10 грудня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/15066/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі також - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (надалі також - відповідач), відповідно до якої просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 01.09.2025 №163950034600 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 22.05.2000 по 28.02.2005, з 01.03.2005 по 27.07.2010, з 28.07.2010 по 28.09.2010, з 29.09.2010 по 18.02.2018, з 19.02.2018 по 30.09.2018. з 01.10.2018 по 30.03.2021 та з 31.03.2021 по 06.06.2025, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12.06.1991, пільгових довідок №145 від 31.07.2025, №1269/08-25 від 21.08.2025 та призначити йому з 25.08.2025 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В якості підстави для звернення до суду заявник вказує на протиправну, як на його думку, поведінку відповідача, що полягає у неналежній оцінці фактичних обставин трудової діяльності позивача, що призвело до протиправної відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувано докази у відповідача та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Відповідач своїм правом надання відзиву на позов не скористався.
Згідно з частиною третьою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (надалі також - КАС України) у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
За приписами пункту 2 частини першої статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Відповідно до частини другої статті 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При цьому, як визначено частиною другою статті 262 КАС України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25.08.2025 звернувся до пенсійного органу за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком /а.с.32-35/.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 01.09.2025 №163950034600, в порядку екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії /а.с. 28-29/.
Вважаючи свої права порушеними таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи оцінку вимогам позивача, суд зазначає наступне.
Положенням ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі Закон №1058-ІV).
Згідно ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно з ч. 3 ст. 114 Закону N 1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Відповідно до ч. 5 ст. 114 Закону №1058-ІV у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За змістом приписів пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно до п. 1.1 Розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, (у редакції чинній на дату виникнення правових відносин), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління за місцем проживання (реєстрації).
Згідно з пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Пунктом 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, встановлено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності);
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Згідно пункту 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач своїм рішенням відмовив у призначенні пенсії, посилаючись, на незарахування до пільгового стажу роботи періодів роботи згідно довідки №145 від 31.07.2025р., довідки №1269/08-25 від 21.08.2025 що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки посади не відповідають посадам зазначеним в Постанові Кабінету Міністрів України №202 від 31.03.1994. Водночас зазначено, що довідка № 1269/08-25 від 21.08.2025 видана ТзОВ "Єристівський ГЗК" вказує дані наказу №58 від 14.04.1993 "Про встановлення глибини кар'єру 150 метрів з 01.10.1982" Полтавського ГЗК /а.с.28-29/.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 містить наступні записи:
ВАТ "Полтавський ГЗК":
запис 13 - 22.05.2000 - переведений водієм автомобіля 3 класу з вивозу гірничої маси в кар'єрі в гірничо-транспортному цеху (пільговий список №1);
запис 14 - 01.03.2005 - переведений водієм автотранспортних засобів 3 класу з вивозу гірничої маси в кар'єрі (список №1) в гірничо-транспортному цеху;
запис 15 - за результатами атестації підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2;
запис 16 - 01.06.2010 - підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2 по професії водія автотранспортних засобів 3 класу з вивозу гірничої маси в кар'єрі (список №1) в гірничо-транспортному цеху за результатами атестації робочих місць;
запис 17 - 28.07.2010 - переведений водієм автотранспортних засобів 3 класу БелАЗ-100 з вивозу гірничої маси в кар'єрі в гірничо-транспортному цеху (пільговий список №1);
запис 18 - 29.09.2010 - переведений водієм автотранспортних засобів 3 класу 785С, 136Т з вивозу гірничої маси в кар'єрі в гірничо-транспортному цеху (пільговий список №2);
запис 19 - за результатами атестації підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2;
запис 20 - ВАТ "Полтавський ГЗК" перейменовано у ПАТ "Полтавський ГЗК";
запис 21 - 19.02.2018 - переведений в гірничо-транспортному цеху автоколони №4 водієм автотранспортних засобів з вивозу гірничої маси у кар'єрі (САТ 789С, 180т) 3 класу (пільговий список №1);
запис 22 - 01.10.2018 - переведений до гірничого цеху навантажувально-транспортної дільниці водієм автотранспортних засобів з вивозу гірничої маси у кар'єрі (список№2);
запис 24 - 30.03.2021 - звільнений у зв'язку з переведенням до ТОВ "Єристівський ГЗК"
запис 25 - 31.03.2021 - прийнятий водієм автотранспортних засобів з вивозу гірничої маси у кар'єрі 3 класу в навантажувально-транспортну службу в порядку переведення з ПрАТ "Полтавський ГЗК" /а.с. 7-8/.
Суд наголошує, що відповідач не ставить під сумнів належність внесених у таку трудову книжку записів.
Натомість наголошує в оспорюваному рішенні, що до пільгового стажу роботи не зараховано періоди роботи згідно довідки №145 від 31.07.2025, довідки №1269/08-25 від 21.08.2025, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки посади не відповідають посадам зазначеним в Постанові Кабінету Міністрів України №202 від 31.03.1994. Водночас зазначено, що довідка № 1269/08-25 від 21.08.2025 виданої ТзОВ "Єристівський ГЗК" вказує дані наказу №58 від 14.04.1993 "Про встановлення глибини кар'єру 150 метрів з 01.10.1982" Полтавського ГЗК.
Надаючи оцінку такому зауваженню, суд зазначає, що Перелік робіт та професій, зайнятість на яких протягом 25 років дає право на призначення пенсії незалежно від віку, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.94 року N 202 "Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років" (далі - Постанова N 202).
Згідно з п. 1 Постанови N 202 до списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах належать, зокрема, усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах.
При цьому, згідно з Постановою N 202 до списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах належать, зокрема, водії вантажних автомобілів, зайняті на вивезенні гірничої маси; водії навантажувачів.
Так, довідкою про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 31.07.2025 №145 ПрАТ "Полтавський ГЗК", що видана ОСОБА_1 встановлено наступне:
"зазначена особа працювала повний робочий день у ПРАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» і за період:
з 22.05.2000 року по 28.02.2005 року - 04 років 09 місяців 06 днів, виконувала роботи у виробництві - гірничі роботи, за професією водія автомобіля з вивезення гірничої маси в кар'єрі в гірничо-транспортному цеху, як водії вантажних автомобілів, зайняті на вивезенні гірничої маси, як працівники, зайняті в кар'єрі глибиною 150 метрів не менше 25 років, що передбачено статтею 114 частиною 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09.07.2003 року (постанова Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року №202, розділ IV - відкриті гірничі роботи).
з 01.03.2005 року по 27.07.2010 року - 05 років 04 місяців 26 днів, виконувала роботи у виробництві - гірничі роботи, за професією водія автотранспортних засобів з вивезення гірничої маси в кар'єрі в гірничо- транспортному цеху, як водії вантажних автомобілів, зайняті на вивезенні гірничої маси, як працівники, зайняті в кар'єрі глибиною 150 метрів не менше 25 років, що передбачено статтею 114 частиною 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07/2003 року (постанова Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року №202, розділ IV - відкриті гірничі роботи).
з 28.07.2010 року по 28.09.2010 року - 00 років 02 місяців 00 днів, виконувала роботи у виробництві - гірничі роботи, за професією водія автотранспортних засобів БілАЗ з вивезення гірничої маси в кар'єрі в гірничо-транспортному цеху, як водії вантажних автомобілів, зайняті на вивезенні гірничої маси, як працівники, зайняті в кар'єрі глибиною 150 метрів не менше 25 років, що передбачено статтею 114 частиною 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (постанова Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року №202, розділ IV - відкриті гірничі роботи).
з 29.09.2010 року по 18.02.2018 року - 07 років 04 місяців 20 днів, виконувала роботи у виробництві - гірничі роботи, за професією водія автотранспортних засобів з вивезення гірничої маси в кар'єрі (САТ785С, 136Т) в гірничо-транспортному цеху, як водії вантажних автомобілів, зайняті на вивезенні гірничої маси, як працівники, зайняті в кар'єрі глибиною 150 метрів не менше 25 років, що передбачено статтею 114 частиною 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (постанова Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року №202, розділ IV - відкриті гірничі роботи).
з 19.02.2018 року по 30.09.2018 року - 00 років 07 місяців 11 днів, виконувала роботи у виробництві - гірничі роботи, за професією водія автотранспортних засобів з вивезення гірничої маси в кар'єрі (САТ789С, 180Т) в гірничо-транспортному цеху, як водії вантажних автомобілів, зайняті на вивезенні гірничої маси, як працівники, зайняті в кар'єрі глибиною 150 метрів не менше 25 років, що передбачено статтею 114 частиною 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (постанова Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року №202, розділ IV - відкриті гірничі роботи).
з 01.10.2018 року по 30.03.2021 року - 02 років 05 місяців 29 днів, виконувала роботи у виробництві - гірничі роботи, за професією водія автотранспортних засобів з вивезення гірничої маси в кар'єрі навантажувально-транспортувальної дільниці в гірничому цеху, як водії вантажних автомобілів, зайняті на вивезенні гірничої маси, як працівники, зайняті в кар'єрі глибиною 150 метрів не менше 25 років, що передбачено статтею 114 частиною 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (постанова Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року №202, розділ IV - відкриті гірничі роботи).
Наказ по підприємству №58к від 14.04.1993 року «Про встановлення глибини кар'єру 150 метрів з 01.10.1982 року».
Згідно наказу №21к від 11.02.2005 року «Про зміну назви професії» професія водія автомобіля перейменована на водія автотранспортних засобів.
Переведення ОСОБА_1 до гірничого цеху здійснені без зміни характеру виконуваних робіт і шкідливих умов праці.
За період пільгової роботи з 22.05.2000 року по 28.02.2005 року, з 01.03.2005 року по 27.07.2010 року, з 28.07.2010 року по 28.09.2010 року, з 29.09.2010 року по 18.02.2018 року, з 19.02.2018 року по 30.09.2018 року, з 01.10.2018 року по 30.03.2021 року, характер та умови виконуваної роботи не змінювались, простої були відсутні, відпустки без збереження заробітної плати не надавались.
Щодо зміни найменування професії згідно наказу державного комітету стандартизації, методології та сертифікації України від 15 квітня 2002 року №230 затверджено зміни та доповнення №4 до класифікатора професій ДК003-95. Також постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2004 року №1644 було внесено зміни до "Списків №1,2 виробництв, робіт, професій, посад та показників на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість на яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах".
Відповідно до внесених змін, анульовано професію "Водій автомобіля 3, 2, 1 класу (автомобілі (крім вантажних), таксі та автофургони)", "Водій автомобіля 3, 2, 1 класу (важкі вантажні автомобілі з великою вантажопідйомністю та вантажні)" та внесено професію "Водій автотранспортних засобів».
На підставі вищевказаного встановлено, що записана в трудовій книжці професія водій автомобіля з вивезення гірничої маси в кар'єрі, водій автотранспортних засобів з вивезення гірничої маси в кар'єрі повністю відповідає посаді вказаній у постанові Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року №202, розділ IV - відкриті гірничі роботи - водії вантажних автомобілів, зайняті на вивезенні гірничої маси. До переліку водіїв вантажних автомобілів, які зайняті на вивезенні гірничої маси (зазначених у постанові Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року №202) входять: водії автомобіля БілАЗ з вивезення гірничої маси в кар'єрі, водії великовантажного автомобіля з вивезення гірничої маси в кар'єрі, водії з вивезення гірничої маси в кар'єрі, водії автотранспортних засобів у кар'єрі, водії автотранспортних засобів з вивезення гірничої маси у кар'єрі БелАЗ, CAT, МАЗ, КрАЗ, Komatsu і т.д." /а.с. 10-11/.
Також, довідкою про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 21.08.2025 №1269/08-25 ПрАТ "Єристівський ГЗК", що видана ОСОБА_1 встановлено наступне:
зазначена особа працювала повний робочий день в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» і за період
з 31.03.2021 року по 06.06.2025 року - 04 років 02 місяців 06 днів, у виробництві - гірничі роботи, за професією водія автотранспортних засобів з вивозу гірничої маси у кар'єрі, як водії вантажних автомобілів, зайняті на вивезенні гірничої маси, в порядку переведення з ПРАТ «Полтавського гірничо-збагачувального комбінату», на ТОВ «Єристівський ГЗК» в навантажувально-транспортувальній службі, як працівники, які зайняті повний робочий день в кар'єрі глибиною 150 метрів не менше 25 років, що передбачено статтею 114 частиною З Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058- IV від 09.07.2003 року (постанова Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року №202, розділ IV - відкриті гірничі роботи).
Наказ по підприємству №58к від 14.04.1993 року «Про встановлення глибини кар'єру 150 метрів з 01.10.1982 року».
Переведення ОСОБА_1 водієм автотранспортних засобів з вивозу гірничої маси у кар'єрі з ПРАТ «Полтавський ГЗК» на ТОВ «Єристівський ГЗК» відбулося без зміни характеру виконуваних робіт і шкідливих умов праці.
За періоди пільгової роботи з 31.03.2021 року по 06.06.2025 року, характер та умови виконуваної роботи не змінювались, простої були відсутні, відпустки без збереження заробітної плати не надавались.
Щодо зміни найменування професії згідно наказу державного комітету стандартизації, методології та сертифікації України від 15 квітня 2002 року №230 затверджено зміни та доповнення №4 до класифікатора професій ДК003-95. Також постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2004 року №1644 було внесено зміни до "Списків №1, 2 виробництв, робіт, професій, посад та показників на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість на яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах".
Відповідно до внесених змін, анульовано професію "Водій автомобіля 3, 2, 1 класу (автомобілі (крім вантажних), таксі та автофургони)", "Водій автомобіля 3, 2, 1 класу (важкі вантажні автомобілі з великою вантажопідйомністю та вантажні)" та внесено професію "Водій автотранспортних засобів».
На підставі вищевказаного встановлено, що записана в трудовій книжці професія водій автомобіля з вивезення гірничої маси в кар'єрі, водій автотранспортних засобів з вивезення гірничої маси в кар'єрі повністю відповідає посаді вказаній у постанові Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року №202, розділ IV - відкриті гірничі роботи - водії вантажних автомобілів, зайняті на вивезенні гірничої маси. До переліку водіїв вантажних автомобілів, які зайняті на вивезенні гірничої маси (зазначених у постанові Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року №202), входять водії автомобіля БілАЗ з вивезення гірничої маси в кар'єрі, водії великовантажного автомобіля з вивезення гірничої маси в кар'єрі, водії з вивезення гірничої маси в кар'єрі, водії автотранспортних засобів у кар'єрі, водії автотранспортних засобів з вивезення гірничої маси у кар'єрі БелАЗ, CAT, МАЗ, КрАЗ, Komatsu і т.д." /а.с. 9/.
Стосовно посилання відповідача, що посади не відповідають посадам зазначеним в Постанові Кабінету Міністрів України №202 від 31.03.1994, суд наголошує, що постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2004 р. N 1644 внесені зміни до Списку N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема, у підрозділі 1 розділу I "ГІРНИЧІ РОБОТИ": 1) у пункті "а": позицію "1.1а водії автомобілів" викладено у такій редакції: "1.1а водії автотранспортних засобів".
Відтак, роботодавцем позивача обґрунтовано змінено найменування професії позивача, що відображено у відповідних записах у трудовій книжці, і така посада відноситься до переліку, робота на якій дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Суд наголошує, що для призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону N 1058-IV необхідною умовою є підтвердження безпосередньої зайнятості на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, не менше 25 років, а для працівників провідних професій, зокрема прохідників, - зайнятості на таких роботах не менше 20 років.
В свою чергу суд критично оцінює зауваження відповідача, що довідка № 1269/08-25 від 21.08.2025 виданої ТзОВ "Єристівський ГЗК" вказує дані наказу №58 від 14.04.1993 "Про встановлення глибини кар'єру 150 метрів з 01.10.1982" Полтавського ГЗК, оскільки зазначення тих чи інших відомостей у довідці про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів роботодавцем не залежить від працівника, якому видається така довідка.
Більш того, позивач не зобов'язаний бути обізнаним про наявність чи відсутність у користуванні його роботодавця кар'єру зі встановленою глибиною 150 метрів, на території якої ним здійснювалась трудова діяльність.
У позивача є заповнена трудова книжка в якій зазначені періоди роботи на посаді, яка за списком робіт і професій, що затверджений Кабінетом Міністрів України, дає право на призначення пенсії на пільгових умовах. Зауважень до трудової книжки відповідачем не наведено. В даному випадку позивач не зобов'язаний при зверненні із заявою про призначення пенсії, окрім трудової книжки, надавати будь-які документи щодо підстав використання його роботодавцем відкритих гірничих робіт на тих чи інших ділянках.
Частиною третьою статті 44 Закону N 1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідач у разі незгоди з відомостями, зазначеними в наданих позивачем документах, має право на реалізацію повноважень, наданих йому частиною третьою статті 44 Закону N 1058-IV, а саме: вимагати відповідні документи від підприємства, перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню тощо. Однак, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що відповідач як суб'єкт владних повноважень скористався таким правом.
У даному випадку позивач не може бути позбавлений права на пенсійне забезпечення через те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не отримало (не витребовувало) та не перевірило деякі підтверджуючі документи про пільгові умови роботи позивача, зокрема в частині посилання на наказ №58 від 14.04.1993 "Про встановлення глибини кар'єру 150 метрів з 01.10.1982" Полтавського ГЗК.
Відповідачем не доведено вжиття всіх передбачених законодавством заходів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви позивача. Вказана бездіяльність відповідача не може бути підставою для висновку про відсутність у позивача, з урахуванням наданої ним належним чином заповненої трудової книжки та відповідних довідок роботодавців, права на призначення пенсії та тим більше не зарахування вказаних періодів його роботи до страхового стажу.
Наведені обставини свідчать про неналежну перевірку наданих позивачем документів, незабезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду відповідачем заяви позивача, відсутність належного обґрунтування рішення суб'єкта владних повноважень та безпідставні висновки про недостатність у позивача пільгового стажу для призначення йому пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", без належного дослідження документів та без врахування норм права, що регулюють спірні правовідносини.
За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність прийнятого відповідачем рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах позивачу та наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Надаючи оцінку позовним вимогам зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 22.05.2000 по 28.02.2005, з 01.03.2005 по 27.07.2010, з 28.07.2010 по 28.09.2010, з 29.09.2010 по 18.02.2018, з 19.02.2018 по 30.09.2018. з 01.10.2018 по 30.03.2021 та з 31.03.2021 по 06.06.2025, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12.06.1991, пільгових довідок №145 від 31.07.2025, №1269/08-25 від 21.08.2025 та призначити йому з 25.08.2025 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд виходить з таких тверджень.
У силу частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частинами першою, другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Отже, право вибору способу захисту порушеного або оспорюваного права належить позивачу, тоді як перевірка відповідності цього способу наявному порушенню і меті судового розгляду є обов'язком суду, який має приймати рішення в межах позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, беручи до уваги можливість у той чи інший спосіб захистити порушене право (за наявності підстав для цього).
Поряд з цим, правила адміністративного судочинства допускають випадки, коли суд може вийти за межі вимог позову, зокрема, у випадку, якщо спосіб захисту, який пропонує позивач, є недостатнім або неправильно ним обраним для ефективного захисту його прав, свобод та інтересів.
Суд зауважує, що принцип диспозитивності в адміністративному процесі має своє специфічне змістове наповнення, що пов'язано з публічно-правовим характером спірних відносин та активною участю суду в процесі розгляду адміністративних справ, тому адміністративний суд може і зобов'язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів, порушення яких встановлено судом.
Абзацами 5, 6, та 7 вступної частини Рекомендації Rec (2004) 6 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам "Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту", ухваленої на 114-й сесії 12.05.2004, передбачено, що, відповідно до вимог статті 13 Конвенції, держави-члени зобов'язуються забезпечити будь-якій особі, що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі; крім обов'язку впровадити такі ефективні засоби правового захисту у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини, на держави покладається загальний обов'язок розв'язувати проблеми, що лежать в основі виявлених порушень; саме держави-члени повинні забезпечити ефективність таких національних засобів як з правової, так і практичної точок зору, і щоб їх застосування могло привести до вирішення скарги по суті та належного відшкодування за будь-яке виявлене порушення.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", №40450/04, пункт 64).
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Зі змісту пункту 49 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Єфименко проти України" можливо дійти висновку про те, що не розглядається у якості ефективного засіб захисту, який: "є залежним від розсуду відповідних органів влади і не є безпосередньо доступним для того, кого він стосується".
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
А відповідно до частин першої, другої статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Отже, невід'ємною частиною конституційного права на судовий захист є можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог щодо поновлення яких встановлена у належній судовій процедурі та формалізована у судовому рішенні, що забезпечено конкретними гарантіями, які б дозволяли реалізувати його в повному об'ємі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 має достатній страховий та пільговий стаж.
Отже у спірному випадку повною мірою виконуються умови, необхідні для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України №1058.
Згідно з пунктом 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
За змістом пункту 1.9 названого Порядку, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно з пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
За змістом пункту 1.8 названого Порядку, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Враховуючи викладене, обираючи належний спосіб відновлення порушеного права, вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 22.05.2000 по 28.02.2005, з 01.03.2005 по 27.07.2010, з 28.07.2010 по 28.09.2010, з 29.09.2010 по 18.02.2018, з 19.02.2018 по 30.09.2018. з 01.10.2018 по 30.03.2021 та з 31.03.2021 по 06.06.2025 та призначити йому з 25.08.2025 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Виходячи з викладеного, позов належить задовольнити.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1211,50 грн /а.с. 19/.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 3 ч.2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2025 - 3028,00 грн.
Так, заявлені до судового розгляду вимоги носять характер немайнових.
Зважаючи на викладені вище приписи ЗУ "Про судовий збір" розмір судового збору за подання до адміністративного суду даного позову становить 1211,20 грн. Згідно з пунктом і частини першої статті 7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Згідно із частиною 2 статті 7 вказаного Закону у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Таким чином, враховуючи те, що позивачем внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, буде повернуто йому судовий збір у розмірі переплаченої суми - 0,30 грн після надходження відповідної окремої заяви від особи, яка його сплатила.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, буд.7, м. Рівне, 33028, ідентифікаційний код 21084076) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України Рівненській області від 01.09.2025 №163950034600.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 22.05.2000 по 28.02.2005, з 01.03.2005 по 27.07.2010, з 28.07.2010 по 28.09.2010, з 29.09.2010 по 18.02.2018, з 19.02.2018 по 30.09.2018. з 01.10.2018 по 30.03.2021 та з 31.03.2021 по 06.06.2025 та призначити йому з 25.08.2025 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, буд.7, м. Рівне, 33028, ідентифікаційний код 21084076) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги на дане рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.Г.Ясиновський