10 грудня 2025 рокусправа № 380/18220/25
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та зобов'язання вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
1) визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в нарахуванні та виплаті індексації (підвищення) пенсії за віком ОСОБА_1 :
- з 01 березня 2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №118 від 16.02.2022 року «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» із застосуванням коефіцієнта індексації 1,140;
- з 01 березня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» із застосуванням коефіцієнта індексації 1,197;
- з 01 березня 2024 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №185 від 23.02.2024 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» із застосуванням коефіцієнта індексації 1,0796;
- з 01 березня 2025 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №209 від 25.02.2025 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» із застосуванням коефіцієнта індексації 1,115;
2) зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату індексації (підвищення) ОСОБА_1 пенсії за віком:
- з 01 березня 2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №118 від 16.02.2022 року «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» із застосуванням коефіцієнта індексації 1,140;
- з 01 березня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» із застосуванням коефіцієнта індексації 1,197, без обмеження індексації;
- з 01 березня 2024 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №185 від 23.02.2024 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» із застосуванням коефіцієнта індексації 1,0796, без обмеження індексації;
- з 01 березня 2025 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №209 від 25,02.2025 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» із застосуванням коефіцієнта індексації 1,115, без обмеження індексації.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач не провів перерахунок пенсії позивача шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії відповідно до пункту 1 Постанови КМУ №118 від 16.02.2022 року починаючи з 01.03.2022, відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168, починаючи з 01.03.2023, відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 185, починаючи з 01.03.2024 та відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 209, починаючи з 01.03.2025.
Вважає, що такі протиправні дії відповідача порушують права позивача, а тому він звернувся до суду за захистом порушеного права.
Ухвалою від 11 вересня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що положеннями Постанов №№ 118, 168, 185, 209 визначено верхню межу розміру індексації пенсії у граничному розмірі 1500,00 грн, яку не може перевищувати сума індексації (підвищення) у разі здійснення на виконання пункту 2 цієї постанови. Це означає, що якщо сума індексації пенсії в результаті проведеного перерахунку перевищує 1500,00 грн, доплата до пенсії встановлюється у межах граничної суми - в розмірі 1500 грн. Тому вважає, що відповідач не вчиняв протиправних дій та не порушив право позивача на належне пенсійне забезпечення. Просить суд відмовити в позові.
Ухвалою суду від 17 листопада 2025 року позов залишено без руху, встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою суду від 10.12.2025 позов залишено без розгляду в частині позовних вимог про перерахунок пенсії за період з 01 березня 2022 року до 03.03.2025.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
встановив:
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058-IV).
Головним управлінням ПФУ у Львівській області здійснено перерахунок пенсії з 01 березня 2022 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України №118 від 16.02.2022 року «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році»; перерахунку з 01 березня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році»; перерахунку з 01 березня 2024 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України №185 від 23.02.2024 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та перерахунку з 01 березня 2025 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України №209 від 25.02.2025 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» у межах граничної суми - в розмірі 1500 грн.
На звернення позивача, відповідач листом №17049-17968/Д-52/8-1300/25 від 21.08.2025 відмовив в перерахунку на виплаті індексації (підвищення) пенсії за вказані періоди оскільки розмір пенсії обчислено відповідно до норм чинного законодавства.
В листі зазначено наступне: «станом на 01.08.2025 середньомісячний заробіток, обчислений із заробітної плати за весь період страхового стажу з 01.10.1993 по 30.09.1998 та за весь період страхового стажу з 01.07.2000 по 30.06.2012, із застосуванням проіндсксованого показника середньої заробітної плати - 8913,83 грн, становить 21646,43 грн. (8913,83 грн. х 2,42841 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати).
Розмір пенсії станом на 01.08.2025 складає 16163,46 грн, а саме:
12591,08 грн - розмір пенсії за віком (21646,43 грн. х 0,58167);
543,03 грн - доплата за понаднормовий стаж, тобто за 23 роки (2361,00 грн. х 23%);
4183,03 грн - доплата до пенсії по ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці» (до 80% х 21646,43 грн);
- 867,62 грн - обмеження в індексації з 01.03.2023;
- 286,06 грн - обмеження в індексації з 01.03.2025.
Пенсійна виплата призначена і обчислена на підставі документів, що знаходяться у Вашій пенсійній справі, відповідно до норм чинного законодавства.»
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України Про індексацію грошових доходів населення.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, який визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров'я є Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року №1105-XIV.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1105 (в редакції Закону України від 21.09.2022 №2620-ІХ Про внесення змін до Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування) передбачено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону.
Статтею 4 Закону №1105-XIV передбачено, що уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.
Правовий статус, порядок утворення та діяльності уповноваженого органу управління визначаються відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Уповноважений орган управління є держателем та адміністратором електронного реєстру листків непрацездатності як складової частини реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із частинами 1-3 статті 14 Закону №1105-XIV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не менше мінімального страхового внеску, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.
Період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.
Страховий стаж обчислюється за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а за періоди до 1 липня 2000 року - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Страховий стаж обчислюється в місяцях.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків менша, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу за формулою: ТП = Св:В, де ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається у місяцях; Св - сума єдиного внеску, сплаченого за відповідний місяць; В - мінімальний розмір страхового внеску за відповідний місяць.
Відповідно до частини другої статті 31 Закону №1105-XIV щомісячні страхові виплати підлягають перерахуванню щороку, з 1 березня, на коефіцієнт, що враховує показники зростання споживчих цін та середньої заробітної плати (доходу) в Україні.
Коефіцієнт перерахунку щомісячних страхових виплат відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначеного відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
За наявності фінансових можливостей бюджету уповноваженого органу управління розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для здійснення перерахування, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення.
Розмір такого збільшення визначається у межах бюджету уповноваженого органу управління за рішенням Кабінету Міністрів України.
Визначена раніше сума щомісячної страхової виплати не підлягає зменшенню.
Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Обов'язковий характер індексації визначається також статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 (далі - Закон № 2017-III).
У вказаній статті зазначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Частиною другою статті 19 Закону № 2017-ІІІ також встановлено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Суд, аналізуючи зазначені вище положення, звертає увагу, що індексація доходів це одна з державних гарантій, метою якої є підтримання достатнього життєвого рівня громадян та їх купівельної спроможності в умовах зростання цін.
Індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, що не мають разового характеру, зокрема, страхових виплат (регресу) у випадку втрати працездатності.
Подібний висновок на підставі аналізу зазначених вище положень викладений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30 січня 2024 року у справі № 580/1974/23, від 11 березня 2024 року у справі № 240/1472/23, від 28 березня 2024 року у справі № 420/5470/23.
Підстави проведення індексації визначено статтею 4 Закону № 1282-XII, відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Суд встановив, що з 01.03.2022, виходячи з середньомісячного заробітку 15022,92 грн (обчисленого шляхом індексації показника 3764,40 грн), розмір пенсії склав 12018,34 грн (80% від заробітку).
З 01.03.2023, виходячи з середньомісячного заробітку 17982,45 грн, розрахунковий розмір пенсії (14385,96 грн) було зменшено на суму (-867,62 грн) у зв'язку з застосуванням п. 10 Постанови № 168 (обмеження в 1500 грн) до 13518,34 грн.
З 01.03.2024, виходячи з середньомісячного заробітку 19413,85 грн, розрахунковий розмір пенсії (15531,08 грн) зменшено на ту ж зафіксовану суму (-867,62 грн) до 14663,46 грн.
З 01.03.2025, виходячи з середньомісячного заробітку 21646,43 грн, розрахунковий розмір пенсії (17317,14 грн) зменшено на суми (-867,62 грн - обмеження 2023 року) та (-286,06 грн - обмеження 2025 року) до 16163,46 грн.
Пунктом 3 розділу Прикінцевих перехідних положень Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік від 3 листопада 2022 року № 2710-IX (далі - Закон № 2710-IX) на 2023 рік зупинено дію Закону України Про індексацію грошових доходів населення.
Пунктом 8 розділу Прикінцевих положень Закону №2710-IX установлено, що у 2023 році, зокрема, частина друга статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в редакції Закону України від 21 вересня 2022 року № 2620-IX застосовується у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.
Тотожні за змістом положення щодо порядку застосування частини другої статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції Закону України від 21 вересня 2022 року № 2620-IX) у 2024 році викладено у пункті 6 Прикінцевих положень Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX Про Державний бюджет України на 2024 рік (далі Закон №3460-ІХ).
Суд зауважує, що на момент здійснення позивачу спірного перерахунку страхових виплат та на момент розгляду цієї справи, вказані вище положення Закону № 2710-IX та Закону №3460-ІХ є чинними та неконституційними не визнавалися, що сторонами не заперечується.
Таким чином, Законами №2710-IX та №3460-ІХ делеговано Кабінету Міністрів України повноваження встановлювати порядок та умови індексації страхових виплат забезпечення у 2023 та 2024 році відповідно. При цьому словосполучення у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України прямо вказує на наявність повноважень Уряду встановлювати як показники збільшення розміру страхових виплат внаслідок індексації, так і обмеження розміру такої індексації.
Так, з метою реалізації пункту 8 розділу Прикінцевих положень Закону № 2710-IX Урядом 24 лютого 2023 року прийнято постанову №168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році, пунктом 1 якої установлено, що з 1 березня 2023 року перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197.
Пунктом 9 Постанови №168 передбачено, що з 1 березня 2023 р. перерахування щомісячних страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та особам, які мають право на страхові виплати в разі смерті потерпілого, передбачене частиною другою статті 31 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, проводиться на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, у межах максимального розміру щомісячної страхової виплати, визначеного частиною першою статті 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Розмір збільшення в результаті перерахування щомісячних страхових виплат, передбачених цим пунктом, не може перевищувати 1500 гривень.
Крім того, відповідно до пункту 6 розділу Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік Кабінет Міністрів України 23 лютого 2024 року прийняв постанову №185 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році, пунктом 1 якої установлено, що з 1 березня 2024 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,0796.
Підпунктом 8 пункту 2 Постанови №185 передбачено, що перерахування щомісячних страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та особам, які мають право на страхові виплати в разі смерті потерпілого, передбачене частиною другою статті 31 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, проводиться на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, у межах максимального розміру щомісячної страхової виплати, визначеного частиною першою статті 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Розмір збільшення в результаті перерахування щомісячних страхових виплат, передбачених цим підпунктом, не може перевищувати 1500 гривень.
З огляду на вказане, суд зазначає, що положеннями пункту 9 Постанови № 168 та підпункту 8 пункту 2 Постанови №185 визначено граничний розмір індексації страхових виплат, а саме встановлено, що внаслідок здійснення перерахунку страхових виплат (регресу) у разі втрати працездатності відповідно до Закону №1105-XIV, з урахуванням підвищення їх розміру на відповідні коефіцієнти збільшення не може бути більшою ніж 1500 грн.
Приписами частини другої статті 31 Закону №1105-XIV, пункту 8 Прикінцевих положень Закону №2710-IX та пункту 6 Прикінцевих положень Закону №3460-IX Кабінету Міністрів України надано повноваження з визначення порядку проведення перерахунку страхових виплат з метою її індексації.
Разом з тим, пунктом 1 Постанови №209 від 25 лютого 2025 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році, передбачено установити, що з 1 березня 2025 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115.
Згідно пункту 3 Постанови №209 від 25 лютого 2025, установлено, що:
у разі, коли розмір підвищення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 і підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії;
розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень;
пенсії, перераховані відповідно до цієї постанови, виплачуються з урахуванням положень статті 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» і постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2025 р. № 1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану»(Офіційний вісник України, 2025 р., № 9, ст. 769).
Суд також зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введений воєнний стан, який триває і до сьогодні.
Відповідно до статті 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Отже, воєнний стан як особливий правовий режим вимагає вчинення уповноваженими суб'єктами стратегічних та оперативних заходів, спрямованих на захист держави, здійснення яких водночас пов'язане з небезпекою для життя і здоров'я.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29 березня 2024 року у справі № 440/3321/23.
Відповідно до пункту 4 Указу № 64/2022 Кабінет Міністрів України зобов'язано невідкладно, зокрема, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 Про загальну мобілізацію Кабінету Міністрів України доручено забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
Такі положення Указу № 69/2022 в повній мірі кореспондуються з абзацами другим та третім підпункту 2 пункту 22 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, якими установлено, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації Кабінет Міністрів України може приймати рішення, зокрема щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування.
Вказані положення неконституційними не визнавалися, є чинними, що позивач не спростував.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 визначив, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості. Таким чином, в аспекті конституційного подання положення статті 1, частин першої, третьої статті 95 Конституції України в системному зв'язку з положеннями статті 3, частини першої статті 17, частини третьої статті 22 та статей 46, 48 Основного Закону України треба розуміти так, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року (далі - Конвенція) зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі Федоренко проти України (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути існуючим майном або виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи законними сподіваннями отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і у справі Стретч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom, № 44277/98, п. 37).
Європейський суд з прав людини у рішенні "Великода проти України" від 03 червня 2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися й передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист (Case of Velikoda v. Ukraine, № 43331/12).
Вказане вище у сукупності свідчить про те, що реалізація Урядом покладених на нього повноважень в частині обмеження верхньої межі індексації спрямовано на утримання зростання нерівності між розмірами соціальних виплат з метою збалансування наявного фінансового ресурсу держави та досягнення справедливого балансу між захистом інтересів якомога більшої кількості громадян. Вказана стратегія Уряду передусім сприяє забезпеченню соціальної справедливості та економічної стабільності в умовах воєнного стану, коли держава в першу чергу зобов'язана мобілізувати всі доступні їй ресурси, у тому числі фінансові, саме для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії рф.
Таким чином, суд дійшов висновку, що страхові виплати позивача проіндексовані в розмірі 1500 грн, відповідають пункту Постановам №168, №185, №209, відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію страхових виплат без застосування граничного розміру, встановленого цими положеннями, а тому відсутні правові підстави для задоволення заявленого позову та щодо протиправності застосування відповідачем максимального розміру індексації страхових виплат.
Подібний висновок також відповідає практиці Верховного Суду щодо аналогічного спору у постановах від 07 червня 2024 року у справі №420/25804/23, від 13 червня 2024 року у справі №120/14637/23, від 20 червня 2024 року у справі №420/23990/23, від 25 червня 2024 року у справах №420/25467/23, №420/24063/23 та №440/12646/23, від 26 червня 2024 року у справі №580/9314/23, від 02 липня 2024 року у справі №620/12774/23, від 16 липня 2024 року у справі №480/9389/23, від 31 липня 2024 року у справі №380/27728/23, від 12 вересня 2024 року у справі №380/25970/23, від 04 грудня 2024 року у справі № 140/31522/23, від 27 січня 2025 року у справі № 160/2039/24.
Встановлення граничної величини індексації пенсії саме по собі не є порушенням права позивача на належний соціальний захист, оскільки пов'язане з фінансовими можливостями держави під час ведення воєнних дій.
Слід звернути увагу на те, що питання застосування граничного розміру індексації пенсій з 01.03.2023 відповідно до Постанови №168 було предметом судового розгляду Верховним Судом у справі № 420/25804/23.
Так, у постанові від 07.06.2024 у згаданій справі Верховний Суд дійшов висновку, що обмеження верхньої межі індексації здійснюється для того, щоб збалансувати потреби та захистити якомога більшу кількість громадян через інструмент індексації, передусім тих громадян, пенсії яких є дуже низькими, і з іншого боку, щоб збалансувати фінансовий ресурс для проведення індексації для широких категорій осіб та утримати зростання нерівності між розміром пенсії громадян, а також з урахуванням того, що в умовах дії воєнного стану видатки в першу чергу спрямовуються на національну безпеку і оборону та на здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
При цьому, положеннями статті 42 Закону № 1058-IV Уряду надано право визначати розмір, умови та порядок здійснення індексації пенсій.
Отже, положеннями Постанови № 168 визначено верхню межу розміру індексації пенсії у граничному розмірі 1500,00 грн, яку не може перевищувати сума індексації (підвищення) у разі здійснення на виконання пункту 2 цієї постанови. Тобто це означає, що якщо сума індексації пенсії в результаті проведеного перерахунку перевищує 1500,00 грн, доплата до пенсії встановлюється у межах граничної величини - в розмірі 1500,00 грн.
На підставі викладеного Верховний Суд у постанові від 07.06.2024 у справі № 420/25804/23 дійшов висновку про правомірність дій пенсійного органу щодо встановлення позивачу індексації пенсії з 01.03.2023 у розмірі граничної величини, передбаченої пунктом 10 постанови №168, - 1500,00 грн.
В межах справи №420/25804/23 Верховним Судом досліджено нормативно-правове регулювання визначення граничної величини суми індексації пенсії, з огляду на що суд враховує вищенаведені висновки Верховного Суду під час розгляду цієї справи.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд дійшов до висновку про відсутність протиправності в діях відповідача щодо нарахування позивачу індексації в сумі 1500 грн.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та не обґрунтованими, а тому позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові в позові судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 132, 241-248, 256, 294, 295 КАС України, суд,
1. В позові ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 10.12.2025.
СуддяКоморний Олександр Ігорович