11 грудня 2025 рокусправа № 380/21615/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовський Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «ТЕХНОПЛАСТ» (79040, Львівська обл., місто Львів, вул. Городоцька, буд. 282В; ЄДРПОУ 25547113) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, -
Встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «ТЕХНОПЛАСТ» (надалі - позивач; Товариство) до Львівської митниці (надалі - відповідач, Митниця, митний орган) у якій просить суд: визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості № UA209000/2025/900453/2 від 25.07.2025 та № UA209000/2025/900499/2 від 26.08.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним, так як декларантом під час митного оформлення товарів для підтвердження митної вартості (за ціною договору) митному органу надано усі основні документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Ці документи повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відтак у митниці не було правових підстав для витребування у декларанта додаткових документів. Однак, всупереч положенням ч. 3 ст. 53 МК, відповідач витребував додаткові документи, вказавши на наявність надуманих розбіжностей та не підтвердження усіх складових митної вартості. Водночас, незважаючи на відсутність підстав для витребування додаткових документів, позивач, з метою усунення будь-яких сумнівів у достовірності заявленої декларантом митної вартості надав на вимогу митного органу додаткові документи, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Однак, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості (за методом 2ґ). З огляду на вказане, вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить суд позов задовольнити.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити. Вказав, що під час здійснення митного контролю за митною декларацією було встановлено ряд невідповідностей. У зв'язку з тим, що документи, надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості, містять розбіжності та достовірно не підтверджують складові митної вартості, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до статті 53 МК України. Декларантом не було надано документів, що містилися у вимозі митного органу. Відтак, заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано відповідачем у зв'язку з тим, що документи надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності та не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості. У рішенні про коригування митної вартості зазначено причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, джерело наявної у митного органу інформації стосовно визначеної митної вартості товару та обґрунтування обраного методу визначення митної вартості. Як висновок, митну вартість товару скориговано та визначено за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідно до статті 64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу. На підставі викладеного відповідач вважає, що посадові особи відомства діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та законами України, а тому просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач уклав із компанією UNMAK ISTIMA SISTEMLERI MAKINA SAN. VE TIC. A.S. Контракт №25/08/2020 від 25 серпня 2020 року (далі - Контракт).
На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту позивач на підставі Рахунку-проформи №UNM25-0550 від 21.05.2025, Рахунку-фактури (iнвойс) №FT02025000000160 від 17.07.2025, Рахунку-проформи №UNM25-0578 від 30.06.2025; Рахунку-фактури (iнвойс) №FT02025000000180 від 21.08.2025; придбав дві партії товару «Радіатори для центрального опалення».
Позивач з метою митного оформлення вказаного товару подав до Львівської митниці електронну митну декларацію 25UA209170064345U1 від 25.07.2025 та 25UA209170073204U5 від 26.08.2025 відповідно до яких було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації. На підтвердження обґрунтованості заявленої у митних деклараціях митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з деклараціями наступні документи:
- Пакувальний лист (Packing list) б/н від 17.07.2025; б/н від 21.08.2025;
- Рахунок-проформа (Proforma invoice) №UNM25-0550 від 21.05.2025; №UNM25-0578 від 30.06.2025;
- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №FT02025000000160 від 17.07.2025; №FT02025000000180 від 21.08.2025;
- Автотранспортна накладна (Road consignment note) №202687 від 21.07.2025; №000143 від 21.08.2025;
- Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) D №1318357 від 18.07.2025; D № 1498514 від 22.08.2025;
- Статус особи, яка подає митну декларацію 2;
- Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації) №UA408050/2025/007444 від 24.07.2025; №UA408050/2025/009039 від 25.08.2025;
- Загальна декларація прибуття №25UA141000811050Z6 від 22.07.2025; №25UA141000950469Z6 від 24.08.2025;
- Банківський платіжний документ, що стосується товару №250527/002843589 від 27.05.2025; №250704/002876854 від 04.07.2025; №250819/002915187 від 19.08.2025;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно експедиційні послуги №КТ25-01381 від 25.07.2025; №325-006141 від 26.08.2025;
- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 25.07.2025; б/н від 26.08.2025;
- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 21.05.2025; б/н від 30.06.2025;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 28.09.2020; №2 від 20.10.2020; № 3 від 24.07.2023;
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №25/08/2020 від 25.08.2020;
- Договір про надання послуг митного брокера №3 від 29.09.2014;
- Договір (контракт) про перевезення №КТ25-01381 від 16.07.2025; №325-006141 від 18.08.2025;
- Інші некласифіковані документи б/н від 24.07.2025; «Накладні» від 25.07.2025;
- Судове рішення у справі цивільної, господарської або адміністративної юрисдикції «Постанова Справа № 380/20834/2» від 14.08.2024; «Рішення у справі 380/1455/23» від 30.05.2023; «Ухвала Справа 380/1455/23» від 15.09.2023;
- Копія митної декларації країни відправлення №25341300EX00578272 від 18.07.2025; №25590400EX00033494 від 22.08.2025;
Митниця, дослідивши документи, додані позивачем до митної декларації, надіслала позивачу вимогу, якою відповідно до ст. 53 Митного кодексу України просила надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару. Декларант у відповідь не надіслав додаткові документи.
За результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № № UA209000/2025/900453/2 від 25.07.2025 та № UA209000/2025/900499/2 від 26.08.2025.
У рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900453/2 від 25.07.2025 митний орган навів наступні підстави для коригування митної вартості товарів:
«згідно п. 3.1. зовнішньоекономічного контракту №25/08/2020 від 25.08.2020, покупець оплачує товар на умовах вказаних в рахунках фактурах (інвойсах) кожної окремої партії. До митного оформлення надано комерційний інвойс FT02025000000160 від 17.07.2025. Даним документом передбачено, що вартість товару 17825,12 доларів США, які оплачуються у два етапи: 1 - по передоплаті, не більше 70%; 2 - залишок сум після завантаження не пізніше 4 робочих днів. На підтвердження, виконання даних умов, декларантом надано банківський платіжний документ № 250527/002843589 від 27.05.2025 про оплату суми в розмірі 12380 дол. США. Cлід зазначити, що декларантом не надано банківських платіжних документів на виконання 2 етапу оплати, враховуючи що інвойс датований 17.07.2025, а митну декларацію подано 25.07.2025. Крім того до митного оформлення надано proforma invoice UNM2-0550 від 21.05.2025, який Контрактом не передбачено».
У рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900499/2 від 26.08.2025 митний орган навів наступні підстави для коригування митної вартості товарів:
«згідно п. 3.1. зовнішньоекономічного контракту №25/08/2020 від 25.08.2020, покупець оплачує товар на умовах вказаних в рахунках фактурах (інвойсах) кожної окремої партії. До митного оформлення надано комерційний інвойс FT02025000000180 від 21.08.2025. Даним документом передбачено, що вартість товару 25126,64 доларів США, які оплачуються у два етапи: 1 - по передоплаті, не більше 70%; 2 - залишок сум після завантаження не пізніше 4 робочих днів. На підтвердження, виконання даних умов, декларантом надано банківський платіжний документ № 250704/002876854 від 04.07.2025,№250819/002915187 від 19.08.2025 про оплату суми в розмірі 17588,58 дол. США. Cлід зазначити, що декларантом не надано банківських платіжних документів на виконання 2 етапу оплати, враховуючи що інвойс датований 21.08.2025, а митну декларацію подано 26.08.2025. Крім того до митного оформлення надано proforma invoice UNM25-0578 від 30.06.2025, який Контрактом не передбачено».
У рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900453/2 від 25.07.2025 митний орган стверджує що «на вимогу декларантом не надано жодних документів, які б усували вищезазначені невідповідності. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД № UA408050/2025/6644 від 20.07.2025, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (Сталеві радіатори для систем опалення, панельного типу з неелектричним нагрівом/ Які ввезені орієнтовно в такій же вазі) становить 2,34 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі. Коригування у зв'язку з відмінністю умов поставки не здійснювалося, оскільки митна вартість в джерелі визначена з урахуванням витрат до кордону України».
У рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900499/2 від 26.08.2025 митний орган стверджує, що «на вимогу декларантом не надано жодних документів, які б усували вищезазначені невідповідності. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД № 408050007726U0 від 18.08.2025, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (Сталеві радіатори для систем опалення, панельного типу з неелектричним нагрівом/ Які ввезені орієнтовно в такій же вазі) становить 2,17 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі. Коригування у зв'язку з відмінністю умов поставки не здійснювалося, оскільки митна вартість в джерелі визначена з урахуванням витрат до кордону України».
З метою випуску товару у вільний обіг на підставі рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900453/2 від 25.07.2025 позивач подав митну декларацію № 25UA209170064571U3 в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару й отримав дозвіл на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, за умови надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 Митного кодексу України. В результаті цього позивач додатково сплатив кошти як гарантію забезпечення митних платежів у сумі 363 583 (триста шістдесят три тисячі п'ятсот вісімдесят три гривні) 00 коп.
З метою випуску товару у вільний обіг на підставі рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900499/2 від 26.08.2025 позивач подав митну декларацію № 25UA209170073400U3 в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару й отримав дозвіл на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, за умови надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 Митного кодексу України. В результаті цього позивач додатково сплатив кошти як гарантію забезпечення митних платежів у сумі 377 305 (триста сімдесят сім тисяч триста п'ять гривень) 34 коп.
Позивач, не погоджуючись із рішеннями, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Порядок визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України.
Згідно з статтею 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України.
Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з статтею 374 Митного кодексу України товари, які ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають оподаткуванню в порядку та на умовах, визначених законами України.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною другою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 2 ст. 54 МК України).
Як уже зазначалося, декларант одночасно із митними деклараціями надав відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу.
Згідно з ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості має право:
-упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
-письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Також, відповідно до положень частини 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Частиною першою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною першою статті 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції) (частина друга статті 57 Митного кодексу України).
Згідно з правилами частин третьої - шостої статті 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною другою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини четвертій статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 Митного кодексу України).
Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, серед іншого, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Як встановлено з матеріалів справи декларантом надано до митного органу низку документів, що дають змогу митному органу визначити митну вартість товарів: первинно з митними деклараціями, за якими було відмовлено у випуску товарів та на вимогу митниці. Зауваження митниці до поданих документів не стосується числових значень складових митної вартості та були спростовані документами, що подані до митного контролю та додатково разом з заявами в порядку ст. 55 Митного кодексу України.
Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2021 року у справі №815/3976/16, а також в постановах Верховного Суду у справах №821/1617/17 від 14.08.2018 року, №815/6827/17 від 29.01.2019 року, №804/2256/16 від 12.11.2021 року, №1/380/2019/002016 від 04.11.2021 року №480/3558/19 від 17.11.2021 року, у яких суд прийшов до висновку, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.
Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У вказаному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч.1 ст. 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору.
Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи зобов'язані здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, чітко визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наведені вище положення митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.
У обох оскаржуваних рішеннях митний орган висловив однакове зауваження, яке зводиться до того, що позивач надав підтвердження передоплати фактурної вартості товару, однак не надав підтвердження післяоплати фактурної вартості товару. Крім цього надав проформу-інвойс, яка не передбачена у Контракті.
Стосовно такого зауваження суд зазначає наступне. Відповідно до п. 2.1 та п. 3.1 Контракту №25/08/2020 від 25 серпня 2020 року Продавець продає Покупцеві товар за цінами, вказаними в рахунках-фактурах до кожної поставки, а Покупець оплачує товар на умовах вказаних в рахунках-фактурах (інвойсах) до кожної окремої поставки.
Суд встановив, що за митною декларацією 25UA209170064345U1 від 25.07.2025 на підтвердження числових значень фактурної вартості товару позивач надав митному органу Рахунок-проформу №UNM25-0550 від 21.05.2025; Рахунок-фактуру (iнвойс) №FT02025000000160 від 17.07.2025; Банківський платіжний документ №250527/002843589 від 27.05.2025. З цих документів вбачається, що позивач замовив поставку товару вартістю 17 825,12 дол. США й мав здійснити передоплату товару на суму 12 380,00 дол. США. На підставі наданого банківського платіжного документа позивач сплатив на користь продавця 12 380,00 дол. США.
За митною декларацією 25UA209170073204U5 від 26.08.2025 на підтвердження числових значень фактурної вартості товару позивач надав митному органу Рахунок-проформу №UNM25-0578 від 30.06.2025; Рахунок-фактуру (iнвойс) №FT02025000000180 від 21.08.2025; Банківський платіжний документ №250704/002876854 від 04.07.2025; №250819/002915187 від 19.08.2025. З цих документів вбачається, що позивач замовив поставку товару вартістю 25 126,54 дол. США й мав здійснити передоплату товару на суму 17 588,58 дол. США. На підставі наданих банківських платіжних документів позивач сплатив на користь продавця 17 588,58 (7350,00 + 10 238,58) дол. США.
Отже суд встановив, що позивач надав до митного оформлення належні документи які у своїй сукупності підтверджують факт передоплати фактурної вартості товару.
Суд відхиляє твердження відповідача про те, що приписи зовнішньоекономічного контракту не передбачають формування рахунків-проформ, оскільки як правильно зазначив позивач, англійська версія Контракту у п. 3.1 оперує терміном «invoices», що передбачає як комерційні інвойси (рахунки-фактури) так і проформи-інвойси.
Стосовно неподання доказів післяоплати фактурної вартості товару суд зазначає таке.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України декларант подає до митного оформлення банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару в тому випадку, якщо рахунок сплачено.
Як вбачається із проформ-інвойсів (№UNM25-0550 від 21.05.2025; №UNM25-0578 від 30.06.2025) та комерційний інвойсів (№FT02025000000160 від 17.07.2025; №FT02025000000180 від 21.08.2025) і як вірно зазначив позивач, у відповідних графах стосовно післяоплати зазначено «After customs clearance - no later than 4 working days», що означає обов'язок покупця здійснити післяоплату впродовж 4 днів після митного оформлення, а не завантаження, як помилково вказала Митниця у оскаржуваних рішеннях.
Таким чином на момент митного оформлення позивач ще не мав обов'язку сплатити решту фактурної вартості замовлених партій товару, а отже митний орган не міг вимагати надання таких банківських платіжних документів.
Врешті, суд також звертає увагу на правову позицію Верховного Суду у постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18 згідно з якою окремі обставини здійснення платежу справді можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
З приводу обраного відповідачем методу коригування суд зазначає наступне.
Як зазначено вище, основним методом визначення митної вартості товарів є визначення митної вартості за ціною договору (вартість операції). Усі інші методи є другорядними, про що зазначено у приписах частини першої та другої статті 57 МК України.
Суд з'ясував, що в оскаржуваному рішенні митний орган застосував резервний метод коригування митної вартості товарів (« 2б») згідно ст. 60 МК України.
На виконання вимог статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №598 затверджено Правила заповнення рішень про коригування митної вартості товарів (далі також Правила №598). Так щодо графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів у пункті 2.1 Правил №598 вказано, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст. ст. 59, 60 та 64 МК України з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Виходячи з системного аналізу приписів пункту 4 частини другої статті 55 МК України, статті 60 МК України, пункту 2.1 Правил №598 митний орган, застосовуючи резервний метод коригування, у графі 33 відповідного рішення повинен зазначати не тільки номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, а й наводити пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов.
Однак у гр. 33 оскаржуваного рішення з приводу джерела коригування зазначено лише номер та дату митної декларації джерела коригування митної вартості товарів із посиланням на те, що «коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».
Таким чином, Львівська митниця, приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, порушила вимоги п. 4 ч. 2 ст. 55 МК України та п. 2.1 Правил №598 в частині заповнення гр. 33 рішень, позаяк не вказала на яких умовах здійснювалась поставка товару за митною декларацією-джерелом коригування, які комерційні умови мали місце, та справді постачався подібний (аналогічний) товар, що і в цій ситуації.
Отже, відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
Натомість, відповідач у оскаржуваному рішенні не навів обґрунтування невідповідності наданої позивачем копії митної декларації країни відправлення вимогам законодавства країни-відправника.
За викладених вище обставин, суд погоджується з доводами позивача, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.
Суд вважає, що у поданих до митного оформлення товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.
При цьому, митним органом, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду обґрунтованих доводів й відповідно не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.
Враховуючи викладене у своїй сукупності, суд погоджується з твердженням представника позивача, що позивач разом з митними деклараціями до митного органу було надав усі належні документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару та відповідно про безпідставність висновку відповідача про те, що надані позивачем документи містять розбіжності і не підтверджують заявлену за ціною договору митну вартість товару.
З огляду на викладене, а також зважаючи на безпідставність доводів митного органу, викладених у оскаржуваному рішенні, суд вважає, що у працівників митного органу були наявні всі правові підстави для застосування першого методу визначення митної вартості товару за ціною угоди. Однак, митний орган безпідставно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та визначив митну вартість товару за додатковим методом.
Указане свідчить про безпідставність та необґрунтованість оскаржуваного у цій справі рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарі.
Суд вважає, що коригування митної вартості є способом мінімізації шкоди державі від невірного декларування товарів, що ввозяться на територію України, однак таке корегування, як і будь-яке інше рішення суб'єкта владних повноважень, має відповідати критеріям законності, які наведені у частині 2 статті 2 КАС України, чого відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень не дотримано.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналізуючи матеріали адміністративної справи у своїй сукупності, суд вважає, що відповідачем не доведено суду правомірність прийняття оскаржуваних позивачем рішень про коригування митної вартості товарів, відтак такі підлягають скасуванню.
При цьому, суд зазначає, що решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч.ч.5, 6 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Представник відповідача просить суд зменшити заявлену до відшкодування суму витрат на правничу допомогу.
Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ч.9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
18 січня 2023 року між ТОВ «Фірма «Технопласт» та Адвокатським Об'єднанням «ТІ ЕНД ТІ ПАРТНЕРС» було укладено Договір про надання правової допомоги №511 від 18.01.2023.
Згідно з Актом про надання правової допомоги № 08 згідно з договором про надання правової допомоги №511 від 18.01.2023, укладеним між ТОВ «Фірма «Технопласт» та Адвокатським Об'єднанням «ТІ ЕНД ТІ ПАРТНЕРС» загальна вартість послуг складає 26 000.00 грн.
Адвокатським Об'єднанням «ТІ ЕНД ТІ ПАРТНЕРС» виписано рахунок на оплату № 08 від 03.12.2025 на суму 26 000,00 грн.
На виконання умов Договору Адвокатом були надані відповідні послуги: вибір правової позиції, підготовка та подання позовної заяви (вартість послуги - 20 000,00 грн), підготовка і подання відповіді на відзив (вартість послуги складає 6 000,00 грн).
При визначенні розміру витрат на правову допомогу суд керується критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Суд розглянув вказану справу за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки вона є незначної складності.
Відповідно до частини 3 статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Враховуючи вищенаведене суд не враховує при визначенні судових витрат, які підлягають відшкодуванню, суму витрат за підготовку і подання відповіді на відзив (вартість послуги складає 6000,00 грн).
Предметом спору у вказаній справі є визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів.
Єдиний державний реєстр судових рішень містить значну кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах.
Суд дійшов висновку про неспівмірність заявлених вимог по відшкодуванню витрат на складання позову 20000,00 грн, оскільки ця категорія справ є справами незначної складності та по ним є стала судова практика, а тому написання позовної заяви не потребувало додаткових зусиль та знання як наслідок сума витрат на її написання є завищеною.
Суд ураховує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат. Суд вважає справедливим відшкодування позивачу його судових витрат на правничу допомогу у сумі 9000,00грн.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України суд,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «ТЕХНОПЛАСТ» (79040, Львівська обл., місто Львів, вул. Городоцька, буд. 282В; ЄДРПОУ 25547113) до Львівської митниці (Україна, 79000, Львівська обл., місто Львів, вул. Костюшка Т., будинок 1, ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900453/2 від 25.07.2025
Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900499/2 від 26.08.2025.
Стягнути з Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 43971343) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «ТЕХНОПЛАСТ» (79040, Львівська обл., місто Львів, вул. Городоцька, буд. 282В; ЄДРПОУ 25547113) судовий збір у розмірі 11 113,33 (одинадцять тисяч сто тринадцять) гривень, 33 (тридцять три) копійок.
Стягнути з Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 43971343) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «ТЕХНОПЛАСТ» (79040, Львівська обл., місто Львів, вул. Городоцька, буд. 282В; ЄДРПОУ 25547113) судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в сумі 9000,00гривень.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБрильовський Роман Михайлович