10 грудня 2025 рокусправа № 380/4620/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії, -
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту до ОСОБА_1 із вимогою зобов'язати ОСОБА_1 сплатити витрати, пов'язані з його навчанням та утриманням у вищому військовому навчальному закладі на загальну суму 1220329, 59 грн на користь позивача за період навчання.
В обґрунтування позову вказав, що відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утримання у вищому навчальному закладі або військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, в якому проходить військову службу (навчання) в разі дострокового розірвання контракту. Позивач вказав, що оскільки відповідний контракт розірваного достроково, то відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу такі витрати. Оскільки такі витрати відповідачем не сплачено, тому позивач звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 20.03.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 20.03.2025 вручено відповідачу 05.04.2025, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення за ШКІ № 0610243471640. Правом подати письмовий відзив на позовну заяву відповідач станом день розгляду справи не скористався, відтак суд, керуючись ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вирішив справу за наявними матеріалами.
Суд всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.
Відповідно до Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній спеціальній службі транспорту, затвердженого указом Президента України від 3 лютого 2009 року № 60/2009 року, 25 серпня 2021 року між Державною спеціальною службою транспорту в особі начальника кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського Державного університету науки і технологій (далі - кафедра) полковником ОСОБА_2 , та солдатом ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Державній спеціальній службі транспорту курсантом вищого військового навчального закладу військового навчального підрозділу закладу вищої освіти на період навчання.
Наказом начальника кафедри (по стройовій частині) від 25.08.2021 № 201 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу кафедри, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду курсанта.
Наказом ректора Українського державного університету науки і технологій від 15.01.2025 № 68ст курсанта МТ2112 (149) навчальної групи четвертого навчального курсу денної форми навчання ОСОБА_1 відраховано з університету через невиконання індивідуального навчального плану.
Відповідно підпункту 9 пункту 16 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України наказом начальника кафедри від 15.01.2025 № 01 -РС солдата ОСОБА_1 зараховано в розпорядження начальника кафедри та на підставі пункту 117 Положення про проходження громадянами України військової служби та підпункту 11 статті 25 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» розірвано контракт.
Наказом начальника кафедри (по стройовій) від 16.01.2025 № 14 відповідно до пункту 11 статті 25 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу у Збройних Силах України» солдата ОСОБА_1 виведення в розпорядження начальника кафедри.
Відповідно до наказу Голови Адміністрації від 27.01.2025 № 21-РС відповідно до абзацу третього частини одинадцятої статті 25 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» та пункту 110 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України солдата ОСОБА_1 призначено теслярем - покрівельником будівельного відділення будівельного взводу, роти будівельного відділення будівельного взводу роти спеціальних будівельних робіт НОМЕР_1 окремого батальйону загальнобудівельних робіт 1 окремої шляхо-відновлювальної бригади регіонального управління “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Наказом начальника кафедри від 11.02.2025 № 36 відповідача виключено зі списків особового складу кафедри, з усіх видів забезпечення та направлений для подальшого проходження служби АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідок-розрахунків фактичні витрати, пов'язані з утриманням відповідача, становлять 1220329,59 грн, зокрема: грошове забезпечення - 1049784,92 грн, речове майно - 26907,70 грн, медичне забезпечення - 1647,01 грн, харчування - 86800,20 грн, комунальні послуги - 55189,76 грн.
Із вказаними розрахунками відповідач ознайомлений у січні-лютому 2025 року.
Начальником кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту українського державного університету науки і технологій 07.02.2025 ОСОБА_1 вручено повідомлення (в порядку досудового врегулювання спору) від 04.02.2025 № 35/46 (в підтвердження чого наявний запис з особистим підписом ОСОБА_1 ).
У добровільному порядку вказані витрати відповідач не відшкодував, тому позивач звернувся до суду з позовом з цим позовом.
При вирішенні спору суд керується таким.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При вирішенні даних спірних правовідносин суд застосовує правову позицію, висловлену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року по справі № 804/285/16 (провадження № 11-669апп18), згідно якої вказані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 24 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», початком проходження військової служби вважається: день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.
Відповідно до частини 10 статті 25 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності), в інших випадках, передбачених законом, та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів “д», “е», “з», “и» пункту 1, підпунктів “д», “е», “ж», “з» пункту 2 та підпункту “в» пункту 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі фахової передвищої військової освіти, вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, відповідно до порядку та умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 затверджено Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти (далі - Порядок), відповідно до пунктів 3, 4, 6, 7, 8 якого відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної відпустки та у зворотному напрямку оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.
Витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю:
курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання;
курсантами, які навчалися понад встановлені законодавством строки строкової військової служби, - за період навчання, який відповідає строку строкової військової служби.
У разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку. Сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису, зокрема Міноборони.
Пунктами 1.1, 1.2, 2.1, 2.3, 3 Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого спільним наказом Міністерства оборони України, Міністерством фінансів України, МВС України, Міністерством транспорту та зв'язку України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням Державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534 передбачено, що порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, розроблено з метою впорядкування діяльності посадових осіб та органів військового управління щодо відшкодування курсантами, які проходять підготовку на посади осіб офіцерського складу, зокрема Міністерству оборони України витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу, зокрема у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість.
Зобов'язання про добровільне відшкодування курсантом витрат, пов'язаних з його утриманням, зазначається в контракті під час його укладання.
Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
У разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ. Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ.
У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ. Відшкодовані за утримання курсантів у ВНЗ кошти враховуються у кошторисних показниках спеціального фонду відповідних центральних органів виконавчої влади як власні надходження ВНЗ та витрати на утримання курсантів.
Відповідно до пункту 3 Порядку відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Відповідно до пункту 4 Порядку розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.
Пунктом 6 Порядку встановлено, що витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю:
курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання;
курсантами, які навчалися понад встановлені законодавством строки строкової військової служби, - за період навчання, який відповідає строку строкової військової служби.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 23 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» строки строкової військової служби в календарному обчисленні встановлюються для солдатів і матросів, сержантів і старшин, які проходять строкову військову службу в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, - до 18 місяців.
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
Згідно з пунктом 3 зазначеного Положення основним із завдань Міністерства оборони України є формування і реалізація державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва, у галузі оборонного планування, військової освіти та науки.
За змістом статей 1, 10 Закону України “Про оборону України», статті 10 Закону України “Про Збройні Сили України» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, а органом державної влади на місцях є підпорядковані Міністру оборони командири з'єднань, частин, інших формувань.
Міністерство оборони України, згідно рішення Конституційного Суду України №3-РП/99 від 08.04.1999, є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну спеціальну службу транспорту» фінансування Державної спеціальної служби транспорту здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в межах обсягів бюджетних призначень, визначених головному розпоряднику - Міністерству оборони України і передбачених окремим рядком у Державному бюджеті України, а також з інших джерел, передбачених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оборону України» участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.
Адміністрація Державної спеціальної служби транспорту - орган управління Державної спеціальної служби транспорту в системі Міністерства оборони України, що фінансується за рахунок бюджетного бюджету.
Як встановлено судом, відповідно до Контракту про проходження військової служби (навчання) у Державній спеціальній службі транспорту курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, солдат ОСОБА_1 зобов'язаний, зокрема, відшкодувати Державній спеціальній службу транспорту витрати, пов'язані з утриманням у закладі вищої освіти, в якому проходить військову службу (навчання), у разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи у разі відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення закладу вищої освіти у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Як встановлено судом, утримання відповідача у позивача здійснювалось шляхом грошового, продовольчого, медичного забезпечення, а також університетом понесені витрати по оплаті комунальних послуг та енергоносіїв.
Вказане підтверджується довідками-розрахунками фактичних витрат, пов'язаних з утриманням відповідача.
Відповідно до пункту 2.3 Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ.
Судом встановлено, що витрати позивача, пов'язані з утриманням ОСОБА_1 становили в загальному розмірі 1220329,59 гривень.
Таким чином, загальна сума витрат на утримання відповідача становить 1220329,59 грн.
Суд наголошує, що курсанти, які навчаються в Відділенні військової підготовки Фахового коледжу морського транспорту Національного університету “Одеська морська академія» перебувають на повному державному забезпечені. Кошти, які витрачаються на їх навчання є державними (бюджетними).
У ході розгляду справи встановлено, що відповідач отримав 07.02.2025 повідомлення (в порядку досудового врегулювання) з пропозицією добровільної сплати витрат, пов'язаних з утриманням відповідача на кафедрі військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій за період з 25.08.2021 по 15.01.2025 в сумі 1220329,59 грн, зокрема з них: грошове забезпечення - 1049784,92 грн, речове майно - 26907,70 грн, медичне забезпечення - 1647,01 грн, харчування - 86800,20 грн, комунальні послуги - 55189,76 грн. Разом з тим, докази сплати відповідних коштів відсутні.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 3 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Положеннями ч. 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Таким чином, виходячи із змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з утриманням у військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України судові витрати у вигляді судового збору розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 256, 293, 295 КАС України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати, пов'язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі на загальну суму 1220329 (один мільйон двісті двадцять дві тисячі триста двадцять дев'ять) 59 грн на користь Адміністрації спеціальної служби транспорту (ЄДРПОУ 33145904, номер банківського рахунку IBAN: НОМЕР_3 ).
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Желік О.М.