10 грудня 2025 року м. Львівсправа № 380/2357/25
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 (відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення оновленого грошового забезпечення до обрахунку одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (вихідна допомога);
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та доплату позивачу одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (вихідна допомога) з врахуванням грошового забезпечення, нарахованого на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року у справі № 380/2638/24, з урахуванням раніше проведених виплат;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2023 роки, грошової компенсації за невикористані 30 діб основної відпустки без врахування індексації грошового забезпечення та мінімального прожиткового мінімуму, встановленого на відповідний календарний рік;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2023 роки, грошової компенсації за невикористані 30 діб основної відпустки з урахуванням у їх складі індексації грошового забезпечення та мінімального прожиткового мінімуму, встановленого на відповідний календарний рік, нарахованих на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі № 380/18400/24 та на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року у справі № 380/2638/24, з урахуванням раніше виплачених сум;
- звільнити від сплати судового збору відповідно пункту 1, пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки питання стосується грошового забезпечення та позивач є учасником бойових дій.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в період з 2014 року по 12 квітня 2023 року проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Зазначає, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі № 380/18400/24, яке набрало законної сили, зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2022 року виходячи з фіксованої величини 4050,95 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. Іншим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року у справі № 380/2638/24, яке набрало законної сили, зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру грошового забезпечення за період із 01 лютого 2020 року по 12 квітня 2023 року із визначенням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) із обов'язковим врахуванням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки доплати, підвищення) та премії та здійснити їх виплату із врахуванням раніше проведених виплат.
Позивач уважає, що має право на перерахунок одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2023 роки та грошової компенсації за невикористані 30 діб щорічної основної відпустки з урахуванням у їх складі індексації грошового забезпечення та мінімального прожиткового мінімуму, встановленого на відповідний календарний рік, нарахованих на виконання рішень Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі № 380/18400/24 та від 30 травня 2024 року у справі № 380/2638/24, у зв'язку з чим вона звернулася до відповідача із заявою про проведення відповідного перерахунку, однак отримала відмову.
Уважаючи, що така відмова відповідача порушує її право на належне грошове забезпечення, позивач з метою його захисту звернулася з цим позовом до суду, який просить задовольнити повністю.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що нарахування позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки проведено відповідно до вимог чинного законодавства та керівних документів, а не примітки до додатків 1 та 14 до Постанови № 704, які не є нормою законодавства, а носять лише рекомендаційний характер, тим самим без вимог законодавства. Зобов'язання до вчинення та вчинення таких дій, які суперечать вимогам чинного законодавства, є незаконними. До того ж, ураховуючи те, що додатки 1 та 14 до Постанови № 704 затверджені 30 серпня 2017 року, а пункт 4 цієї ж Постанови змінено 21 лютого 2018 року постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, то пріоритетним в цьому разі є положення саме пункту 4 Постанови № 704.
Відповідач зауважує, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік та за 2023 рік позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.
Відповідач зазначає, що оскільки одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та грошова допомога на оздоровлення мають разовий характер, то відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» такі не підлягають індексації.
Відповідач підсумовує, що у межах спірних правовідносин він діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України, а тому в задоволенні позову просить відмовити повністю.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 10 лютого 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою судді від 11 березня 2025 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 20 березня 2025 року розгляд справи продовжено.
Ухвалою суду від 20 травня 2025 року у задоволенні заяви представника відповідача від 27 лютого 2025 року про залишення позову без розгляду відмовлено.
Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 10 серпня 2017 року Управлінням персоналу штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Позивач проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та перебувала там на грошовому забезпеченні, що не заперечується сторонами у справі.
Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12 квітня 2023 року № 76 позивача 12 квітня 2023 року виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення.
Відповідно до змісту цього наказу грошову допомогу на оздоровлення позивач отримала; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік позивач не отримала; також вирішено, зокрема виплатити позивачу грошову компенсацію за 30 діб щорічної основної відпустки за 2022 рік.
Відомостей про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби згаданий вище наказ не містить, докази виплати такої допомоги у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 02 серпня 2024 року № 71/1/749 про нараховане ОСОБА_1 у період з 01 березня 2018 року по 12 квітня 2023 року грошове забезпечення (та інші виплати):
- грошову допомогу на оздоровлення позивачу виплачено: у липні 2018 року в сумі 8054,04 грн; у березні 2019 року в сумі 10417,13 грн; у лютому 2020 року в сумі 10691,85 грн; у жовтні 2021 року в сумі 11792,38 грн; у травні 2022 року в сумі 15329,68 грн; у квітні 2023 року в сумі 23642,38 грн;
- матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань позивачу виплачено: у грудні 2019 року в сумі 6702,09 грн; у грудні 2020 року в сумі 600,00 грн; у грудні 2021 року в сумі 670,00 грн; у грудні 2022 року в сумі 670,00 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року у справі № 380/2638/24, яке набрало законної сили, зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру грошового забезпечення за період із 01 лютого 2020 року по 12 квітня 2023 року із визначенням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із обов'язковим врахуванням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки доплати, підвищення) та премії та здійснити їх виплату із врахуванням раніше проведених виплат.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі № 380/18400/24, яке набрало законної сили, зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2022 року виходячи з фіксованої величини 4050,95 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
03 січня 2025 року позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, грошової компенсації за невикористані 30 діб щорічної основної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019-2023 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2019-2023 роки з урахуванням у їх складі розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року та індексації грошового забезпечення відповідно до рішень Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі № 380/18400/24 та від 30 травня 2024 року у справі № 380/2638/24.
Листом від 20 січня 2025 року № 71/1/41 військова частина повідомила позивача у відповідь на її заяву про те, що жодних підстав для перерахунку грошової компенсації за невикористані 30 діб щорічної основної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення немає.
Уважаючи таку відмову та поведінку відповідача протиправною, позивач звернулася з цим позовом до суду.
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011).
Згідно з пунктами 1 - 3 статті 9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01 березня 2018 року, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Щодо позовних вимог, які стосуються перерахунку одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (вихідної допомоги), суд ураховує таке.
Право військовослужбовців на виплату у разі звільнення з військової служби одноразової грошової допомоги передбачене статтею 15 Закону № 2011.
Наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260, чинний з 20 липня 2018 року), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення, зокрема військовослужбовцям Збройних Сил України.
Виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби регулюється розділом XXХІІ Порядку № 260.
Водночас відповідно до вимог абзацу сімнадцятого пункту 2 розділу I Порядку № 260 одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
За змістом абзацу четвертого пункту 7 розділу I Порядку № 260 в наказах про виключення зі списків особового складу обов'язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Суд встановив, що у витязі із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12 квітня 2023 року № 76 про виключення позивача зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення немає жодних відомостей про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.
Будь-які інші докази (довідки, накази тощо), які б підтверджували виплату позивачу відповідачем під час звільнення з військової служби такої допомоги, у матеріалах розглядуваної справи відсутні; позивачем таких доказів суду не надано.
З наведеного суд висновує, що одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби позивачу не виплачувалася.
Оскільки відповідна допомога позивачу під час звільнення не виплачувалася (за відсутності спору щодо права позивача на її отримання), то підстави для її перерахунку відсутні.
За цих обставин розглядувані позовні вимоги, які стосуються перерахунку одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (вихідної допомоги), задоволенню не підлягають у зв'язку з їх безпідставністю.
Щодо позовних вимог, які стосуються перерахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2023 роки та грошової компенсації за невикористані 30 діб щорічної основної відпустки, суд ураховує таке.
Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011 військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011 передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи АI групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки».
Виплата грошової допомоги на оздоровлення регулюється розділом XXIII Порядку № 260.
Відповідно до пункту 1 розділу XXIII Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань регулюється розділом XXIV Порядку № 260.
Відповідно до пункту 1 розділу XXIV Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби регулюється розділом XXХІ Порядку № 260.
Відповідно до абзаців першого, другого, шостого пункту 3 розділу XXХІ Порядку № 260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Що стосується перерахунку грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані 30 діб щорічної основної відпустки з урахуванням розміру грошового забезпечення, перерахованого та виплаченого на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року у справі № 380/2638/24, суд ураховує таке.
Аналіз наведених вище норм вказує, що розміри грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, які виплачуються військовослужбовцю, безпосередньо залежить від розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, оскільки для їх обрахунку використовується місячне грошове забезпечення, до складу якого входить, серед іншого, посадовий оклад та оклад за військовим званням.
Суд встановив, що позивачу, зокрема виплачено: 1) грошову допомогу на оздоровлення: у липні 2018 року в сумі 8054,04 грн; у березні 2019 року в сумі 10417,13 грн; у лютому 2020 року в сумі 10691,85 грн; у жовтні 2021 року в сумі 11792,38 грн; у травні 2022 року в сумі 15329,68 грн; у квітні 2023 року в сумі 23642,38 грн; 2) матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань: у грудні 2019 року в сумі 6702,09 грн; у грудні 2020 року в сумі 600,00 грн; у грудні 2021 року в сумі 670,00 грн; у грудні 2022 року в сумі 670,00 грн; 3) під час звільнення - грошову компенсацію за невикористані 30 діб щорічної основної відпустки за 2022 рік.
Водночас рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року у справі № 380/2638/24, яке набрало законної сили, зобов'язано відповідача здійснити позивачу перерахунок розміру грошового забезпечення за період із 01 лютого 2020 року по 12 квітня 2023 року із визначенням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14 до Постанови № 704 із обов'язковим врахуванням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки доплати, підвищення) та премії та здійснити їх виплату із врахуванням раніше проведених виплат.
Отже, оскільки рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року у справі № 380/2638/24, яке набрало законної сили, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату розміру грошового забезпечення позивача за період із 01 лютого 2020 року по 12 квітня 2023 року, то виплачені позивачу за цей період суми грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022 роки; грошової компенсації за невикористані 30 діб щорічної основної відпустки за 2022 рік (виплачена під час звільнення у 2023 році) мають бути перераховані відповідачем із урахуванням розміру грошового забезпечення, перерахованого та виплаченого на виконання вказаного рішення суду за відповідний період, однак відповідач відмовив позивачу у здійсненні такого перерахунку, що свідчить про протиправність його поведінки у цій частині.
Водночас вимоги позивача щодо перерахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2019 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018, 2019, 2023 роки задоволенню не підлягають, оскільки:
- рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року у справі № 380/2638/24 зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату розміру грошового забезпечення позивача за період з 01 лютого 2020 року по 12 квітня 2023 року, що виключає можливість перерахунку розміру виплачених позивачу у 2018, 2019 роках сум грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, оскільки вони не охоплюються вищевказаним періодом;
- матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у 2018 та 2023 році позивачу не виплачувалася, що виключає можливість проведення її перерахунку.
Що стосується перерахунку грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані 30 діб щорічної основної відпустки з урахуванням індексації грошового забезпечення, нарахованої та виплаченої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі № 380/18400/24, суд ураховує таке.
Статтею 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017) визначено право громадян на інші соціальні гарантії.
Відповідно до вказаної статті законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Згідно з положеннями статті 19 Закону № 2017 державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Отже, з огляду на приписи Закону № 2017, Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078), індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, в тому числі для військовослужбовців.
Під час вирішення питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017, Закону № 1282 та Порядку № 1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у постановах від 19 червня 2019 року у справі № 825/1987/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, від 05 лютого 2020 року у справі №825/565/17 зазначив, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Отже, з вищенаведених норм законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, висновується, що індексація грошового забезпечення є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця, а тому вона має бути врахована у складі місячного грошового забезпечення як розрахункова величина під час нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки.
Покликання відповідача на те, що спірні виплати відповідно до Закону № 1282 та Порядку № 1078 не підлягають індексації суд оцінює критично, оскільки предметом розглядуваного спору є не питання проведення індексації грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки як таких, а питання включення індексації до складу місячного грошового забезпечення для обрахунку таких виплат, що не є тотожним проведенню їх індексації як механізму підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Суд встановив, а сторони не оспорюють того, що право позивача на індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2022 року встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі № 380/18400/24, яке набрало законної сили.
Отже, відповідач протиправно відмовив позивачу у здійсненні перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роках, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої у 2019, 2020, 2021 роках із включенням до складу місячного грошового забезпечення для обчислення їх розмірів суми індексації грошового забезпечення, встановленої рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі № 380/18400/24.
Водночас вимоги позивача щодо перерахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018, 2022, 2023 роки, грошової компенсації за невикористані 30 діб щорічної основної відпустки задоволенню не підлягають, оскільки:
- матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у 2018, 2023 роках позивачу не виплачувалася, що виключає можливість проведення її перерахунку;
- згідно з рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі № 380/18400/24 позивач має право на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2022 року. Водночас індексація грошового забезпечення (як і будь-яка інша виплата) включається до обрахунку розміру лише тих виплат, що нараховуються та виплачуються в межах того періоду, за який така виплачується, в чому й полягає суть поняття «місячне грошове забезпечення». Оскільки суми грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік (виплачена у грудні), грошової компенсації за невикористані 30 діб щорічної основної відпустки за 2022 рік (виплачена під час звільнення у 2023 році) були виплачені позивачу у межах періоду, за який індексація грошового забезпечення їй не виплачувалася (після 18 липня 2022 року), то підстави для перерахунку цих виплат з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку їх розміру індексації грошового забезпечення відсутні.
Підсумовуючи викладене вище, суд задовольняє розглядувані позовні вимоги частково у такий належний спосіб:
- визнає протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати: грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022 роки, грошової компенсації за невикористані 30 діб щорічної основної відпустки за 2022 рік з урахуванням розміру грошового забезпечення, перерахованого та виплаченого на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року у справі № 380/2638/24; грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019, 2020, 2021 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення, нарахованої та виплаченої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі № 380/18400/24;
- зобов'язує військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум): грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022 роки, грошової компенсації за невикористані 30 діб щорічної основної відпустки за 2022 рік з урахуванням розміру грошового забезпечення, перерахованого та виплаченого на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року у справі № 380/2638/24; грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019, 2020, 2021 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення, нарахованої та виплаченої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі № 380/18400/24.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
За змістом пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», за подання цього позову до суду судовий збір не сплачувала, а тому його розподіл на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл також не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати: грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022 роки, грошової компенсації за невикористані 30 діб щорічної основної відпустки за 2022 рік з урахуванням розміру грошового забезпечення, перерахованого та виплаченого на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року у справі № 380/2638/24; грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019, 2020, 2021 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення, нарахованої та виплаченої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі № 380/18400/24.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум): грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022 роки, грошової компенсації за невикористані 30 діб щорічної основної відпустки за 2022 рік з урахуванням розміру грошового забезпечення, перерахованого та виплаченого на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року у справі № 380/2638/24; грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019, 2020, 2021 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення, нарахованої та виплаченої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі № 380/18400/24.
В решті позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 10 грудня 2025 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна