справа№ 380/21628/25
з питань відводу
11 грудня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Карп'як О.О. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Львівського комунального підприємства "Старий Львів" про визнання протиправною бездіяльність, зобов"язання вчинити дії,-
встановив:
30.10.2025 на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Львівської міської ради (пл. Ринок, 1, м. Львів, 79008; код ЄДРПОУ - 04055896), Галицької районної адміністрації Львівської міської ради (вул. Ференца Ліста, 1, м. Львів; код ЄДРПОУ - 20847537), ЛКП “Старий Львів» (вул. Сербська, 15, м. Львів, 79008; код ЄДРПОУ - 20782401) (мовою оригіналу) з вимогами:
визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради та Галицької районної адміністрації, яка полягає у невжитті заходів щодо охорони, збереження та утримання будинку 1846 року - пам'ятки архітектури за адресою: м. Львів, вул. Руська, 3.
визнати незаконним і таким, що порушує права співвласників, “договір управління» від 2019 р., укладений без відома та згоди більшості співвласників будинку.
зобов'язати Львівську міську раду(балансоутримувача): провести технічне обстеження будинку, скласти акт технічного стану, розробити проєкт протиаварійних робіт, передбачити фінансування у міському бюджеті на 2026 рік для забезпечення збереження пам'ятки.
зобов'язати ЛКП “Старий Львів» надати суду всі копії документів і договорів, укладених від імені співвласників без їх згоди.
стягнути з відповідачів судові витрати.
Ухвалою суду від 03.11.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
08.12.2025 позивач подала заяву про відвід судді Карп'як О.О., яка мотивована тим, що суддя Карп'як О.О. допустила наявність конфлікту інтересів (особисту зацікавленість, зв'язок з стороною, участь у пов'язаній справі), прояви неупередженості, порушення принципу відкритого судового розгляду та затягування процесу та невиконання процесуальних дій. Таким чином, наявні обставини, які викликають обґрунтований сумнів у неупередженості судді (ст. 36 п. 4 КАС України).
Ухвалою судді від 08.12.2025 заяву про відвід судді Карп'як О.О., у справі № 380/21628/25 визнано необґрунтованою та передано для реєстрації в автоматизованій системі документообігу та визначення судді для її розгляду.
Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 09.12.2025 визначено суддю для розгляду заяви про відвід судді - Чаплик І.Д.
Проаналізувавши заяву позивача про відвід судді, суд зазначає таке.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно з частиною 1 якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 КАС України.
Частинами 8, 11, 12 статті 40 КАС України визначено, що суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Приписами частини четвертої статті 36 КАС України регламентовано, що не може бути підставою для відводу судді незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання.
Частиною третьою статті 39 КАС України визначено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-3, 5 частини першої статті 36, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу (частина четверта статті 39 КАС України).
З вказаних норм випливає, що для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, існує необхідність довести стороною наявність відповідних суб'єктивних та об'єктивних критеріїв.
Водночас, надаючи оцінку об'єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов'язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною.
Суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Отже, нормами процесуального закону врегульовано, що не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно повинні бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Аналогічний висновок викладено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2024 у справі №990/310/23 та в ухвалі Верховного Суду від 06.03.2023 у справі №990/122/23.
Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що існує дуже тісний взаємозв'язок між гарантіями «незалежного та неупередженого» суду та правом на «суд, встановлений законом». Хоча кожен із них слугує конкретним цілям у ролі окремих гарантій справедливого судового розгляду, Суд вбачає взаємну рису в інституційних вимогах пункту 1 статті 6, оскільки вони керуються метою дотримання основоположних принципів верховенства права та розподілу влади. Суд зазначає, що в основі кожної з цих вимог лежить необхідність підтримувати довіру суспільства до судової системи й гарантувати її незалежність від інших гілок влади (рішення у справі «Гудмундур Андрі Астрадссон проти Ісландії» (Gudmundur Andri Asdradsson v. Iceland) від 1 грудня 2020 року, заява № 26374/18; рішення у справі «Джоджай проти Албанії» (Xhoxhaj v. Albania) від 9 лютого 2021 року, заява № 15227/19).
Також Європейський суд з прав людини у рішенні від 24 травня 1989 року у справі «Гаушільдт проти Данії» («Hauschildt v. Denmark», заява №10486/83) зазначив, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу
Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно виправдані.
Отже, для задоволення відводу за об'єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.
Аналогічні висновки викладено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №908/137/18.
Позивач обґрунтовує заяву про відвід судді наявністю конфлікту інтересів, а саме суддя бере участь у розгляді справи попри очевидні обставини, що можуть свідчити про особисту зацікавленість; зв'язок із стороною; участь у пов'язаній справі. Однак, жодних конкретних фактів про особисту зацікавленість судді у справі, наявність у судді зв'язку із стороною та участі у пов'язаній справі позивачем не наведено та доказів не подано. Зокрема, не подано ні доказів розгляду суддею пов'язаної справи, не зазначено номеру конкретної справи, процесуальних рішень у такій справі за участю судді, не подано доказів наявності у судді особистої заінтересованості у вказаній справі та не наведено мотивів, в чому така зацікавленість проявляється, не подано ні доказів зв'язку судді зі сторонами у справі, не зазначено сторін, з якими має зв'язок суддя та не вказано фактів в підтвердження зв'язку судді з цими сторонами.
Суд звертає увагу, що не може бути підставою для відводу заява, яка містить лише припущення про існування обставин прямої чи опосередкованої заінтересованості судді в результаті розгляду справи, а також обставин, які викликають сумнів у його неупередженості або необ'єктивності, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Позивач обґрунтовує заяву про відвід судді тим, що суддя системно відмовляє у клопотаннях без мотивів; спотворює фактичні обставини; створює нерівність сторін у процесі; використовує дискрецію на шкоду заявнику, проте позивач не вказує, в чому полягає на її думку створення нерівності сторін у процесі чи використання повноважень на шкоду позивачу, обгрунтованих доводів з посиланням на конкретні факти позивачем не наведено.
Щодо інших доводів позивача про відмову судді у відкритому розгляді справи, невирішення клопотань тощо суд зазначає, що вказані доводи щодо можливої упередженості судді зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями та діями судді по вказаній адміністративній справі, що згідно із частиною четвертою статті 36 КАС України не може бути підставою для відводу судді.
Суд звертає увагу позивача, що процесуальні рішення судді, їх зміст та форма, не можуть бути підставою для відводу судді. Незгода з рішеннями судді має здійснюватись у порядку, передбаченому чинним процесуальним законодавством України, яким передбачено процедуру оскарження будь-яких процесуальних рішень судді окремо або разом з кінцевим процесуальним рішенням по адміністративному провадженню з наведенням мотивів такої незгоди, а заперечення на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню, можна включити до апеляційної скарги на рішення суду за наслідками розгляду справи.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року (справа №800/592/17) та від 1 жовтня 2018 року (справа №9901/673/18).
В ухвалі від 18 грудня 2018 року у справі №910/2968/18 Верховний Суд визнав відвід завідомо безпідставним, а його заявлення зловживанням процесуальними правами, оскільки вказаний відвід по суті «є висловленням незгоди з процесуальним рішенням Верховного Суду після того, як суд мотивував таке рішення».
Також, у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 «Про незалежність судової влади» вказано, що процесуальні дії судді, законність та обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно незгода сторони з винесенням суддею судового рішення, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін у справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Отже, за вказаними доводами позивача підстави для задоволення заяви про відвід судді відсутні.
Щодо доводів позивача про затягування процесу та невчинення процесуальних дій, зокрема, непрйняття ухвал та ненадсилання повісток, то вказані доводи теж зводяться до незгоди з процесуальними діями судді, що не є підставою для відводу. При цьому суд звертає увагу позивача на те, що провадження у справі відкрито 03.11.2025, а строк розгляду справи згідно з вимогами ст.258 КАС України вказаної категорії спору становить не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі. Водночас вимогами КАС України встановлено строк розгляду заяв та клопотань лише у чітко визначених випадках.
Суд також зазначає. що підстави, на які покликається позивач, повинні були стати їй відомі 24.11.2025 (дата постановлення суддею ухвали про відмову у розгляді справи у судовому засіданні з повідомленням сторін), проте заява про відвід надійшла 08.12.2025, тоді як за вимогами частини третьої статті 39 КАС України відвід повинен бути заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
За таких умов суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявність об'єктивних підстав для відводу судді, які передбачені статтями 36-37 КАС України, отже, заява позивача про відвід судді Карп'як О.О. не відповідає вимогам ст. 39 КАС України щодо її обґрунтованості та вмотивованості, а також порядку заявлення, тому у її задоволенні належить відмовити.
Керуючись статтями 36-40, 248, 256, 294 КАС України, суд,
у задоволенні заяви позивача про відвід судді Карп'як О.О. в адміністративній справі №380/21628/25 - відмовити.
Адміністративну справу №380/21628/25 разом з усіма матеріалами повернути судді Карп'як О.О. для продовження розгляду справи по суті.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Чаплик І.Д.