10 грудня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/5434/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сич С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Георгієвої К.Н.,
представника боржника - Бессараба Б.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року у справі №440/5434/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
25 листопада 2025 року до суду через систему "Електронний суд" надійшла заява військової частини НОМЕР_1 , у якій боржник просить відстрочити виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року у справі №440/5434/24 до 28.02.2026, але в будь-якому випадку не пізніше ніж в термін 10 робочих днів після отримання фінансування на зазначені напрямки. /а.с. 59-64/.
Вказана заява вмотивована тим, що військова частина НОМЕР_1 є бюджетною установою, яка утримується за рахунок Державного бюджету та згідно частини 1 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснює лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Пояснює, що 18.10.2025 до фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 була надана доповідна записка від офіцера юридичної служби військової частини НОМЕР_1 щодо необхідності у замовленні коштів для подальшого добровільного та повного виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2024 у справі 440/5434/24. Зазначає, що військова частина НОМЕР_1 частково виконала рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/5434/24 від 05.07.2024, а саме: здійснила нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням місяця підвищення грошових доходів - січень 2008 року. Також, починаючи з листопада 2024 року, фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 неодноразово направлялися до фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_1 заявки на отримання коштів, однак на адресу військової частини ще не надійшло підтвердження про зарахування коштів, перерахованих на виконання рішення суду стосовно виплати ОСОБА_1 нарахованих сум. Натомість, від Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України до військової частини НОМЕР_1 надійшов лист щодо фінансування видатків для виконання судових рішень по КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" про те, що у Міністерстві оборони України триває робота щодо пошуку додаткового фінансування ресурсу для забезпечення виконання судових рішень по КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки", оскільки виділені асигнування на 2025 рік вичерпано. Боржник пояснює, що у зв'язку з відсутністю фінансування на зазначені цілі військова частина НОМЕР_1 не має можливості виконати рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/5434/24.
Згідно з приписами частини 2 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року призначено заяву військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року у справі №440/5434/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії до розгляду у судовому засіданні на 12:00 10 грудня 2025 року.
28 листопада 2025 року через систему "Електронний суд" до суду надійшло клопотання представника військової частини НОМЕР_1 Бессараба Богдана Олександровича про участь у судовому засіданні, призначеному на 12:00 10 грудня 2025 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року клопотання представника військової частини НОМЕР_1 Бессараба Богдана Олександровича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено. Судове засідання, призначене на 12:00 10 грудня 2025 року, вирішено провести за участю представника військової частини НОМЕР_1 Бессараба Богдана Олександровича в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Представник боржника у судовому засіданні 10 грудня 2025 року підтримав заяву про відстрочення виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року у справі №440/5434/24 та просив її задовольнити.
Стягувач у судове засідання 10 грудня 2025 року не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до приписів частини 2 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Зважаючи на викладене вище, суд вирішив розглянути заяву військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року у справі №440/5434/24 за відсутності стягувача.
Вирішуючи заяву військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року у справі №440/5434/24, суд дійшов наступних висновків.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року у справі №440/5434/24, що набрало законної сили 17 жовтня 2024 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням місяця підвищення грошових доходів - січень 2008 року. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити (з урахуванням проведених виплат) ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням місяця підвищення грошових доходів - січень 2008 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
У пункті 40 рішення Європейського Суду з прав людини по справі Горнсбі проти Греції суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до приписів частин 1, 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною 4 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Водночас, частиною 5 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.
Кодекс адміністративного судочинства України не містить жодних виключень із загального правила, встановленого вказаною імперативною нормою закону.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/5434/24 ухвалено 05 липня 2024 року, набрало законної сили 17 жовтня 2024 року, а боржник звернувся до суду із заявою про відстрочення його виконання (до 28 лютого 2026 року, але не пізніше ніж в термін 10 робочих днів після отримання фінансування на зазначені напрямки) 25 листопада 2025 року /а.с. 59-64/, тобто боржник звернувся до суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду після закінчення одного року з дня ухвалення рішення, тому відповідно до частини 5 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України у задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року у справі №440/5434/24 слід відмовити.
В аспекті оцінки інших аргументів заяви суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах “Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), “Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та “Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах “Beyeler v. Italy» № 33202/96, “Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, “Moskal v. Poland» № 10373/05).
На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 248, 256, 294, 378 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року у справі №440/5434/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складено 11 грудня 2025 року.
Суддя С.С. Сич