04.2021 №1587987-2411-1624 направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримано 09.10.2021, у судовому та/або адміністративному порядку не оскаржувалося. Окрім того контролюючим органом проведено нарахування пені відповідно до положень ст. 129 ПК України: на податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 7720010-13 від 30.06.2017 за період з 28.11.2017 по 15.06.2020 у сумі 5867,15 грн, на податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 7720010-13 від 30.06.2017 за період з 28.11.2017 по 21.07.2020 у сумі 41228,06 грн. Зі змісту цього рішення слідує, що ОСОБА_1 щонайменше з 19.06.2023 була обізнана про розгляд цієї справи коли до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
Однак з даним адміністративним позовом представник звернувся лише 04.12.2025, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом в частині вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Полтавській області №7720010-13 від 30.06.2017, №401313-1309-1634 від 07.06.2018, №0401617-1309-1624 від 07.06.2018, №3838806-5613-1624 від 06.05.2019, №0057855633 від 05.12.2019, №3838806-5613-1624 від 06.05.2019, №0023568-5613-1624 від 06.05.2019, №0057855633 від 05.12.2019, №1297188-2414-1624 від 08.07.2024, №1311642-5633-1624 від 03.04.2020, №1587987-2411-1624 від 06.04.2021, №002299 від 08.12.2020 та №1399853-2414-1624 від 22.05.2023.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, строк, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22.
У постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №826/4464/17 викладено правовий висновок, згідно з яким пропуск відповідного строку на звернення до суду через байдужість до своїх прав або небажання скористатися цим правом не є поважною причиною пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення звернення до суду з адміністративним позовом.
У постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №640/12324/19 колегія суддів звертала увагу на те, що причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Всупереч наведеному представником не наведено обставин, які свідчать про обставини поважності причин пропуску, були б об'єктивно непереборними, які не залежали від волевиявлення позивача, та які були б пов'язані із дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду протягом шестимісячного строку, встановленого законом, та після його закінчення, щодо кожного з податкових повідомлень-рішень оскарженого з пропуском строку звернення до суду, як і не надано доказів на підтвердження факту існування таких обставин.
Натомість наведені представником позивача у клопотанні обставини носять суб'єктивний характер, з огляду на що не можуть прийматися судом до уваги як достатні для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду.
Тому суд визнає неповажними підстави, вказані представником в обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Згідно з частиною 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Також згідно з частиною 3 статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, встановлюється ставка судового збору в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 01.01.2025 - 3028,00 грн.
Тож при зверненні до суду з цим позовом позивач мав би сплатити судовий збір у розмірі 13961,67 грн (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Звертаючись до суду з цим позовом, документа про сплату судового збору представник позивача не надав взагалі.
Отже, позивач має надати суду докази сплати судового збору у сумі 13 961,67 грн.
Відтак позовну заяву подано без додержання вимог статей 122, 160, 161 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч. 2 ст. 169 КАС України).
На підставі викладеного, керуючись статтями 121 - 123, 161, 169, 248, 256, Кодексу адміністративного судочинства України,
Визнати неповажними підстави, вказані адвокатом Кожевніковим Станіславом Олександровичем в обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без руху.
Встановити позивачу строк на усунення недоліків 10 (десять) днів з дня отримання повідомлення про цю ухвалу та роз'яснити, що неусунення недоліків у встановлений судом строк є підставою для повернення позовної заяви.
Недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом з інших підстав (за їх наявності) та доказів, які свідчать про поважність причин пропуску цього строку, та доказів сплати судового збору в розмірі 13 961,67 грн за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у Полт.обл/тг м. Полтава/22030101, код за ЄДРПОУ: 37959255, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок: UA 078999980313191206084016719, Призначення платежу: Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Полтавський окружний адміністративний суд.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є.Б. Супрун