Справа № 420/16312/25
11 грудня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), у якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати; зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати належного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 20.05.2025 (день її фактичної виплати) відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-111 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 13.08.2024 №517 була виключена зі списків особового складу та знята з усіх видів забезпечення. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 по справі №420/29363/24, на картковий рахунок позивачки відповідач зарахував кошти у сумі 25 747,79 грн - перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 20.12.2020.
Відтак, оскільки виплату грошового забезпечення позивача за період з 29.01.2020 по 20.12.2020 відповідач здійснив несвоєчасно, наявні на думку позивача підстави для зобов'язання відповідача провести виплату компенсації втрати частини доходів, визначеної Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», із одночасною компенсацією сум з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44.
Ухвалою суду від 30.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позову, та зазначає, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду 21 березня 2025 року у справі № 420/29363/24 в/ч НОМЕР_2 було зобов'язано здійснити позивачці перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 20 грудня 2020 року, а також виплаченої за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум. Відповідно до статті 2 Закону № 2050-ІІІ, під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Аналогічні положення містяться у пункті 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159). Отже, законодавець передбачив виплату компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків виплати тільки тих доходів, які не мають разового характеру, тобто регулярні доходи, які нараховуються систематично, рівномірно, через певні проміжки часу. Допомога для оздоровлення передбачена главою 7 розділу IV Інструкції № 558 «Порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення», тобто віднесена до одноразових видів грошового забезпечення, за своїм призначенням і правовою природою в контексті виплат. Допомога для оздоровлення виплачується один раз на рік та є доходом разового характеру, а тому слід дійти висновку про те що затримка виплати допомоги для оздоровлення не підлягає компенсації взагалі, так як указаний вид доходу не охоплюється Законом № 2050-ІІІ. Оскільки вказана виплата має разовий характер, то вона не може вважатися доходом у розумінні Закону № 2050-ІІІ. Отже, так як нормами Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 визначено, що компенсації втрати частини доходів підлягають тільки ті доходи, які не мають разового характеру, правильним застосуванням норм матеріального права буде висновок щодо відсутності у позивача права на компенсацію втрати частини доходів в цій частині позову що стосуються перерахунку допомоги на оздоровлення за 2020 рік на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року у справі №420/29363/24.
Поряд з цим, відповідач вказує, що позивач взагалі не має права на компенсацію, оскільки у випадку нарахування доходів за рішенням суду право на компенсацію виникає тільки при несвоєчасному виконанні рішення суду, що не має місця в контексті даного спору. В той же час, рішення суду по справі №420/29363/24 було виконано відповідачем своєчасно, через 6 днів після набрання законної сили цим рішенням. Крім того, зазначений перерахунок грошового забезпечення за рішенням суду не входить до переліку грошових доходів громадян, визначених частиною 2 статті 2 Закону № 2050-ІІІ, має характер одноразової виплати на підставі рішення суду.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 проходила військову служу у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ).
Згідно копії витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 13.08.2024 №517-ос «Про особовий слюда», штаб-сержанта ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 2 категорії - техніка відділення застосування системи оптико-електронного спостереження відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б), яка звільнена з військової служби у запас Збройних Сил України наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 25.07.2024 №470-ос, виключено зі списків особового скаут та всіх видів забезпечення.
Судом з'ясовано, що в провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа №420/29363/24 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 року по справі №420/29363/24, позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 20 грудня 2020 року грошового забезпечення, а також виплаченої за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов'язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 20 грудня 2020 року, а також виплаченої за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
17.05.2025 позивачка звернулась із заявою до начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ, в якій просила невідкладно виконати указане рішення суду, направити на її адресу довідку-розрахунок нарахованих та виплачених сум згідно зазначеного рішення суду та також просила додатково нарахувати і виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні і компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого належного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 29.01.2020 по день фактичної виплати.
Доказів розгляду вказаної заяви відповідачем до матеріалів справи сторони не надали.
Водночас, до позову позивачка надала інформацію про зарахування на її картковий рахунок 20.05.2025 року 25 747,79 грн.
Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 20.12.2020, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159).
Як визначено ст.1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
У відповідності до приписів ст.3, 4 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Норми Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.
Вимогами статті 6 Закону №2050-ІІІ встановлено, що пункту 7 Порядку №159 компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Отже, дія Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру. Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати таких нарахованих доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункту 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Компенсація за порушення строків виплати доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Така правова позиція є послідовною у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі №465/322/17, від 05 липня 2022 року у справі №420/7633/20 та ряду інших (постанови від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі №523/1124/17, від 12 лютого 2019 року у справі №814/1428/18, від 08 серпня 2019 року у справі №638/19990/16-а).
Суд також зазначає, що згідно з п.2 р.І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, далі - Порядок №260), грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Як встановлено судом, належне позивачці грошове забезпечення у повному обсязі за період з 29.01.2020 по 20.12.2020 відповідач виплатив лише 20.05.2025, перерахувавши відповідні кошти на виконання рішення суду у справі №420/29363/24.
Тобто, виплата проведена відповідачем несвоєчасно (не тоді, коли вона мала би бути здійснена, якби відповідач діяв правомірно).
З урахуванням того, що несвоєчасне нарахування належних позивачу сум грошового забезпечення (щомісячних основних та додаткових видів) відбулось з вини відповідача (що було встановлено судом у справі №420/29363/24), то позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Суд також вбачає доцільним зазначити, що за висновками Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладеними у постанові від 02.04.2024 року у справі №560/8194/20, умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості. При цьому норми Закону №2050-ІІІ і Порядку №159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов'язку додатково звертатися до органу Пенсійного фонду України за виплатою такої компенсації. Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості. Крім того, Судова палата вважає, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом №2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.
Отже, з огляду на викладене вище, суд вважає, що відповідач в порушення приписів Закону №2050-ІІІ, Порядку №159 у зв'язку із несвоєчасною виплатою грошового забезпечення позивача за період з 29.01.2020 по 20.12.2020 виплату компенсації втрати частини доходів не здійснив, що є його протиправною бездіяльністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням наведеного, дослідивши встановлені спірні обставини справи, надані сторонами до справи документами у сукупності із нормами чинного законодавства у сфері регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати належного позивачці грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 20.05.2025 (день її фактичної виплати) відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-111 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Що стосується компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, суд зазначає, що у цій частині вимоги позивачки задоволенню не підлягають, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус, зокрема військовослужбовця, а також особам, з числа військовослужбовців звільнених із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Згідно з частинами 4-6 Порядку №44 виплата грошової компенсації військово-службовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членами сім'ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
З аналізу наведених норм у цій справі вбачається, що виплата щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат здійснюється при виплаті грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат.
Порядком №44 передбачено виплату грошової компенсації лише при виплаті грошового забезпечення, з якого утримуються відповідні податки.
Верховний Суд у постанові від 19.05.2022 у справі №520/11620/20 зазначив, що виплата середнього заробітку за рішенням суду за час затримки виплати не входить до складу грошового забезпечення, відтак відсутні підстави для нарахування та виплати особі компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.
На підставі аналізу вказаних положень суд зазначає, що Порядок №44 до виплати середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні не застосовується, як і не застосовується до виплати компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини грошового забезпечення, оскільки і зазначена виплата не пов'язана з виконанням позивачем обов'язків служби.
Підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 20.05.2025 (день її фактичної виплати) відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-111 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , паспорт № НОМЕР_3 , виданий 5118, адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: НОМЕР_1 прикордонний загін державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА