11 грудня 2025 р. № 400/4127/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв,54008, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, вул. Надії Алексєєнко, 106,м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 49008,
провизнання протиправним та скасування рішення від 20.03.2025 року № 143250020116; зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач 1) та Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач 2) про: визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії за віком Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 143250020116 від 20.03.2025 щодо відмови у призначені пенсії та не зарахування до загального трудового стажу ОСОБА_1 , періоду роботи з 15.07.1979 по 05.03.1981 відповідно трудової книжки від 18.05.1981 серія НОМЕР_1 . зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54008, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1; код ЄДРПОУ: 13844159) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 до загального трудового стажу періоди роботи з 15.07.1979 по 05.03.1981 відповідно трудової книжки від 18.05.1981 серія НОМЕР_1 .Зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (49008, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 106; код ЄДРПОУ: 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) про призначення пенсії за віком від 13.03.2025 р., відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти обгрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених в судовому рішенні суду, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка звернулася 13.03.2025 з заявою та необхідними документи про призначення пенсії за віком, від відповідача 2 отримано рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 20.03.2025 за № 143250020116. У рішенні зазначалося, що за результатами розгляду документів до трудового стажу не зараховано період роботи з 15.07.1979 по 05.03.1981 відповідно трудової книжки від 18.05.1981 серія НОМЕР_1 , оскільки дата прийняття на роботу не відповідає даті наказу при прийнятті на роботу (17.07.1978).Однак позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, що і стало підставою для звернення з вказаним позовом до суду.
Ухвалою від 28.04.2025 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/4127/25 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку ст. 262 КАС України.
До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Постанови КМУ від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно статті 26 Закону № 1058 після досягнення 65 років мінімальний необхідний страховий стаж становить 15 років.
Страховий вік позивачки на дату звернення становив 67 років 10 місяців 24 дня, страховий стаж - 13 років 07 місяців 26 днів.
За результатами розгляду заяви позивача від 12.03.2025 про призначення / перерахунок пенсії за віком, згідно відомостей трудової книжки НОМЕР_1 від 18.05.1981, до страхового стажу не враховано періоди роботи з 15.07.1979 по 05.03.1981, оскільки дата запису про прийняття на роботу (15.07.1979) не відповідає даті наказу про прийняття на роботу (17.07.1978).
Таким чином, Відповідачем - 2 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком згідно 26 Закону України №1058, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідач - 2 вважає, що відсутні підстави для повторного розгляду заяви позивача від 13.03.2025 про призначення/ перерахунок пенсії та прийняте ним рішення від 20.03.2025 № № 143250020116 про відмову у призначенні пенсії за віком щодо не зарахування до загального трудового стажу ОСОБА_1 період роботи з 15.07.1979 по 05.03.1981, відповідно трудової книжки від 18.05.1981 серія НОМЕР_1 , правомірним та законним, а позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідач 1 на адресу суду направив відзив на позовну заяву просить в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що 13.03.2025 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за принципом екстериторіальності було розглянуто заяву про призначення пенсії за віком та відповідно до статті 26 Закону № 1058. та прийнято рішення № 143250020116 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058, з урахуванням наступних правових норм.
Відповідно до статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 26 Закону № 1058 визнано умови призначення пенсії за віком, а саме передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Згідно пункту 2.1 Розділу ІІ Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).
Згідно зі пунктом 2.3. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58) записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Пунктом 2.4. Інструкції № 58 передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 2.5. Інструкції № 58 з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці (типова відомча форма N П-2, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 року N 277 ( v0277202-95 ), в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).
Пунктом 2.7. Інструкції № 58 передбачено, що у разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу.
Відповідно до пункту 2.9. Інструкції № 58 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.
У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.
Аналогічні норми існували в Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 №252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 № 412, яка не застосовуються з 29.07.1993 року.
За результатами розгляду заяви про призначення пенсії позивачу встановлено, що під час призначення пенсії за віком до загального страхового стажу не було враховано період роботи з 15.07.1979 по 05.03.1981, відповідно до трудової книжки від 18.05.1981 НОМЕР_1 , оскільки дата прийняття не відповідає даті наказу при прийнятті на роботу, а саме 17.07.1978.
Страховий стаж позивачки становить 13 років 07 місяців 26 днів, з урахуванням викладеного, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.03.2025 № 143250020116 позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового, передбаченого статті 26 Закону № 1058.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З урахуванням Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії, в порядку екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 20.03.2025 № 143250020116 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, визначеного статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивачка звернулася за захистом своїх прав та інтересів до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1058- ІV).
Статтею 26 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що необхідний трудовий стаж після досягнення віку 60 років має дорівнювати не менше 15 років. Cтраховий стаж позивачки на момент останнього звернення до пенсійного фонду становить 13 років 07 місяців 26 днів - без врахування спірного періода.
Абзацом 1 частини 4 статті 24 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним законом, зараховуються до трудового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків які передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, характеру та тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи - є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 про затвердження Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній основним документом, що підтверджує стаж роботи - є трудова книжка. У випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, будь які документи, що містять відомості про періоди роботи. Отже, з наведених правових норм вбачається, що для розрахунку пенсії пенсійний орган обчислює страховий стаж за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди, до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Судом встановлено що, у період з 15.07.1979 по 05.03.1981 позивачка працювала та була найманим працівником у Гомільському тресті громадського харчування, та була прийнята спочатку на курси офіціантки, потім присвоєно кваліфікацію офіціантки третього розряду, потім після навчання була прийнята на посаду "Офіцантка" з подальшим звільненням за власним бажанням, що підтверджується записами в трудовій книжці НОМЕР_1 від 18. 04.1981. Разом з тим, зазначений період роботи не було зараховано пенсійним органом до загального стажу роботи позивачки, який обчислюється для призначення пенсії за віком, у зв'язку з виявленими недоліками при заповнені трудової книжки, а саме: не співпадіння дати прийняття на роботу з датою наказу при прийнятті на роботу: "Запис від 15.07.1979 - Наказ про прийняття на роботу від 17.07.1978". Очевидно, що відповідальними працівниками за ведення трудових книжок підприємства була допущена технічна описка.
У спірний період роботи діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях Державного комітету СРСР по труду та соціальним питанням від 20.06.1974 № 162.
Відповідно до пункту 1 Інструкції № 162 (далі мовою оригіналу): "Трудовая книжка является основным документом о трудовой деятельности рабочих и служащих. Трудовые книжки ведутся на всех робочих и служащих государственных, кооперативных и общественных предприятий, учереждений и организаций, проработавших свыше 5 дней, в том числе на сезонных и временных работников, а также на нештатных работников при условии, если они подлежат государственному социальному страхованию".
Відповідно до пункту 2.3. Інструкції № 162 (далі мовою оригіналу): "Все записи в трудовой книжке о приёме на работу, переводе на другую постоянную работу или увольнении, а также о награждениях и поощрениях вносятся администрацией предприятия после издания приказа (распоряжения), но не позднее недельного срока, а при увольнении - в день увольнения и должны точно соответствовать тексту приказа (распоряжения)".
Згідно пункту 2.5. Інструкції № 162 (далі мовою оригіналу): "В случае выявления неправильной или неточной записи сведений о работе, переводе на другую постоянную работу, о награждениях и поощрениях и др. исправление производится администрацией того предприятия, где была внесена соответсвующая запись. Администрация по новому месту работу обязана оказать работнику в этом необходимую помощь".
Тобто, враховуючи вищенаведені норми, можна дійти висновку, що працівник, тобто , не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто працівником, більше того, недоліки її заповнення не є підставою для висновку про відсутність трудового стажу. Звертаючись до відповідача з заявою, позивач надала всі необхідні документи з додатками, в тому числі трудову книжку НОМЕР_1 від 18.04.1981, записи якої підтверджують факт роботи за незарахований період.
Враховуючи те, що до повноважень пенсійного органу, окрім всього іншого, входить надання допомоги громадянам у одержані відсутніх для призначення пенсії документів, вважаю, що пенсійним органом безпідставно відмовлено мені у призначені пенсії за віком у зв'язку із не зарахуванням до загального трудового стажу спірного періоду, а саме з 15.07.1979 по 05.03.1981.
Виявлені певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії, особливо у випадках коли саме врахування цього періоду надало би право на отримання пенсії позивачці.
Згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Вказана правова позиція повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у його постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 29.03.2019 у справі № 548/2056/16-а.
Судом встановлено, що позивачка народилась у 1957 році, вік на момент звернення до суду становить повних 68 років, однак відповідачем не було зараховано три записи в трудовій книжці, а саме: в Миколаївському трамвайно-тролейбусному управлінні з 01.11.1978 по 04.05.1979, оскільки запис про роботу передує даті видачі трудової книжки; в Гомельському тресті громадського харчування з 15.07.1979 по 05.03.1981, оскільки запис про роботу передує даті видачі трудової книжки Згідно наданих документів та відомостей відносно позивачки як застрахованої особи страховий стаж станом на 24.06.2024 стоновить 07 років 10 місяців 16 днів, що було недостатнім для призначення пенсії.
Мною було повторно подану заяву про призначення пенсії з усуненням недоліків зазначених у відмові № 143250020116 та додатками які підтвердили два з трьох періодів роботи, але 14.02.2025 рішенням про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 143250020116 зазначено, що страховий стаж на момент звернення становить 12 років 10 місяців 18 днів, а до страхового стажу не зараховано на цей раз періоди роботи: 15.07.1979 по 05.03.1981 оскільки запис про роботу передує даті заповнення трудової книжки, а в матеріалах електронної пенсійної справи відсутнє особисте повідомлення заявника, тобто мене, про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Республіки Білорусь!!!!!; період роботи з 17.02.1983 по 23.11.1984, оскільки наявні виправлення в даті прийняття на роботу та в даті наказу про прийняття, в даті звільнення та в даті наказу про звільнення та період підприємницької діяльності з 09.04.2008 по 31.12.2016 оскільки відсутня сплата страхових внесків. В даній відмові зазначені інші підстави щодо спірного періода, по іншим зауваженням позивачем надані підтвержувальні документи про наявність трудового стажу та подано повторно заяву про призначення пенсії за віком на що 20.03.2025 знову отримано відмову і страховий стаж вже становить 13 років 07 місяців 24 дня, але знову не враховано спірний період з 15.07.1979 по 05.03.1981 вже з підстав того, що дата на прийняття не відповідає даті наказу при прийняття на роботу.
Суд зауважує, що підставою як для призначення пенсії, так і для її перерахунку, у подальшому є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.
Більше того, відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.
Правова позиція щодо недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі № 677/277/17.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо вказаного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано.
Враховуючи, що при вирішенні питання щодо призначення пенсії за віком відповідачем не були враховані усі періоди роботи позивача, суд дійшов висновку про зобов'язання ГУ ПФУ в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії із урахуванням висновків суду щодо необхідності зарахування спірних періодів.
Оскільки факт наявності страхового стажу позивача за вказаний період підтверджується, насамперед, відповідними записами у його трудовій книжці, суд констатує, що рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області від 20.03.2025 року № 143250020116 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , прийнято без дотримання положень статті 2 КАС України та статті 46 Конституції України, отже, є протиправним та підлягає скасуванню.
Відтак, порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зарахування Головним управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області до страхового стажу не зарахованих періодів роботи з 15.07.1979 по 05.03.1981 відповідно трудової книжки від 18.05.1981 серії НОМЕР_1 та повторно розглянути заяву позивача.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так як оскаруване рішення було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, саме з нього необхідно відшкодувати судовий збір на користь позивача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008 код ЄДРПОУ 13844159, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, вул. Надії Алексєєнко, 106,м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.,49008, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення від 20.03.2025 року № 143250020116, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 143250020116 від 20.03.2025 щодо відмови у призначені пенсії та не зарахування до загального трудового стажу ОСОБА_1 , періоду роботи з 15.07.1979 по 05.03.1981 відповідно трудової книжки від 18.05.1981 серія НОМЕР_1 .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (49008, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 106; код ЄДРПОУ13486010) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до загального трудового стажу періоди роботи з 15.07.1979 по 05.03.1981 відповідно трудової книжки від 18.05.1981 серія НОМЕР_1 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 13.03.2025 р., відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти обгрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених в судовому рішенні суду, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Надії Алексєєнко, 106,м. Дніпро,Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.,49008 код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 1211,20 грн.
5. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
Суддя А.В. Величко