11 грудня 2025 рокусправа №380/4642/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» до Головного управління ДПС у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення,-
До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» (79007, м. Львів, вулиця Данилишина, 6, офіс 206; ЄДРПОУ 45459088) з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) в якому просить суд:
- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 11 грудня 2024 року № 52853/13-01-07-09 про застосування відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 304 193,00 грн.;
- стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань понесені Позивачем судові витрати.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого - суддю Кухар Н.А.
Ухвалою від 11 березня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 04 червня 2025 року залучено до участі в адміністративній справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Рівненській області.
Позивач обгрунтовує позовні вимоги тим, що 25 жовтня 2024 року працівники ГУ ДПС у Рівненській області прибули в магазин «Ябко» за адресою: вулиця Борисенка, 1, місто Рівне, діяльність у якому здійснює товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ», для проведення фактичної перевірки. Платник податків у визначеному законодавством порядку надав представникам податкового органу безпосередньо в приміщенні магазину всі первинні документи, обов'язковість ведення яких передбачена чинним законодавством, та які, в свою чергу, належать або пов'язані з предметом цієї перевірки й підтверджують факт реальності господарських операцій, у тому числі походження товарно-матеріальних цінностей. Також такі документи додатково були надіслані на адресу ГУ ДПС у Рівненській області. Тобто ТОВ «СПЕШЛТЕХ» виконав вимоги пункту 85.2 статті 85 ПК України. Разом із цим, працівники ДПС не взяли до уваги надані первинні документи, припустили вчинення платником податків порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», і як наслідок, склали акт фактичної перевірки від 31 жовтня 2024 року (бланк № 001052, зареєстрований 01.11.2024 № 17027/ж5/17-00-07-05-17/45459088) за відсутності жодних належних і допустимих доказів на підтвердження вчинення суб'єктом господарювання таких порушень. У подальшому ГУ ДПС у Львівській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 11.12.2024 № 52853/13-01-07-09 про застосування відносно ТОВ «СПЕШЛТЕХ» штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 304 193,00 грн, які застосовані на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Позивач зазначає, що фактична перевірка проведена на підставі наказу, який містить лише покликання на норму. При винесенні цього наказу не зазначено підстав для проведення фактичної перевірки. Для платника податків не видається можливим ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення фактичної перевірки та визначити, яка інформація свідчить про порушення законодавства або про їх можливі порушення і в якому порядку вона була отримана. Для призначення та проведення фактичної перевірки платника податків не достатньо зазначення номера підпункту статті ПК України, особливо якщо такий пункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки (див. постанови Верховного Суду: від 05 березня 2019 року в справі № 820/4893/18, від 11 червня 2019 року в справі № 1440/2045/18, від 08 вересня 2020 року в справі № 640/21536/19, від 22 вересня 2020 року в справі № 520/1304/2020). Таким чином, фактична перевірка призначена за відсутності законних на те підстав. Водночас, у наказі відсутні реквізити суб'єкта, який перевіряється, що додатково підтверджує той факт, що податковий орган не отримував та не володів жодною інформацією про порушення платником податків (ТОВ «СПЕШЛТЕХ») будь-якого законодавства, тому перевірка була безпідставною, а відтак протиправною.
Крім того, посадові особи ГУ ДПС у Рівненській області встановили порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», зокрема: «не забезпечено ведення обліку товарних запасів на місці їх реалізації, а саме на початок перевірки 25.10.2024 в магазині знаходилися товари, які вказані в акті зняття залишків товарів на загальну суму 304 193,00 грн без документів, які б підтверджували їх облік та походження». Разом із цим, указані обставини не відповідають дійсності, так як позивач надав усі необхідні документи під час перевірки. В акті перевірки не вказано який товар не обліковано та на яку суму.
Відповідач подав відзив на позов, у якому вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, такими, що не відповідають як фактичним обставинам так і нормам матеріального права, а відповідно - задоволенню, виходячи із наступного. Як свідчать обставини справи, Головним управлінням ДПС у Рівненській області на підставі наказу № 2587-п від 25.10.2024 “Про проведення фактичної перевірки» та направлень на перевірку від 25.10.2024 №№ 4712/ж3/-17-00-07-05-15, 4713/ж3/-17-00- 07-05-15 проведено фактичну перевірку магазину «Ябко», за адресою: м. Рівне, вулиця О. Борисенка, 1 ТРЦ “Злата Плаза» щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обліку готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності ліцензій, у тому числі на виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками. При виході на перевірку було встановлено що за вказаною адресою здійснює діяльність ТОВ "СПЕШЛТЕХ». Підставою для призначення фактичної перевірки у наказі № 2587-п від 25.10.2024 було визначено п.п.80.2.2 п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі ПК України) у зв'язку з отриманням інформації про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, що викладена в листі ДПС України № 19312/7/99-07-04-02-07 від 03.07.2024 та доповідній записці № 4083/17-00-07-05-10 від 08.11.2024 року. За результатами проведеної фактичної перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.12 ст.3 Закону № 265/95 - ВР) та п.85.2 ст. 85 ПК України. Виявлені перевіркою порушення відображено в акті фактичної перевірки від № 19173/ ж5/17-00-07-05-17/4545 від 05.12.2024 року. Так, проведеною фактичної перевіркою встановлено незабезпечення ведення у порядку встановленому законодавством обліку товарних запасів на місці їх реалізації, а саме на початок перевірки 25.10.2024 в магазині знаходились товари, які вказані в акті зняття залишків товарів на загальну суму 304193 грн без документів, що підтверджують їх облік та походження, чим порушено вимоги п.12 ст.3 Закону № 265/95 - ВР Після ознайомлення з актом фактичної перевірки уповноважена особа позивача (Самко В.В.) відмовилась від його підписання, надання пояснення та отримання у зв'язку з цим працівниками, які проводили таку перевірку було складено акт про відмову від підписання та отримання примірника акта фактичної перевірки. На підставі Акта фактичної перевірки винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 14.01.2025 № 973/13-01-07-09. Як вбачається із змісту наказу про проведення фактичної перевірки в ньому відображена в повному обсязі необхідна визначена вимогами ст. 81 ПК України інформація.
Крім того, під час проведення перевірки встановлено, що на початок перевірки 25.10.2024 в магазині знаходились товари (технічно- складні побутові товари) на які не надано документи щодо їх погодження та підтверджують їх облік. До перевірки було надано лише накладну на переміщення від 24.10.2024 № 21/2, яка не є документом що підтверджує походження та облік товарних запасів та виконання вимог п. 12 ст. 3 Закону №265.
Від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначив, що під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення. Відсутність підстав для призначення перевірки є самостійною підставою для визнання такої перевірки незаконною та скасування рішення, прийнятого за наслідками такої незаконної перевірки. Повідомляє, що специфіка діяльності Товариства полягає у наявності певної кількості господарських одиниць (торгових одиниць) у різних областях України. При цьому, таких господарських одиниць, в одній області може бути декілька. У свою чергу, надходження товарів (товарних запасів) на конкретну господарську одиницю може відбуватись як безпосередньо від контрагентів-постачальників, так і за рахунок їх внутрішнього переміщення між підрозділами (торговими одиницями) Товариства в залежності від господарської необхідності. Надходження товарних запасів на певну господарську одиницю знаходить своє відображення у відповідних документах (зокрема, але не виключно, накладних на внутрішнє переміщення), якими супроводжується кожна поставка (надходження) товару. Повторно вказує, що реалізовані товари, які зазначені в акті перевірки, були відображені у відповідних первинних документах, які містяться у матеріалах справи, надавалися до перевірки, були долучені до заперечень до акта, а також до скарги на ППР, однак відповідачем безпідставно не враховані.
Представник позивача подала до суду додаткові пояснення, у яких зазначила, що спірна перевірка призначена на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК Украіни, на підтвердження чого податковим органом долучено лист ДПС від 03.07.2024 № 19312/7/99-00-07-04-02-07. Проте цей лист не містить порушень магазину «Ябко», жодної вказівки про наявність можливих в якому здійснює господарську діяльність ТОВ «СПЕШЛТЕХ», а також у ньому зазначено термін проведення заходів податкового контролю, а саме - не пізніше 08.07.2024, тоді як спірна фактична перевірка розпочата 25.10.2024. Також є важливим і те, що ТОВ «СПЕШЛТЕХ» розпочав господарську діяльністю за адресою: м. Рівне, вул. Борисенка, 1, лише 17 жовтня 2024 року, що підтверджується, заявою про реєстрацію ПРРО від 17.10.2024, квитанцією про прийняття цієї заяви та копією договору безоплатного користування майном від 15.10.2024, наявними в матеріалах справи. Відтак, є недоведеним факт наявності правових підстав для призначення спірної перевірки. У листі ДПС України вказано, що Департамент податкового аудиту ДПС України отримав інформацію, яку опублікував ОСОБА_1 на офіційному YouTube каналі «Плинский media». Отримання інформації від громадянина Плінського Євгена не є отриманням інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування. Тобто єдиної передумови та підстави для призначення перевірки, передбаченої підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, дотримано не було. Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК Украіни обов'язок надати посадовим особам контролюючих органів документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки у платника податків виникає після початку перевірки, а не виключно на початок її проведення. При цьому, зауважує, що такий обов'язок є безперервним і міг бути реалізованим протягом усього періоду проведення фактичної перевірки позивача, котрий, як засвідчується направленнями, становить 10 (десять) діб, аж до її закінчення. Чинним законодавством не передбачено юридичного механізму зменшення тривалості фактичної перевірки, так само як і не може бути застосована процедура її зупинення за ініціативи податкового органу, оскільки така передбачена лише для документальної планової або позапланової перевірки платника податків, крім платника податків - суб'єкта малого підприємництва (пункт 82.4 статті 82 ПК України). До того ж відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою)особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки (пункт 85.4 статті 85 ПК України). У спірному випадку податковим органом безпідставно обмежено строки для надання документів під час перевірки. У випадку неконкретизації інспекторами переліку документів, які слід надати, платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб'єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції прийняття відповідного рішення. У спірному випадку інспектори не конкретизували об'єм і перелік документів, який вимагається, та не складали акт про ненадання первинних документів, що підтверджують облік товарних запасів, що свідчить про вчинення процедурних порушень інспекторами під час перевірки. Надані Позивачем накладні на переміщення відповідають формі та змісту первинних документів, визначених у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 , містять усі необхідні реквізити для таких документів. Крім того акт зняття залишків, наявний у матеріалах справи, складений інспекторами контролюючого органу, а не платником податків. На ньому відсутній підпис платника податків чи його представника. При цьому він не був надісланий платнику податків разом із його примірником акта перевірки.
Представник відповідача подав пояснення, у яких зазначив, що позивач вказує на те, що розпочав господарську діяльність за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 61, лише 17 жовтня 2024 року, що підтверджується заявою про реєстрацію ПРРО, квитанцією про прийняття заяви про реєстрацію ПРРО, а також копією договору безоплатного користування майном, долученого до позовної заяви. Таке твердження позивача, не свідчить про неправомірність прийняття Головним управлінням ДПС у Рівненській області наказу про проведення фактичної перевірки оскільки: 1) був прийнятий після фактичного здійснення позивачем своєї господарської діяльності та реєстації РРО, 2) листом ДПС № 19312/7/99-07-04-02-07 від 03.07.2024 не встановлено кінцевого терміну виконання поставлених завдань ДПС України, 3) підставою для прийняття наказу був саме лист ДПС України, як державного органу та відповідно до викладеної в даному листі інформації. Відповідно до вимог приписів норми п.12 ст.3 Закону № 265/95 - ВР, документи на підтвердження походження товарних запасів та їх належного обліку мають бути надані саме на початок проведення перевірки, а не в ході її проведення чи завершення. Норми п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР є спеціальними нормами права по відношенню до інших норм права в контексті регулювання порядку та термінів надання документів що підтверджують походження та облік товарних запасів під час проведення перевірки, оскільки включають до свого змісту крім всіх ознак, властивій загальній нормі, додаткові ознаки (кваліфікуючі), зокрема: обов'язок щодо надання документів що підтверджують облік та походження товарних запасів має бути виконаним платником саме на початок її проведення. Тому, під час застосування приписів, в даному випадку п. 12 ст. 3 Закону № 265/95 ВР, як спеціальної норми, така спеціальна норма має перевагу над загальними нормами, які регулюють подібні спірні правовідносини в законодавчих актах рівної юридичної сили, зокрема в даному випадку п. 44.6 ст. 46, п. 86.7, п. 85.4 ст. 85 ПК України. Також не враховано, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (підпункт 75.1.3. пункту 75.1. статті 75, пункт 80.1. статті 80 Податкового кодексу України), тобто, без попередньої вимоги, раптово з метою з'ясування на певну календарну дату обставини дотримання/недотримання платниками податків законодавства, в тому числі ведення суб'єктами господарювання в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Слід наголосити, що поєднання "раптовості" як визначальної мети фактичної перевірки, а також визначеного п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, є законодавчо встановленою формою контролю за належним оподаткуванням господарської діяльності відповідного суб'єкта в кінці звітного податкового періоду, саме в день перевірки і на відповідну календарну дату. При цьому норми як п. 12 ст. 3 Закону № 295/95 так і п.85.2 ст.85 ПК України, узгоджуються між особою щодо необхідності та обов'язку платника податків надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. Взаємна дія правових положення абзацу другого пункту 12 статті 3 Закону №265/95- ВР і пункт 85.2 статті 85 Податкового кодексу України зобов'язують платника податків при проведенні фактичної перевірки без окремої письмової вимоги надати документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті) .
Представник позивача подала до суду додаткові пояснення, у звернула увагу, що реалізація податковим органом відповідних функцій у визначеній сфері щодо призначення перевірок не є безмежною. Певні функції має будь-який суб'єкт владних повноважень, однак реалізація таких функцій відповідним чином обмежена законодавством. Тобто, не в будь-якому випадку за наявності компетенції на проведення перевірки така перевірка може бути призначена. Однак, жодних правових підстав, які б вказували на необхідність реалізації своїх функцій, податковий орган не навів та достатніх доказів не надав. Відповідач неправильно трактує норми закону, оскільки за змістом ст. 20 Закону №265/95-ВР суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Проте, на відміну від п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, яка з 01.01.2022 вимагає від суб'єкт господарювання надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті) на початок проведення перевірки, приписи ст. 20 Закону № 265/95-ВР передбачає відповідальність за не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів. ТОВ «СПЕШЛТЕХ» здійснює ведення обліку товарних запасів на підставі первинних документів про внутрішнє переміщення товару та вони є первинними документами, що підтверджують це.
Представник третьої особи подав пояснення на позов, у яких зазначив, що підставами для скасування оскаржуваних рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення i проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість i законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Отже, обставинами які підлягають доказуванню у таких категоріях справ є причинно наслідковий зв'язок між процедурними порушеннями допущеними (на переконання платників податків) під час перевірки та правильністю висновків сформованими за результатом такої перевірки. Просить відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача подала пояснення щодо пояснень третьої особи, у яких зазначила, що для підтвердження наявності в ДПС фактичної підстави для проведення перевірки, навіть у разі її невказання в наказі на призначення перевірки, суд має встановити: яку саме інформацію про порушення платником податків ДПС використала для винесення Наказу про проведення фактичної перевірки; чи є така інформація належним та допустимим доказом у справі. Відсутність в наказі про призначення фактичної перевірки будь-якого посилання на джерело отриманої податковим органом в установленому порядку інформації про факти, які б свідчили про можливі порушення платником податків законодавства, є підставою для висновку, що призначення та проведення фактичних перевірок щодо позивача було здійснено незаконно. Просить позов задоволити.
Представник позивача подала додаткові пояснення, у яких зазначила, що накладні, які були надані контролюючому органу свідчать про те, що товар з основного складу переміщено у магазин. Більше того, як уже неодноразово зазначалося та фактично не заперечується сторонами, платником податків (ТОВ «СПЕШЛТЕХ») були надані належні первинні документи, які беззаперечно підтверджують ФАКТ ВЕДЕННЯ ОБЛІКУ ТОВАРНИХ ЗАПАСІВ, що знаходяться у магазині.
Дослідивши докази, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» зареєстроване як юридична особа, за адресою: 79000, м. Львів, вул. Данилишина, 6, офіс 206; код ЄДРПОУ 45459088.
Основним видом економічної діяльності позивача є: 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; Інші: 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.51 Оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням; 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки; 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах; 47.79 Роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах; 73.11 Рекламні агентства.
Позивач здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівлі, зокрема, в магазині «Ябко» за адресою вулиця Борисенка, 1, місто Рівне.
Головним управлінням ДПС у Рівненській області на підставі наказу «Про проведення фактичної перевірки магазину «Ябко» за адресою : м.Рівне, вулиця Олександра Борисенка, 1, ТРЦ «Злата Плаза» від 25.10.2024 № 2587-п проведено фактичну перевірку ТОВ «Спешлтех» в магазині «Ябко».
Мета перевірки: дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі на виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Підстава: підпункт 80.2.2 пункту 80.2, керуючись ст.20, підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 ст. 75, пунктом 80.8 статті 80, пунктом 82.3 статті 82 ПК України.
За результатами перевірки складено акт (довідку) фактичної перевірки від 31.10.2024 № 17027/ж5/-17-00-07-05-17/45459088.
Відповідно до висновків акту (довідки) фактичної перевірки встановлено наступні порушення:
1) не забезпечено ведення обліку товарних запасів на місці їх реалізації, а саме на початок перевірки 25.10.2024 в магазині знаходилися товари, які вказані в акті зняття залишків товарів на загальну суму 304 193,00 грн без документів, які б підтверджували їх облік та походження.
2) не надано посадовим особам контролюючого органу у повному обсязі всі документи, що належать та пов'язані з предметом перевірки. Так, на початок проведення перевірки 25.10.24 р надано запит про надання документів, проте, ТОВ «Спешлтех» не надано договір з банком/анкета, заява на еквайрингове підключення, банківських виписок по еквайрингу, трудові договори (накази) на прийом на роботу працівників магазину.
Висновок перевірки: встановило порушення позивачем п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995, п.85.2 ст. 85 ПК України, п.85.2 ст.85 ПК України.
Не погодившись із висновками акту перевірки представником позивача 23.11.2024 засобами поштового зв'язку подано до ГУ ДПС у Рівненській області заперечення на акт фактичної перевірки.
ГУ ДПС у Рівненській області розглянуло заперечення позивача на акт перевірки та 06.12.2024 надало відповідь, в якій повідомило позивача, що в ході розгляду заперечень до акту фактичної перевірки, висновки , викладені в акті перевірки залишено без змін.
ГУ ДПС у Львівській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 11 грудня 2024 року № 52853/13-01-07-09 про застосування відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 304 193,00 грн.
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 11 грудня 2024 року 52853/13-01-07-09 позивач оскаржив таке в адміністративному порядку до ДПС України.
Рішенням ДПС України від 25.02.2025 №5352/6/99-00-06-03-02-06 за результатами розгляду скарги, таку залишено без задоволення, а ППР без змін.
Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з цим позовом до суду.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до норм ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За приписами п.п. 75.1.3. п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
У відповідності до п. п. 80.1, 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з передбачених підстав, зокрема:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (п.п. п.п. 80.2.2, 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України).
Пунктом 80.10 ст. 80 Податкового кодексу України визначено, що порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
У даному випадку фактична перевірка здійснювалася з метою перевірки дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі на виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), проводилась на підставі наказу та направлень на перевірку, виданих податковим органом.
За змістом п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів, як направлення на проведення такої перевірки, копії наказу на проведення перевірки, службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Більше того, відсутність детального опису підстави на проведення перевірки в наказі не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом, тобто здійснити посилання на застосовуване положення Податкового кодексу України.
Правовий висновок щодо цього викладений в постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №460/1239/19.
Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України повинен саме про це зазначити.
При цьому, здійснюючи розгляд конкретної справи та оцінюючи обставини, підстави позову, суд не позбавлений можливості встановити та перевірити дійсну наявність або відсутність підстав для призначення фактичної перевірки згідно з наказом, в якому відображено мінімально допустимий обсяг інформації.
У спірному випадку наказ про проведення фактичної перевірки від 27.11.2024 №2940-п містить наступні підстави для проведення коментованої перевірки, а саме: п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України до підстав проведення фактичної перевірки віднесено, зокрема, наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
До матеріалів справи долучено лист ДПС України від 03.07.2024 №2185/8/17-00, відповідно до якого, з метою контролю вимог законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій та з огляду на інформацію, яку опублікував ОСОБА_2 на офіційному YouTube каналі «Плинський media» стосовно здійснення незаконної реалізації дороговартісної техніки «APPLE», яка потрапила на територію України без належного митного оформлення та сплати усіх необхідних податків та платежів, доручено територіальним підрозділам податкового аудиту посилити контроль та організувати на постійній основі збір податкової інформації щодо торгівельних об'єктів, де здійснюється продаж зазначеної продукції. Крім цього, доручено активізувати заходи податкового контролю щодо господарських об'єктів, де здійснюється реалізація техніки «APPLE» шляхом проведення фактичних перевірок з урахуванням вимог ст. 80 ПК України.
Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абз. 3 п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.
Отже, оскільки п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України передбачає підставу для проведення фактичної перевірки - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, яка є безальтернативною по відношенню по п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, яка містить дві підстави - (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері, тому достатнім є покликання у наказі про призначення перевірки на п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України як на підставу для її проведення.
Відтак, порушення положень законодавства в частині наявності підстав для проведення перевірки, які вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки, відповідачем не допущено.
Аналогічно і щодо процедури проведення перевірки самої перевірки.
Щодо встановлених в ході проведення перевірки порушень, то суд вказує таке.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР). Дія цього закону поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Згідно з п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Відповідно до п.12 ст.3 Закону №-265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Таким чином, п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в другому абзаці цієї норми осіб, до яких позивач не відноситься)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
При цьому, суб'єкт господарювання зобов'язаний був надати такі документи на початок проведення перевірки, а після цієї дати такий обов'язок має бути виконаним саме під час проведення.
Згідно з ст. 20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
За змістом наведеної норми суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Таким чином, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об'єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі ст. 20 Закону № 265/95-ВР.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 420/12275/22 та від 27.08.2024 у справі № 300/2879/22.
У постановах від 24.02.2020 у справі № 440/4443/18, від 27.04.2022 у справі № 420/13197/20 Верховний Суд виснував, що суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, з огляду на визначені нормами Податкового кодексу України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, у разі якщо рішення контролюючого органу вмотивоване саме не наданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору.
Узагальнюючи наведені вище підходи, суд касаційної інстанції у постанові від 14.08.2024 у справі № 560/12984/23 зазначав, що платник податків має право на подання документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, після закінчення такої перевірки. Проте реалізація такого права має здійснюватися відповідно до вимог, встановлених Податковим кодексом України, і до прийняття рішення за результатами такої перевірки. Поряд з цим платник податків не позбавлений права довести у судовому процесі, що він вжив всіх залежних від нього заходів для забезпечення повної та об'єктивної перевірки, не ухилявся від її проведення, тобто, його поведінка жодним чином не була спрямована на перешкоджання контролюючому органу у здійсненні податкового контролю.
Отже, після початку перевірки, яка в даному випадку була фактичною, саме на позивача було покладено обов'язок надати у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, а у податкового органу їх прийняти та оцінити.
Так, судом встановлено, 25.10.2024 Головне управління ДПС у Рівненській області провело фактичну перевірку господарської одиниці позивача, а саме магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за результатами якої складено акт (довідка) фактичної перевірки за реєстраційним номером від 01.11.2024 (№001052).
Після ознайомлення з актом фактичної перевірки уповноважена особа позивача ОСОБА_3 відмовилась від надання пояснень, його підписання та отримання.
Крім цього, судом встановлено, що відповідачем під розписку працівнику магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » було вручено запит від 25.10.2024, про надання документів у термін до 14.00 год 28.10.2024.
Станом на 14 год 00 хв 28.10.2024 працівником магазину «Ябко» ОСОБА_3 не було надано жодних документів, о 19 год 28 хв надано такі документи: договір №15-10 безоплатного користування майном ( позички) від 15.10.2024р., акт приймання- передачі до договору безоплатного користування майном №15-10 від 15 жовтня 2024 року, виписка з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; наказ №1-н про виконання обов'язків директора ТОВ "СПЕШЛТЕХ" Брижак А.С., наказ «Про встановлення прогнозного ліміту готівки в касі від 16.10.2024р. №5-н/26; накладна на переміщення №21/2 від 24.10.2024р.
Оскільки, інших документів не надано, відповідачем було складено акт який засвідчує факт ненадання у визначений у запиті строк платником податків ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: м. Рівне, вул. Борисенка,1 документів для перевірки від 01.11.2024.
Ведення бухгалтерського обліку, який є підставою для податкового обліку, регламентується Законом від 16.07.1999 № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 996).
Статтею 9 Закону № 996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Враховуючи норми ст.9 Закону № 996, будь-який документ щодо ідентифікованого товару має силу первинного документу лише в разі фактичного здійснення господарської операції, що в свою чергу має підтверджуватися, в тому числі, реальним джерелом походження (виробництва) певного товару в обсязі, зазначеному у первинному документі та податковій накладній.
Статтею 4 Закону №996 визначено, що одним з основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання суттєвості над формою - операції враховуються у відповідності з їх суттєвості, а не тільки виходячи із юридичної форми.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п. 2 ст. 3 Закону № 996 фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Завданням обліку товару є забезпечення достовірності даних з надходження та відпуску товару. Не облікований товар, або його нестача розраховуються як різниця між залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), визначених на підставі документів бухгалтерського обліку, та фактичними залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), виявленими під час перевірки.
Крім того вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Таким чином, суб'єкт господарювання зобов'язаний вести облік товарних запасів за місцем їх реалізації та здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Пунктом 85.2. ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відповідно до п. 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Як встановлено судом на момент здійснення перевірки позивач не надав контролюючому органу документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу.
Суд зауважує, що надана до матеріалів справи позивачем накладна на переміщення №21/2 від 24.10.2024 не підтверджує облік та походження товару, оскільки така накладна створена самим ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» для переміщення товару з основного складу до торгової точки.
При цьому, накладна на переміщення не є документом який дозволяє ідентифікувати постачальника та отримувача товару, а лише вказує на факт переміщення товару ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» з одного складу на інший, що також належать ТзОВ «СПЕШЛТЕХ».
При цьому, суд зауважує, що у позивача було достатньо часу для надання відповідних документів. Проте, жодних відомостей про перешкоди у наданні таких документів посадовим особам контролюючого органу під час перевірки матеріали справи не містять.
Слід зазначити, що 01.08.2020 набрав чинності Закон України від 20.09.2019 № 128-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг», яким ст. 20 Закону № 265/95-ВР викладена у новій редакції, де відповідальність суб'єктів господарювання передбачена не тільки за реалізацію необлікованих товарів, а і за ненадання документів, які підтверджують облік товарів.
Тобто, ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, визначено самостійною підставою для застосування штрафної санкції.
При цьому зазначеним Законом було уведено обов'язок суб'єктів господарювання надавати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів.
Такі висновки щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 280/6422/22.
Тобто, ненадання до перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі ст. 20 Закону №265/95-ВР.
Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, якими підтверджується наявність первинних документів в місці продажу товару на початок проведення перевірки.
Представником позивача 03.12.2025 долучено до матеріалів справи копії видаткових накладних на придбання товару, однак суд не вважає такі неналежними доказами, так як такі не були подані ні під час перевірки, ні під час подачі заперечення до акту.
Отже, з огляду на вимоги наведених приписів Закону №265/95-ВР, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі ст. 20 Закону №265/95-ВР.
В той же час, диспозиція норми ст. 20 Закону №265/95-ВР передбачає, що до суб'єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі №420/12275/22.
Виходячи з викладеного та враховуючи джерело походження інформації, яку використано контролюючим органом, суд вважає, що висновки фактичної перевірки підтверджені належними та допустимими доказами, що вище виключає підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Посилання представника позивача на рішення судів про скасування податкових повідомлень - рішень суд не бере до уваги, так як такі не відповідають обставинам справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення КАС України відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення були дотримані в повній мірі.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками розгляду справи суд констатує, що відповідачем належними і допустимими доказами доведено правомірність прийнятого ним і оскаржуваного позивачем рішення.
Отже, підсумовуючи наведене вище, суд доходить висновку, що здійснені за наслідками проведеної контролюючим органом фактичної перевірки висновки про порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є обґрунтованими, а оскаржуване оскаржене податкове повідомлення-рішення відповідає критеріям визначеним в ч. 2 ст. 2 КАС України.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати, в тому числі на оплату правової допомоги розподілу не підлягають, оскільки у задоволенні позову відмовлено.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» (79007, м. Львів, вул. Данилишина, буд. 6, офіс 206; ЄДРПОУ 45459088) до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35; ЄДРПОУ 43968090), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Рівненській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.
Судові витрати в цій справі розподіляти не належить
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяКухар Наталія Андріївна