Справа № 420/40922/25
11 грудня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши заяву Малого приватного підприємства "НІКА" про забезпечення позову до його пред'явлення,
Мале приватне підприємство 08.12.2025 (дата реєстрації заяви 09.12.2025) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову до Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, в якій просить суд забезпечити позов Малого приватного підприємства "НІКА" шляхом заборони Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради вчиняти будь-які дії щодо дострокового припинення дії договорів № 130 від 09.05.2024 та № 131 від 09.05.2024, включаючи видання наказів (розпоряджень, чи інших документів) про розірвання, зняття транспортних засобів Заявника з маршрутів № 145, 190, 191, 233, 237, призначення тимчасових перевізників або інші заходи, що перешкоджають виконанню Заявником зобов'язань за Договорами, до набрання законної сили рішенням суду у справі про визнання протиправним та скасування дострокового припинення дії договорів.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник заявника зазначає, що 27.11.2025 Департамент транспорту Одеської міської ради направив лист № 01- 41/3711 з наміром одночасно припинити з 01.12.2025 дію договорів № 130 та № 131 від 09.05.2024, що забезпечують регулярні перевезення на п'яти міських маршрутах загального користування (№ 145, 190, 191, 233, 237). 28.11.2025 Департамент транспорту Одеської міської ради додатково до попереднього листа, направив лист № 01-41/3724 яким змінив дату наміру припинити дію договорів на 29.12.2025. Заявник вважає, що вказані дії Департаменту суперечать імперативним нормам підпункту 2 пункту 55 Порядку проведення конкурсу, затвердженого постановою КМУ від 03.12.2008 № 1081, а отже є нікчемним відповідно до статті 215 ЦК України.
За Договорами МПП «НІКА» здійснює перевезення пасажирів на п'яти міських автобусних маршрутах загального користування: за Договором № 130 від 09.05.2024: маршрут № 145 «вул. Левітана (ж/м «Радужний») - вул. В. Висоцького»; маршрут № 233 «Тираспольське шосе (вул. Два стовпи) - парк ім. Т. Г. Шевченка»; за Договором № 131 від 09.05.2024: маршрут № 190 «вул. Паустовського - Залізничний вокзал»; маршрут № 191 «Меморіал 411 батареї - Міст Пересип (вул. Одарія)»; маршрут № 237 «Залізничний вокзал - вул. Агрономічна». Понад 40 % від пасажиропотоку даних маршрутів складають пільгові категорії (особи з інвалідністю, ветерани, пенсіонери, учні, студенти). Підприємством придбано спеціалізований транспортний засіб для безпечного перевезення людей з інвалідністю. Маршрути забезпечують транспортне сполучення ключових районів Одеси (Київський, Хаджибейський (колишній Малиновський), Пересипський (колишній Суворовський)), включаючи спальні райони, промислові зони та об'єкти критичної інфраструктури (медичні заклади, залізничний вокзал, меморіали, парки). Умови воєнного стану роблять ці маршрути особливо важливими, оскільки громадський транспорт є елементом критичної інфраструктури (стаття 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, чинна редакція від 10.10.2024 № 4017-IX).
На переконання заявника, дострокове припинення Договорів з 29.12.2025 матиме катастрофічні наслідки, а саме: припинення цих маршрутів ускладнить логістику для тисяч людей, створюючи гуманітарну кризу в місті-мільйоннику; МПП «НІКА» змушене буде звільнити працівників - водіїв, механіків, диспетчерів, що призведе до зростання безробіття в Одесі (де рівень безробіття вже перевищує 12 % за даними Держстату на 01.11.2025); підрив довіри до системи конкурсів на перевезення, що суперечить державній політиці стабілізації транспорту в воєнний час (Наказ Мінрегіону № 1661 від 01.12.2025 «Про деякі питання державного нагляду у сфері автомобільного транспорту»).
Розглянувши подану заяву про забезпечення адміністративного позову, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, дослідивши і оцінивши подані докази, в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно із частиною 4 статті 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Згідно із частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті КАС України).
Суд зазначає, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
З аналізу наведених норм вбачається, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Відтак, забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 420/5553/18 та від 13.07.2023 у справі № 640/16003/22.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 21.09.2023 у справі № 580/244/23.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Як вбачається із поданої до суду заяви про забезпечення позову та доданих до неї додатків, підставою для її подання є протиправні, за твердженням позивача, дії відповідача щодо рішення про дострокове одночасне припинення дії договорів №130 від 09.05.2024 та №131 від 09.05.2024 про організацію пасажирських перевезень на автобусних маршрутах загального користування в м. Одесі, які суперечать імперативним нормам підпункту 2 пункту 55 Порядку проведення конкурсу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник вказує на те, що у разі невжиття таких заходів забезпечення, для позивача настануть колосальні негативні наслідки, а саме припинення цих маршрутів ускладнить логістику для тисяч людей, створюючи гуманітарну кризу в місті-мільйоннику, оскільки різке припинення роботи на п'яти маршрутах залишить без регулярного транспортного сполучення значної кількості пасажирів щодня, включаючи вразливі групи (пільговики, люди з інвалідністю, учні); МПП «НІКА» змушене буде звільнити працівників - водіїв, механіків, диспетчерів, що призведе до зростання безробіття в Одесі; підрив довіри до системи конкурсів на перевезення.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі "Пантелеєнко проти України" (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Також, у рішенні від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 р. №3-рп/2003 наголошував на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Суд зазначає, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтовані твердження, що права та інтереси підприємства будуть порушені, і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, підприємству необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для відновлення своїх прав та інтересів.
Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Таким чином, перевіривши зазначені у поданій заяві доводи позивача на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та встановлених судом обставинам, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої заяви та, як наслідок, про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради вчиняти будь-які дії щодо дострокового припинення дії договорів № 130 від 09.05.2024 та № 131 від 09.05.2024, включаючи видання наказів (розпоряджень, чи інших документів) про розірвання, зняття транспортних засобів малого приватного підприємства "НІКА" з маршрутів № 145, 190, 191, 233, 237, призначення тимчасових перевізників або інші заходи, що перешкоджають виконанню Заявником зобов'язань за Договорами, до набрання законної сили рішенням суду у справі про визнання протиправним та скасування дострокового припинення дії договорів, оскільки, на переконання суду, дійсно невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Суд зауважує, що належним та достатнім способом забезпечення позову є саме заборона Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради вчиняти дії щодо дострокового припинення дії договорів № 130 від 09.05.2024 та № 131 від 09.05.2024 про організацію перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування, оскільки застосування даного способу забезпечення позову призведе до неможливості укладення договорів з третіми особами на ті маршрути, на яких мали приватним підприємством "НІКА" здійснюються перевезення відповідно до вищевказаних договорів.
Окрім цього, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову за результатами розгляду поданої заяви не є вирішенням публічно-правового спору по суті без фактичного його розгляду судом. Вжиття заходів забезпечення позову, у даному випадку, суд вважає вимушеним заходом, оскільки, як вже зазначалося, невжиття заходів забезпечення позову призведе до негативних наслідків, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
При цьому, застосовуючи заходи забезпечення позову, судом не розглядається питання правомірності дій Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради щодо дострокового припинення договорів №130 від 09.05.2024 та №131 від 09.05.2024 і наявності обставин, як підстав для задоволення позову.
У контексті наведеного суд зазначає, що визначений даною ухвалою суду спосіб забезпечення позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті позовних вимог, які будуть заявлені. В той же час правомірність чи неправомірність встановлення відповідачем порушень договірних умов, що викладені у листах №01-41/3711 від 27.11.2025 та №01-41/3724 від 28.11.2025, буде перевірено за наслідками розгляду по суті адміністративної справи.
Також суд звертає увагу, що заборона відповідачу вчиняти певні дії жодним чином не змінює обсягу прав та обов'язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської рвди вчиняти в односторонньому порядку дії щодо розірвання вказаних договорів до вирішення спору в даній справі.
Додатково суд зазначає, що заборона відповідачу вчиняти певні дії, не призведе до негативних наслідків та не завдасть шкоди будь-яким іншим зацікавленим особам, що відповідає вимогам частини 2 статті 150 КАС України. Натомість, вжиття заходів забезпечення позову захистить майнові права позивача до прийняття судом рішення по суті заявлених вимог.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення поданої заяви про забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 153 КАС України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 156, 248, 294, 295 КАС України, суд
Заяву Малого приватного підприємства "НІКА" (65098, м. Одеса, вул. Стовпова, буд. 15Г, код ЄДРПОУ 26209499) про забезпечення позову задовольнити частково.
Заборонити Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради (65004, м. Одеса, Думська площа, буд. 1, код ЄДРПОУ 23987115) вчиняти вчиняти будь-які дії щодо дострокового припинення дії договорів № 130 від 09.05.2024 та № 131 від 09.05.2024, укладених з Малим приватним підприємством "НІКА"- до набрання законної сили рішенням суду у справі про визнання протиправним та скасування дострокового припинення дії договорів.
В іншій частині заяви відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.
Копію ухвали надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам).
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статті 293, 295 КАС України.
Суддя Токмілова Л.М.