справа№380/12410/25
10 грудня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява військової частини НОМЕР_1 (далі також - позивач) до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач), у якій просить суд:
- стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь військової частин НОМЕР_1 (код НОМЕР_3 ) вартість завданої державі шкоди у розмірі 139758 (сто тридцять дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят вісім) грн. 93 коп.
В обґрунтування позову зазначає, що відповідач самовільно залишив військову службу, що стало наслідком переплати ним грошового забезпечення, премії та додаткової винагороди за період з 20.07.2023 по 31.08.2023 у розмірі 139758,93 грн. Вказує, що зазначені кошти мають бути відшкодовані, а місце перебування відповідача на сьогодні не відоме та не можливо його повідомити про наказ та у добровільному порядку стягнути кошти.
Ухвалою від 23.06.2025 суддя відкрила провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.
У встановлений законом та судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав, хоча належним чином був повідомлений про відкриття спрощеного провадження без виклику сторін шляхом скерування судової кореспонденції на адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному демографічному реєстрі. До суду повернувся конверт з вказаною ухвалою з довідкою відділення поштового зв'язку про причини повернення - «за закінченням терміну зберігання».
Суд зазначає, що згідно з п. 4 ч. 6 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) днем вручення судового рішення є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Згідно з п. п. 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270) у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику за закінченням встановленого строку зберігання.
Водночас до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема в ухвалах від 21.06.2022 у справі № 215/507/21, від 18.04.2022 у справі № 215/764/21 та постанові від 28.01.2021 у справі № 820/1400/17.
Отже, копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 23.06.2025 не була вручена відповідачу з незалежних від суду причин.
Таким чином, суд на підставі ч. 6 ст. 162 КАС України дійшов висновку проводити розгляд справи на підставі наявних доказів у матеріалах справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 142 від 29.07.2022 солдат ОСОБА_1 вважається таким, що прибув до району виконання бойових завдань та приступив до виконання бойових завдань.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.03.2023 № 82 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду навідника 1-го кулеметного взводу роти вогневої підтримки 3-го штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 .
У відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.07.2023 № 205, вважати такими, що вибули: у лікувальні заклади: у офтальмологічну клініку «Візіум» м. Львів з 20.07.2023.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.09.2023 № 270 відповідача вважати таким, що своєчасно не повернувся із стаціонарного лікування в розташування підрозділу та відсутній на військовій службі без поважних причин.
У відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.10.2023 № 286 солдата ОСОБА_1 , навідника 1-го кулеметного взводу роти вогневої підтримки 3-го штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що з 20.07.2023 відсутній на військовій службі без поважних причин. При цьому, відповідача знято з усіх видів забезпечення, наказано не нараховувати та не виплачувати грошове забезпечення.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.11.2023 № 329 відповідача увільнено від займаних посад і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 18.11.2023 у зв'язку із відсутністю на військовій службі понад 10 діб.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.10.2023 № 4757 встановлено факт відсутності на військовій службі відповідача із 20.07.2023 без поважних на те причин, без дозволу командирів.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.10.2024 № 8216 призначено службове розслідування у зв'язку із ймовірною переплатою грошового забезпечення.
Відповідно до акту проведення службового розслідування від 12.05.2025, який затверджений наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.05.202 № 1524, що оскільки відповідач самовільно залишив військову службу 20.07.2023, це стало наслідком переплати відповідачу, на які останній не мав на те законних правових підстав для отримання грошового забезпечення, премії та додаткової винагороди у сумі 139758,93 грн.
У відповідності до довідки-розрахунку нарахованого та виплаченого грошового забезпечення солдат ОСОБА_1 за період з 20.07.2023 по 31.08.2023, сума переплати відповідачу становить 139758,93 грн.
Із метою позасудового врегулювання і погашення у добровільному порядку відповідачем суми переплати, на адресу відповідача була направлена вимога.
Відповіді від відповідача не надходили та у добровільному порядку відповідачем не відшкодовано заподіяну державі шкоду в особі військової частини НОМЕР_1 , тому позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 № 548-XIV (з наступними змінами та доповненнями; далі - Статут).
За правилами ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців, зокрема, такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.
Відповідно до ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом (ст. 26 Статуту).
Законом України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 № 160-IX (з наступними змінами та доповненнями; далі - Закон №160-IX) передбачені підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків.
За правилами п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 160-IX пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків.
Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди (ч. 2 ст. 3 Закону №160-IX).
Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом (ч. 4 ст. 3 Закону №160-IX).
Відповідно до ст. 7 Закону №160-IX розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону №160-IX посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.
Відповідно до ч. 2 цієї ж норми у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності (ч. 6 ст. 8 Закону №160-IX).
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню (ч. 7 ст. 8 Закону №160-IX).
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону №160-IX відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті (ч.2 ст.10 Закону №160-IX).
Відповідно до ст. 12 Закону №160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Як уже було встановлено раніше, відповідачу було неправомірно виплачено грошове забезпечення, премії та додаткової винагороди за період з 20.07.2023 по 31.08.2023 у розмірі 139758,93 грн.
Станом на час звернення до суду із цим позовом залишок матеріальної шкоди, завданої позивачем державі, складає становить 139758,93 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком нарахованого та виплачено відповідачу грошового забезпечення за період з 20.07.2023 по 31.08.2023 від 10.05.2025 № 1776/6.
Доказів погашення відповідачем матеріальної шкоди в зазначеному розмірі матеріали справи не містять, як не містять доказів оскарження відповідачем у судовому порядку наказів про притягнення його до відповідальності та визначення розміру завданої шкоди.
Жодних пояснень чи додаткових доказів від відповідача на адресу суду не надходило, хоча він був належним чином повідомлений про даний адміністративний спір.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Підстав для розподілу судового збору відповідно до вимог ст. 139 КАС України немає.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п. п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь військової частин НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) завдану державі шкоду у розмірі 139758 (сто тридцять дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят вісім) гривень 93 коп.
Судові витрати не розподіляються.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 10.12.2025.
Суддя Потабенко В.А.